Психологічні механізми творчості

· Одним із ключових питань загальної психології творчості є питання про психологічний механізм творчості. У цій якості у різні історичні часи визнавались: еманація (давньоіндійська філософія), мімезис (Платон), інтуїція (Б.Спіноза, А.Бергсон та ін.), інсайт (М.Вертгаймер та ін.), асоціація (Дж. Ст. Мілльта ін.), потреба творчої самореалізації (А. Маслоу), бісоціація (А.Кестлер) тощо.

Еманація(філос.; від emanare - закінчуватися) - одна з можливих формопояснень світового процесу. Еманація протилежна еволюції. Еволюція вважає ідею досконалості наприкінці процесу, Еманація, навпаки, на його початку, а самий процес розглядає як поступове погіршення, шляхом завершення. На конкретному прикладі відношення еволюції до еманації представляється в наступному вигляді: еволюція пояснює виникнення життя і свідомості з мертвої матерії – еманація, навпаки, пояснює смерть з свідомості і життя. В історії теорій еманацій видаються три крупні імені: Плотин і його школа, Іоанн Скотт Ерігена і Шеллінг (в останній період його життя). Взагалі кажучи, еманація має деякий зв'язок і спорідненість з містикою. Прихильники еманаційної теорій охоче користуються для визначення відношення Бога і світу аналогією відношення сонця до світла, витікаючого з нього. Подібно тому, як сила світла зменшується пропорційно з віддаленням від свого джерела – сонця, так і досконалість буття зменшується у міру віддалення від божества, причому останньою, гіршою ступінню є матерія. Уявлення про еманацію природно спричиняє за собою вимогу перерахувати найголовніші ступені буття, розташовані між Богом і матерією.

· Мімезис(грец. mimesis — подражание) - термін старогрецької філософії, що характеризує єство людської творчості, у тому числі мистецтва. Це спосіб художньої творчості (переважно в мистецтві), що виражається в наслідуванні природі, точному відтворенні зовнішнього вигляду людей і предметів; основа натуралізму в мистецтві.

· Інтуїція(на середньовічній латині intuitio, від intueor - пильно дивлюся) - один з шляхів людського пізнання, що відрізняється від іншого – логічного, раціоналістичного, дискурсивного шляху. Останній спосіб пізнання і мислення є діяльністю розуму, що зіставляє і узагальнює явища, встановлює їх послідовність, вивчає відносини між ними. Це пізнання часткове, відносне і абстрактне. Йому протилежно пізнання інтуїтивне (філософський словник).

Інтуїція– розуміння істини шляхом безпосереднього її розсуду (усмотрения) без обґрунтовування за допомогою доказу; суб'єктивна здатність виходити за його межі шляхом уявного схоплювання ("осяяння") або узагальнення в образній формі непізнаних зв'язків, закономірностей, що сформувалася на основі попереднього досвіду.

Інтуїція– відшукання, часто практично моментальне, рішення задачі при недостатності логічних підстав (Психологічний словник)

· Інсайт(від англ. insight – проникливість, проникнення в суть) —означає раптовий розсуд (рассмотрение) суті проблемної ситуації. В дослідах Келлера (гештальтпсихологія) з людиноподібними мавпами, коли їм пропонувалися задачі, які могли бути вирішений лише опосередковано, було показано, що мавпи після ряду безрезультатних проб припиняли активні дії і просто роздивлялися предмети навколо, після чого могли достатньо швидко прийти до правильного рішення. Надалі це поняття використовувалося К. Дункером і М. Вертгеймером як характеристика людського мислення, при якому рішення досягається шляхом уявного збагнення цілого, а не в результаті аналізу.

· Асоціація (від лат. associatio – з'єднання) - зв'язок між двома психічними елементами, що виникає в результаті досвіду, і обумовлююча актуалізацію одного елемента зв'язку прояв і іншого. В різних напрямах асоціативної психології було запропоноване виділяти асоціації по типу їх появи. Так були виділені асоціації по схожості (червоне – пурпурне), по контрасту (велике – маленьке), по суміжності в просторі або в часі (запах приправи до їжі викликає апетит), причинно-наслідкові (сильний вітер – озноб). Було знайдене, що сила зв'язку залежить від ряду умов (сила вражень, що викликаються елементами зв'язку, їх новизна, а також здібності індивіда).

· На думку Я.О.Пономарьова, психологічний механізм творчості полягає у єдності першосигнального та другоосигнального компонентів творчого процесу. Першосигнальнимикомпонентами слід вважати прояви оригінального, інтуїтивного, безпосереднього, непередбачуваного, мимовільного, імпульсивного, неусвідомлюваного та ін.; другосигнальними — прояви логічного, рефлексивного, моделювального, довільного, вмотивованою, усвідомлюваного та ін.

На думку В.А.Роменця, творчий момент полягає у сутнісному переході (трансдукції) з однієї системи (суб'єктивно-психічної) в іншу (матеріально-речову) за умови їхнього взаємного опору цій трансдукції просто активного чи свідомо активного. На перший погляд, трансдукція має тавтологічний характер: людина хоче тільки адекватно щось утілити, засвоїти і т. ін. Але ні процес вираження, ні процес інтеріоризації не залишаються з одним і тим же змістом при взаємному переході суб'єкта і об'єкта. Інакше самі ці явища не були б дійово-творчими і взагалі не могли б існувати.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Прирда творчості	\|	Психофізіологічні механізми творчих здібностей.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.031 сек.