Розкрийте суть норманської теорії про походження Русі – України та родоводи її правлячих (княжих) династій.

Передумови утворення княжої держави Русі – України, ознаки держави, її устрій та форми правління.

Політичне об'єднання антів, як і всі подібні до нього державні об'єднання раннього середньовіччя, виявилося нетривким. Однак процес формування класового суспільства і виникнення держави у східних слов'ян тривав, щобуло зумовлене внутрішньою еволюцією їхнього суспільства. Історичні факти свідчать, що протодержавні утворення, князівська влада та інші елементи державотворчого процесу мають, головним чином, місцеве походження і з'явилися задовго до утворення Давньоруської держави.

Поява феномена Давньоруської держави у IX ст. на теренах Східної Європи — результат взаємодії різноманітних чинників в усіх сферах не тільки тогочасного суспільства,а й сивої давнини.

Система господарства східних слов'ян ґрунтувалася на землеробстві, допоміжну роль відігравало розвинуте скотарство та сільські промисли. Вдосконалення землеробських знарядь у VII—IX ст., підвищення продуктивності праці, зростання виробництва додаткового продукту спричинили кардинальні зміни в соціальній сфері. Поглиблювалася класова диференціація — землевласники перетворювалися на феодалів, а вільні общинники ставали феодально залежним населенням, що створювало передумови для активного державотворчого процесу.

Відокремлення ремесла від сільського господарства, зародження товарного виробництва у VIII—X ст. зумовили помітну активізацію внутрішнього обміну та розширення зовнішньої торгівлі. Особливо жвавими були торговельні зв'язки з Великою Моравією, Болгарією, Хазарією, Візантією та іншими країнами. Розширення торгівлі, з одного боку, сприяло збагаченню слов'янської родоплемінної знаті, посилювало диференціацію суспільства, з іншого — надзвичайно гостро ставило питання про захист важливих торговельнихшляхів.

Своєрідним фундаментом перших протодержав у Східній Європі були великі союзи слов'янських племен — дулібів, бужан, волинян. З розпадом родоплемінного ладу і появою класів у VIII—IX ст. посилюється процес об'єднання племен та їхніх союзів. Поступово виникають державні утворення — племінні княжіння та їхні федерації. За свідченням арабських авторів, вже у VIII—IX ст. існувало три осередки східнослов'янської державності: Куявія (земля полян з Києвом), Славія (Новгородська земля) й Артанія (Ростово-Суздальська, а можливо, Причорноморська і Приазовська Русь).

Найбільшим було державне об'єднання, яке літописець назвав Руською землею (арабські автори асоціюють його з Куявією) з центром у Києві. Саме воно і стало тим територіальним і політичним ядром, навколо якого і зросла Давньоруська держава.

Норманська теорія заснована на поданні від те, що варяги, що згадуються в «Повісті временних літ», є не хто інший як представники скандинавських племен, відомі в Європі під ім'ям норманів або вікінгів. Ще професор Санкт-Петербурзької Академії наук німець Т. 3. Байєр, який не знав російської мови, а тим більше давньоруського, в 1735 р. в своїх трактатах латинською мовою [7] висловив думку, що давньоруське слово з літописів - "варяги" - це назва скандинавів, що дали державність Русі. У пошуках відповідного терміна в древнесеверном мовах, Байєр знайшов, однак, лише єдино наближено нагадує "варяг" слово "верінгьяр" (vasringjar, імен. Відмінок множ. Числа). [8]

Ще одним наріжним висновком є висновок, заснований на даних того ж фрагмента літопису, що слов'яни не змогли самі управляти собою. На цій основі зроблено висновок про те, що варяги, тобто нормани, принесли державність на слов'янські землі. У подібній постановці питання не було нічого незвичайного. Добре було відомо, що багато європейських держав були засновані іноземними правителями, причому в ході завоювання, а тут мова йде про мирний покликання.

Але саме цей висновок і породив настільки запеклий контрвиступленіе М.В. Ломоносова. Треба думати, що ця реакція була викликана природним почуттям враженої гідності. М.В. Ломоносов побачив в історії з покликанням князів вказівку на початкову неповноцінність слов'ян, не здатних до самостійного державного творчості. Дійсно, будь-який російський людина повинна була сприйняти цю теорію як особисту образу і як зневага до російської нації, особливо такі люди, як М.В. Ломоносов. «Німці» були звинувачені в упередженості.

Дуже показовий у цьому відношенні барвиста розповідь історика правда вже XX століття М. О. Алпатова про виникнення норманської теорії: "Тіні двох співвітчизників - Рюрика і Карла XII - витали над тими, на чиїх очах народжувався це питання. Полтавська вікторія розтрощила амбіції завойовників часів Карла XII, норманська теорія, яка будувала російську державність до Рюрика, завдавала удару по амбіціям росіян з історичного прапора. Це був ідейний реванш за Полтаву. Покритий пилом століть древній оповідь про варягів знайшов нове життя, став найгострішим сучасним сюжетом ... Варязький питання, отже, народився не в Києві в літописні часи, а в Петербурзі в XVIII ст. Він виник як антиросійські явище і виник не в сфері науки, а в області політики. Людиною, який зробив перший "постріл" в цій баталії, був Байєр "[9] .

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Реформаторська діяльність князя Володимира Великого

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.