Історичні та політичні обставини у світі та Україні першої половини ХХ ст. Питання періодизації літературного процесу ХХ ст.

ПЛАН

1.Історичні та політичні обставини у світі та Україні першої половини ХХ ст. Питання періодизації літературного процесу ХХ ст.

2. Загальні тенденції розвитку літературно-мистецького життя на початку ХХ ст.

3. Революція 1917 та розвиток української культури.

4. Політика ”українізації” та її наслідки.

Українська література ХХ ст. виникла не на голому місці. У неї була цікава і складна передісторія. Проте два з половиною століття під пресом царизму – то тотальне нищення української нації (російська демократія і сьогодні цього не визнає). Факти ж засвідчують:

1709 - указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення текстів, писаних українською мовою, з церковних книг. У 1720 було видано ще один подібний указ.

1754 - Катерина ІІ заборонила викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1769 - Вилучення у населення українських букварів.

1847 - Розгром Кирило-Мефодіївського товариства.

1863 - Валуєвський циркуляр про заборону видання книг укр. мовою.

1876 - указ про заборону ввезення українських книг із-за кордону. Цим же указом було заборонено друкувати тексти українських пісень.

1884 – указ про закриття всіх укрїнських театрів.

1885 – указ про заборону українських книг для дітей.

1888 – указ Олександра ІІІ про заборону вживання української мови в офіційних установах та хрещення українськими іменами.

1914 – указ Миколи ІІ про скасування української преси.

Вірто відзначити, що і в радянські часи буде прийнято велику кількість подібних законів, чого тільки варта телеграма Сталіна про припинення українізації (1933 рік).

Еліта поступово забула рідну мову і культуру, між нею та простим народом утворилась велика прірва. Спроби інтелігенції щось змінити досить часто зустрічали шалений опір влади та нерозуміння селян. Проте і в цих жахливих умовах українська наука, культура і література продовжували розвиватися. Саме на цей період припадає формування української інтелігенції, яка нерозривно пов’язувала себе з народом і вбачала своє призначення в формуванні його національної свідомості та боротьбі за краще майбуття.

У кінці ХІХ на початку ХХ столітьу Європі ширяться робітничі рухи з економічними вимогами – поліпшення умов праці, скорочення робочого дня підвищення зарплати, соціального захисту.

У зв’язку з цим ширяться ідеї соціальної справедливості й політичної свободи. Створюються організації та партії з метою їх впровадження в життя. Виникають ідеї перебудови суспільного життя на основах демократії й соціальної справедливості – ідеї соціалізму, з чисельними напрямками в окремих країнах.

Найбільш радикальними виявились послідовники Маркса, що проголосили соціалізм перехідним періодом до комунізму.

Ідеї комунізму потрапляють до Росії, про що засвідчила перша революція 1905-1907 років. В Україні напередодні першої російської революції 1905 р. відроджується національно-визвольний рух.

Перша Світова війна привела до розпаду Російської та Австро-Угорської імперій, між якими було поділено Україну. Це прискорює розвиток національно-визвольного руху по всіх землях України. Пригадаємо окремі події тих часів:

- 17 березня 1917 р. було утворено Центральну Раду на чолі з М.Грушевським та В.Винниченком;

- 20 листопада 1917 р. - проголошення Української Народної Республіки;

- 29 квітня 1918 р. - гетьманський переворот і прихід до влади П. Скоропадського;

- 13 листопада 1918 р. – проголошення УНР на чолі з С.Петолюрою (Директорія);

- 22 січня 1919 р. – об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Українську Народну Республіку.

Увесь цей час Україна перебувала у стані війни, відбиваючись від російських більшовиків та російських білогвардійців, військ Антанти, німців, поляків, румунів, її розривали внутрішні протиріччя. Чергова інтервенція з боку радянської Росії у 1920 році привела до припинення існування УНР, як суб’єкта міжнародного права у листопаді 1920 року і реставрації Російської імперії в образі СРСР, куди насильно було приєднано 30 грудня 1922 року і Україну у вигляді УРСР.

Західні Українські землі були поділені між Польщею, Румунією та Чехословаччиною. Такий розподіл зберігся до початку ДругоїСвітової війни.

Україна ж за своє перебування в складі нової імперії заплатить голодомором 1933 року, соловецькими та сибірськими таборами, розстрілами і нищенням всього українського у 1934-1937 рр., репресіями 1939-1941 рр. на землях Західної України, багатомільйонними жертвами під час Другої Світової війни, голодом 1947 р. Люди житимуть під постійним тиском, страхом, з невпевненістю у завтрашньому дні. Ними керуватимуть жорстокі моральні покручі без честі і людської гідності.

Таким чином розвивалися події новітньої історії на нашій землі у першій половині ХХ ст. Від нас же вона довгий час приховувалась і замовчувалась. Але якою б вона не була, її потрібно знати, щоб не допустити таких страхіть у майбутньому.

На сьогодні ми поки не маємо ґрунтовної наукової схеми літературного процесу ХХ ст. та його періодизації. Така схема вимагає серйозної роботи. Вітчизняне літературознавство і критика висовує декілька принципів, зокрема культурно-історично (сентименталізм, романтизм, реалізм, модернізм), географічного „Празька школа”, „Нью-Йоркська група письменників”), культурно стильового (М. Зеров) розвитку. Частина науковців вважає, що логічно було б наукову схему, випрацювану для нашої старожитньої літератури, продовжити в літературі новій - від Котляревського починаючи і закінчуючи XX століттям, яке завершує еру Нової української літератури.

XIX століття витворило дві завершені культурно-історичні епохи - Романтизм і Реалізм та започаткувало наступну - Модернізм, який із злетами і занепадами охоплює ціле століття - від 1896 р. і до 1991 р. із насильницьким вторгненням епохи Соцреалізму (тоталітаризму) від 1934 р., коли на І з'їзді радянських письменників із подачі Горького і Жданова соціалістичний реалізм було проголошено творчим методом радянської літератури, і до кінця 80-х років. Утвердження 1991 р. незалежної України і заперечення переважної більшості вартостей епохи Соцреалізму поклало початок нової епохи, умовно названої сьогодні як Постмодернізм, що започаткувало перехідний етап до епохи Вільного розвитку української літератури, що охопить наступне XXI століття.

Можливе конструювання схеми літературного процесу ХХ ст. за історико-хронологічним принципом за такими періодами:

1. Початок ХХ ст. (до 1917 р.).(Революція 1905 р. Відхід із життя І.Ф. (1916), М.К. і Л.У. (1913)).

2. Період революції 1917 року і національного державотворення.(Література за часів Центр. Ради. УНР. Перша хвиля еміграції).

3. Літературний процес 20-х рр. Період поступової ліквідації національного відродження України.

4. Розстріляне відродження і насадження в літературі ідей соціалістичного реалізму. (Голод 1932-1933 рр. Репресії 1934- 1939 рр. Діяльність „Празької” та „Варшавської” шкіл).

5. Література в період війни 1941-1945 рр. (Література УПА. Друга хвиля еміграції. Література таборів).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема: ШЛЯХИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХХ СТ.	\|	Загальні тенденції розвитку літературно-мистецького життя на початку ХХ ст.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.