Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Становлення і розвиток педагогіки

Педагогіка як наука про навчання і виховання людини. Становлення і розвиток педагогіки.

 

Педагогіка є комплексною наукою, яка об'єднує, синте­зує дані природничих і суспільних наук, що стосуються процесів виховання, навчання і розвитку особистості.

Педагогікасукупність теоретичних і прикладних наук, що вивча­ють процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Педагогіку також можна розглядати як мистецтво виховання. Воно виражається в умінні знайти найбільш гуманні і водночас найбільш ефективні засоби навчально-виховного впливу, які сприяють нормальному різнобічному розвитку особистості.

 

Термін «педагогіка» походить від давньогрецьких слів раіз {раісіоз) — дитя і а&о — веду. У Давніх Вавилоні, Єгипті, Сирії «пайдагогос», тобто вчителями-вихователями найчастіше були жерці, а в Давній Гре­ції — найрозумніші, найталановитіші вільнонаймані громадяни. їх називали «педононами», «педотрибами»,«дидаскалами», «педагогами». У Давньому Римі цю ро­боту доручали найосвіченішим державним чиновникам, які багато мандрували, знали іноземні мови, культуру і звичаї різних народів.

В епоху середновіччя педагогічна діяльність була пере­важно справою священиків, ченців. У міських школах та університетах могли викладати і люди, які не мали духов­ного сану.

«Майстрами» називали педагогів у Давньоруській дер­жаві. Спеціальних навчальних закладів для підготовки вчи­телів не існувало. Ними були і дяки з піддячими, і свя­щеники, і мандрівні дидаскали — «школярі-книжники».

У процесі розвитку педагогіки виокремилися такі її галузі, як народна педагогіка, духовна педагогіка і світсь­ка педагогіка.

1. Народна педагогіка.Термін «народна педагогіка» упер­ше вжив український письменник, культурний діяч, педагог Олександр Духнович (1803—1865) у підручнику «Народна педагогия в пользу училищ і учителей сельских».

Народна педагогіка — галузь педагогіки, що охоплює накопиче­ний віками народний досвід, погляди на мету, завдання, засоби і методи виховання та навчання підростаючого покоління.

Невід'ємними складовими народної педагогіки є ро­динна педагогіка, педагогічна деонтологія (народні знання про виховні обов'язки та етичні норми батьків пе­ред дітьми, вчителів перед учнями, вихователів перед вихован­цями), педагогіка на­родного календаря.

Родинна педагогікаскладова народної педагогіки, в якій зосе­реджено знання й досвід щодо створення і збереження сім'ї, започаткування та продовження сімейних традицій (трудових, мораль­них, мистецьких).

Родинна педагогіка сприяє формуванню в дітей любо­ві до матері і батька, бабусі й дідуся, поваги до пам'яті померлих та ін.

Актуальні для сучасної педагогіки питання стосунків між вихователями і вихованцями розглядає педагогічна деонтологія.

Педагогічна деонтологія (гр. сіеопіозналежне, потрібне, необхідне)народні знання про виховні обов'язки батьків пе­ред дітьми, вчителів перед учнями, вихователів перед вихован­цями, про етичні норми, необхідні для виконання педагогічних функцій.

Значні виховні можливості закладено в педагогіці на­родного календаря, який попри певні універсальні особ­ливості закорінений у буттєвий досвід кожного народу.

Педагогіка народного календаряскладова народної педаго­гіки, що передбачає виховання дітей та молоді шляхом залучен­ня їх до сезонних робіт, підтримання звичаїв, участі у святах і обрядах.

Великі потенційні можливості національного вихо­вання, зокрема формування патріотичних рис, має педаго­гіка, джерелом якої є історична пам'ять про оборонців рідної землі, традиції формування мужнього воїна — за­хисника вітчизни. У контексті педагогіки українського народу нею є козацька педагогіка.

Козацька педагогіка — педагогіка українського народу, спрямо­вана на формування мужнього громадянина (козака-лицаря) з яс­краво вираженою українською національною свідомістю, твердою волею і характером.

Новий сплеск інтересу до надбань козацької педагогі­ки стався з набуттям Україною державної незалежності

 

2. Духовна педагогіка.Духовна педагогіка найбільшого розвитку набула в епоху Середньовіччя, коли церква мо­нополізувала духовне життя суспільства, спрямовуючи виховання в релігійне річище. Педагогічна думка, яка до того часу розвивалася на ґрунті філософії, стала елемен­том теології (богослов'я). У церковних і монастирських школах на Заході, у мусульманських мектебах (початко­вих школах) на арабському Сході, у школах брахманів (жерців) у Індії виховання набуло яскраво вираженого теологічного характеру.

Духовна педагогіка — галузь педагогічних знань, що передбачає пріоритет релігії у вихованні і навчанні особистості.

Значний внесок у розвиток духовної педагогіки зро­били християнські теологи, філософи та церковні діячі Квінт Септимій Флоренс Тертулліан (прибл. 160—222), Августин (Блаженний) Аврелій, Фома Аквінський (1225— 1274).

Вплив духовної педагогіки на вітчизняну педагогічну думку ви­являється в акценті на етичні орієнтації, що базуються на принципах свободи й унікальності особистості, альтруїс­тичних цінностях, увазі до внутрішнього світу особистос­ті, вихованні моральних чеснот.

 

3. Світська педагогіка.Своїм корінням вона сягає педа­гогічних пошуків давнього світу. У Давньому Китаї, Індії, Греції, Римі було зроблено перші спроби узагальнити досвід виховання, сформулювати основні педагогічні ідеї. Саме на той час припадають перші педагогічні міркуван­ня щодо проблеми співвідношення політики і виховання, особистості й держави, а також про цілі, зміст та правила виховної діяльності.

Вагомий внесок у розвиток світської педагогічної думки зробили давньогрецькі філософи (Демокріт, Сократ, Платон, Арістотель, Марк Квінтіліан).

 

Так, Демокріт вважав, що людину формує передусім життєвий досвід. Сократ і Платон обстоювали думку, що для формування людини необхідно пробудити в її свідомості те, що в ній закладено від народження. Учень Платона Арістотель об­ґрунтував залежність мети і засобів виховання від полі­тичних завдань держави. Джерелом пізнання він визна­вав матеріальний світ, не відкидаючи при цьому ідеї першопоштовху, Творця світу. Твір давньоримського філософа і педагога Марка Квінтіліана«Про виховання оратора» упродовж тривалого часу був основним посіб­ником з педагогіки, за яким навчали в усіх риторичних школах.

 

В епоху Відродження в багатьох країнах Європи набу­ли значного поширення гуманістичні ідеї. їх пропагува­ли видатні філософи-гуманісти, письменники, педагоги Вітторіно да Фельтре (1378—1446) в Італії, Луїс Вівес (1492—1540)в Іспанії, Франсуа Рабле (1494—1553) і Мішель Монтень (1533—1592) у Франції, Еразм Роттердамський (14691536)у Голландії. Гуманісти проголосили людину найвищою цінністю і стверджували, що її всебіч­ного розвитку можна досягти вихованням.

 

До надбань світської педагогіки належить і доробок видатного чеського педагога Яна-Амоса Коменського (1592—1670). У своїй головній книзі «Велика дидакти­ка», яка містить засади світської педагогіки, Коменський з позиції гуманізму трактує основні педагогічні катего­рії — «виховання», «навчання» й «освіта» — як процеси, що відбуваються відповідно до законів природи й зале­жать від особливостей дитини. У численних його працях окреслено всі найважливіші питання педагогічної науки, яку він розглядав як науку про виховання дитини. За­пропоновані ним принципи, методи, форми навчання ста­ли підґрунтям багатьох педагогічних теорій, чимало ідей актуальні й нині.

Загалом найбільш відомими педагогічними творами різних часів є "Велика дидактика" - Я.А.Коменського; "Еміль або про виховання" - Ж.-Ж.Руссо; "Лінгард і Гертруда" - Й.Песталоцці; "Людина як предмет виховання" - К.Д.Ушинського; "Народна педагогія" - О.В. Духновича; "Як любити дітей" -Я. Корчака; "Педагогічна поема" - А.С. Макаренка; "Серце віддаю дітям" - В.О.Сухомлинського, праці сучасних педагогів-новаторів та ін.

 


Читайте також:

  1. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
  2. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
  3. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
  4. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
  5. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
  6. Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток
  7. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
  8. Акцентуація характеру – перебільшений розвиток певних властивостей характеру на шкоду іншим, в результаті чого погіршуються відносини з оточуючими людьми.
  9. Бурхливий розвиток емпіричної соціології
  10. Вiковi особливостi волi. Розвиток i формування волi
  11. Вал має 5 опорних шийок, зовнішні діаметри яких послідовно збільшуються для полегшення встановлення вала в головку.
  12. Валютна система та її розвиток




Переглядів: 665

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Галузі і методи психологічних досліджень. | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.