• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Види обліку і форми перевірки навчальних досягнень учнів

Для перевірки знань і умінь учнів на уроках основ економіки застосовують такі види обліку: поточний (біжучий), періодичний (тематичний) і підсумковий.

Поточний (біжучий) облік проводиться на кожному занятті. Вчитель перевіряє якість засвоєння матеріалу і вміння застосувати його на практиці, правильність виконання економічних завдань.

Періодичний (тематичний) облік проводиться після вивчення теми або розділу. Підсумковий облік проводять в кінці чверті і навчального року. Підсумкові оцінки виставляються учням на основі оцінок поточного і періодичного обліку.

Обов’язковими видами оцінювання навчальних досягнень є тематичне і підсумкове. Основною одиницею оцінювання є навчальна тема. Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів є обов'язковим і основним, його результати відображаються у класному журналі в окремій колонці.

Доцільність тематичного оцінювання зумовлена психологічними закономірностями засвоєння навчального матеріалу, які передбачають реалізацію його послідовних етапів, що не можна здійснити на одному уроці. З огляду на це, поточне оцінювання на кожному уроці в традиційному розумінні (виставлення оцінок у класному журналі) не є обов'язковим, хоча й може здійснюватися за бажанням учителя.

Крім того, таке оцінювання не узгоджується з індивідуальним для кожного учня темпом засвоєння навчального матеріалу, що нерідко спричиняє психологічний дискомфорт у навчанні значної частини школярів. Перед щоденною загрозою опитування і виставлення оцінки учень націлюється не стільки на осмислення, скільки на просте запам’ятовування навчального матеріалу.

Тому поточне оцінювання у разі його застосування вчителем має відігравати допоміжну роль, виконуючи, зокрема, заохочувальну, стимулюючу чи діагностично-коригуючу функції. Його результати не обов’язково відображаються в балах і фіксуються в журналі.

Принцип тематичності забезпечує одночасно систематичність і об'єктивність в оцінюванні та обліку навчальних досягнень учнів.

Тематичному оцінюванню навчальних досягнень підлягають основні результати вивчення теми, що визначаються вчителем на основі вимог навчальної програми і мають бути відомі учням з самого початку її вивчення, слугуючи орієнтиром у процесі роботи над темою.

Перед початком вивчення чергової теми усі учні мають бути ознайомлені з тривалістю її вивчення (кількість занять); кількістю і тематикою обов’язкових робіт і термінами їх проведення; питаннями, що виносяться на атестацію, якщо атестація проводиться в усно-письмовій формі, або орієнтовними завданнями (задачами) тощо; терміном і формою проведення тематичної атестації; умовами оцінювання.

Якщо темою передбачено виконання учнями завдань, то їх виконання є обов'язковою умовою допуску до тематичної атестації.

Тематична атестація може проводитися у різних формах. Головною умовою при їх виборі вчителем є забезпечення об'єктивного оцінювання навчальних досягнень учнів.

Кожну оцінку вчитель обов’язково повинен аргументовано умотивовувати, доводити до відома учня та оголошувати перед класом (групою).

Щоб не допустити перевтоми учнів і щоб не завдати шкоди їхньому здоров’ю, терміни проведення тематичної атестації визначаються вчителем за погодженням із керівником чи заступником керівника навчального закладу.

Протягом вивчення значних за обсягом тем дозволяється проводити кілька проміжних атестацій. І навпаки, якщо на опанування матеріалу теми передбачено, наприклад, одну-дві навчальні години, треба об'єднувати їх для проведення тематичної атестації.

Перед учнями, які не засвоїли матеріал теми чи одержали бали на початковому рівні, ставиться вимога обов'язкового його доопрацювання; їм надається необхідна для цього допомога, визначається термін повторної атестації. Учень має право на переатестацію також для підвищення атестаційного балу.

Під час занять розрізняють фронтальну та індивідуальну перевірку. Усне опитування проводять фронтально або в індивідуальній формі Фронтальне опитування займає 3-5 хв., і за цей час вдається відтворити в пам'яті всіх учнів знання з основних питань вивченого матеріалу. Не біда, якщо будуть відповідати лише окремі учні, але продумувати відповіді і прослуховувати їх будуть на заняттях усі. Після фронтального проводять поглиблене індивідуальне опитування.

Щоб не знижувати активності учнів, корисно індивідуальне опитування проводити у такій послідовності:

1. Коротко і чітко сформулювати питання.

2. Викликати учня для відповіді.

3. Запропонувати можливий план побудови відповіді. Такий прийом допомагає всім учням задуматись над відповіддю, привчає їх до планування майбутньої діяльності.

4. Вислухати відповідь. Бажано не переривати відповідь учня і не ставити навідних запитань. Доцільно запропонувати всім учням уважно слухати відповідь і готуватись до доповнень та зауважень.

5. Запропонувати учням доповнити відповідь, зробити критичні зауваження. Якщо вони самі не проявлять ініціативи, то вчитель викликає кого-небудь із учнів.

6. Доповнити і уточнити відповідь. Це учитель робить у тому випадку, якщо учні не зауважили помилок і упущень у відповіді.

7. Запропонувати учням задати запитання товаришу, що відповідає. Якщо цей прийом застосовувати систематично, то учні звикають і готують заздалегідь запитання ( в тому числі і каверзні). Завдання вчителя – спрямувати стремління учнів на пошук проблемних запитань.

8. Оголошення і мотивація оцінки.

Така схема може показатись складною і, на перший погляд, вимагає багато часу. Це триває лише на перших 2-3 заняттях. Пізніше, коли вчитель і учні звикнуть до цієї системи, вона не займе багато часу, а результат буде позитивний.

На уроках основ економіки дуже важливо зекономити час. Такий час можна знайти за рахунок ущільненого опитування учнів. З цією метою використовують тести.

Педагогічний тест–це система завдань специфічної форми і визначеного змісту, які дають змогу якісно оцінити рівень знань, умінь і навичок.

Тестування учнів, має ряд переваг над традиційними формами контролю. Так, тести дають змогу визначити не тільки рівень знань кожного з учнів, а й систему їхньої підготовки. Тестування дозволяє контролювати навчальний процес на кожному занятті, здійснювати індивідуальний підхід до кожного учня, а також автоматизовувати навчальний процес за індивідуальними програмами.

Наведемо, як приклад, тестових завдань з різних тем курсу основ економіки.

1. У ринковій економіці розподіл доходу:

А–відбувається відповідно до потреб кожної людини;

Б – визначається урядом через систему оподаткування;

В – визначається цінами економічних ресурсів, якими володіють окремі люди;

Г– є несправедливим, бо існує велика різниця в доходах.

(Відповідь: Б).

2. Крива попиту зміщується ліворуч, якщо:

А–доходи сім’ї зростають;

Б–кількість покупців збільшується;

В – ціна на товар-доповнювач зменшилась;

Г– ціна на товар-субститут зменшилась.

(Відповідь: Г).

3. Використовуючи найкращими чином два свої поля, фермер має таку криву виробничих можливостей:

Яке із тверджень є неправильним:

А – альтернативна вартість виробництва 600 т жита дорівнює виробництву 500 т картоплі;

Б – альтернативна вартість виробництва 600 т жита дорівнює виробництву 600 т картоплі;

В – альтернативна вартість виробництва 600 т жита дорівнює виробництву 200 т картоплі;

Г – коли обсяг виробництва картоплі становить 250 т, альтернативна вартість 1 т жита дорівнює 3 т картоплі.

(Відповідь: Б).

4. Яка подія може статися, якщо уряд збільшить свої витрати в умовах повної зайнятості:

А – ціни будуть падати;

Б – ціни будуть зростати;

В – виникне масове безробіття;

Г – державна заборгованість буде зростати.

(Відповідь: Б).

5. У зв’язку зі збільшенням митного тарифу на каву, найімовірніше:

А – попит на каву зменшиться;

Б – величина попиту на каву збільшиться;

В – величина попиту на каву зменшиться;

Г – пропозиція кави збільшиться.

(Відповідь: В).

Читайте також:

1. II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
2. IІ. Актуалізація опорних знань учнів.
3. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
4. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
5. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
6. Автоматизовані форми та системи обліку.
7. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
8. Акредитив та його форми
9. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики.
10. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
11. Алгоритм перевірки кошторису бюджетної установи
12. Базові принципи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції

Переглядів: 2655