• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА 6. ГРОШОВИЙ РИНОК.

ПЛАН:

1. Модель банківської системи. Норма обов’язкових резервів. Депозитний, кредитний та грошовий мультиплікатори.

2. Спекулятивний та трансакційний попит на гроші. Рівняння обміну.

3. Цілі та інструменти монетарної політики. Криві пропозиції грошей. Дорогі та дешеві гроші. Циклічна асиметрія.

4. Механізм досягнення рівноваги на грошовому ринку та її застосування до аналізу монетарної політики.

1. МОДЕЛЬ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ. НОРМА ОБОВ’ЯЗКОВИХ РЕЗЕРВІВ. ДЕПОЗИТНИЙ, КРЕДИТНИЙ ТА ГРОШОВИЙ МУЛЬТИПЛІКАТОРИ.

В країнах з ринковою економікою банківська система має 2 рівні:

Вищий рівень – національний або центральний банк країни. Всі інші банки (комерційні) складають другий рівень.

Національний банк є єдиним емісійним центром країни.

Національний банк називається банком банків. Всі інші банки забовязані тримати свої резерви як обов’язкові так і надлишкові на рахунку в національному.

Грошова маса складається з певних частин – грошових агрегатів:

М₀ – готівка в обігу (гроші поза межами банків).

Кожний наступний грошовий агрегат включає попередній.

М₁ = М₀ + строкові депозити.

Всі інші агрегати в різних країнах рахуються по – різному.

Розглянемо спрощені баланси комерційного та національного банків.

Згідно законодавства НБ має право встановлювати певним комерційним банкам певні економічні нормативи. Одним з таких нормативів є норма обов’язкових резервів, яка встановлюється у вигляді відсотка від суми депозитів комерційного банку. Цей відсоток комерційний банк забовязаний відрахувати в обов’язкові резерви.

Ці обов’язкові резерви комерційний банк не може використовувати (не може видавати позики, купувати інші активи за цей рахунок).

Надлишкові резерви комерційний банк може вільно використовувати.

НБ використовує облікову ставку (ставка НБ, ставка рефінансування). За цією ставкою НБ здійснює кредитування КБ. Ставка НБ має наступне значення: вона виступає як нижня межа для ставок КБ, ставка НБ використовується як певний індикатор, який показує зокрема рівень інфляції.

Розглянемо баланс НБ

Теоретично можливості НБ з кредитування КБ необмежені, оскільки його боргові забовязання і є грошима.

Розглянемо модель банківської системи

На величину грошової маси впливають лише кредитно – позичкові операції КБ та операції з державними цінними паперами. Ці операції змінюють резерви в усій банківській системі і відповідно загальну суму резервів.

Навпаки чекові (розрахункові) операції лише перерозподіляють резерви та депозити між КБ і тому не змінюють їх загальну величину в усій банківській системі, а отже і не впливають на грошову масу.

Розглянемо спрощену модель банківської системи.

MR = rr*D, де MR- обов’язкові резерви; rr – норма обов’язкових резервів; D – величина депозитів в банківській системі.

∆ MR = rr*∆D

∆D = (1/rr)*∆MR

Приріст депозитів с усій банківській системі дорівнює (1/rr)*∆MR.

m = 1/(rr) – банківський мультиплікатор.

В даній моделі він має такий економічний сенс:

m = (∆D)/(∆MR), показує на яку величину збільшаться депозити в усій банківській системі, якщо обов’язкові резерви збільшаться на 1 одиницю.

B = R + c, де В – грошова база; R – резерви комерційних банків; с – готівка в обігу.

Грошова база – це величина, що дорівнює сумі резервів КБ та готівки, що знаходиться в обігу.

M = D + C, де М – грошова маса; D – депозити; С – готівка.

R = MR + UR, де MR – обов’язкові резерви; UR – надлишкові резерви.

D=R+K, де D – депозити в КБ; R – резерви; K – кредити.

rr = (MR)/D

er = (UR)/D – норма касових залишків КБ.

cr = C/K – частка готівки в сумі кредитів, що видані КБ.

В даній моделі буде 3 мультиплікатори – депозитний, кредитний, грошовий.

Кожен з цих мультиплікаторів показує як змінюється відповідна величина, якщо грошова база змінюється на 1 одиницю.

∆ D = (1/((rr+er(1-er)+er(1-rr)))*∆ B

∆ K = ((1-rr-er)/((rr+er(1-er)+er(1-rr)))*∆ B

∆ M = ((1+er(1-rr-er))/(rr+er(1-er)+er(1-rr)))*∆ B

Розглянемо процеси, якими супроводжується ефект мультиплікатора.

Нехай є певна сума.

S частину відрахувань в резерви rr*S, решту в надлишкові резерви (1-rr)*S. Припустимо, що банки видають кредити на повну суму надлишкових резервів; позичальник отримує ці кредити, не витрачаючи їх, а знов кладуть їх на рахунок в банк. Тоді:

∆D = S + (1-rr)*S + (1-rr)²*S+………..= (1/(rr))*S

Т. чином грошовий мультиплікатор показує на яку величину збільшиться загальна сума депозитів в усій банківській системі, якщо депозити в одному з банків збільшаться на 1 одигицю.

2. СПЕКУЛЯТИВНИЙ ТА ТРАНСАКЦІЙНИЙ ПОПИТ НА ГРОШІ. РІВНЯННЯ ОБМІНУ.

Попит на гроші – це бажання господарських суб’єктів мати в своєму розпорядженні повну кількість платіжних засобів (касу).

Зберігання каси позбавляє власника доходів від тих видів майна, які він міг би купити на ці гроші.

Готівка взагалі не приносить доходу. Безстрокові депозити якщо і приносять дохід, то менший ніж інші активі, це пояснюється їх більшою ліквідністю.

Ліквідність - це здатність будь – якого активу відносно швидко і без значних втрат вартості перетворюватись на гроші.

Між дохідністю активу та його ліквідністю існує від’ємний зв'язок.

Свого часу Кейнс визначив 3 мотиви, що породжують попит на гроші.

1. Трансакційний мотив – гроші потрібні для оплати благ між моментами отримання грошових доходів.

2. Спекулятивний мотив – гроші виступають як майно, як форма заощаджень.

3. Мотив обережності – в цій ситуації гроші потрібні на випадок непередбачених платежів та несподіваного зменшення доходів.

Трансакційний мотив можна визначити з рівняння обміну.

MV = PY, MD_t = (PY)/V

Розглянемо спекулятивний попит на гроші. Зробимо припущення: нехай рівень цін не змінюється. В цьому випадку гроші як такі доходу не приносять. Будемо далі розглядати грошовий агрегат М₁. Припустимо, що окрім грошей існує лише один тип фінансових активів – державні облігації. (таке припущення виключає фактор ризику). Припустимо, що державні облігації мають строк обігу – 1 рік. Відсотки по таким облігаціям не нараховуються, дохід отримується завдяки їх продажу за ціною нижчою від номінальної.

Дисконт – зниження вартості порівняно з номінальною.

Номінальна вартість – це вартість, це вартість зазначена на фінансових документах.

При оцінці інвестиційних проектів дисконтують окремо майбутні доходи, майбутні видатки (витрати).

Прийнятними є лише ті інвестиційні проекти в яких сума дисконтова них доходів перевищує суму дисконтова них витрат.

FV = N – номінальна вартість облігацій.

PV = N/(1+i).

Нехай і↑, тоді PV↓,BD↑, MD_A↓.

Отже між ставкою відсотка та спекулятивним попитом на гроші існує відємний зв'язок. Але це ставка відсотку по цінним паперам.

Це дає можливість побудувати криву попиту на гроці.

MD = MD_T + MD_A

Швидкість грошового обігу має додатну залежність від ставки відсотку, отже, чим більше (і) тим більше V. Це пояснюється тим, що при збільшенні ставки відсотку спекулятивний попит на гроші знижується. Люди менше використовують гроші як форму заощаджень і більше як засіб обігу.

Т. чином в різних точках цієї кривої швидкість грошового обігу різна. Зліва – більша, справа – менша.

Крива попиту на гроші зрушується і зрушується вона якщо змінюється транс акційний попит на гроші.

(PV)↑, вправо

V↑, вліво

3. ЦІЛІ ТА ІНСТРУМЕНТИ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ. КРИВІ ПРОПОЗИЦІЇ ГРОШЕЙ. ДОРОГІ ТА ДЕШЕВІ ГРОШІ. ЦИКЛІЧНА АСИМЕТРІЯ.

Пропозиція грошей визначається політикою НБ. Ця політика може мати різні цілі:

· Політика сталої пропозиції грошей (рекомендується як антиінфляційний захід)

· Політика підтримання сталої ставки відсотку

· Політика, що спрямована на реальний обсяг національного вир-ва

1) Нехай Р↑, тоді MD ↑. Якби в цій ситуації НБ збільшив би пропозицію грошей, то інфляція прискорилась би ще більше. Тому в такій ситуації рекомендується політика сталої пропозиції грошей. Але така політика може мати суттєві негативні наслідки: в результаті ↑і, ставка відсотку та інвестиції ↓, можлива криза.

2) Нехай V↑, тоді MD ↓. Якби в такій ситуації НБ залишив би пропозицію грошей незмінною то номінальна величина національного доходу збільшилась би, а це могло б супроводжуватись інфляцією.

НБ мусить скоротити величину грошової маси на величину, на яку зменшився попит на гроші.

3) Нехай Y↑,тоді MD↑. В даній ситуації рекомендується збільшити величину грошової маси, але в меншій мірі ніж збільшується попит на гроші. В результаті зростання економіки дещо загальмується. Завдяки такій політиці НБ може пом’якшувати циклічні коливання. В поточному періоді важко визначити справжню величину зростання обсягу вир-ва.

Інструменти монетарної політики:

1) Зміна норми обов’язкових резервів. Щоб збільшити пропозицію грошей, норму обов’язкових резервів треба зменшити. Цей засіб ефективний, але надто сильний.

2) Зміна ставки НБ. Щоб збільшити норму грошей, ставку НБ треба зменшити.

3) Політика відкритого ринку – операції НБ з купівлі та продажу державних цінних паперів. Щоб збільшити пропозицію грошей, НБ купує облігації а КБ.

Політика підвищення пропозиції грошей внаслідок якої ставка відсотку знижується називається політикою дешевих грошей, а протилежна – політика дорогих грошей.

Політика дешевих грошей менш ефективна ніж політика дорогих грошей.

Політика дорогих грошей проводиться на фазі піднесення та пожвавлення, щоб не допустити перегріву економіки.

Політика дешевих грошей проводиться на фазі кризи. Коли запроваджується політика дешевих грошей і НБ знижує ставку відсотка або норму обов’язкових резервів, то можливості банка з кредитування економіки збільшуються, але в умова кризи банки будуть проводити більш обережну політику і будуть обмежувати кредитування, тому така політика буде малоефективна. Якщо НБ буде купувати облігації та отримані кошти КБ будуть використовуватись для погашення заборгованостей.

4. МЕХАНІЗМ ДОСЯГНЕННЯ РІВНОВАГИ НА ГРОШОВОМУ РИНКУ ТА ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯ ДО АНАЛІЗУ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ.

Розглянемо політику сталої пропозиції грошей. (дешевих грошей).

Розглянемо процеси, що супроводжують дану політику:

Нехай НБ купує державні цінні папери тим самим він здійснює ін’єкції в резерви КБ, оскільки це збільшення резервів не приносить банкам доходу, вони намагаються позбутись їх шляхом збільшення кредитування , але в наслідок конкуренції між банками за клієнтів, ставка відсотку буде зменшуватися. Ринок потрапляє в Е₁. Але зниження ставки відсотку збільшує РЕ(номінальне), сукупний попит ↑, крива зрушується вправо, в результаті номінальна величина національних доходів↑, це збільшить МD, в результаті MD рухатиметься вправо.

Читайте також:

1. Банківський кредит — найпоширеніша форма кредиту. Об'єктом банківського кредиту є грошовий капітал.
2. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку
3. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку
4. Вплив на грошову пропозицію банківського і небанківського секторів економіки. Депозитний і грошовий мультиплікатори
5. Грошовий обіг і його закони
6. Грошовий обіг і його закони.
7. Грошовий обіг і його закони. Поняття інфляції.
8. Грошовий оборот і система розрахунків на підприємстві
9. Грошовий оборот і система розрахунків на підприємстві
10. ГРОШОВИЙ ОБОРОТ ТА ГРОШОВІ ПОТОКИ
11. Грошовий потік від розміщення 3-літньої облігаційної позики, тис. грн.
12. Грошовий потік від розміщення 5-літньої облігаційної позики, тис. грн.

Переглядів: 517