IP-адреса або доменне ім'я дозволяють однозначно ідентифікувати комп'ютер у мережі Internet. Але на комп'ютері може міститися безліч різної інформації і в різних форматах, наприклад, у вигляді файлів, електронних повідомлень тощо. Тому для однозначної ідентифікації ресурсів мережі (зокрема, файлів або їх частин) використовуються не доменні імена, а уніфіковані покажчики (ідентифікатори) ресурсів – URІ (Uniform Resource Identifier).
Для визначення місцезнаходження ресурсів в мережі використовуються уніфіковані локатори ресурсів – URL (Universal Resource Locator). URL-локатори поєднують у собі технологію ідентифікації URI і систему доменних імен DNS.
URL — це стандартизований спосіб запису адреси будь-якого ресурсу в мережі Internet. URL вказує, за допомогою якого протоколу слід звертатися до ресурсу, яку програму слід запустити на сервері і до якого конкретного файлу на сервері слід звернутися. Саме URL відображається в полі «Адреса» браузера.
URL має наступний формат:
<протокол>://< DNS-ім’я або ІР-адреса>/<повне ім’я файлу>[<#мітка>],
де протокол – набір правил, по яких відбувається доступ до ресурсу (http, ftp, тощо);
мітка - позиція в документі, починаючи з якої він відображається у вікні браузера.
Наприклад,
Вводячи ім'я, потрібно точно задавати регістр символів, оскільки в Internet малі та великі літери вважаються різними.
¨¨¨ При роботі з електронною поштою адреси поштових скриньок користувачів формують додаванням до адреси комп'ютера, який відіграє роль поштового сервера, зліва через символ @ імені користувача. Наприклад, ivanov@gmail.com.