Поняття демократії. Античне й сучасне розуміння демократії.

Демократія та демократичні політичні режими.

План

Політологія

Лекція 4 Політичні режими.

Демократія та демократичні політичні режими.

Поняття демократії. Античне й сучасне розуміння демократії.

Принципи та організаційні форми демократії.

Сучасні концепції демократії.

Демократія як політичний режим та його головні ознаки.

Недемократичні політичні режими та їх типологія.

Фашизм і комунізм як різновиди тоталітаризму.

Основні ознаки тоталітарного режиму.

Сутність, особливості авторитаризму та різноманітність його форм.

Трансформація політичних режимів.

Термін „демократія” (грец. - народовладдя) є одним з найбільш розповсюджених і багатозначних понять як політичної теорії так і політичної практики. В самому широкому значенні демократія розглядається як система функціонування і розвитку суспільства в цілому, як спосіб ведення суспільних справ і критерій оцінки процесів, які відбуваються в ньому.

Разом з тим демократія розглядається як ідеал суспільного устрою, що базується на певній системі цінностей (свободи, політичної рівності, народного суверенітету, поваги до прав людини тощо). Перетворюючись із світоглядного ідеалу в цілі політичної діяльності демократія набуває ознак громадського руху (національно-демократичного, соціально-демократичного, ліберально-демократичного тощо). Термін „демократія” вживається також для означення типу будь-якого об’єднання, що функціонує на засадах рівності своїх членів, періодичної виборності керівних органів та прийняття рішень більшістю (партійна, профспілкова, виробнича та інша демократія).

І нарешті, демократія розглядається як певний спосіб організації і функціонування державно-владної сфери, як форма державного ладу, заснована на участі громадян в процесі прийняття рішень через пряме народовладдя і делегування свого суверенітету представницьким органам, при якій гарантуються права і свободи особистості та меншин забезпечується право громадян на контроль за діяльністю владних структур, реалізуються принципи представництва інтересів всіх суспільних груп.

Поняття “влада народу” (демократія) вперше було застосовано у Стародавній Греції для означення певної форми врядування громадян у невеликих містах – державах (полісах). Початки демократичного врядування прийнято пов’язувати з реформами Солона у VI столітті до н. е. та найбільше нам відомо про афінську демократію часів Перікла (490 – 429 рр. до н.е.).

Починаючи з XVII – XVIII століть нашого часу, коли починають формуватися сучасні національні держави, уявлення про демократію суттєво змінюється. Старе розуміння демократії як самоврядування, що вимагало невеликих політичних одиниць, не могло знайти застосування в державних об’єднаннях з величезними територіями і багаточисельним населенням. Вихід з цієї суперечності дозволили знайти сформульовані французькими просвітителями XVIII ст. концепції суспільного договору та народного суверенітету. Згідно з якими пізніше сформувалися сучасні уявлення про демократію як форму правління, при якій владний суверенітет народу реалізується як через пряме народовладдя так і через делегування владних повноважень представницьким органам.

Зі змінами розмірів і структури об’єкта демократії (поява сучасних держав) відбуваються глибокі зміни в її інститутах і практиці. Американський політолог Р. Дал, зокрема вказує на наступні:

Сутнісним елементом сучасної демократії стало представництво. Народ необов’язково сам має приймати рішення. Він делегує свою волю виборним уповноваженим представникам, які відстоюють його інтереси на державному рівні.

Розміри демократичної держави з представницькою формою правління мають перспективу необмеженого зростання.

Механізми прямої демократії, навіть у відносно малих державах, відрізняються обмеженою сферою застосування (за винятком деяких країн, наприклад Швейцарія).

Розмаїтість суспільного життя, що непрямо пов’язана з розмірами держав, стала сприйматися як норма, що сприяло подоланню властивого античній демократії моністичних уявлень про єдиний загальнонародний інтерес та єдину волю.

Конфлікти інтересів здобули визнання як неминуче і природне явище.

Політичний плюралізм було визнано принципом функціонування всієї політичної системи.

Розширення індивідуальних прав стало характерною ознакою сучасних представницьких демократій, які дістали назву ліберально-демократичних систем.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Принципи та організаційні форми демократії. Сучасні концепції демократії.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.