Питання для самоперевірки

ТЕМА 4. Трансакції та трансакційні витрати.

Мета: Розглянути зміст поняття трансакція та трансакційні витрати. Ознайомитися з класифікацією трансакційних витрат та визначити які проблеми виникають при їх вимірюванні.

Питання для обговорення:

1. Зміст та види трансакцій.
2. Сутність трансакційних витрат.
3. Типи та класифікація трансакційних витрат.

1.Які типи трансакцій виділив Дж. Коммонс.

2.Яка роль відвадиться трансакціям в новій інституціональній економіці.

3.Чим трансакції відрізняються від обміну товарами (послугами).

4.У чому полягають особливості трансакцій операції на відміну від трансакцій управління.

5.Якому типу характеристик благ відповідає трансформаційна функція.

6.Якому типу характеристик благ відповідає трансакційна функція.
1.Зміст та види трансакцій.

У звичайному вживанні трансакція (лат. transactio) – це угода, операція. Поняття «трансакція» було введене в економіку Дж. Р. Коммонсом, який розглядав проблему економічної організації в тісному зв'язку з проблемами конфлікту, взаємної залежності і порядку. Конфлікт інтересів егоїстичних індивідів унаслідок обмеженості ресурсів – основоположна проблема соціального життя. Індивід, що шукає більшого результату, може його досягти тільки за допомогою отримання контролю над використанням об'єктів, причому, за твердженням Дж. Коммонса, важливий не фізичний, а правовий контроль. Саме при здійсненні трансакції здійснюється правовий контроль над необхідною річчю, і конфлікт інтересів індивідів, які одночасно залежать один від одного, вирішується у такий спосіб, що з'являється соціальна потреба в порядку. Отже, трансакції – це стратегічні відносини в ході економічної діяльності, оскільки без них не могло б бути виробництва, споживання, покупки, продажу, інвестування. Тому Дж. Коммонс оголосив власність, суть якої полягає в законному праві утримувати ким-небудь те, що йому необхідне, основою інституційної економіки і проголосив трансакцію елементарною часткою економічної діяльності і, отже, основною одиницею економічного аналізу. Дж. Коммонс дав наступне визначення: «трансакції – це не обмін товарами, а відчуження і привласнення прав власності і свобод, створених суспільством»

Дж. Коммонс виділяв три типи трансакцій, невіддільних один від одного, але різних по функціям учасників.

1.Переговорна трансакція - особливістю цього типу трансакцій є симетричний характер відносин, тобто в даному випадку немає командування-підпорядкування. Переміщення прав власності тут є результатом добровільної угоди рівноправних сторін. Тут слід зазначити, що поняття операції співпадає з поняттям переговорної трансакції, і, таким чином, операція, у відмінності від трансакції взагалі, є її окремий випадок.

2.Управлінська трансакція - припускає асиметричний характер відносин сторін, тобто вони будуються за принципом командування підпорядкування. При цьому ці відносини мають місце між індивідами. У разі управлінської трансакції передбачається, що переміщення прав власності відбувається в результаті команди одного індивіда і підпорядкування іншого індивіда. Простим прикладом можна вважати відносини начальника і підлеглого у фірмі. Тут відбувається переміщення певних прав власності, а саме, свободи розпоряджатися своїм часом за власним розсудом, від підлеглого до начальника.

3.Трансакція раціонування - має місце асиметричний правовий статус, але у відмінності від управлінської трансакції тут команди віддає колективний орган, а підпорядковуватись має індивід (наприклад,відносини між населенням і державою, при яких відбувається переміщення прав власності, скажімо, відчуження прав власності на частину доходів одних людей (прибутковий податок) і їх привласнення іншим людям (соціальний виплати). При цьому здійснення такої трансакції вимагає команди від колективного органу і підпорядкування з боку індивідів.

О. Уїльямсон характеризує трансакції через певні головні властивості: частоту, специфічність ресурсів і невизначеність. Згідно його класифікації виділяють:

1) Разовий (або елементарний) обмін на анонімному ринку. Прикладом разової покупки може служити покупка на ринку побутової техніки. В даному випадку частота трансакції – рідкісна. Крім того, в даному випадку немає ніякої специфічності активів. Єдиним визначальним критерієм тут виступає ціна.

2) Обмін масовими товарами, що повторюється. В цьому випадку частота трансакції зростає. Наприклад, постійно здійснюючи покупку у одного і того ж продавця ви значно економите на витратах пошуку, на витратах вимірювання якості, а продавцеві ваша поведінка додає впевненості в обороті.

3)Контракт, що повторюється, пов'язаний з інвестиціями в специфічні активи.
Отже, специфічний актив створюється спеціально під певну трансакцію. Наприклад, споруда, побудована для використання в якості цеху, може бути використана альтернативно, але тоді будуть понесені витрати, тобто навіть наступна після якнайкращої можливість використання цього активу приносить набагато менший дохід і пов'язана з ризиком. Специфічні активи є такі витрати, наступне застосування яких є значно менш вигідним.

При розірванні контракту на продаж неспецифічного активу продавець не зазнає особливого збитку. Проте розірвання контракту на продаж специфічного активу приводить до значних для нього збитків. Тому в процесі переговорів з приводу укладання такого роду контрактів продавець вимагатиме:
•або грошової компенсації в обсязі капіталізації свого ризику;

•або юридичних гарантій нерозірвання контракту;

•або частку у власності фабрики, для якої він будує будівлю, щоб він сам міг ухвалювати рішення і нести сумісний ризик з співвласниками.

4)Інвестиції в ідіосинкратичні (унікальні, ексклюзивні) активи. Ідіосинкратичний актив - це актив, який при альтернативному вживанні (при вилученні його з даної трансакції) втрачає цінність взагалі, або його цінність стає дуже малою. До таких активів відноситься половина виробничих інвестицій - інвестицій в конкретний технологічний процес. Скажімо, побудовану домну, окрім як по прямому призначенню, використовувати більше ніяк не можна. В даному випадку актив ідіосинкратичний, тобто прив'язаний до певної технології.

У чому сенс спеціалізації інвестицій? З одного боку, це зниження виробничих витрат. З іншого боку, це підвищення ризику. Рухаючись від першого рівня (разовий обмін на анонімному ринку) до четвертого (інвестиції в ідіосинкратичні активи), ми знижуємо виробничі витрати або, умовно кажучи, економимо на масштабі і підвищуємо трансакційні витрати заради компенсації ризику, тобто рух в цьому напрямі забезпечує зниження трансформаційних витрат і за інших рівних умов підвищення трансакційних витрат, бо ризик розриву контракту багато разів зростає за своєю грошовою оцінкою.

Також виділяються формальні, здійснювані в рамках законодавства, і неформальні трансакції. Залежно від обставин взаємодія індивідів може здійснюватися за допомогою трансакцій різного типу, яким відповідатимуть свої трансакційні витрати.

В цілому трансакції розрізняються по ряду ознак. Вони можуть бути:

1) загальними або специфічними, тобто стосуватися стандартних або унікальних ресурсів;

2) одноразовими або такими, що регулярно повторюються;

3) слабо або сильно залежними від непередбачуваних майбутніх подій;

4) з результатами які легко або важко визначаються, що пов'язане із ступенем ефективності контролю за виконанням трансакцій;

5) автономними або тісно пов'язаними з іншими трансакціями;

6) простими або складними;

7) короткостроковими або довгостроковими.

Чим більш загальний, короткочасний, визначений, контрольований і автономний характер носить операція, тим більше підстав або взагалі обходитися без її юридичного оформлення, або обмежитися складанням простого типового контракту. Навпаки, чим більш спеціальний, невизначений і взаємозв'язаний характер носить операція, чим частіше вона повторюється, тим більше значення має встановлення довготривалих договірних відносин з визначенням взаємних зобов'язань сторін. В залежності від перерахованих чинників нижче або вище трансакційні витрати.
2.Сутність трансакційних витрат.

В економічній літературі дається безліч визначень трансакційних витрат (ТАВ) і відомі різні підходи до їх аналізу. У вузькому сенсі ТАВ – це витрати у сфері обміну, пов'язані з передачею прав власності, в широкому сенсі – це всі витрати понад власне виробничих витрат.

Проте існують і альтернативні визначення які відображають різні аспекти трансакційних витрат.

· Витрати пов'язані з використання ринкового механізму. Р. Коуз показав, що використання ринкового механізму не обходиться суспільству безкоштовно, а вимагає часом великих витрат. На відміну від виробничих витрат, що визначаються обсягом і технологією виробництва, трансакційні витрати виникають в процесі налагодження відносин між ринковими агентами. Щоб здійснити ринкову трансакцію, необхідно: виявити, з ким хотілося б укласти операції; розповсюдити інформацію про те, що хтось бажає вступити в операцію і на яких умовах; провести переговори, що ведуть до укладення угоди; організувати розслідування, щоб переконатися в тому, що умови контракту дотримуються, і т.ін.

· Витрати по управлінню економічною системою. Управління в економіці, в основному, передбачає поєднання рідкісних ресурсів з метою отримання певного результату в плані задоволення людських потреб. Те або інше поєднання ресурсів передбачає і певні операції з правами власності, і в цьому сенсі управління, або економічна організація, є джерелом трансакційних витрат.

· Витрати, пов'язані з укладенням угод.

· Витрати пов'язані з пошуком інформації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розподіл прав власності. Теорема Коуза.	\|	Типи та класифікація трансакційних витрат.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.