Типологія особистості вчителя

Тип особистості вчителя являє собою сукупність свідомо обраних або інтуїтивно засвоєних якостей, які співвідносяться з найбільш яскравими рисами та сторонами особистості.

Зазвичай тип особистості вчителя визначається залежно від його установок, ставлення до дітей, до своєї праці.

За спрямованістю вчителя експериментально виявив та запропонував класифікацію типів Рогов Є.І., умовно виділяючи:

“предметників” (характеризується раціоналізмом, професійною компетентністю, прагненням до науковості),

“організаторів” (притаманне лідерство серед колег та учнів, тримає дисципліну, але буває занадто активним, прагнучи підкорити собі все оточення),

“комунікаторів”(хар-ся екстравертованістю, низькою конфліктністю, доброзичливістю, здатністю до емпатії, схильний до лібералізму),

“інтелигентів” (високий інтелект, загальна культура, духовні якості, принциповість, прагнення до досконалості).

Класифікація професійних типів за Костяшкіним Е.Г. відбувається переважно на організаційний склад особистості вчителя, характер його внутрішнього світу:

“Емоційний тип” – підвищена здатність до відчуття стану дитини, тонкого сприйняття внутрішніх збудників, конфліктів, досягає успіхів в роботі з “важкими ” дітьми;

“Інтелектуальний тип” – схильність до наукової діяльності, перш за све в галузі свого предмету, йому притаманні ерудованість, теоретичний склад мислення, самостійність судження та оцінок;

“Вольовий тип” – виявляє чіткість та організованість у роботі, високу вимогливість, впевненість, наполегливість;

“Організаторський тип” - автор вважає універсальним, він дозволяє найкраще управляти різними видами діяльності учнів, розвивати їх здібності, допомагати у справах. За даним Костяшкіна, в початковій школі переважають вчителі емоційного та організаторського типу, в середніх класах – вольового типу, а в старших – інтелектуального.

Кан-Калик В.А. запропонував типологію педагогічної творчості на основі індивідуально-типологічних характеристик педагогів-новаторів:

“Лідер” (М.Щетінін) – яскрава особистість, що здатна висунути цікаву оригінальну ідею та повести за собою колектив, інших людей;

“Генератор” (В.Шаталов) – створює численні зразки нового досвіду, має самостійну позицію, постійно акумулює нові ідеї;

“Ентузіаст” (І.Волков) – постійно захоплений власною діяльністю, запалює інших, готовий долати усі перепони;

“Дослідник” (Є.Ільїн) – постійно вивчає, аналізує педагогічну діяльність, обґрунтовує власні ідеї, експериментально їх перевіряє.

Інша типологія цього ж автора розроблена на основі визначення рівня та характеру співробітництва вчителя та учнів:

“Педагог-прем’єр ” – не створює атмосферу співтворчості, творить на самоті, його педагогічна творчість відбувається поза дітьми, тільки для себе;

“Педагог-диригент” – здатний до створення творчої атмосфери, захоплює дітей цікавими видами роботи, керує педагогічним процесом, але недостатньо здійснює індивідуально-особистісний підхід, не забезпечуючи тим самим творчу самореалізацію учнів;

“Педагог-дзеркало” – постійно відображає найменші зміни у сприйнятті учнів, орієнтується на індивідуально-неповторні їх риси, хоча інколи не в змозі зробити акцент на роботі з цілісним учнівським колективом;

“Педагог-режисер” – виявляє найвищий рівень педагогічної співтворчості, він вдало створює сценарій, цілісний сюжет педагогічної дії. Рольовий репертуар вчителя за В.Леві охоплює орієнтовно до 40 типів, серед яких можна назвати: консультант. Оратор, артист, контролер, критик, інформатор, опіку, нянька, проповідник, друг, дресирувальник, наглядач та інші.

Огляд типологій зарубіжних дослідників виявив наявність трьох основних типів:

1) учитель, який прагне перш за все розвивати особистість дитини,, спираючись на емоційні та соціальні фактори, він дотримується гнучкої програми у викладанні предмету, використовує індивідуальний підхід, дружній тон спілкування;

2) учитель зацікавлений тільки у розумовому розвитку учнів, суворо дотримується змісту предмету, працює послідовно, за програмою, тримає чітку професійну дистанцію;

3) учитель з творчою, винахідницькою спрямованістю прагне захопити учнів предметом, збудити їхні творчі можливості, ніж передати їм знання, і розвивати розумові здібності у традиційному розумінні.

Знання та продуктивне використання типології вчителя дозволяє усвідомлено формувати образ педагога, який відображає його внутрішній світ, риси особистості. Ці питання висвітлює сучасна інтегративна наукова галузь – іміджологія.Її положення дозволяють визначити поняття педагогічного іміджу, що характеризує стиль педагогічної діяльності, спілкування, уміння індивідуалізувати свій образ, надавати йому виразності, презентувати свою особистість через свідоме оволодіння спеціальними технологіями формування власного образу “Я”. Положення іміджології вказують на необхідність акцентування певних якостей при побудові образу, який за видами поділяється на дзеркальний (відповідає власному уявленню про самого себе, він найчастіше усвідомлюється як позитивний, але не завжди відповідає думці інших), поточний (відображує погляди батьків, колег, тому важлива поінформованість щодо адекватності свого самосприймання), бажаний (розкриває ідеальні уявлення про свій образ, особливо важливий на перших етапах професійного становлення), корпоративний (узагальнений образ педагогічного колективу, де особистість вчителя характеризується через співвідношення цілого до одиничного і навпаки), негативний (який підкреслює негативні риси).

Імідж вчителя повинен відображати його найбільш привабливі риси, які називають харизматичними (від “харизма” – привабливість, чарівність богині Харит).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структура особистості творчого вчителя.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.029 сек.