Газетні видання

Види друкованих видань

За знаковою природою — текстові, зображувальні, картографічні, нотні.

Текстові: листівки, брошури, книги, газетні, журнальні, календарні видання.

Зображувальні: буклети, проспекти, ізолистівки, фотоальбоми, плакати.

Друковані текстові системи засобів масової комунікації можуть бути періодичними (виходять систематично, у точно встановлені терміни, під одним заголовком та в одному оформленні), продовжуваними (збірники за єдиним напрямом, назвою, нумерацією, виходять нерегулярно), неперіодичними (листівки, брошури, книги).

Картографічні: карти, схеми з використанням топографічних знаків.

Нотні: збірки для музикантів, співаків із використанням нотних знаків.

Книги поділяються на моновидання (монографії) — один твір, та полівидання — збірка багатьох творів.

Полівидання поділяються на:

— збірник — складається з кількох творів одного або кількох авторів — тематичні, жанрові, хронологічні;

— вибрані твори — частина творів одного автора;

— зібрання творів — найважливіші твори автора.

За способом відтворення мислення в книзі:

— наукові (понятійні): відтворюють думку шляхом логічних понять і суджень;

— художні (образні): відтворюють мислення переважно через художні образи;

— публіцистичні (понятійно-образні): відтворюють думку за допомогою логічних суджень і публіцистичних образів;

— сатиричні (сатирично-образні): відтворюють думку за допомогою логічних суджень засобами сатири;

—гумористичні (гумористично-образні): відтворюють думку за допомогою логічних суджень засобами гумору.

Серед наукових видань розрізняють: масово-політичні, офіційні, наукові, науково-популярні, інформативні, виробничі, навчальні, навчально-методичні, навчальні програми, довідкові, духовні, культурно-мистецькі.

Це періодичні друковані видання на розгорнутих аркушах паперу, без обкладинки, що містять текстову й ілюстровану інформацію (фото, малюнки, схеми, графіки тощо), визначеною періодичністю (від 1 до 7 разів на тиждень, або неперіодичні видання з особливим комунікативним впливом.

Першою друкованою газетою в Європі була німецька «Авізе реляціон одер цайтунг» 1609 року. Перша українська — «Український вісник» в Харкові у 1816 р.

Газетні видання можна характеризувати за ознаками:

— за місцем видання: столичні («Голос України», «Літературна газета», «Деловая столица»); обласні («Вільне слово» (Рівне); районні («Сарненські новини»).

— за місцем розповсюдження: міжнародні («Вісті з України»), загальноукраїнські («Україна молода»), регіональні («Високий замок», «Сім’я і дім»), обласні («Рівне вечірнє»), районні («Слово і час»).

— за аудиторією: масові («Львівський експрес»), соціальні («Пенсійний кур’єр», «Галицькі контракти»);

— за часом видання: денні та вечірні;

— за політичним напрямом: загальнополітичні («ВЗ»), партійні («Голос нації», «Народна газета»), рухів («Час»);

— за періодичністю: щоденні, 2, 3, 4, 5-разові, тижневики;

— за тематикою: міжнародні, економічні, суспільно-політичні, релігійні, спортивні…;

— за мовою видання: одномовні, двомовні («День» укр., рос, англ.).

Також можна поділити газетні видання на два класи: масові (політика — загальнополітичні, партійні; довідка — оголошення, реклама, програма) та соціальні (діло — виробничі, пізнавальні; дозвілля — невиробничі, задоволення).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Система масової комунікації	\|	Зображувальні СЗМК

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.