Попит, сукупний та граничний доход в умовах чистої монополії
Чистий монополіст буде визначати обсяг виробництва, що максимізує прибуток, виходячи із своїх витрат і попиту.
Крива попиту чистого монополіста має від’ємний нахил, тому що монополія може збільшити свій обсяг продажу, тільки призначаючи більш низьку ціну на одиницю своєї продукції. Це є причиною того, що граничний доход стає меншим за ціну для кожного рівня випуску окрім першого.
Така ситуація має місце тому, що зниження ціни буде відноситись не тільки до додатково проданої одиниці продукції, але й також до всіх інших одиниць продукції, які інакше могли бути реалізовані за більш високою ціною. Кожна додатково реалізована одиниця буде додавати до валового доходу свою ціну – меншу, ніж сума зниження ціни, яка повинна бути отримана на всіх попередніх одиницях продукції (рис. 10.1).
Граничний дохід монополістичної фірми (MR) завжди менший, ніж ціна (Р):
MR < P (10.1)
Якщо в умовах досконалої конкуренції P=MR, то в умовах монополізованого ринку P > MR.
P, MR
MR D=Р
Q
Q – обсяг випуску продукції;
P – ціна;
MR – граничний дохід;
D – попит
Рис. 10.1. Крива ринкового попиту на продукцію монопольної фірми
Там, де кожний обсяг виробництва пов’язаний з деякою особливою ціною, монополіст неминуче визначає ціну, вирішуючи, який обсяг продукції виробити. Монополіст водночас вибирає і ціну, і обсяг виробництва.
Спадаюча крива монополістичного попиту означає, що високі ціни пов’язані з низькими обсягами продажу і, навпаки, низькі ціни – з більшими обсягами виробництва. Оскільки крива попиту монополіста зафіксована, він не може підвищити ціну без втрати продажу чи збільшити продаж без призначення більш низької ціни (рис. 10.2).
Коли попит є еластичним, то зменшення ціни буде збільшувати валовий доход, коли попит є нееластичним, падіння ціни зменшить валовий доход.
Максимізуючий прибуток монополіст, буде завжди намагатись уникати нееластичного відрізку його кривої попиту на користь деякої комбінації ціна-кількість на еластичному відрізку.