Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Ресурсне забезпечення гірничого виробництва

2.1. Лекція № 2, 3. Тема: «Основні виробничі засоби».

При вивченні матеріалу розділу слід

ЗАСВОЇТИ:

ü поняття "засоби виробництва", визначення термінів "засоби праці", "предмети праці", "виробничі фонди", "основні фонди", "основні засоби";

ü групи основних засобів за виробничим призначенням;

ü укрупнені групові класифікації основних фондів;

ü характерні особливості визначення структури основних фондів ГМК;

ü оцінки та облік основних засобів;

ü первісні, відновлювальні, залишкові, ліквідаційні, справедливі, середньорічні, балансові, переоцінені вартості основних засобів;

ü поняття спрацювання, старіння та амортизації основних засобів;

ü види спрацювання основних засобів: фізичне, моральне, соціальне, екологічне;

ü відтворення основних засобів, його видів, джерел;

ü ремонт, модернізація основних засобів, критерії ефективності здійснення ремонтів та модернізації основних засобів;

ü амортизаційні відрахування;

ü методи нарахування амортизації;

ü показники стану, руху та ефективності використання основних засобів;

ü основні шляхи поліпшення та кращого використання основних засобів;

НАВЧИТИСЯ:

Ø виділяти групи основних засобів підприємства;

Ø аналізувати фактори, які впливають на структуру основних засобів;

Ø здійснювати облік основних засобів;

Ø проводити розрахунок ва ртості основних засобів;

Ø оцінювати рівень спрацювання;

Ø оцінювати необхідність проведення ремонтів та модернізації основних засобів;

Ø здійснювати пошук джерел фінансування процесу відтворення основних засобів;

Ø обирати необхідний метод амортизації основних засобів;

Ø здійснювати розрахунок амортизаційних відрахувань за відповідним методом;

Ø розрахохувати показники стану та руху основних засобів;

Ø оцінювати ефективність використання основних засобів на підприємстві;

Ø виділяти фактори, що впливають на ефективність використання основних засобів;

Ø розробляти програму поліпшення інтенсивного та екстенсивного використання основних засобів.

Ключові поняття і терміни

· Основні фонди

· Основні засоби

· Група основних засобів

· Об'єкти основних засобів

· Первісна вартість

· Переоцінена вартість

· Ліквідаційна вартість

· Знос основних засобів

· Фізичне спрацювання

· Техніко-економічне старіння

· Амортизація

· Методи нарахування амортизації

· Система показників

· Інтенсивне використання основних засобів

· Екстенсивне використання основних засобів

2.1.1. Економічна сутність, склад та особливості формування основних засобів гірничодобувних підприємств

Термін "фонди" походить від латині і дослівно означає "основа". Це дійсно основа продуктивної діяльності підприємства, оскільки виробниче підприємство не може діяти, не маючи засобів виробництва. Основним завданням функціонування підприємства є виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) у результаті поєднання і взаємодії в процесі виробництва трьох його основних елементів: засобів праці, предметів праці та праці людини. Засоби праці та предмети праці утворюють засоби виробництва, які, у свою чергу, поділяються на основні та оборотні (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Склад і взаємозв`язок засобів виробництва та виробничих фондів

Основні фонди підприємства – це засоби праці, які функціонують у виробничому процесі тривалий час (понад один рік), при цьому не змінюють своїх форм і розмірів, мають вартість не меншу ніж установлена підприємством і переносять її на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

Таким чином, для об’єктів основних фондів характерна відносно велика вартість, великий строк експлуатації (наприклад, строк служби будинків та споруд шахти звичайно складає більше 40 років). Окрім фізичного спрацювання, унаслідок дуже тривалого використання, вони також піддаються моральному спрацюванню.

При формуванні основних фондів підприємств повинні враховуватись особливості окремого об'єкта їх складових. У кожному конкретному випадку такий об'єкт розглядається як закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, для обслуговування яких використовуються загальні пристосування, прилади керування та єдиний фундамент. У зв'язку з цим, кожен предмет чи об'єкт може виконувати свої функції, а їх комплекс певну роботу в складі комплексу, а не самостійно. Якщо ж об'єкт основних фондів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), тоді кожна з його частин може вважатися об'єктом основних засобів і відповідним чином знаходити відображення в бухгалтерському обліку та у звітності підприємства.

Особливість основних фондів, наприклад, у гірничорудній промисловості – це прямий, нерозривний зв’язок з природними умовами та залежність від гірничо-геологічних факторів. Так, строк служби значної частини основних фондів гірничорудної промисловості визначається не строком їх фізичного спрацювання, а часом відпрацювання розвіданої частини запасів корисних копалин. Це характерно для гірничих виробок, деяких будівель та споруд на поверхні шахт та кар’єрів. Ще однією властивістю основних фондів гірничорудних підприємств є зростання додаткових витрат на створення нових капітальних гірничих виробок, необхідних для підтримування виробництва на попередньому рівні шляхом збільшення парку електровозів та вагонеток, конвеєрних ліній, трубопроводів, електричних і контактних мереж, потужності обладнання. Усе це призводить до подальшого збільшення розмірів основних фондів підприємства.

У залежності від призначення основні фонди бувають виробничі та невиробничі.

Виробничі основні фонди – це засоби праці, які безпосередньо беруть участь у процесі виробництва (робочі машини та обладнання, силові машини та інші засоби праці, за допомогою яких ведеться видобуток корисних копалин), а також об’єкти, які створюють умови для використання засобів праці у процесі виробництва (будівлі, гірничі виробки і т.ін.).

До невиробничих відносяться фонди житлово-комунального господарства, будівлі культурно-побутового призначення, будівлі і споруди підсобного сільського господарства, торговельно-постачальницькі, організації культури, науки та освіти, що знаходяться на балансі підприємства.

За ознакою виробничого призначення, технічного рівня та строку служби основні фонди розподіляються за групами:

Група № 1. Будівлі, у яких розміщено виробничі підрозділи, склади, адміністративні будівлі та ін.

Група № 2. Споруди, до яких належать естакади, шляхові споруди, споруди для зберігання палива і механізмів, водонапірні башти та ін.

Група № 3. Передавальні пристрої, до яких відносяться електромережі, лінії електропередач, системи зв'язку, водопроводи та газо-, теплопроводи промислового призначення.

Група № 4. Силові машини та обладнання, до яких належать машини, що виробляють, перетворюють та розподіляють різні види енергії.

Група № 5. Робочі машини та обладнання, у тому числі підйомні крани, транспортери різного призначення.

Група № 6. Вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої, лабораторне обладнання.

Група № 7. Обчислювальна техніка.

Група № 8. Інші машини та обладнання.

Група № 9. Транспортні засоби, до яких належить склад усіх видів транспорту: локомотиви, вагони, автомобілі, усі види електротранспорту та ін.

Група № 10. Інструменти, засоби ручної праці, які використовуються більше одного року, а нижня межа їх вартості визначається кожним підприємством самостійно.

Група № 11. Виробничий інвентар та прилади, представлені різноманітними пристроями і приладами, які використовуються у виробничому процесі, спеціальними приладами для зберігання продукції та інструментів тощо.

Група № 12. Господарський інвентар, до складу якого належать офісні меблі, телефони, факси, комп'ютерна техніка, яка використовується для проведення облікових операцій та підготовки різних звітних матеріалів.

Будівлі, споруди та передавальні пристрої – це об’єкти капітального будівництва.

До групи «Будівлі» відносяться будинки основного виробничого призначення (надшахтні, підйомних машин, електричних підстанцій, механічних майстерень, адміністративно-побутові комбінати, комори, склади й ін.).

До групи «Споруди» відносяться гірничі виробки, проведені для розкриття родовища; підготовчі й нарізні виробки, проведені повністю до уведення шахти (рудника) в експлуатацію; частина виробок, що після уведення шахти в експлуатацію забезпечує подальше нарощування виробничої потужності шахти (рудника) до її повної проектної потужності.

При відкритому способі видобутку корисних копалин до капітальних гірничих виробок відносять в'їзні й виїзні траншеї поза контурами кар'єру, а також виїзні й розрізні траншеї в кар'єрі; виробки з осушення й дренажу родовища.

Крім того, до цієї групи відносяться й такі споруди, як шахтні копри, навантажувальні бункери, залізничні колії, мости, естакади, резервуари, водонапірні башти, забори й ін.

До передавальних пристроїв відносяться лінії електропередач, кабельні лінії, телефонна й телеграфна мережі, трансмісії, радіозв'язок, магістралі трубопроводів для водовідливу, нафтопроводи, повітропроводи й т.ін.

До силових машин й обладнання відносяться машини-генератори, що виробляють енергію, і машини-двигуни (двигуни постійного і змінного струму). На гірничих підприємствах у цю групу включають перетворювачі електричного струму, ртутні випрямлячі, трансформатори, парові котли, компресорні установки, локомобілі й т.ін.

Робочі машини, механізми й апарати на гірничому підприємстві представляють собою групу, яка включає найрізноманітніші види устаткування, що застосовуються при видобутку корисних копалин - виймальні й прохідницькі комбайни, врубові й інші виймальні машини, навантажувальні й підйомні машини, лебідки, водовідливні й вентиляторні установки, екскаватори, думпкари й т.ін.

До вимірювальних і регулюючих приладів і пристроїв, до лабораторного устаткування відносяться прилади й апаратура для автоматичного керування, виміру, регулювання й контролю швидкостей, тиску, температури; пульти керування, засоби диспетчерського контролю; лічильно-обчислювальні машини й т.ін.

У групу транспортних засобів входить рухомий склад залізничного, автомобільного або шляхового транспорту, призначений для переміщення вантажів і працівників як усередині гірничого підприємства (під землею), так і на його поверхні: електровози, шахтні вагонетки, конвеєри, автомобілі, паровози, тепловози, залізничні вагони, думпкари й т.ін.

До інструментів відносяться всі види механізованих і немеханізованих знарядь ручної праці або пристосування, які прикріплюють до машин, що служать для обробки предметів праці (електросвердла, відбійні молотки, маніпулятори й т.ін.). Крім того, сюди відносяться геодезичні й маркшейдерські прилади.

Виробничий і господарський інвентар та прилади включають предмети виробничого призначення, що служать для полегшення виробничих операцій під час роботи (робочі столи, верстати й т.ін.), устаткування, що сприяє охороні праці й ін.

До інших основних фондів віднесені технічні бібліотеки, протипожежний інвентар і т.д.

Це видова (технологічна) класифікація основних фондів промислових підприємств. Вона має загальнопізнавальне значення для оцінки структури використовуваних засобів праці. При проведенні аналізу в умовах конкретного підприємства формування кожного виду його основних фондів вимагає більш ґрунтовного врахування його виробничо-технологічних особливостей та особливостей галузевої приналежності.

Співвідношення вартості окремих видів основних виробничих фондів у загальній їхній вартості характеризує видову структуру основних фондів.

Слід зазначити, що видова (технологічна) структура основних фондів підприємств має галузевий характер. Так, у промисловості питома вага будівель і споруд становить у середньому 46-48%, машин і устаткування – 42-44% до загальної їх кількості. На транспорті основну питому вагу, майже 65%, складають транспортні засоби, значно менше всі інші види основних фондів.

Виробнича структура основних фондів — це співвідношення різних груп основних фондів у їхній загальній вартості. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивної частин основних фондів.

Значення кожної з перерахованих груп основних фондів у виробництві і підвищенні продуктивності праці неоднакова. Активними основними фондами, що безпосередньо впливають на рівень технічної озброєності праці у вугільній і гірничорудній промисловості, є силові машини й устаткування, робочі машини, транспортні засоби й інструмент, тобто знаряддя виробництва. Від їхньої якості, ступеня використання залежать обсяг виробництва й рівень продуктивності праці.

Інші елементи виробничих основних фондів або беруть непряму участь у процесі виробництва (передавальні пристрої), або створюють належні умови для використання машин, устаткування, за допомогою яких здійснюється видобуток корисної копалини (будинки, споруди). Тому рівень матеріально-технічної бази галузі визначається насамперед кількістю і якістю активної частини основних фондів.

Прогресивною є така структура основних фондів, де доля активної частини зростає. Чим вона більша, тим більші можливості підприємства нарощувати обсяги виробництва.

Кожна галузь промисловості має свою структуру основних фондів, яка характеризує її виробничо-технічні особливості.

Структуру виробничих основних фондів промисловості в цілому й окремих галузях наведено у табл. 2.1.

Для галузей гірничої промисловості характерною є велика питома вага вартості споруд у загальній вартості основних фондів. На різних підприємствах однієї й тієї ж галузі структура основних фондів також неоднакова й відбиває певні особливості підприємства - його виробничий профіль, технічний рівень, технологічні особливості, ступінь концентрації виробництва.

У табл. 2.2 подано розподіл основних виробничих фондів виробничими процесами підземного видобутку руди. Як бачимо з наведених даних, 12,3% усіх основних фондів підземного видобутку руди відноситься на водовідлив та вентиляцію. При цьому вказана частка має тенденцію до збільшення. Заглиблення рівня гірничих робіт, як правило, пов’язане зі збільшенням водопритоків. Дослідження наукових інститутів показали, що заглиблення гірничих робіт викликає зростання водопритоків на 0,24 млн.м³ у рік, а це, у свою чергу, потребує збільшення потужності водовідливного устаткування та довжини трубопроводів, а також об’ємів водозбірників.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Технологічний комплекс на поверхні шахти.	\|	Зкон – запаси у контурах кар’єру.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.