МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Питання для самоперевіркиТЕМА 5. Економічні організації. Мета: Ознайомитися з основними типами інституціональних угод та особливостями їх функціонування в інституціональному середовищі. Визначити при яких умовах буде вибрана та чи інша форма організації економічної діяльності. Вивчити типи та організаційно-правові форми фірм. Розглянути основні форми гібридних форм інституціональних угод та визначити їх переваги та недоліки. Питання для обговорення: 1. Типи інституційних угод: ринок, гібрид, фірма. 2. Організаційні особливості структури фірми. 3. Організаційно-правові форми фірм. 4. Гібридна форма інституційних угод. 4.1. Толлінг. 4.2. Франчайзинг. 1.Яким типам контрактів відповідає ринкова, гібридна і ієрархічна форма управління. Виділяється три типи інституційних угод: ринок, гібридні угоди і фірма. Вони функціонують в інституційному середовищі. Необхідно визначити, за яких умов може бути вибрана та або інша форма економічної координації або організації діяльності. Ринкові операції переважають при низькій специфічності активів тоді як фірма при високому рівні специфічності активів, оскільки посилюється двостороння залежність. В рамках ринкових угод трансакційні витрати з посиленням специфічності ресурсів ростуть швидше, ніж у гібридних формах, більшою мірою пристосованих до складних операцій, що вимагає взаємної адаптації сторін в процесі реалізації угоди. В свою чергу в гібридних формах трансакційні витрати ростуть швидше, ніж при внутрішньофірмових трансакціях. Зокрема існуюча у теперішній час тенденція до розширення ринкових і гібридних форм інституційних угод, пояснюється зниженням трансакційних витрат і зниженням специфічності ресурсів, що використовуються в трансакціях. Доведено, що зростання ефективності виробництва може бути забезпечене за рахунок не тільки технологічних змін, зокрема у зв’язку з використанням специфічних ресурсів, але і переходу до відповідних форм інституційних угод. Таким чином, можна зробити висновок, що із зростанням специфічності використовуваних ресурсів ускладнюються трансакції і взаємини між агентами, що вимагає складнішої структури управління операціями. Організаційні форми їх розподілу змінюються під впливом як технологічних, так і інституційних чинників. Фірма і ринок різняться за своєю суттю правовими відмінностями у регулюванні контрактів тому, що ринкове саморегулювання через комерційне право забезпечує певну автономію сторін, а внутрішньо фірмові відносини намагаються зруйнувати автономію шляхом застосування примусу та санкцій. На макроекономічному рівні ринкове саморегулювання через механізм неформальних норм і правил забезпечує певну автономію суб’єктів господарювання. Правове (інституціональне) регулювання спирається на законодавство (формальні правила), що обмежують поведінку суб’єктів (фірм). Усі фірми функціонують у певних організаційно-правових формах, передбачених законодавством даної країни. Необхідно відзначити, що в Україні використовується поняття „підприємство”, а не „фірма”. Згідно із Законом України „Про підприємство” „Підприємство – самостійний господарюючий статутній суб’єкт, що має право юридичної особини і здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою отримання відповідного доходу”. У інституціональній економіці прийнято вважати що, фірма – це мережа двосторонніх контрактів, які заміщають ринкові угоди командами із забезпечення координації. 2.Організаційні особливості структури фірми. Базовими формами внутрішньофірмової структури організації є унітарна (У-форма, або У-структура), холдингова (Х-форма, або Х-структура), мультидивізіональна (М-форма, або М-структура). А) Під унітарною (У) формою О. Уильямсон розуміє традиційний тип організації фірми за функціональною ознакою. Ознаками унітарної структури є: 1) вертикальні лінії влади; 2) функціональне ділення на відділи. Характерне відділення власності і управління. Недоліки У-форми пояснюються тим, що властиві централізованій компанії слабкі сторони можуть стати небезпечними при зростанні обсягу адміністративних завдань, що вирішуються вищими менеджерами, а це не дозволить їм ефективно виконувати свої обов'язки. З економічної точки зору виділяються наступні особливості У-форми. · По-перше, неможливість безпосереднього спостереження і вимірювання внеску функціональних підрозділів фірми в корпоративний прибуток. · По-друге, розміщення ресурсів по функціональних підрозділах залежно від активності їх керівників. · По-третє, прямий зв'язок між статусом керівників підрозділів і розмірами останніх, що визначає поведінку, в основі якої лежить установка на максимізацію частки корпоративних ресурсів, призначених їх підрозділам. · По-четверте, тенденція до зростання фірми за рахунок збільшення розмірів підрозділів без урахування чинника ефективності. · По-п'яте, прагнення керівників підрозділів до отримання різних дискреційних інвестиційних проектів, що виправдовують наявність в підрозділах надмірного персоналу. Перші холдинги виникли в США в кінці XIX в. і набули широкого поширення. Існують різні теоретичні пояснення появи холдингів: 1) розподіл риски; 2) залишковий контроль; 3) посилення ринкової влади. Цілі створення холдингів наступні: • консолідація податкової політики. Між холдингом і його підприємствами укладається договір про відрахування, унаслідок чого прибуток або збитки підприємств переводяться безпосередньо на холдингову компанію. Це дозволяє холдингу враховувати збитки одного підприємства і прибутку іншого для сплати податків з частини прибутку, що залишилася; • створення додаткових виробничих потужностей в результаті злиття підприємств під егідою холдингової компанії; • проникнення через посередництво холдингових компаній у виробництво і збут різних товарів; • проведення єдиної політики і єдиного контролю над дотриманням загальних інтересів великих корпорацій; • прискорення процесу диверсифікації; •централізація участі в капіталі інших компаній . Переваги холдингів: 1) використання ефекту масштабу; 2) досягнення більшою, в порівнянні з іншими формами, ефективності в міжнародному русі капіталу; 3) виконання ролі буфера, що ослабляє дію держави на підприємства. До недоліків можна віднести: 1) прагнення до монополістичної або олігополистичної поведінки; 2) тенденцію до політизування, бюрократизації, зловживання контрольно-управлінськими функціями; 3) штучна підтримка нерентабельних підприємств за рахунок рентабельних; 4) неможливість достатньо чіткого дослідження перерозподілу фондів між своїми підприємствами; 5) відсутність в таких країнах, як Україна, кваліфікованих управлінських кадрів. На практиці кращі компанії прагнуть використовувати плюси об'єднання і кооперації при одночасній нейтралізації мінусів, джерелом яких є відсутність конкуренції усередині холдингів. В)Мультидівізіональна (М) форма – це організаційна структура, яка «передбачала створення напівавтономних виробничих відділень (як правило, із статусом «центрів прибутку»), сформованих залежно від типу продукту, торгової марки або за географічною ознакою». Головними творцями М-структури вважаються П.С. Дюпон і Ф.П. Слоун, а фірми-піонери – «Дюпон» і «Дженерал Моторс». Вони продемонстрували два способи появи М-структури: 1) дроблення У-структури (приклад – Du Pont); 2) об'єднання незалежних У-структур (приклад – General Motors). Наявність багатьох центрів прибутку (на принципах самоокупності і з оцінкою результатів діяльності по показнику прибутку від використання виділених їм центральною компанією ресурсів) є необхідною умовою ефективного функціонування М-форми. В рамках визначеної центром стратегії дивізіони діють самостійно. Проте не можна розглядати М-форму як просту трансформацію У-форми. М-форма припускає перерозподіл стратегічних і тактичних функцій корпорації. Керівним органом в М-формі, по Дюпону і Слоуну, стала спеціально створена генеральна дирекція, «в якій працювали ряд могутніх генеральних керівників і численний штат радників і фінансистів, що відстежують економічні результати відділень, що розподіляли ресурси між ними і займалися стратегічним плануванням». До основних причин успіху М-форми А. Чандлер відносить звільнення «керівників, відповідальних за долю всієї компанії, від рутинної операційної діяльності», надання їм часу, інформації і навіть психологічних умов «для довгострокового планування і оцінки результатів функціонування фірми». Такі загальні стратегічні рішення, як «розподіл наявних і придбання нових ресурсів», опиняються в М-формі «зосередженими в руках команди вищих керівників загального профілю». Генеральний менеджер, «позбавившись від операційних обов'язків і необхідності вироблення тактичних рішень», більше не прагне виражати інтереси одного з підрозділів організації. О. Уильямсон дає схему зіставлення трьох базових організаційних форм. Організаційні структури розрізняються, по-перше, технологією обробки інформації (централізована або децентралізована) і, по-друге, наявністю або відсутністю «захисного» управління. В У-структурі використовується централізована технологія обробки інформації. В Х-структурі технологія децентралізована, але захисту від ризик опортунізму в цій структурі немає. Тим часом, якщо не вироблені гарантії запобігання розвитку опортуністичної поведінки, переваги, що надаються децентралізованими технологіями, не будуть реалізовані. В ситуації, коли сформовані для здійснення операції непереміщувані активи наражаються на небезпеку, означає не що інше, як відмову від гарантій виконання контракту. В М-структурі також використовується децентралізована технологія обробки інформації, до того ж вона захищена від ризику опортуністичної поведінки учасників операції завдяки «захисному» управлінню. Такий захист повністю реалізує переваги децентралізованої організації в М-структурі. Читайте також:
|
||||||||
|