• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 1. Тренінг та його атрибути

1.Поняття тренінгу. Тренінг і традиційні форми навчання, їх відмінності.

2. Мета тренінгу та йогов иди.

3.Атрибути тренінгу

4.Структура тренінгу: вступна, основна і заключна частини, завдання, вправи, тривалість.

1. Тренінг (від англ.to trainі), що означає „навчати, тренувати, дресирувати”.

Тренінг - це одночасно:

ü цікавий процес пізнання себе га інших;

ü спілкування;

ü ефективна форма опанування знань;

ü інструмент для формування умінь та навичок;

ü форма розширення досвіду.

Тренінг і традиційні форми навчання мають суттєві відмінності. Тради­ційне навчання більше орієнтоване на правильну відповідь, і за своєю сутністю є формою передачі інформації та засвоєння знань. Натомість тренінг, перш за все. орієнтований на. запитання та пошук. На відміну від традиційних, тренін­гові форми навчання повністю охоплюють весь потенціал людини: рівень та обсяг її компетентності (соціальної, емоційної, та інтелектуальної), са­мостійність, здатність до прийняття рішень, взаємодії тощо. Звичайно, тради­ційна форма передачі знань не є сама по собі чимось негативним, проте в світі швидких змін і безперервного старіння знань, традиційна форма навчання має звужені рамки застосування..

Тренінг - це особливий метод отримання знань, який відрізняється від своїх аналогів тим, що всі його учасники вчаться на власному досвіді в поточний момент. Це спеціально створене середовище, де кожен може з легкістю і задоволенням побачити свої плюси і мінуси, досягнення і поразки. Підтримка та увагу інших учасників допомагають швидше зрозуміти, які особисті якості та професійні навички слід розвивати. Завдяки тому, що ситуація тренінгу учбова, жоден з учасників не ризикує відносинами і поглядами, які склалися раніше, а набуває новий досвід. В реальній ситуації експерименти можуть призвести до негативних наслідків. На стадії навчання будь навички або якості моделюються на конкретних кроках і в той же час аналізуються і перевіряються у навчальній обстановці, максимально наближені до дійсності. Так, під час тренінгів можна навчитися бути гнучким, спілкування, сприйняття позиції іншого, що теж є дуже корисним у житті та творчій роботі. Слово "тренінг" походить від англійського "to train", що означає "навчати, виховувати, тренувати".

Тренінг - це комплекс дій і вправ спрямованих на придбання нових навичок і вдосконалення і закріплення вже придбаних. Під час тренінгу створюється неформальне, невимушене спілкування, яке відкриває перед групою безліч варіантів розвитку та розв'язання проблеми, заради якої вона зібралася. Як правило, учасники в захваті від тренінгових методів, тому що ці методи роблять процес навчання цікавим і необтяжливим.

в чому полягає ефективність тренінгів у навчальних закладах і чому ми пропонуємо для впровадження ці методи? Перш за все під час тренінгових занять первинний вплив здійснюється не на пізнавальну сферу психіки людини (сприйняття, увага, пам'ять, мислення), а вихід на неї через емоційно-чуттєву і мотиваційну сфери. Приблизна схема цієї педагогічної взаємодії виглядає так: розум викладача, вихователя → переживання і почуття студента → розум студента → розум викладача, вихователя (зворотний зв'язок). Тобто шляхом використання різних тренінгових методів (рольова гра, групова дискусія, вправи з вербальної і невербальної комунікації, тренування певних навичок, відеозворотній зв'язок тощо) студент, слухач набуває досвід переживання певних ситуацій, своїх психічних станів, фіксує й запам'ятовує емоційне забарвлення при вирішенні тих чи інших тренінгових завдань. Отриманий емоційно-чуттєвий досвід піддається інтелектуальної обробці і зберігається в анналах найбільш стійкою емоційною, а також культурно-логічної і перцептивної (за різновидом сприйняття: зорової, слуховий, тактильного та ін) пам'яті. Внаслідок чого у студента формуються необхідні навички, знання, уявлення, погляди і цінності, які їм уже сприймаються як власні, а не нав'язані ззовні.

У традиційній системі навчання і виховання ця схема виглядає так: розум викладача, вихователя → розум студента. Переживання і почуття студента задіюються на наступних етапах тільки для мотивації до навчання, дотримання навчальної дисципліни, етичних норм і т.д.

Тренінг як форма навчання має істотні переваги перед іншими формами та видами навчання і вимагає від фахівців не тільки знань, але й уміння застосовувати свої знання в практичній діяльності, постійно змінюється [3]. Серед переваг, які має тренінг як активна форма навчання перед традиційними методами, можна визначити наступні:

при використанні тренінгу процес навчання максимально наближено до реальної практичної діяльності, тренінг є імітаційним методом;

тренінг є інтерактивним методом навчання, учасники виступають в тих чи інших ролях і діють у відповідності зі статусом своєї ролі;

тренінг є груповим методом, спрацьовують механізми групової динаміки, на відміну від індивідуального навчання, учасники набувають досвіду розробки та виконання колективних рішень;

під час тренінгу спеціальними засобами створюється певний емоційний і інтелектуально-пізнавальний настрій, що дозволяє істотно активізувати й інтенсифікувати процес навчання.

Під соціально-психологічним тренінгом ми розуміємо процес системного відпрацювання певних навичок і структурування відповідних знань в учасників цілеспрямовано створеної тимчасової групи. Відпрацювання таких навичок є більш успішним саме в групі з використанням методик індивідуальної та групової роботи. Групова робота полегшує перебіг процесів саморозкриття, самодослідження і самопізнання, відкриття себе для інших і відкриття себе для самого себе дозволяють зрозуміти себе, підвищити упевненість в собі. Під час занять кожен учасник оточений увагою і турботою, тільки в тренінговій групі він може активно використовувати різні стилі спілкування, засвоювати та відпрацьовувати нові, не властиві йому раніше комунікативні вміння і навички, відчуваючи при цьому психологічний комфорт і захищеність.

2. Метою тренінгу можуть бути: інформування та набуття учасниками тренінгу нових професійних навичок та вмінь;освоєння нових технологій у професійній сфері;зменшення чого небажаного (проявів поведінки, стилю неефективного спілкування, особливостей реагування тощо);зміна погляду на проблему;зміна погляду на процес навчання, щоб зрозуміти, що він може давати наснагу та задоволення;підвищення здатності учасників до позитивного ставлення до себе і життя;пошук ефективних шляхів вирішення поставлених проблем завдяки об'єднанню в тренінговій роботі різних фахівців, представників різних сфер, що впливають на рішення цих проблем;активізація громадськості з вирішення актуальних проблем; отримання альтернативної освіти.

Тренінг-цілі можуть формулюватися на основі потреб і прагнень майбутнього фахівця, орієнтовних кваліфікацій, розвитку його самодовіри, гнучкості, базових навичок. Крім того, що тренінг має суспільне і організаційне значення, він може задовольняти і особистісні потреби індивіда. Часто персонал, відчуваючи турботу про себе, при підвищенні кваліфікації відповідає значним збільшенням ентузіазму в роботі. Проблема полягає в тому, що працівники часто не усвідомлюють своїх власних потреб. Тому допомога у визначенні напрямів та цілей навчання є важливою для саморозвитку.

Одного досвідченого і відомого психолога запитали:
- Коли ви ведете свої групи, ви займаєтеся лікуванням людей?
- Так, звичайно, - відповів він.
- А може , все-таки ви допомагаєте їм в особистісному розвитку?
- Безумовно, - підтвердив він.
- Але люди, які бували в ваших групах, стверджують, що ви майже нічого не робите і майже весь час мовчите!
- І це правда!
- Так у чому ж секрет ефективності вашої роботи!?
- Мені цікаві люди. І я вірю в їх здатність змінюватися.

Тренінги бувають різних видів:

Види тренінгів. Зараз виділилися три великих напрямки тренінгів:

• тренінги особистісного зростання;• тренінги спілкування;• бізнес-тренінги.

Тренінги особистісного зростання найбільш близькі до психотерапевтичних груп. У них за допомогою різних технік учасники намагаються усвідомити і подолати свої психологічні проблеми, які перешкоджають вирішенню їхніх життєвих і професійних завдань. Кожен учасник тренінгу за допомогою інших учасників і тренера може зрозуміти свої неусвідомлювані страхи, позбавитися від внутрішніх бар'єрів, краще дізнатися, як його сприймають оточуючі люди. Це дозволяє виявити і в подальшому більш ефективно застосовувати свої позитивні якості, сформувати більш реальну оцінку здібностей, побачити власні помилки і недоліки.

Тренінги спілкування призначені для того, щоб навчити членів групи ефективному поведінки в різних ситуаціях спілкування, розвинути у них відповідні навички. Передбачається, що вміння та навички, набуті в «безпечних» умовах психологічного тренінгу, допоможуть учням подолати труднощі в реальному житті. Передбачається, що досвід навчально-тренінгової групи зіграє роль своєрідної «щеплення», яка дозволяє виробити певний соціально-психологічний «імунітет». Звичайно, навіть найкращий тренінг не підготує людини до всіх можливих життєвих ситуацій, але він допоможе уникнути найбільш грубих помилок і знизить гостроту емоційного стресу, що виникає при неминучих труднощах у спілкуванні.

Тренінги особистісного росту і спілкування тісно взаємопов'язані, і їх об'єднують в комплексний соціально-психологічний тренінг. Методи соціально-психологічного тренінгу дуже різні, але в їх основі - групові дискусії та рольові ігри в різних варіантах і поєднаннях. При організації і проведенні тренінгів керівник-тренер прагне до того, щоб при «зануренні» в особливу тренінгову середу учасники могли краще усвідомити власні психологічні проблеми і навчилися їх долати.

Бізнес-тренінги є різновидами перших двох категорій, але вони зорієнтовані на вирішення конкретних професійних завдань. Найчастіше зустрічаються тренінги з продажу чого-небудь. Популярні також тренінги ведення переговорів, вирішення конфліктних ситуацій, формування команд, ефективного управління тощо Результати бізнес-тренінгів найбільш наочні, оскільки вони проявляються в ефективності роботи, але, тим не менш, остаточно вирішити, наскільки результативним був тренінг, можна тільки через деякий час, коли буде ясно, наскільки ефективніше стала робота, як змінилася психологічна атмосфера в колективі і т.п.

комунікативні, особистісного росту, соціально-педагогічні, соціально-просвітницькі тощо. Соціально-просвітницький тренінг розрахований на: • оволодіння знаннями; • формування умінь, знань і навичок, які сприятимуть усвідомленому вибору варіантів поведінки; • розвиток установок, усвідомлення потреб і мотивів; • підготовку фахівців, навчання спеціалістів, які працюють з молоддю у сфері освіти, інформаційних технологій тощо, а також підлітків-інструкторів. Головна відмінність просвітницького тренінгу полягає у тому, що такий тренінг може провести педагог, який не має спеціальної психологічної (психотерапевтичної) підготовки. Головною умовою є бажання, необхідні знання та уявлення про групову роботу.На комунікативному тренінгу група і груповий процес є інструментом для того, щоб учасники навчились вільно спілкуватися з різними людьми і в різних колективах. На тренінгу особистісного росту йде робота над глибинними особистісними установками учасників, спрямована на духовне зростання індивіда. Просвітницький тренінг теж розвиває комунікативні навички, в процесі його проведення порушуються проблеми відповідальної поведінки. Але головною функцією такого тренінгу є інформування.

3. Тренінг - це запланований процес, призначений надати або поновити знання та навички і перевірити ставлення до проблеми, ідеї, поведінку з метою їхньої зміни чи оновлення. Простіше кажучи, тренінг - це:

• ефективна форма роботи для засвоєння знань;

• інструмент для формування умінь і навичок

• спілкування в довірчій атмосфері і неформальній обстановці;

• пізнання себе і навколишнього світу.

Специфічними рисами тренінгу є:

- дотримання певних принципів групової роботи;

- наявність більш-менш постійної групи (переважно від 15 до 20 осіб, що періодично збираються на зустрічі чи працюють безперервно протягом двох-п'яти днів);

- певна просторова організація (частіше за все - робота у зручному ізольованому приміщенні, де учасники переважну частину часу сидять у колі);

- використання активних та інтерактивних методів роботи;

- об'єктивація суб'єктивних почуттів, емоцій, думок, знань учасників групи стосовно подій, які відбуваються в групі, вербалізована рефлексія.

Тренінгу притаманні певні атрибути. До яких належать:

· тренінгова група;

· тренінгове коло;

· спеціально обладнане приміщення та приладдя для тренінгу (фліпчарт, маркери тощо);

· тренер;

· правила групи;

· атмосфера взаємодії та спілкування;

· інтерактивні методи навчання;

· структура тренінгового заняття;

· оцінювання ефективності тренінгу.

Тренінгова група – це спеціально створена група, учасники якої за сприяння ведучого (тренера) включаються в інтенсивне спілку­вання, спрямоване на досягнення визначеної мети та розв’язання по­ставлених завдань. Тренінгова група зазвичай включає 15-20 осіб. Така кількість людей дозволяє оптимально використати час та ефективно навчати людей.

Тренінгові заняття можуть бути різної тривалості: від 1,5-3-х годин (2-4 академічні години, тривалістю 45 хвилин кожна) до декількох днів поспіль. За тривалістю найбільш вдалою формою групової роботи є марафон, тобто проведення занять тривалістю 6-8 годин щоденно протягом кількох днів. За такої форми роботи передбачається велика обідня перерва (не менше години) та дві перерви по 15-20 хвилин через кожні 1,5-2 години роботи. Під час коротких перерв учасникам доцільно запропонувати напої (чай, каву, воду, соки тощо), можна й легку їжу (бутерброди, цукерки, печиво тощо). Вважається, що такої тривалості перерви достатньо для відновлення сил учасників.

Робочі місця для учасників у приміщенні можуть бути розташо­вані по-різному, але доцільно уникати «аудиторного» та «шкільного» стилів. Добре, коли стільці для учасників розташовують­ся півколом ­– це сприяє створенню неформальної атмосфери, за­безпечує можливість кожному бачити всіх учасників тренінгу, підкрес­лює рівнозначність позицій усіх учасників. Це сприяє створенню атмосфери відкритості, настрою, розвитку довіри, уваги, пізнавального та особистісного інтересу, сприймання учасників одного до одного.

Головне, що забезпечує сприятливу атмосферу для навчання у тренінговій групі, - це правила, яких має дотримуватися кожний учас­ник. Основні з них: цінування часу, увічливість, позитивність, розмо­ва від свого імені, «додавання», добровільна активність, конфі­денційність, «стоп», «піднята рука», зворотний зв’язок. Правила приймаються на початку тренін­гу всіма учасниками групи, і потрібні для того, щоб кожний міг:

1. працювати в комфортних умовах;

2. отримувати інформацію самому і не заважати отримувати інформацію іншим у зручний для кожного спосіб;

3. висловлювати відверто, без побоювань свої думки;

4. дозволити собі спонтанні, попередньо не зважені вислови, що наближатиме тренінг до реального життя;

5. бути впевненим, що надану ним інформацію використають тільки в інтересах учасників.

Тренінг проводить тренер (ведучий), котрий спілкується з учас­никами «на рівних», тобто є таким самим учасником тренінгової гру­пи, як і інші учасники. ТРЕНЕР одночасно є й каталізатором усіх процесів, які відбуваються в групі, «керманичем» групи на шляху до досягнення визначеної мети тренінгу та повинен розуміти настрій кожного учасника та відрізняється від інших учасників тим, що:

· володіє інформацією щодо означеної теми;

· знає методику проведення тренінгових занять;

· вміє працювати з аудиторією і володіє методикою навчання дорослих і дітей;

· володіє навичками ведення тренінгової групи (регулює групові процеси, знає, як зацікавити учасників, зняти напружен­ня, спрямувати групу на конструктивне розв’язання пробле­ми тощо);

· постійно підвищує свій тренерський потенціал;

· знає методи оцінювання результатів тренінгу і вміє їх засто­совувати;

· знає про відстрочені результати впливу тренінгу, як очіку­вані, так і неочікувані.

Остання теза пов’язана з тим, що після завершення тренінгу не всі його результати осмислюються учасниками одразу. Повною мірою ефект тренінгу з’ясовуватиметься пізніше, коли учасники застосо­вуватимуть набуті знання та зміни в практиці, повсякденному ре­альному житті.

Читайте також:

1. Алгоритм створення тренінгової програми
2. Атрибути вимог
3. Атрибути громадянського суспільства
4. Атрибути етносів і націй
5. Атрибути людини
6. Атрибути тренінгу
7. Атрибути файлових об'єктів
8. Атрибутивні ознаки і властивості культури
9. Етапи проведення тренінгу
10. Загальне визначення соціально - психологічного тренінгу
11. Іміджева атрибутика організації
12. Кар'єра особистості, її атрибути та етапи просування

Переглядів: 10808