Впевненість — це ступінь довіри користувача до достовірності предмета перевірки аудитором.

Завдання з надання впевненості — це завдання, виконуючи які, аудитор робить висновок, призначений підвищити ступінь довіри майбутніх користувачів, які не є відповідальною стороною щодо результатів оцінки або порівняння предмета завдання з відповідними критеріями.

Визначення та характеристики робіт (завдань) з надання впевненості

Класифікація робіт, які виконуються аудиторами

Класифікація робіт(завдань), які виконуються аудиторами

Тема № 2

План теми:

§ 2.1. Класифікація робіт, які виконуються аудиторами

§ 2.2. Визначення та характеристики робіт (завдань) з надання впевненості

§ 2.3. Класифікація видів аудиту за напрямками. Зовнішній та внутрішнього аудиту, взаємозв’язок між ними

Головною функцією аудиту є захист інформаційних потреб осіб, які приймають певні управлінські рішення на підставі фінансових звітів. У результаті проведення аудиту користувач інформації отримує впевненість певного рівня про те, що фінансовим звітам можна (чи не можна) довіряти.

Проте існує багато видів робіт, які не пов’язані з формуванням висновку та наданням замовникам впевненості щодо надійності інформації. Існує багато різних видів класифікацій послуг, які виконуються аудиторами. Стандарти з аудиту (Міжнародна концептуальна основа завдань з надання впевненості) мають власне їх групування, яке дозволяє правильно визначати та використовувати стандарти у професійній діяльності аудиторів.

Всі види робіт, які виконуються аудиторами поділяються на дві групи:

1. Роботи, пов’язані з наданням впевненості користувачам;

2. Роботи, внаслідок виконання яких впевненість користувачам не надається. Такі роботи отримали спеціальну назву «супутні послуги».

До супутніх послуг, відносяться завдання, що підпадають під дію Міжнародних стандартів супутніх послуг:

1. завдання з погоджених процедур;

2. складання фінансової та іншої інформації;

3. складання податкових декларацій;

4. консалтингові (дорадчі) завдання;

5. інші.

Користувач хоче бути впевненим в достовірності фінансових звітів. Аудитор, який повинен надати користувачеві таку впевненість, не може говорити про те, що рівень її абсолютний. Абсолютна впевненість означала б, що можна на 100% гарантувати відсутність суттєвих перекручень та помилок в інформації, щодо якої аудитором зроблено висновок.

Абсолютна впевненість недосяжна внаслідок дії таких чинників:

1. під час проведення процедур перевірки, як правило, використовується не суцільний, а вибірковий підхід;

2. отримані аудитором докази за своїм характером є ймовірніше переконливими, аніж остаточними;

3. завжди існують обмеження, які властиві будь-якій системі внутрішнього контролю.

Форми надання впевненісті:

1. обґрунтована впевненость;

2. обмежена впевненость.

Метою завдання з надання обґрунтованої впевненості є зменшення ризику завдання з надання впевненості до прийнятно низького рівня в обставинах завдання як основи для позитивної форми висновку практика (аудитора). Тобто, аудитор висловлює високий, але не абсолютний рівень впевненості в тексті аудиторського висновку про те, що інформація, яка пройшла аудиторську перевірку не містить суттєвих викривлень, це так звана позитивна форма висновку.

Метою завдання з надання обмеженої впевненості є зменшення ризику завдання з надання впевненості до рівня, який є прийнятним в обставинах завдання (але цей ризик є більшим, ніж у завданні з надання обґрунтованої упевненості) як основи для негативної форми висновку практика (аудитора). Тобто аудитор в тексті аудиторського висновку говорить про те, що під час проведення перевірки він не отримав свідчень, які давали б підстави вважати, що інформація, яка пройшла перевірку, містить суттєві викривлення, це так звана негативна форма висновку.

Кожне завдання з надання впевненості повинно мати такі елементи:

1. тристоронні відносини між аудитором, відповідальною стороною та користувачами;

2. предмет перевірки: фінансові звіти або інша інформація;

3. відповідні критерії, щодо виконання яких буде формуватися висновок: концептуальна основа фінансової звітності, концептуальні основи ефективності внутрішнього контролю;

4. достатні відповідні докази;

5. письмовий висновок з надання впевненості, форма якого відповідає завданню з надання обґрунтованої впевненості або завданню з надання обмеженої впевненості.

Тристоронні відносини завжди існують, коли мова йдеться про аудит фінансових звітів. Відносини аудиту передбачають наявність трьох окремих сторін: аудитора, відповідальної сторони та користувача. Це поняття також є визначальним і для того, щоб можна було говорити, що завдання, яке отримано, є завданням з надання впевненості.

Визначення сторін в тристоронніх відносинах:

1. МСА використовують термін «професійний бухгалтер практик». Цей термін також включає і термін «аудитор».

2. Відповідальна сторона — це особа або особи, які несуть відповідальність за предмет перевірки. Відповідальна сторона може бути (а може й не бути) стороною, що наймає аудитора (замовником).

3. Користувач — особа, особи або клас осіб, для яких аудитор готує висновок з завдання з надання впевненості. Бувають випадки, коли відповідальна сторона може виступати в ролі користувача. Відповідальна сторона та користувач часто належать до різних організацій, але це є не обов’язковою умовою.

Таблиця 2.2.1.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суттєвою є інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів.	\|	Користувачі фінансової звітності та їхні інформаційні потреби

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.