Вплив на розвиток ринку праці в умовах адміністративно-командної економіки

Вплив на розвиток ринку праці в умовах ліберальної економіки

Мета політики ринку праці

Мета урядового контролю за ринком праці-захист добробуту окремих осіб, а не вплив на систему промислового розвитку.

Виходячи з цього, необхідно визначити, що концептуально політика ринку праці має різні цілі які не завжди є сталими. Головні з них такі:

зниження "конфліктного" безробіття;

скорочення циклічного безробіття;

допомога в зміні структури зайнятості; зростання ефективності праці;

стримування росту сегментації робочої сили;

протидія будь-якій сегрегації робочої сили. Зрозуміло, що наведені пріоритети конкретизуються відповідно до конкретних соціально-економічиих та політичних умов кожної країни.

Ліберальна економічна система є досить специфічною формою ринку, тобто вона характеризується переважно приватною власністю на ресурси і використанням системи ринків та цін для координації і регулювання економічної діяльності В такій системі поведінка кожного її учасника мотивується його особистими егоїстичними інтересами кожна економічна одиниця прагне до максимізації своїх прибутків на основі індивідуального прийняття рішення Ринкова економічна система функціонує як механізм за допомогою якого індивідуальні рішення і пріоритети стають відомими широким верствам населення Конкуренція означає існування великої кількості незалежних самостійно діючих покупців і продавців робочої сили (або будь-якого іншого товару).

Роль економічної влади - мінімальна, а функції уряду обмежуються надійним захистом приватної власності і створенням правової структури, що полегшує функціонування вільних ринків

Вплив уряду, на формування і розподіл між галузями і окремими виробництвами робочої сили мінімальний. Практично не діють державні програми підготовки кадрів, не реалізуються стимулююча функція держави по зростанню мобільності професійної, соціальної, територіальної) населення Питання охорони здоров”я громадян продовження трудоактивного періоду створення і реалізація системи соціальних гарантій вирішується цілком децентралізовано.

Зрозуміло, все це стосується певної, так би мовити класичної ліберальної моделі ЇЇ сучасний варіант, адаптований до сьогоденних потреб і умон буття населення, до сучасного рівня економічного розвитку, характеризується значним зростанням ролі держави майже в усіх сферах.

Полярною протилежністю лібералізму є адміністративно-командна економіка. Цю систему характеризують суспільна власність практично на всі матеріальні ресурси і колективне прийняття економічних рішень через централізоване планування. Всі вагомі рішення, що стосуються обсягів використання ресурсів, структури і розподілу продукції, організації виробництва,приймаються центральним плановим органом. Підприємства є власністю держави, і процес виробництва відбувається на основі державних директив. Інакше кажучи, плани виробництва визначаються плановими структурами для кожного підприємства; при цьому план конкретизує кількість ресурсів, що мають бути виділені для виконання плану виробництва.

Усе це повною мірою стосується й робочої сили, яка також Певною кількістю і так би мовити "асортиментом" (згідно з професійною, освітньою підготовкою) розподіляється між підприємствами. Співвідношення в національному продукті засобів виробництва і предметів споживання, розподіл між окремими регіонами, а відповідно й між окремими групами населення, розподіл засобів виробництва між галузями відбуваються централізовано, на основі довготривалих пріоритетів.

Вплив на ринок праці в умовах соцально орієнтованої економіки

У сьогоденній реальній дійсності всі економічні системи розмішуються десь поміж крайніми варіантами ліберальної та адміністративно-командної системи, являючи собою так зване постіндустріальне суспільство, або соціально орієнтованурцнкову економіку. Один із фундаторів цієї концепції Джон Мейнард Кейнс у роботі "Кінець політики невтручання держави в економіку" писав: "Важливо, щоб уряд не робив те, чим уже займаються приватні особи, на перших порох, чи трохи краще, чи трохи гірше уряду це вдається. Держава має братися за те, чого на цей час не робить ніхто інший". Це означає, що держава в особі свого уряду цілеспрямовано впливає на розвиток ринку npaцi, прагнучи забезпечити не максимально високі темпи виробництва чи зростанни валового внутрішнього продукту, а добробут максимального кола своїх громадян.

Батьком сучаснок соціально - орієнтованої економіки вважають Людвіга Ерхарда, якии був Miнicтpoм економіки ФРН в повоенний час. Проте окремі елементи цього суспільства ми знаходимо - набагато ран1ше в найрізноманітніших частинах світу. Сучасне постіидустріальне суспільство - це i країни соціал-демократні (зокрема Швеція та країни Скандинавії) i країни відверто ліберальної орієнтації (насамперед США), i так звані консервативні країни, шо свою політику орієнтують насамперед на родину, на домогосподарство (Німеччина, Австрія), i країни високого рівня патернал1зму (Японія). Вони розрізняються за політичними настановами, правовим полем та методами уряду, зокрема, ступенем втручання останнього в економічні процеси. Але навіть в Сполучених Штатах, найближчих до ліберального устрою країна, роль уряду сьогодні є надзвичайно важливою. Уряд своїми діями сприяє стабільності економ1ки, забезпечуючи и тими товарами та послугами, які виробляються в недостатн1й к1лькост1 або взагалі не постачаються внутр1шньою американською системою, модиф1куючи розпод1л доходів тощо. На вщм1ну від характерного для минулого етапу економ1чного розвитку розпорошення економ1чної влади пом1ж безл1чі др1бних одиниць, сучасних економ1чних систем, притаманне існування потужних економ1чних блок1в. Їх здатність викривляти нормальне функц1онування ринкової системи у cboix власних інтересах створює додаткові підстави для урядового втручання в економ1ку.

Якщо йдеться про ринок праці, то це насамперед могутні профспілкові структури, які здатні створити тиск на ринок праці з метою зміни умов або оплати праці в певних галузях або підприємствах. По суті, це є прояв монополізму на ринку праці. І оскільки монополізм як такий протирічить самій ідеї ринкової економіки і боротьба з монополізмом та його проявами є безпосереднім завданням органів, що здійснюють управління цією системою, значення профспілок в економічно розітнених країнах останнім часом падає. Наприклад, в Сполучених Штатах лише 14% працюючих є членами профспілок, хоча ще 10 - 15 років тому їх питома вага сягала 45%.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.