Третє питання

Політика забезпечення ресурсами виробничого підприємства
визначається конкурентною стратегією підприємства і в контексті інших функціональних стратегій підприємства - збутової і виробничої. Розробка політики МТЗ випереджається аналізом і оцінкою ефективності існуючої системи забезпечення в цілому і її окремих каналів і суб'єктів, аналізом і оцінкою відповідності проведеної підприємством політики забезпечення конкретним вимогам виробництва і збуту (і іншими видами функціональної діяльності), з одного боку, і конкретним ринковим ( ринку і постачальників ресурсів) умовам - з іншого. Розробка та обґрунтування політики МТЗ виробничого підприємства припускає рішення визначеного спектра питань в частині визначення і вибору ресурсної, цінової, комунікаційної та інноваційної політики.

Розробка та обґрунтування політики забезпечення стосовно конкретного ресурсу (групи ресурсів) припускає рішення питань, пов'язаних з визначенням і вибором: комплексу вимог і способу використовування ресурсу у виробничому процесі; системи МТЗ ресурсами; конкретних постачальників і каналів забезпечення; способу виходу на ринок ресурсів; часу виходу на ринок ресурсів; системи руху і угруповання ресурсів; системи внутрішнього забезпечення.

Крім того, оскільки всі ресурси мають властивість взаємодоповнюємості або взаємозамінності, то ще одним фактором, що впливає на конкурентну перевагу виробничого підприємства, є структурні пропорції. Переважаючими повинні бути ті ресурси, які (за інших рівних) або своєю дешевизною, або спеціалізованістю, унікальністю визначають конкурентоспроможність підприємства.

МТЗ є одним із джерел конкурентної переваги виробничого підприємства як в частині створення товару (цінності) певної групи споживчих властивостей, так і в частині формування витрат. З цієї причини МТО стратегічно повинно бути орієнтоване, з одного боку, на забезпечення розвиненими і спеціалізованими ресурсами, а з іншого - на організацію забезпечення з мінімальними витратами.

Цінова політика МТЗ передбачає визначення ефективної структури цін ресурсів, яка також буде залежати від стратегічної спрямованості постачання і, відповідно, від структури закуповуваних ресурсів.

Комунікаційна політика включає в себе комплекс заходів з пошуку, вибору і стимулювання постачальників; діяльність по створенню іміджу і постачальницької реклами; дослідження ринку постачання і може бути представлена двома складовими: стимулюванням постачальника і створенням нових постачальників. Стимулювання постачальників являє собою вплив на ефективність роботи наявних постачальника і може включати в себе наступні заходи: Консультування в області виробничо-логістичних процесів, обмін «ноу-хау», консультування щодо стратегічних питань, підтримку при виході на ринок, обмін кадровими ресурсами, фінансову підтримку і т. д. При цьому стимулювання постачальників може проводитися у двох формах: як відповідна реакція на виникаючі у постачальників проблеми і як превентивне стимулювання постачальника - постійна непереривна взаємодія з постачальником, спрямоване на запобігання збоїв в його роботі.

Створення нових постачальників - робота з новими або потенційними постачальниками - здійснюється у двох випадках: при необхідності розвитку бази, розширення портфеля кваліфікованих постачальників, а також у ситуації, коли цілі підприємства не можуть бути досягнуті при існуючій структурі постачальників, їх продуктивності і характері сформованих господарських відносин з ними. В останньому випадку при неможливості стимулювання постачальника здійснюються наступні варіанти: при поставках стандартних некритичних ресурсів кращою може виявитися зміна постачальника; у разі ж потреби в інноваційних продуктах або виробничих технологіях, які суттєво визначають конкурентну перевагу підприємства, переважно формування відносин з новим постачальником.

Інноваційна політика включає в себе вирішення завдань в частині взаємодії з відділом проектування та розробки нових продуктів, розвитку виробництва, а також розвитку ресурсів (їх модифікації і створення нових ресурсів). Стратегічна спрямованість інноваційної політики припускає рішення її завдань при взаємодії з постачальника на різних рівнях: на етапі розробки продукту або на етапі запуску продукту у виробництво.

Розробка та обґрунтування політики МТЗ супроводжується розрахунком, аналізом і обґрунтуванням відповідних витрат з наступним виявленням факторів і пропозицією заходів і рішень по їх скороченню. Мінімізації (за інших рівних умов) підлягають саме загальні, системні витрати як сума оптимальних витрат окремих складових всієї системи забезпечення ресурсами. Крім того, логістичний підхід передбачає мінімізацію не тільки і не стільки навіть таких комплексних витрат, як витрати збуту, виробництва і МТЗ окремо, скільки мінімізацію загальних витрат створення підприємством товару (цінності).

Формування поточних планів МТЗ, закупівель і поставок ресурсів,
ресурсозабезпечення виробничого процесу передбачає наступні основні етапи:

· вивчення та аналіз ринку пропозиції ресурсів (факторів) виробництва;

· визначення потреби в ресурсах, способів і джерел її покриття;

· планування (і організація) придбання (закупівель) ресурсів;

· аналіз витрат ресурсозабезпечення;

· планування поставок ресурсів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Друге питання	\|	Четверте питання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.