• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальні поняття і визначення, класифікація

Безпека життєдіяльності в умовах екстремальних і надзвичайних ситуацій

Лекція № 4.

Херсон-2012

Застосування ризик орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку НС.

Лекція №4

Кафедра механізації та БЖД

Міністерство аграрної політики та продовольства України

ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет»

1. Загальні поняття та визначення, класифікація

2. Вогнище хімічного ураження (ВХУ)

3. Вогнище (зона) радіоактивного забруднення

4. Вогнища ураження природного характеру

5. Надзвичайні ситуації на транспорті

Залізничний транспорт

Міської транспорт

Е к с т р е м а л ь н а с и т у а ц і я (ЕС) – це сукупність обставин, що виникають в природі або в процесі діяльності людини, при яких психофізичні параметри можуть перевищити межі компенсації організму, що призводить до порушення безпеки життєдіяльності людини.

Наприклад, високі і низькі температури, фізичне навантаження, вражаючі токсичні дози отруйних речовин, високі дози опромінення тощо.

Поняття «надзвичайний» трактується як «винятковий, дуже великий, що пере­вер­шує усі» (С.І. Ожегов). Словосполучення «надзвичайна ситуація» відноситься до сукупності небезпечних подій або явищ, які призводять до порушення безпеки життєдіяльності.

Н а д з в и ч а й н а с и т у а ц і я (НС) – це несподівані обставини, що раптово виникла на певній території або об'єкті економіки в результаті аварії, катастрофи, небезпечного природного явища або стихійного лиха, що можуть призвести до людських жертв, матеріальних втрат і порушення умов життєдіяль­ності людей, завдати шкоди здоров'ю людей або навколишньому середовищу.

НС класифікуються:

¨ за причиною виникнення: навмісні та ненавмисні;

¨ за природою виникнення: техногенні, природні, екологічні, біологічні, антропогенні, соціальні та комбіновані;

¨ за масштабами поширення наслідків: локальні, об’єктові, місцеві національні, регіональні, глобальні;

¨ за можливістю запобігання: неминуючи (наприклад, природні) та такі, яким можна запобігти (наприклад, техногенні, соціальні).

До техногенних відносяться НС, походження яких пов’язане з технічними об’єктами: вибух, пожежі, аварії на хімічно небезпечних об’єктах, викиди радіо­ак­­тивних речовин на радіаційних небезпечних об’єктах, аварії з викидом еколо­гі­чно небезпечних речовин, завалення будівель, аварії на системах життєзабезпе­че­ння тощо.

До природних відносяться НС, пов’язані із проявами стихійних сил природи: землетруси, цунамі, повені, виверження вулканів, зсуви, селі, урагани, смерчі, бурі, природні пожежі тощо.

До екологічного лиха (НС) відносяться аномальні зміни стану природного середовища: забруднення біосфери, руйнування озонового шару, опустинювання, кислотні дощі тощо.

До біологічних НС відносяться події, що відбуваються в суспільстві, міжнаціональні конфлікти із застосуванням сили, тероризм, грабунки, насильства, протиріччя між державами (війни).

Антропогенні НС є наслідком помилкових дій людей.

Надзвичайні ситуації характеризуються якісними та кількісними критеріями. До якісних критеріїв відносяться (часовий (раптовість та швидкість розвитку подій); соціально-екологічний (людські жертви, виведення із обігу великих площ); соціально-психологічний (масові стреси); економічний. Наприклад, ситуації відносяться до надзвичайних, якщо загинуло більше 10 людей, ГДК перевищена більше ніж в 100 разів, викид нафтопродуктів перевищив 10 т та ін.

Основні причини виникнення НС:

¨ внутрішні: складність технологій, недостатня кваліфікація персоналу, проектно-конструкторські недоробки, фізичний і моральний знос обладнання, низька дисципліна праці та низька технологічна дисципліна;

¨ зовнішні: стихійні лиха, неочікуване припинення подачі електроенергії, газу, води, технологічних продуктів, тероризм, війни.

Характер розвитку НС.Виникнення НС обумовлене наявністю залишкового ризику. Відповідно до концепції надлишкового ризику абсолютну безпеку забезпе­чити неможливо. Тому приймається така безпека, яку приймає і може забезпечити суспільство в даний період часу.

Умови виникнення НС: наявність джерела ризику (тиску, вибухових, отруй­них, радіоактивних речовин), дія факторів ризику (викид газу, вибух, загоряння); перебування у вогнищі ураження людей, сільськогосподарських тварин та угідь.

Аналіз причин та ходу розвитку НЗ різного характеру показує їх загальну рису ¾ стадійність. Виділяють п’ять стадій (періодів) розвитку НС:

· накопичення негативних ефектів, що призводять до аварії;

· період розвитку катастрофи;

· екстремальний період, за якого виділяється основна частка енергії;

· період затухання;

· період ліквідації наслідків.

Вогнища ураження техногенного характеру.Існують такі вогнища ураження (ВУ): під час вибухів конденсованих вибухових речовин, газоповіт­ряних, пароповітряних, пилоповітряних сумішей; під час хімічних, радіаційних та біологічних гідродинамічних аварій, пожеж, аварій поїздів, падінні літаків.

Для прикладу розглянемо вогнища ураження під час аварій на хімічно та радіаційних небезпечних об’єктах.

2. Вогнище хімічного ураження (ВХУ)

Вогнищем хімічного ураження називають територію, в межах якої в результаті викиду сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) або у разі застосування хімічної зброї відбувається масове ураження людей, тварин та рослинності.

Джерелами СДОР є: хімічна, нафтогазова промисловість, а також підприєм­ства з виробництва пластмас, добрив, целюлози, водоочисні та холодильні установки.

За токсичною дією на організм людини СДОР класифікують на задушливі (хлор, фосген), загальноотруйні (оксид карбону, синильна кислота), задушливо-загальноотруйні (оксиди нітрогену, сірчистий ангідрид), нейротропні (сірковуглець), задушливо-нейротропні (аміак),ті, що порушують обмін речовин (äіîêñаí). До бойових отруйних речовин (БОР) відносяться нервово-паралітичні (зарин), такі, що призводять до шкіряних та наривних хвороб (іприт), подразнюючі (Сі-ес), психосоматичні (Бі-зед, LSD-25).

Токсичність ОР та СДОР оцінюється за токсичною дозою (Д): Д = с × t, мг хв / л (м³), де с – концентрація мг/м³, або мг/л; t – експозиція, хв;

Розрізняють порогові дози, дози ураження та смертельні дози (Д_порог, Д_у, Д_см).

За інгаляційного ураження застосовують поняття: середньо-смертельна токсична доза LC₅₀, середньо-токсична доза, що виводить з ладу (втрата працездатності) – ICt₅₀, середньо-порогова (початкові ознаки ураження) токсична доза ×– PCt₅₀. Ці дози викликають власне смерть, ураження або ознаки ураження у 50 % людей.

Ступінь дії СДОР шкірно-резорбційної дії оцінюється за середньою токсичною дозою LD₅₀, ІD₅₀, РD₅₀, що виражена в кількості речовини на одиницю маси людини (мг/кг). Концентрації та ГДК використовуються для оцінки хімічної безпеки виробництва у повсякденних діях, токсичні дози ¾ в аварійних (надзвичайних) ситуаціях.

Формування вогнища хімічного ураження залежить від методу зберігання, кількості, типу СДОР, метеорологічних умов, характеру місцевості, відстані до житлової зони. СДОР зберігаються в резервуарах під тиском, ізотермічних резервуарах (за низької температури) і температурі навколишнього середовища.

Під час аварійного викиду речовини утворюється первинна або вторинна хмара, або відразу те й друге. Первинна хмара утворюється в результаті миттєвого переходу в атмосферу частини СДОР; вторинна під час випаровування після розливання СДОР. Тільки первинна хмара утворюється, якщо СДОР являє собою газ (CO, CO₂); тільки вторинна ¾ коли СДОР являє собою висококиплячу рідину (гептил). Обидві хмари утворюються, якщо розкривається ізотермічний резервуар. Поведінка хмари СДОР у повітрі залежить від її густини по відношенню до повітря, концентрації та ступеня вертикальної стійкості атмосфери (СВСА). Хлор, сірчистий ангідрид важчий повітря, тому їх хмара буде поширюватися за вітром, притискаючись до землі. Глибина поширення СДОР росте за збільшення концентрації та швидкості вітру. У містах спостерігається поширення хмари по магістральних вулицях до центру, із прониканням у двори та закоулки. Деякі СДОР вибухонебезпечні (оксиди нітрогену, аміак); небезпечні у пожежному плані (фосген, хлор); під час горіння можуть давати небезпечніші речовини (сірка ¾ сірчистий газ; пластмаси ¾ синильну кислоту; речовини для герметизації ¾ фосген тощо).

СВСА – характеристика метеорологічної обстановки у вогнищі хімічного ураження. Розрізняють: інверсію - це створення низхідних потоків повітря, які сприяють збільшенню концентрації СДОР у приземному шарі; конвекцію – це створення висхідних потоків повітря, які розсіюють хмару СДОР; ізотермію – байдужий стан атмосфери, найбільш звичайний стан в реальних умовах.

Дії населення у вогнищі хімічного ураження.Після передачі оповіщення «Увага всім. Хімічна небезпека» та мовної інформації про хімічну аварію населення та персонал повинні:

¨ використати індивідуальні засоби захисту та укриття в режимі повної ізоляції;

¨ застосувати антидоти та засоби обробки шкіри;

¨ закрити вікна та двері, взяти саме необхідне і виходити із зони можливого зараження у напрямку, перпендикулярному вітрові. Під час руху використовувати пов’язки із вати з марлею. За неможливості виходу зоставатися удома або укриватися в приміщенні, вживши заходів для його герметизації;

¨ після виходу із зони зараження зняти одяг і виконати санітарну обробку гарячою водою з милом.

3. Вогнище (зона) радіоактивного забруднення

Вогнище радіоактивного забруднення – це територія, у межах якої в результаті аварії на небезпечному з радіаційного боку об’єкті сталося радіоактивне забруднення, що викликає опромінення людей вище допустимих норм.

Головними джерелами радіоактивного забруднення є аварії на підприємствах ядерного циклу (АЕС, сховище відходів, збагачувальні фабрики, радіохімічні заводи), а також кораблі з ядерними енергетичними установками. В процесі ланцюгової реакції поділу накопичується велика кількість радіоактивних ізотопів, що мають такі періоди життя: короткий (І¹³¹, Хе¹³³, Kr⁸⁵), середній (Се¹⁴⁴, Y⁹¹, Cs¹³⁴), довгий (Сs¹³⁷, Sr⁹⁰, Pu²³⁹), і є джерелами опромінення та забруднення. Хара­к­тер радіоактивного забруднення має ряд особливостей: тривалість забруд­нення, складність конфігурації границь зон забруднення та осередковий їх характер.

Згідно з Міжнародною шкалою МАГАТЕ аварії на АЕС поділяються на 7 класів (рівнів): глобальна аварія – 7 клас (великий викид 3,5 × 10⁸ Бк по І¹³¹ – Чорнобильська аварія); тяжка аварія – 6 клас (значний викид 1,4 × 10¹⁶ Бк по І¹³¹ – Уінскейле – Англія); Аварія з ризиком для навколишнього середовища – 5 клас (обмежений викид – 10¹⁶ Бк – Три-Майл Айленд – США); Аварія 4-го класу (невеликий викид у межах АЕС). Інші події 1 – 3 класу – події з частковим опроміненням персоналу.

Розрізняють зони слабкого забруднення (А– Д = 5,6 рад, Р₁ = 0,014 рад/год); помірного забруднення (А – Д = 56 рад; Р₁ = 0,14 рад/год), сильного забруднення (Б –Д = 560 рад, Р₁ = 1,4 рад/год; небезпечного забруднення (В – Д = 1690 рад, Р₁ = 4,2 рад/год) та надзвичайно небезпечного забруднення (Г – Д = 5600 рад, Р₁ = 14 рад/год).

Розміри зон залежать від маси радіоактивних речовин, викинутих під час аварії і складають, наприклад, (для реактора РМБК-1000) при 10 % виході радіоактивних речовин А^’ L/Ш = 270/18 км

А - 75/4; Б - 18/0,7; В - 6/0,6; Г - немає.

Розрахунок рівнів радіації та доз зовнішнього опромінення виконується залежно від часу, що пройшов після аварії.

Для прийняття конкретних заходів захисту від опромінення введені значення критеріїв поглинутої та ефективної дози Д_П, Д_ЕФ.

Після радіаційної аварії на території встановлюється «Зона радіаційної аварії», в межах якої зовнішнє та внутрішнє опромінення за перший рік не повинно перевищувати 5 мЗв (0,5 бер). Встановлюються 4 зони за статусом проживання:

· зона відселення, в якій Д_ЕФ > 50 мЗв/рік (5 бер/рік);

· зона добровільного відселення Д_ЕФ = 20 – 50 мЗв/рік (2 – 5 бер/рік);

· зона обмеженого перебування Д_ЕФ = 5 – 20 мЗв/рік (0,5 – 2 бер/рік);

· зона радіаційного контролю Д_ЕФ = 1 –5 мЗв/рік (0,1 – 0,5 бер/рік).

У всіх зонах проводиться постійний моніторинг (контроль) навколишнього сере­довища та заходи, що запобігають опроміненню населення вище допустимих норм.

Дії населення у вогнищі радіаційного ураження.За сигналом оповіщення «Увага всім. Радіаційна небезпека» і мовної інформації населення та персонал об’єкту повинні:

¨ використати індивідуальні засоби захисту (протигаз, респіратор, пов’язки з вати та марлі);

¨ сховатися у будівлі, краще у своїй квартирі, провести герметизацію вікон, дверей, вентиляційних отворів, сховати продукти і запас води;

¨ провести іодизацію сім’ї (КІ або 3 – 4 краплі йоду на склянку води для дорослого та 1 – 2 краплі на 100 г води для дітей);

¨ приміщення залишати тільки за командою влади під час евакуації. При цьому використовувати засоби захисту органів дихання та шкіри.

Читайте також:

1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
2. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
3. II. Поняття соціального процесу.
4. V. Класифікація і внесення поправок
5. V. Класифікація рахунків
6. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
7. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
8. А/. Поняття про судовий процес.
9. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
10. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
11. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
12. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.

Переглядів: 878