МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Незначний ступінь залежності.- легка промисловість (машинобудування); - атомна енергетика; - залізничний, автомобільний та авіаційний транспорт; - освіта, наука, культура. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується тим, що значна частина природних умов перетворюється на природні ресурси. Сьогодні сонячне тепло, внутрішнє тепло Землі, опади, клімат і рельєф частіше розглядаються як природний ресурс, ніж природні умови життєдіяльності людини. Земельні ресурси. Земля як ресурс природи має багатоцільове призначення. Вона є головним засобом виробництва і предметом праці в сільському господарстві, промисловості, джерелом продовольства тощо. Класифікація земель здійснюється за ступенем їх придатності щодо різних сфер господарського призначення в народному господарстві. Відповідно до властивостей (якості) та напрямків використання всі земельні ресурси України поділяються на такі цільові категорії: - землі сільськогосподарського призначення; - землі населених пунктів (міст , поселень міського типу, сільських населених пунктів); - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони ти іншого призначення; - землі природоохоронного, природно-заповідного та історико-культурного призначення; - землі рекреаційного та оздоровчого призначення; - землі лісового фонду; - землі водного фонду; - земні запасу тощо. Загальний земельний фонд України становить 60354,8 тис. га. Переважно це землі сільськогосподарського призначення (71,3 % площі території країни), які надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури . Переважання родючих земель, висока густота населення та особливості розвитку сільського господарства, що склались історично, обумовили високий рівень освоєності земельного фонду. Використання земель дозволяє формувати в Україні 95 % продовольчого обсягу, 2/3 фонду товарів споживання. У ресурсних складових земельні ресурси становлять 40-44 %, у виробничих фондах та оборотних запасах - 20-21 %, у трудових ресурсах - 38-39 %. Управління земельними ресурсами здійснюється як за територіальною ознакою, так і за функціональною . Крім спільної кінцевої мети, їх об'єднує зміст самих функцій управління (розпорядчі, фіскальні, контрольні тощо). Розміщення і структура сільськогосподарських угідь на території України визначається природно-кліматичними та екологічними умовами виробництва. Так, питома вага сільськогосподарських угідь в областях Полісся - 35 %, тоді як на південному сході України - 74%. За останні роки у структурі сільськогосподарських угідь зменшується частка орних земель завдяки створенню багаторічних насаджень, пасовищ, перелогів сіножатей. Особливо низький рівень землезабезпечення відзначається в Донецькій, Закарпатській, Івано-Франківській областях, де землі на душу населення більш як удвічі менше ніж у середньому в Україні. Державна політика збереження, охорони і раціонального використання земель визначається системою правових, економічних та організаційних законодавчих актів, що мають природоохоронний, ресурсозберігаючий та відтворювальний характер. З метою упорядкування і ефективного використання землі в країні проводиться інвентаризація, кадастрова оцінка земель, створюється державна система управління якістю земельних ресурсів і визначається її місце в органах державного управління, а також розробляються принципи розмежування обов'язків держави, землевласників і землекористувачів щодо охорони земельних ресурсів. Усі землевласники, землекористувачі та орендарі, незалежно від форм і термінів використання землі, проводять роботи щодо захисту та підвищення якості землі за рахунок власних коштів і несуть відповідальність за погіршення екологічного стану на своїй земельній ділянці та сусідніх територіях, що пов'язані з їх діяльністю. Водні ресурси. Україна є державою з невисоким рівнем водо-забезпечення та високим використанням води. Водні ресурси України формуються за рахунок припливу транзитних річкових вод із зарубіжних країн, місцевого стоку і підземних вод. В Україні територіальний розподіл водних ресурсів не відповідає розміщенню водоємних галузей господарського комплексу. З метою усунення територіальної і часової нерівномірності розподілу стоку водозабезпечення сформовано водогосподарський комплекс. Україна є однією з найменш забезпечених водою країн у Європі, з запасами місцевих водних ресурсів у 1 тис. м3на 1 людину, тоді як Швеція - 2,5 тис. м\ Велика Британія - 5 тис. м\ Франція - 3,5 тис. м3, Німеччина - 2,5 тис. м3, Європейська частина колишнього СРСР - 5,4 тис. м5. Промислово-виробничий потенціал України погребує значних об'ємів води. Галузева структура водокористування така: - промисловість - в межах до 55 %; - сільське господарство споживає до 18 %; - комунальне господарство - 24 %. Сьогодні наявні ресурси водних басейнів України використовуються нераціонально. На технологічні потреби йде близько половини питної води. Значно більші втрати при її транспортуванні, які становлять до 20 %. Однак зазначимо, що за останні роки визначається позитивна тенденція до збільшення частки оборотного на частина поверхневих вод забруднюється. Основним джерелом забруднення цих вод є стічні води житлово-комунального господарства, нафтохімічної та інших галузей промисловості. До особливо водомістких галузей промисловості належать металургійний і паливно-енергетичний комплекси, хімічні, нафтохімічні і целюлозно-паперова промисловості. Враховуючи, що кількість джерел водопостачання змінюватиметься незначними обсягами, перспективне водопостачання повинне базуватись на збільшенні повторного водопостачання та значному зниженні втрат в технологічних процесах. Потрібно також врахувати, що найближчим часом передбачається: - більш інтенсивне використання морської води; - зростання оборотного водопостачання; - зростання обсягів використання підземних вод, зокрема для забезпечення господарсько - питтєвих потреб зайнятих в промисловості, а також у виробництвах, у яких вода входить до складу харчової та іншої продукції. Однією із найбільш складних проблем є водопостачання сільського населення України, рівень забезпечення якого гарантованим водопостачанням залишається в цілому низьким. Нині тільки 25 % сільського населення користується послугами централізованих систем водопостачання. Територіальна структура водопостачання в Україні склалася під впливом низки факторів, до яких, в першу чергу, належать: - природно-кліматичні умови, які визначили зони сільськогосподарського виробництва; - мінеральна - сировинна база, ш наявності якої сформувалися промислові регіони, - вигідність положення стосовно споживачів; - наявність трудових ресурсів. Розміщення значної кількості виробництв без урахування єдності природного, економічного і соціального середовищ призвело до зосередження на території України екологічно небезпечних виробництв із застарілими технологіями. Це стосується чорної і кольорової металургії, паливно-енергетичного комплексу, хімічної промисловості тощо. В цих галузях сконцентровано понад 40 % усіх виробничих відходів промисловості. Завдяки цьому нині накопичено понад 15 млрд. т відходів від виробництва промислової продукції. Тим більше треба врахувати, що вище перелічені галузі є надзвичайно водомісткими. Виходячи з наведеного прогнозування розвитку продуктивних сил України і її регіонів повинне ґрунтуватись виключно на основі її природної водозабезпеченості, з урахуванням територіальної мінливості річкового стоку, кількісних і якісних показників природних вод та можливості обґрунтованого, з еклого - економічних позицій, їх перерозподілу. Лісові ресурси відіграють надзвичайно важливу роль в економічному розвитку держави. У структурі природно-ресурсного потенціалу площа лісів становила 10,8 млн. га, з них вкриті лісом землі - 9,4 млн. га із загальним запасом деревини 1,74 млрд. м, у тому числі 250 млн. м3 стиглих і перестиглих. Разом з економічною цінністю ліси відіграють надзвичайно важливу роль в репродукції кисню для споживання його населенням, а також для збереження довкілля і оздоровлення населення. Ліси України виконують водоохоронні захисні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції. Разом з тим ліс є джерелом деревини, будівельних матеріалів, сировини для деревообробки, меблевої, целюлозно-паперової та інших галузей промисловості. Ліси в Україні розміщені нерівномірно. Найбільші їх площі зосереджені в зоні Карпат та Полісся, відповідно 40 % і 29 %, в лісостепу - 14 % Криму - 10%, в степовій частині України - близько 5% ,а вся територія, яку займають ліси, становить 15,6%. Це значно нижче оптимального розрахункового показника (22 %), необхідного для збалансування його між запасами лісосировини та обсягами лісоспоживання і екологічними вимогами. У структурі лісового фонду переважають хвойні (42,2 %) та твердолистяні насадження (43,2 %), м'яколисті займають 13,6 %. Вікова структура лісів також нерівномірна. Зокрема, на молодняк припадає 32 %, середньовікові - 44 %, достигаючі - 14 %, стиглі і перестиглі - тільки 10 %. Причина цьому - безпланові, хаотичні надмірні вирубки лісу в післявоєнний період та 50-ті роки (вік зрілості хвойних лісів - 80 років, твердолистих - 100-110 років). За своїми властивостями і цілеспрямованим використанням лісофонду ліси поділені на дві групи: - ліси першої категорії (санітарно - гігієнічного, оздоровчого та природоохоронного призначення) займають близько 60 %; - ліси другої категорії (в основному експлуатаційного призначення) — до 40 % лісового фонду. Сьогодні ліси перебувають у різних формах власності, зокрема, в Держлісгоспі Мінагропромполітики, Міноборони тощо. Це негативно впливає на збереження і збільшення лісонасаджень, доведення їх до умовно нормативних вимог. Загальний стан лісів не відповідає екологічно - економічним вимогам. Низька їх продуктивність спостерігається у господарствах неспеціалізованих відомств . Це стосується , зокрема ,агропромислового , комплексу та Міноборони, де на значних площах незадовільно ведеться використання лісів. Негативний вплив на стан лісових насаджень чинить надмірна інтенсивність деяких видів рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства незалежно від відомчого підпорядкування. Збільшення площі лісів і доведення їх до обґрунтованих нормативів можливі за рахунок використання низькопродуктивних та еродованих сільськогосподарських угідь, розширення мережі та площі природоохоронних територій. За науковими дослідженнями і експертними оцінками лісонасадження доцільно провести на площі 4-4,5 млн. га. неугідь та низькопродуктивних земель сільськогосподарського призначення. Нарощування лісового фонду створить умови для оздоровлення регіонів в екологічному плані, а також сприятиме очищенню і відродженню малих річок. Створення захисних насаджень на неугіддях тісно пов'язане з охороною земельних ресурсів. Це важливо для регіонів, де значні площі сільськогосподарських угідь зазнають згубного впливу водної і повітряної ерозії. Сучасний стан лісоресурсного потенціалу України та її регіонів не можна вважати задовільним ні в потребі сировинних ресурсів, ні в плані забезпечення стабільності екологічної ситуації. Нині для оптимального забезпечення потреб в сировині існуючих потужностей деревообробної і целюлозно-паперової промисловості є потреба в імпорті лісосировини з-поза меж України, зокрема з Росії. , за рахунок збільшення площ лісів, є реальні можливості Для забезпечення споживачів України власними ресурсами лісу у недалекій перспективі потрібно йти шляхом вирощення високопродуктивних насаджень необхідного породного складу, підвищення їх якості та відповідного приросту. Мінеральні ресурси. Мінерально-сировинні ресурси належать до невідновних. За способом їх використання мінеральні ресурси поділяють на три групи: паливно-енергетичні, рудні і нерудні. Основною особливістю розміщення мінеральних ресурсів є їхнє нерівномірне поширення в надрах землі. Походження і розміщення їх родовищ тісно пов'язане з геологічною будовою території. Паливні ресурси України представленні в основному кам'яним і бурим вугіллям. Запаси кам'яного вугілля, Насамперед, зосередженні в Донецькому (98 %) і Львівсько-Волинські виробітки видобутку вугілля, умови його видобування постійно ускладнюються: глибина залягання близько 1200 м, товщина пластів - 0,5 - 2,0 м, спостерігається висока крутизна пластів. Все це надзвичайно ускладнює видобуток вугілля і призводить до постійного зростання його собівартості. Видобуток вугілля у Львівсько-Волинському басейні менш спадне, товщина пластів, тут досягає 2,0 м. Запаси бурого вугілля зосереджені в Придніпровському басейні. Найбільшими родовищами є Коростишівське (Житомирська обл.), Звенигородське (Черкаська обл.) та Олександрійське (Кіровоградська обл.), запаси оцінюються до 6 млрд. т, в тому числі 0,5 млрд. т придатні для відкритого способу добування. Родовища нафти і газу зосереджені втрьох регіонах: Прикарпатському, Придніпровському, Причорноморському. Основні запаси містяться на північному сході України та в шельфах Чорноморського узбережжя. Найбільші нафтові родовища - Прилуцьке і Леляківське (Чернігівське обл.), Рибальське і Качанівське (Сумська обл.), Зачепилівське, Радченківське, Сагайдацьке (Полтавська обл.), а також Бориславське, Битківське і Долинське (на Прикарпатті) тощо. Найбільшими родовищами природного газу с Шебелинське, Сфремівське, Кетичівське (Харківська обл.), Перещипинське (Дніпропетровська обл.), Малишівське і Диканське (Полтавська обл.), Канівське (Сумська обл.) [8, с. 71]. У Прикарпатському регіоні - Дашавське, Вільче-Волицьке, Угорське, Опарське, Битківське та ін. На межі Кіровоградської і Черкаської областей с відкриті запаси горючих сланців (3,7 мли. т), значні запаси менілітових сланців с у Карпатах. В Україні є великі родовища торфу, запаси яких оцінюються у 2,2 млрд. т, поклади торфу розміщені в основному на Поліссі та Прикарпатті. Рудні ресурси. Найбільші запаси залізних руд в Україні розташовані в Криворізькому басейні (19,5 млрд. т у 32 родовищах ), в Кременчуцькому (4,5 млрд. т) Полтавської обл., Бєлозерському районі (3,4 млрд. т) Запорізької обл. Значна кількість руд залягає близько до поверхні і видобуток ведеться відкритим способом. Україна володіє великими запасами марганцю і займає одне із перших місць у світі. Найбільшими родовищами є Великотокмацьке (Запорізька обл.) і Нікопольське (Дніпропетровська обл.). Запаси марганцю становлять понад 2,4 млрд. т. Видобуток марганцю ведуть відкритим і шахтним способом. На території України с певні запаси кольорових металів. До найважливіших родовищ належать поклади титану, основні запаси якого розміщені в Іршанському родовищі (Житомирська обл.), Самотканському (Дніпропетровська обл.), на узбережжі Чорного і Азовського морів. У південній частині Українського щита в Побужжі і Дніпропетровські обл. є родовища нікелевих руд. Найбільш відомі серед них - Побузьке (Кіровоградська обл.) і Придніпровське (Дніпропетровська обл.) родовища. Алюмінієва сировина на території України представлена покладами бокситів нефелінів, глин, алунітів. Боксити знаходяться у Високопілвовому родовищі (Дніпропетровська обл.) Вони залягають на невеликій глибині і видобуваються кар’єрний способом. Родовища бокситів є і на Черкащині, в Приазов’ї, Донецькому кряжі. Алуніти є в Беганському і Берегівському родовищах Закарпатської обл. В Україні є значні запаси поліметалічних руд. Родовище свинцево-цинкових руд є в Нагольному кряжі (Донбас), але вони поки що не використовуються. Промислові запаси поліметалічних руд розміщені в родовищах Закарпатської обл. (Брегівське та Беганське). Основні рудні мінерали тут—галеніт (основна руда свинцю), сфалерит (цинкова руда), халькопірит (мідна руда). Мідні руди, які мають промислове значення, розміщені на Волині в північно-західній частині Українського щита (поблизу м. Дубно). Україна має поклади руд благородних і рідкісних металів. Золоторудні райони виявлені у Закарпатській області. До золоторудних районів належать: Центрально-Український, Придніпровський та Донецький. Нерудні ресурси. Україна має великі запаси різноманітної нерудної сировини. До неї належать: сіль, фосфорити, каоліни, вогнетривкі глини, глини для будівельної кераміки, озокерит, графіт, трепел, сірка, вапняк, мінеральна сировина та ін. Україна багата на гірничохімічну сировину. Великі запаси калійних солей зосереджені в Івано-Франківській (Калуське, Тростянске, Голинське родовище) і Львівській обл. (Стебниківське, Бориславське родовища). Калуське і Стебниківське родовища багаті на магнієві солі. У Калуському концерні «Оріоні» організоване промислове виробництво металічного магнію електролізним методом. У західноукраїнському регіоні знайдені поклади самородної сірки, зокрема у Львівській та Івано-Франківській обл. В Україні надзвичайно багато кухонної солі. Її основні родовища зосереджені в Донецькій обл..(Артемівське, Слов'янське) і Закарпатті (Солотвино). Великі поклади солі досліджені і виявлені в Полтавській, Харківській, Сумській, Львівській та Івано-Франківській областях, в Передкарпатті. Самородна сіль знаходиться в озерах і в лиманах Причорноморської низовини, зокрема в Сиваші. Вона містить цілий комплекс компонентів: кухонну сіль, солі сірчаного магнію і натрію, променистий магній тощо. Поклади фосфоритів зосереджені насамперед у Дніпровсько-Донецькій западини (Кролевське родовище Чернігівської обл., Ізюмське на межі Сумської і Харківської обл.), у Придністров'ї (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Івано-Франківська обл.). Озокеритні родовища є в районі Борислава (Львівська обл.), в Богородчанському районі (Івано-Франківська обл.). Каоліни є в багатьох областях. Найважливіші родовища: Глуховецьке і Турбівське (Вінницька обл.), Просянське і Славгородське (Дніпропетровська обл.), Білобалківське (Донецька обл.), Новосслицьке (Черкаська обл.), Майдан-Вилське (Хмельницька обл.), Пологівське (Запорізька обл.). Найбільшу перспективу має Великогадомцівське родовище високоякісних каолінів у Житомирській області. Родовища вогнетривких глин розташовані у Донецькому кряжі і на Придніпровській височині, зокрема в Часів'ярському, Дружківському, Новорайському, П'ятихатському, Пологівському, Затишнянському, Новопетрівському родовищах. Вогнетривкі глини використовуються, в основному, в металургії для виготовлення вогнетривів і в галузях, де використовуються високотемпературні печі. Цементна сировина. Для виробництва цементу використовують вапняки, крейду, мергелі, глини, су глинки та інші породи. Вапняки, крейда і мергелі поширені в Донецькій, Луганській, Харківській, Львівській, Рівненській, Хмельницькій, Івано-Франківській областях. Найбільші родовища мергелю є у Амвросіївсько-Кутейников (Донецька обл.), Миколаїв (Львівська обл.), Здолбунові (Рівненська обл.), вапняки - в Кам'янець - Подільську (Хмельницька обл.), Дубовецькому (Івано-Франківська обл.). Україна має значні розвідані запаси графітних руд. Їх поклади зосереджені в трьох районах Українського щита: Побузькому, Криворізькому і Приазовському. Найбільше родовище граніту - Завалівське (Кіровоградська обл.). Будівельний камінь. Темно-сірий і чорний ґранодіорит залягає в Гніванському (Вінницька обл.), сірий граніт - у Короспишівську (Житомирська обл.) і Виріьську (Рівненська обл.). Баї ати будівельного каменю є в Карпатах, в Передкарпатті, Закарпатті і в Крим) Україна має значні поклади лабрадоритів. Найбільші родовища їх в Житомирській, Київській, Черкаській, Запорізькій, Вінницькій та Кіровоградській областях. Їх використовують для виготовлення облицювальних плит та спорудження пам'ятників. Родовища базальту також використовують як будівельний матеріал для виробництва кам'яного литва, мінеральної вати, електричних ізоляторів. Найбільші родовища базальту на Поліссі та у Донбасі: Берестовецьке, Іванодолинське (Рівненська обл.), Мокроволноваськсе (Донецька обл.). Пісковики є майже на всій території країни. Найкращі за якістю видобувають у Придністров'ї, а також у Київській, Черкаській, Кіровоградській та Сумській обл., у Донбасі і Криму. Поклади мармуру є в Закарпатській, Кримській, Дніпропетровській, Житомирській, Одеській та Івано-Франківській областях Найбільші родовища крейди розміщені в Сумській і Чернігівській, обл. по р. Десна, у Луганській, Харківській, Київській, Черкаській, Ровенській, Львівській, Волинській і Тернопільській областях .В долині Дністра і Збруча, поблизу Львова, в Чернігівській, Закарпатській і Івано-Франківській областях. На території України є поклади дорогоцінного і кольорово-виробного каміння: топаз, кварц, гірський кришталь, родоніт, агат, опал, халцедон, гранат, яшма та інші. Основними районами його поширення є північно-західна частина Українського шита, Карпати, Криворіжжя, Приазовська височина.
Читайте також:
|
||||||||
|