Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Структура особистості творчого вчителя.

Центральне місце в структурі особистості вчителя належить потребнісно-мотиваційнійсфері, “мотиваційному ядру” педагогічної професії. Професійна мотивація виступає збудником педагогічної діяльності, внутрішньою потребою викладати свій предмет, виховувати дітей.

Особлива роль у потребнісно-мотиваційній сфері вчителя належить професійно-педагогічній спрямованості – сукупності стійких мотивів педагогічної діяльності, установок вчителя, відносно незалежних від ситуації.Її основними ознакамиє ідеали та переконання, ціннісні орієнтації, професійні інтереси, педагогічні погляди та уподобання, ставлення до своїх здібностей та характеру. Особливий вищий рівень професійної спрямованості становить педагогічне покликання. Педагогічне покликання визначається якяскраво виражене позитивне емоційне вибіркове ставлення особистості до педагогічної професії. Протилежним педагогічному покликанню є поняття педагогічної придатності., яке слід розуміти як сукупність мінімальних психічних, психофізіологічних та соціально-особистісних якостей людини для здійснення педагогічної діяльності. Поза цієї межи стоїть байдужість до дітей, безвідповідальне ставлення до професійних обов’язків. Професійно-педагогічна спрямованість складає той каркас (за словами В.О.Сластьоніна), навколо якого компонуються основні якості особистості вчителя.

Інтелектуальна сфераособистості вчителя охоплює явища його педагогічного інтелекту, професійної ерудиції, пізнавальних академічних можливостей, педагогічної свідомості та самосвідомості. Педагогічна свідомість – є складним соціально-психологічним новоутворенням, яке визначає сукупність педагогічних ідей, цільових установок, що відображують професійний світогляд вчителя. Тобто педагогічна свідомість є тим кутом зору, під яким вчитель сприймає, оцінює, осмислює педагогічну інформацію та здійснює практичну діяльність.

Під самосвідомістю вчителя розуміється комплекс уявлень вчителя про себе як професіонала, що концентрується в Я-концепції вчителя, образу його Я і формується під впливом усвідомлених педагогом норм, засвоєного досвіду, складаючи його особистісну концепцію педагогічної праці на основі постійного самопізнання, само оцінювання, вироблення індивідуальних стратегій професійного розвитку та самовдосконалення. Самосвідомість вчителя пов’язана з явищем педагогічної рефлексії (від. лат. reflexio – обернення назад) – процесом самоаналізу, самопізнання, самоусвідомлення людиною своїх внутрішніх психічних процесів, власної поведінки та свідомості.

Професійно-педагогічна компетентність –поінформованість вчителя про знання, уміння, навички ат їх нормативні ознаки, які необхідні для праці. За концепцією Маркової А.К., професійно-педагогічна компетентність охоплює педагогічну діяльність, педагогічне спілкування та особистість вчителя, навченість та вихованість учнів. Автором виділяються об’єктивні (знання. уміння) та суб’єктивні (позиції, особистісні властивості) характеристики. У більш вузькому розумінні, професійна компетентність (за Н.В.Кузьміною) являє собою здатність вчителя перетворювати свій фах в засоби формування особистості учнів. Серед видів професійно-педагогічної компетентності визначають: спеціально-педагогічну, методичну, соціально-психологічну, аутопсихологічну. Спеціально-педагогічна компетентність стосується його підготовки в галузі науки. Методична компетентність полягає у оволодінні засобами, шляхами, формами, методами педагогічних впливів та продуктивному їх використанню. Соціально-психологічна компетентність включає обізнаність вчителя в галузі процесів спілкування.

Аутопсихологічна компетентність співвідноситься з розвитком самосвідомості вчителя і полягає в розумінні сильних та слабких сторін власної особистості, знання шляхів самовдосконалення. Цей вид пов’язаний із розвиненістю соціального інтелекту учителя, його здатністю розуміти себе та інших.

Педагогічне мислення – виявлення зовні прихованих ознак та властивостей педагогічної ситуації, розпізнання та класифікація причинно-наслідкових зв’язків. Педагогічне мислення є своєрідним баченням світу, яке відображує психолого-педагогічні та спеціальні знання, способи розуміння дії та установки учителя (Орлов А.А.), а найважливішими характеристиками педагогічного мислення вважають його прогностичність, проблемність, самостійність, гнучкість, тобто творчі якості.

Емоційно-вольова сфера особистості вчителя характеризується переважно природними психофізіологічними особливостями людини, його індивід ними рисами, хоча до них з певною мірою відноситься і специфіка пізнавальних процесів, аналітико-синтетичної діяльності, здібностей.

Професійно значущою емоційною рисою вчителя є педагогічна емпатія –здатність педагога до емоційної ідентифікації себе з іншою людиною, зокрема учнями, уміння співпереживати дітям, віддзеркалювати у власній психіці їхні радощі та смутки, проблеми та інтереси.

До емоційної сфери особистості вчителя відносять і явище педагогічної інтуїції, яке визначають (А.К.Маркова) як здатність приймати педагогічне рішення без розгорнутого усвідомленого аналізу. У вузькому розуміння педагогічна інтуїція вчителя забезпечує професійну пильність, проникливість, здатність до цілісного чуттєвого сприйняття, що отримало назву перцептивних здібностей учителя.

Динамізм особистості вчителяявляє собою здатність активно впливати на учнів, володіти їх увагою. Це забезпечується багатством внутрішньої енергії, ініціативності, гнучкості, різноманітності впливів.

Протилежною до динамізмі вольовою якістю вчителя є емоційно-професійна усталеність – здатність до саморегуляції, володіння собою. Вона виявляється у наполегливості, терплячості, витримці, самоконтролі, вмінні “тримати себе в руках” в стресових ситуаціях, долати негативні емоції.

Розглянуті структурні компоненти особистості вчителя дозволяють не тільки обґрунтовано підійти до їх діагностики, а й до усвідомленого визначення напрямків та шляхів професійного розвитку та саморозвитку.

 


Читайте також:

  1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
  2. III.Цілі розвитку особистості
  3. III.Цілі розвитку особистості
  4. III.Цілі розвитку особистості
  5. VІ. План та організаційна структура заняття
  6. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
  7. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
  8. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
  9. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості
  10. Активність особистості та самоуправління
  11. АКЦЕНТУЙОВАНІ РИСИ ОСОБИСТОСТІ
  12. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА




Переглядів: 1868

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Тема 5. Сутність та специфіка творчих здібностей педагога. | Типологія особистості вчителя

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.015 сек.