Історія розвитку земної кори упродовж останніх 600 млн. років

В кінці пізнього протерозою почалось нове розширення Землі, яке знаменувало початок байкальського геотектонічного циклу. На захід і південь від платформи формувалось ложе океану (палео-Атлантичного, Япетусу). З цим пов’язане опускання окраїни Східноєвропейської платформи (на заході — Дністровського перикратонного прогину, на місці якого пізніше сформувався Західний сектор Волино-Азовської плити; на півдні — прогин на місці сучасної (Скіфської плити). Є дані про те, що існував рифт на місці нинішньої ДДЗ.

Так розпочався плитний етап у розвитку платформи.

В кінці байкальського циклу (кембрій) горотворення протікало на місці нинішніх Карпат і Скіфської плити. До платформи були “припаяні” Розтоцька зона (нині —в фундаменті Львівського прогину) та Кілійська зона (в фундаменті Придобруджського прогину). У межах Волино-Подільської монокліналі в байкальський цикл сформувались субгоризонтальні пласти морських відкладів (виходять на поверхню в долинах річок східної частини Подільської височини). Більша частина Східноєвропейської платформи являла собою Сарматський щит.

У нижньому палеозої в межах платформи переважали повільні вертикальні коливання земної кори. Спостерігались трансгресії із Заходу. В межах нинішньої Західноєвропейської платформи сформувались складчасті структури (каледоніди). А в межах Волино-Подільської плити сформувався синхронний каледонідам нижньопалеозойський потужний осадовий покрив (переважно вапняки, а також піски і глини з чисельними рештками древньої фауни та флори). Загалом каледонський геотектонічний цикл слабо зачепив територію України. Поховані каледонські структури виявлені в Північно-Західному Прикарпатті (Рава-Руська зона — фундамент височини Розточчя та Західного борту Львівського прогину).

Герцинський геотектонічний цикл (середній — пізній палеозой) розпочався з нової суттєвої структурної перебудови внаслідок розширення земної кори. В центральній частині Сарматського щита, на ділянці древнього рифейського палеорифту в середньому девоні виник накладений рифт (Прип’ятсько-Дніпровсько-Донецький). Рифт розділив Сарматський щит на Український, Білоруський та Воронезький масиви. Утворився рифт і в південній частині (пізніше тут сформувалась Скіфська плита). По ньому проходило відсування Устюртського мікроконтиненту, який утворює древній геоструктурний поверх фундамент Скіфської та Туранської плити. Сформувався океан палео-Тетис. Опускання протікали також і на місці сучасних Карпат, Львівському прогині. Таким чином, трансгресія моря на територію України відбувалась в верхньому палеозої з Півдня і Заходу (на Волино-Азовську плиту). В межах Прип’ятсько-Дніпровсько-Донецького авлакогену в пізньому девоні протікав інтенсивний ефузивний вулканізм. В умовах мілководдя в девоні і пермі утворились потужні відклади солей. В самому авлакогені і на бортах, що продовжували опускатись, накопичення осадових порід продовжувалось в пізньому палеозої та мезозої, їх загальна потужність 10-17, місцями 22 км. Утворились нафтогазоносні родовища (особливо велика їх потужність в нижньокарбонових відкладах). Ранні етапи розвитку західної і східної (Донецької частини ДДЗ були спільними. В карбоні, в межах Донецької частини склались сприятливі умови для вугленакопичення (низька підтоплена суша та коливні тектонічні рухи невеликої амплітуди). Відомо до 330 вугільних пластів середньою потужністю 0,5 м. Подібні ж умови існували в межах Львівського пізньопалеозойського прогину. Він утворився як залишковий прогин внаслідок формування на заході ранньодевонських (каледонських) складчастих споруд. Девонські та карбонові відклади, утворені внаслідок руйнування цих споруд, відомі на заході Волино-Подільської плити.

В пермський період закінчився герцинський геотектонічний цикл На захід від платформи утворився Середньоєвропейський складчастий пояс (в т.ч. Пра-Карпати), а на південь — складчаста гірська система (нині фундамент Скіфської плити). Настала довготривала континентальна перерва (до середньої юри) в розвитку Волино-Подільської плити. Умови розширення змінились стисненням в межах ДДЗ, поступовим підняттям території, перетворенням рифту в синеклізу. Особливо інтенсивні стискання відбулись в Донецькій частині ДДЗ в пізній пермі (утворення Донецької складчастої області з незавершеним орогенезом). Знову спостерігалась консолідація суші (утворився суперматерик Пангея-2).

Відклади верхнього палеозою багаті на горючі корисні копалини (нафту, газ, кам’яне вугілля), в Донбасі відомі родовища поліметалевих руд цього віку.

В кінці палеозою та на початку мезозою територія України входила до складу суперматерика Пангея-2. Руйнувались пра-Карпати та гори на місці нинішньої Скіфської плити.

В мезозої (із тріасу) на платформенній частині території України спостерігалось прогинання окраїн. Опускання спостерігались в ДДЗ, Львівському прогині. Але найбільша інтенсивність опускань після розколу Пангеї була в межах новоутвореного океану Тетис, а потім Середземноморського рухливого поясу, в т.ч. Кримсько-Кавказького і Карпатського басейнів.

В кіммерійську (ранньомезозойську) складчастість внаслідок закриття палео-океану Тетис утворились складчасті структури в межах нинішньої Скіфської плити, а також центральна частина мегаантиклінорію гірського Криму. Одночасно почав розростатись океан Тетис-2. В пізній юрі починає опускатись Північний Крим (Одесько-Джанкойський рифт). Гірський Крим являв собою острів. В крейдовий період утворився Карпатський морський басейн (область акумуляції).

Для платформної частини України початок і кінець крейди характеризувались регресіями, а середина періоду — значними трансгресіями. Утворилась Причорноморська западина і Кінсько-Ялинська западина.

Основні події неотектонічного етапу (з кінця олігоцену до голоцену) пов’язані з альпійським орогенезом в Середземноморському рухливому поясі внаслідок субдукції плити океану Тетис-2 і дрейфу Африкано-Аравійської літосферної плити на північ і схід. В кінці олігоцену — на початку міоцену протікали заключні стадії орогенезу на ділянці Кримського мегаантиклінорію (включає Гірський Крим і 50 км на захід в Чорному морі), а також на півдні Керченського півострова. Сформувався Індоло-Кубанський прогин. В кінці неогену південна частина цієї споруди опустилась по розлому (Південний берег Криму) в зв’язку з формуванням глибоководної Чорноморської западини. В той час (кінець олігоцену-міоцен) протікала субдукція Карпатського морського басейну і початкові фази формування Карпатської складчастої споруди. У зв’язку із зміною напрямку руху Африканської літосферної плити із півночі на схід в пліоцені відбулося дугоподібне відсування земної кори в районі Карпат. Нове підняття в Карпатах і Криму протікало в пліоцен-антропогеновий час. В неотектонічний етап сформувався сучасний рельєф. В пліоцені та плейстоцені море поступово залишало межі Причорноморської западини. Кожна наступна трансгресія морських басейнів в меншій мірі поширювалась в бік платформи, залишаючи субгоризонтальні пласти вапняків, глин і пісків. Плейстоценові коливання берегової лінії, як правило, синхронізують з динамікою льодовикових покривів. Гляціальні та перигляціальні плейстоценові відклади займають більшу частину території України.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Історія розвитку земної кори в докембрії	\|	Розділ IV. Геологічна будова України

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.