• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Незначний ступінь залежності.

- легка промисловість (машинобудування);

- атомна енергетика;

- залізничний, автомобільний та авіаційний транспорт;

- освіта, наука, культура.

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується тим, що знач­на частина природних умов перетворюється на природні ресурси. Сьо­годні сонячне тепло, внутрішнє тепло Землі, опади, клімат і рельєф частіше розглядаються як природний ресурс, ніж природні умови жит­тєдіяльності людини.

Земельні ресурси. Земля як ресурс природи має багатоцільове призначення. Вона є головним засобом виробництва і предметом праці в сільському господарстві, промисловості, джерелом продовольства тощо.

Класифікація земель здійснюється за ступенем їх придатності щодо різних сфер господарського призначення в народному господарстві. Відповідно до властивостей (якості) та напрямків використання всі земельні ресурси України поділяються на такі цільові категорії:

- землі сільськогосподарського призначення;

- землі населених пунктів (міст , поселень міського типу, сільсь­ких населених пунктів);

- землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборо­ни ти іншого призначення;

- землі природоохоронного, природно-заповідного та історико-культурного призначення;

- землі рекреаційного та оздоровчого призначення;

- землі лісового фонду;

- землі водного фонду;

- земні запасу тощо.

Загальний земельний фонд України становить 60354,8 тис. га. Пе­реважно це землі сільськогосподарського призначення (71,3 % площі території країни), які надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраст­руктури .

Переважання родючих земель, висока густота населення та особ­ливості розвитку сільського господарства, що склались історично, обумовили високий рівень освоєності земельного фонду. Викорис­тання земель дозволяє формувати в Україні 95 % продовольчого об­сягу, 2/3 фонду товарів споживання. У ресурсних складових земельні ресурси становлять 40-44 %, у виробничих фондах та оборотних за­пасах - 20-21 %, у трудових ресурсах - 38-39 %.

Управління земельними ресурсами здійснюється як за територіа­льною ознакою, так і за функціональною . Крім спільної кінцевої мети, їх об'єднує зміст самих функцій управління (розпо­рядчі, фіскальні, контрольні тощо).

Розміщення і структура сільськогосподарських угідь на території України визначається природно-кліматичними та екологічними умо­вами виробництва. Так, питома вага сільськогосподарських угідь в областях Полісся - 35 %, тоді як на південному сході України - 74%. За останні роки у структурі сільськогосподарських угідь зменшується частка орних земель завдяки створенню багаторічних насаджень, пасовищ, перелогів сіножатей.

Особливо низький рівень землезабезпечення відзначається в До­нецькій, Закарпатській, Івано-Франківській областях, де землі на душу населення більш як удвічі менше ніж у середньому в Україні.

Державна політика збереження, охорони і раціонального використання земель визначається системою правових, економічних та організаційних законодавчих актів, що мають природоохоронний, ресурсозберігаючий та відтворювальний характер. З метою упорядкування і ефективного використання землі в країні проводиться інвен­таризація, кадастрова оцінка земель, створюється державна система управління якістю земельних ресурсів і визначається її місце в орга­нах державного управління, а також розробляються принципи роз­межування обов'язків держави, землевласників і землекористувачів щодо охорони земельних ресурсів.

Усі землевласники, землекористувачі та орендарі, незалежно від форм і термінів використання землі, проводять роботи щодо захисту та підвищення якості землі за рахунок власних коштів і несуть відпо­відальність за погіршення екологічного стану на своїй земельній ділянці та сусідніх територіях, що пов'язані з їх діяльністю.

Водні ресурси. Україна є державою з невисоким рівнем водо-забезпечення та високим використанням води. Водні ресурси Украї­ни формуються за рахунок припливу транзитних річкових вод із за­рубіжних країн, місцевого стоку і підземних вод.

В Україні територіальний розподіл водних ресурсів не відповідає розміщенню водоємних галузей господарського комплексу. З метою усунення територіальної і часової нерівномірності розподілу стоку водозабезпечення сформовано водогосподарський комплекс. Україна є однією з найменш забезпечених водою країн у Європі, з запасами місцевих водних ре­сурсів у 1 тис. м³на 1 людину, тоді як Швеція - 2,5 тис. м\ Велика Британія - 5 тис. м\ Франція - 3,5 тис. м³, Німеччина - 2,5 тис. м³, Європейська частина колишнього СРСР - 5,4 тис. м⁵.

Промислово-виробничий потенціал України погребує значних об'ємів води. Галузева структура водокористування така:

- промисловість - в межах до 55 %;

- сільське господарство споживає до 18 %;

- комунальне господарство - 24 %.

Сьогодні наявні ресурси водних басейнів України використову­ються нераціонально. На технологічні потреби йде близько полови­ни питної води. Значно більші втрати при її транспортуванні, які ста­новлять до 20 %. Однак зазначимо, що за останні роки визначається позитивна тенденція до збільшення частки оборотного на частина поверхневих вод забруднюється. Основним джерелом заб­руднення цих вод є стічні води житлово-комунального господарства, нафтохімічної та інших галузей промисловості.

До особливо водомістких галузей промисловості належать металур­гійний і паливно-енергетичний комплекси, хімічні, нафтохімічні і целюлозно-паперова промисловості.

Враховуючи, що кількість джерел водопостачання змінюватиметься незначними обсягами, перспективне водопостачання повинне базува­тись на збільшенні повторного водопостачання та значному зниженні втрат в технологічних процесах. Потрібно також врахувати, що най­ближчим часом передбачається:

- більш інтенсивне використання морської води;

- зростання оборотного водопостачання;

- зростання обсягів використання підземних вод, зокрема для забезпечення господарсько - питтєвих потреб зайнятих в промисло­вості, а також у виробництвах, у яких вода входить до складу хар­чової та іншої продукції.

Однією із найбільш складних проблем є водопостачання сільського населення України, рівень забезпечення якого гарантованим водопо­стачанням залишається в цілому низьким. Нині тільки 25 % сільського населення користується послугами централізованих систем водопо­стачання. Територіальна структура водопостачання в Україні склалася під впливом низки факторів, до яких, в першу чергу, належать:

- природно-кліматичні умови, які визначили зони сільськогоспо­дарського виробництва;

- мінеральна - сировинна база, ш наявності якої сформувалися промислові регіони,

- вигідність положення стосовно споживачів;

- наявність трудових ресурсів.

Розміщення значної кількості виробництв без урахування єдності природного, економічного і соціального середовищ призвело до зосе­редження на території України екологічно небезпечних виробництв із застарілими технологіями. Це стосується чорної і кольорової металургії, паливно-енергетичного комплексу, хімічної промисловості тощо. В цих галузях сконцентровано понад 40 % усіх виробничих відходів промис­ловості. Завдяки цьому нині накопичено понад 15 млрд. т відходів від виробництва промислової продукції. Тим більше треба врахувати, що вище перелічені галузі є надзвичайно водомісткими.

Виходячи з наведеного прогнозування розвитку продуктивних сил України і її регіонів повинне ґрунтуватись виключно на основі її при­родної водозабезпеченості, з урахуванням територіальної мінливості річкового стоку, кількісних і якісних показників природних вод та можливості обґрунтованого, з еклого - економічних позицій, їх перерозподілу.

Лісові ресурси відіграють надзвичайно важливу роль в еконо­мічному розвитку держави. У структурі природно-ресурсного потен­ціалу площа лісів становила 10,8 млн. га, з них вкриті лісом землі - 9,4 млн. га із загальним запасом деревини 1,74 млрд. м, у тому числі 250 млн. м³ стиглих і перестиглих. Разом з економічною цінністю ліси відіграють надзвичайно важливу роль в репродукції кисню для споживання його населенням, а також для збереження довкілля і оздоровлення населення. Ліси України виконують водоохоронні захисні, санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції. Разом з тим ліс є джерелом деревини, будівельних матеріалів, сировини для деревообробки, меб­левої, целюлозно-паперової та інших галузей промисловості. Ліси в Україні розміщені нерівномірно. Найбільші їх площі зосереджені в зоні Карпат та Полісся, відповідно 40 % і 29 %, в лісостепу - 14 % Криму - 10%, в степовій частині України - близько 5% ,а вся територія, яку займають ліси, становить 15,6%. Це значно нижче оптималь­ного розрахункового показника (22 %), необхідного для збалансування його між запасами лісосировини та обсягами лісоспоживання і еко­логічними вимогами.

У структурі лісового фонду переважають хвойні (42,2 %) та твер­долистяні насадження (43,2 %), м'яколисті займають 13,6 %.

Вікова структура лісів також нерівномірна. Зокрема, на молодняк припадає 32 %, середньовікові - 44 %, достигаючі - 14 %, стиглі і перестиглі - тільки 10 %. Причина цьому - безпланові, хаотичні надмірні вирубки лісу в післявоєнний період та 50-ті роки (вік зрілості хвойних лісів - 80 років, твердолистих - 100-110 років).

За своїми властивостями і цілеспрямованим використанням лісофонду ліси поділені на дві групи:

- ліси першої категорії (санітарно - гігієнічного, оздоровчого та природоохоронного призначення) займають близько 60 %;

- ліси другої категорії (в основному експлуатаційного призна­чення) — до 40 % лісового фонду.

Сьогодні ліси перебувають у різних формах власності, зокрема, в Держлісгоспі Мінагропромполітики, Міноборони тощо. Це негативно впли­ває на збереження і збільшення лісонасаджень, доведення їх до умовно нормативних вимог.

Загальний стан лісів не відповідає екологічно - економічним вимогам. Низька їх продуктивність спостерігається у господарствах неспеціалізованих відомств . Це стосується , зокрема ,агропромислового , комплексу та Міноборони, де на значних площах незадовільно ведеться використання лісів. Негативний вплив на стан лісових насаджень чи­нить надмірна інтенсивність деяких видів рубок, пов'язаних з веден­ням лісового господарства незалежно від відомчого підпорядкування.

Збільшення площі лісів і доведення їх до обґрунтованих норма­тивів можливі за рахунок використання низькопродуктивних та еро­дованих сільськогосподарських угідь, розширення мережі та площі природоохоронних територій. За науковими дослідженнями і експер­тними оцінками лісонасадження доцільно провести на площі 4-4,5 млн. га. неугідь та низькопродуктивних земель сільськогосподарсь­кого призначення. Нарощування лісового фонду створить умови для оздоровлення регіонів в екологічно­му плані, а також сприятиме очищенню і відродженню малих річок.

Створення захисних насаджень на неугіддях тісно пов'язане з охо­роною земельних ресурсів. Це важливо для регіонів, де значні площі сільськогосподарських угідь зазнають згубного впливу водної і по­вітряної ерозії.

Сучасний стан лісоресурсного потенціалу України та її регіонів не можна вважати задовільним ні в потребі сировинних ресурсів, ні в плані забезпечення стабільності екологічної ситуації. Нині для оп­тимального забезпечення потреб в сировині існуючих потужностей деревообробної і целюлозно-паперової промисловості є потреба в імпорті лісосировини з-поза меж України, зокрема з Росії. , за рахунок збільшення площ лісів, є реальні можливості Для забезпечення споживачів України власними ресурсами лісу у неда­лекій перспективі потрібно йти шляхом вирощення високопродуктив­них насаджень необхідного породного складу, підвищення їх якості та відповідного приросту. Мінеральні ресурси. Мінерально-сировинні ресурси належать до невідновних. За способом їх використання мінеральні ресурси поділяють на три групи: паливно-енергетичні, рудні і нерудні. Основною особливістю розміщення міне­ральних ресурсів є їхнє нерівномірне поширення в надрах землі. По­ходження і розміщення їх родовищ тісно пов'язане з геологічною бу­довою території.

Паливні ресурси України представленні в основному кам'я­ним і бурим вугіллям. Запаси кам'яного вугілля, Насамперед, зосе­редженні в Донецькому (98 %) і Львівсько-Волинські виробітки видобутку вугілля, умови його видобування постійно ускладнюються: глибина залягання близько 1200 м, товщина пластів - 0,5 - 2,0 м, спостерігається висока крутизна пластів. Все це надзви­чайно ускладнює видобуток вугілля і призводить до постійного зро­стання його собівартості. Видобуток вугілля у Львівсько-Волинському басейні менш спад­не, товщина пластів, тут досягає 2,0 м.

Запаси бурого вугілля зосереджені в Придніпровському басейні. Найбільшими родовищами є Коростишівське (Житомирська обл.), Звенигородське (Черкаська обл.) та Олександрійське (Кіровоградсь­ка обл.), запаси оцінюються до 6 млрд. т, в тому числі 0,5 млрд. т придатні для відкритого способу добування.

Родовища нафти і газу зосереджені втрьох регіонах: Прикарпатсь­кому, Придніпровському, Причорноморському. Основні запаси містяться на північному сході України та в шельфах Чорноморського узбережжя. Найбільші нафтові родовища - Прилуцьке і Леляківське (Чернігівське обл.), Рибальське і Качанівське (Сумська обл.), Зачепилівське, Радченківське, Сагайдацьке (Полтавська обл.), а також Бориславське, Битківське і Долинське (на Прикарпатті) тощо.

Найбільшими родовищами природного газу с Шебелинське, Сфремівське, Кетичівське (Харківська обл.), Перещипинське (Дніпропет­ровська обл.), Малишівське і Диканське (Полтавська обл.), Канівське (Сумська обл.) [8, с. 71]. У Прикарпатському регіоні - Дашавське, Вільче-Волицьке, Угорське, Опарське, Битківське та ін.

На межі Кіровоградської і Черкаської областей с відкриті запаси горючих сланців (3,7 мли. т), значні запаси менілітових сланців с у Карпатах.

В Україні є великі родовища торфу, запаси яких оцінюються у 2,2 млрд. т, поклади торфу розміщені в основному на Поліссі та Прикар­патті.

Рудні ресурси. Найбільші запаси залізних руд в Україні розта­шовані в Криворізькому басейні (19,5 млрд. т у 32 родовищах ), в Кре­менчуцькому (4,5 млрд. т) Полтавської обл., Бєлозерському районі (3,4 млрд. т) Запорізької обл.

Значна кількість руд залягає близько до поверхні і видобуток ве­деться відкритим способом.

Україна володіє великими запасами марганцю і займає одне із пер­ших місць у світі. Найбільшими родовищами є Великотокмацьке (За­порізька обл.) і Нікопольське (Дніпропетровська обл.). Запаси марган­цю становлять понад 2,4 млрд. т. Видобуток марганцю ведуть відкри­тим і шахтним способом.

На території України с певні запаси кольорових металів. До най­важливіших родовищ належать поклади титану, основні запаси якого розміщені в Іршанському родовищі (Житомирська обл.), Самотканському (Дніпропетровська обл.), на узбережжі Чорного і Азовського морів.

У південній частині Українського щита в Побужжі і Дніпропет­ровські обл. є родовища нікелевих руд. Найбільш відомі серед них - Побузьке (Кіровоградська обл.) і Придніпровське (Дніпропетровська обл.) родовища.

Алюмінієва сировина на території України представлена покла­дами бокситів нефелінів, глин, алунітів. Боксити знаходяться у Високопілвовому родовищі (Дніпропетровська обл.) Вони залягають на невеликій глибині і видобуваються кар’єрний способом. Родовища бок­ситів є і на Черкащині, в Приазов’ї, Донецькому кряжі. Алуніти є в Беганському і Берегівському родовищах Закарпатської обл.

В Україні є значні запаси поліметалічних руд. Родовище свинцево-цинкових руд є в Нагольному кряжі (Донбас), але вони поки що не використовуються. Промислові запаси поліметалічних руд розміщені в ро­довищах Закарпатської обл. (Брегівське та Беганське). Основні рудні мінерали тут—галеніт (основна руда свинцю), сфалерит (цинкова руда), халькопірит (мідна руда).

Мідні руди, які мають промислове значення, розміщені на Волині в північно-західній частині Українського щита (поблизу м. Дубно).

Україна має поклади руд благородних і рідкісних металів. Золото­рудні райони виявлені у Закарпатській області.

До золоторудних районів належать: Центрально-Український, Придніпровський та Донецький.

Нерудні ресурси. Україна має великі запаси різноманітної нерудної сировини. До неї належать: сіль, фосфорити, каоліни, вогнет­ривкі глини, глини для будівельної кераміки, озокерит, графіт, тре­пел, сірка, вапняк, мінеральна сировина та ін.

Україна багата на гірничохімічну сировину. Великі запаси калій­них солей зосереджені в Івано-Франківській (Калуське, Тростянске, Голинське родовище) і Львівській обл. (Стебниківське, Бориславське родовища). Калуське і Стебниківське родовища багаті на магнієві солі. У Калуському концерні «Оріоні» організоване промислове ви­робництво металічного магнію електролізним методом.

У західноукраїнському регіоні знайдені поклади самородної сірки, зокрема у Львівській та Івано-Франківській обл. В Україні надзвичайно багато кухонної солі. Її основні родовища зосереджені в Донецькій обл..(Артемівське, Слов'янське) і Закарпат­ті (Солотвино). Великі поклади солі досліджені і виявлені в Полтавській, Харківській, Сумській, Львівській та Івано-Франківській областях, в Передкарпатті. Самородна сіль знаходиться в озерах і в лиманах Причорно­морської низовини, зокрема в Сиваші. Вона містить цілий комплекс компонентів: кухонну сіль, солі сірчаного магнію і натрію, променистий магній тощо.

Поклади фосфоритів зосереджені насамперед у Дніпровсько-Донецькій западини (Кролевське родовище Чернігівської обл., Ізюмське на межі Сумської і Харківської обл.), у Придністров'ї (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Івано-Франківська обл.).

Озокеритні родовища є в районі Борислава (Львівська обл.), в Богородчанському районі (Івано-Франківська обл.).

Каоліни є в багатьох областях. Найважливіші родовища: Глуховецьке і Турбівське (Вінницька обл.), Просянське і Славгородське (Дніпропетровська обл.), Білобалківське (Донецька обл.), Новосслицьке (Черкаська обл.), Майдан-Вилське (Хмельницька обл.), Пологівське (Запорізька обл.). Найбільшу перспективу має Великогадомцівське родовище високоякісних каолінів у Житомирській області.

Родовища вогнетривких глин розташовані у Донецькому кряжі і на Придніпровській височині, зокрема в Часів'ярському, Дружківському, Новорайському, П'ятихатському, Пологівському, Затишнянському, Новопетрівському родовищах. Вогнетривкі глини використо­вуються, в основному, в металургії для виготовлення вогнетривів і в галузях, де використовуються високотемпературні печі.

Цементна сировина. Для виробництва цементу використовують вапняки, крейду, мергелі, глини, су глинки та інші породи. Вапня­ки, крейда і мергелі поширені в Донецькій, Луганській, Харківській, Львівській, Рівненській, Хмельницькій, Івано-Франківській областях.

Найбільші родовища мергелю є у Амвросіївсько-Кутейников (До­нецька обл.), Миколаїв (Львівська обл.), Здолбунові (Рівненська обл.), вапняки - в Кам'янець - Подільську (Хмельницька обл.), Дубовецькому (Івано-Франківська обл.).

Україна має значні розвідані запаси графітних руд. Їх поклади зосереджені в трьох районах Українського щита: Побузькому, Криво­різькому і Приазовському. Найбільше родовище граніту - Завалівське (Кіровоградська обл.).

Будівельний камінь. Темно-сірий і чорний ґранодіорит заля­гає в Гніванському (Вінницька обл.), сірий граніт - у Короспишівську (Житомирська обл.) і Виріьську (Рівненська обл.). Баї ати будівель­ного каменю є в Карпатах, в Передкарпатті, Закарпатті і в Крим) Україна має значні поклади лабрадоритів. Найбільші родовища їх в Житомирській, Київській, Черкаській, Запорізькій, Вінницькій та Кіровоградській областях. Їх використовують для виготовлення об­лицювальних плит та спорудження пам'ятників. Родовища базальту також використовують як будівельний матеріал для виробництва ка­м'яного литва, мінеральної вати, електричних ізоляторів. Найбільші родовища базальту на Поліссі та у Донбасі: Берестовецьке, Іванодолинське (Рівненська обл.), Мокроволноваськсе (Донецька обл.).

Пісковики є майже на всій території країни. Найкращі за які­стю видобувають у Придністров'ї, а також у Київській, Черкаській, Кіровоградській та Сумській обл., у Донбасі і Криму.

Поклади мармуру є в Закарпатській, Кримській, Дніпропет­ровській, Житомирській, Одеській та Івано-Франківській областях

Найбільші родовища крейди розміщені в Сумській і Чернігівській, обл. по р. Десна, у Луганській, Харківській, Київській, Черкаській, Ровенській, Львівській, Волинській і Тернопільській областях .В долині Дністра і Збруча, поблизу Львова, в Чернігівській, Закарпатській і Івано-Франківській областях.

На території України є поклади дорогоцінного і кольорово-вироб­ного каміння: топаз, кварц, гірський кришталь, родоніт, агат, опал, хал­цедон, гранат, яшма та інші. Основними районами його поширення є північно-західна частина Українського шита, Карпати, Криворіжжя, Приазовська височина.

Читайте також:

1. Біржова валютна торгівля та ступінь валютного регулювання і контролю
2. Види, фактори і ступінь порушення типів місцевості.
3. Визначати ступінь відповідності обраної регресії відображуваним на діаграмі даним.
4. Визначте пріоритетні напрями освітньої, наукової і промослової політики України після проголошення її незалежності.
5. Визначте пріоритетні напрями освітньої, наукової і промослової політики України після проголошення її незалежності.
6. Високий ступінь майстерності публічного виступу, мистецьке володіння словом.
7. Впевненість — це ступінь довіри користувача до достовірності предмета перевірки аудитором.
8. Державно-правові підстави здобуття Україною незалежності.
9. Зовнішня політика України на шляху до незалежності.
10. Зовнішня політика України після проголошення незалежності. Відносини України з країнами СНД
11. Конституційний процес в Україні в добу незалежності. Конституція України 1996 р.
12. Лекція 13. Соціально-економічний та політичний розвиток України в роки незалежності.

Переглядів: 910