• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Калькулювання собівартості продукції

Під час прийняття багатьох економічних рішень важливу роль відіграє обчислення собівартості одиниці продукції, зок­рема при обґрунтуванні ціни на продукцію, при схваленні рі­шення про випуск нової продукції, при визначенні рентабель­ності виробництва окремих видів продукції тощо [68, 78].

Процес обчислення собівартості одиниці продукції назива­ється калькулюванням собівартості продукції.

Калькулювання собівартості продукції передбачає встанов­лення об'єкта калькуляції, вибір калькуляційних одиниць, ви­значення калькуляційних статей витрат.

Об'єкт калькулювання - це та продукція або робота (по­слуга), собівартість яких обчислюється. До об'єктів калькулю­вання на підприємстві належать основна і допоміжна продук­ція, послуги і роботи, що призначені для споживання як за ме­жами, так і всередині цього підприємства.

Для кожного об'єкта калькулювання обирається калькуля­ційна одиниця - одиниця його кількісного виміру (маса, пло­ща, об'єм, кількість у штуках тощо).

При калькулюванні витрати підприємства групують відпо­відно до калькуляційних статей. Статті калькуляції включають витрати, що відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі й місцем виникнення. Перелік статей калькуляції витрат може бути різним, що обумовлено особли­востями галузі, до якої належить підприємство.

Для визначення повної собівартості окремих видів продук­ції застосовують таку номенклатуру статей калькуляції [39, 72, 73, 78]:

1) сировина і матеріали (за винятком зворотних відходів);

2) куплені напівфабрикати, комплектуючі вироби;

3) паливо та енергія, спожита на технологічні цілі;

4) заробітна плата виробничих робітників (основна і додаткова);

5) відрахування на соціальні заходи;

6) підготовка та освоєння виробництва;

7) знос інструментів та пристосувань цільового призна­чення, інші спеціальні витрати;

8) утримання та експлуатація машин і устаткування;

9) цехові витрати;

10) загально-виробничі витрати;

11) загальногосподарські витрати;

12) втрати від браку;

13) інші виробничі витрати;

14) поза виробничі витрати.

Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат кошторису виробництва полягає у тому, що в статтях калькуляції враховуються тільки витрати на одиницю певного виду продукції, а в кошторисі - всі витрати підприємства, пов'язані з його основною діяльністю за певний період.

Розрізняють такі методи калькулювання повної собівартос­ті [46].

1. Нормативний метод. Цей метод передбачає встановлен­ня витрат на одиницю продукції відповідно до діючих норм.

2. Параметричний метод. Витрати на проектний виріб при цьому встановлюють, виходячи із ступеня залежності рівня цих витрат від зміни техніко-економічних параметрів виробу.

3. Розрахунково-аналітичний метод. Передбачає розподіл прямих витрат на виробництво одиниці продукції на основі діючих норм, а непрямих - пропорційно до заробітної плати основних робітників.

Читайте також:

1. Аналіз асортименту й структури випуску продукції.
2. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ
3. Аналіз витрат на 1 грн. вартості продукції
4. Аналіз витрат на гривню товарної продукції
5. Аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції.
6. Аналіз обсягу виробництва продукції в натуральному й вартісному вираженні.
7. Аналіз показників валового прибутку і собівартості реалізованої продукції
8. Аналіз рентабельності продукції
9. Аналіз рентабельності продукції.
10. Аналіз рівня, динаміки і структури обсягу виробленої та реалізованої продукції
11. Аналіз собівартості окремих видів продукції.
12. Аналіз собівартості продукції за статтями витрат.

Переглядів: 605