• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Чисельність, склад і структура населення України.

Населення і трудовий потенціал України

Населення— історично складена і безперервно відновлювана в процесі відтворення безпосереднього життя сукупність людей, які проживають на певній території. Аналогом поняття населення є термін народонаселення, якому при розробці концепції системи знань про населення у 60-70 р. р. XX ст. надавалося широке соціальне значення. Властивістю населення є його відтворення шляхом постійної зміни поколінь у їхній соціально-еко­номічній обумовленості. Процес відтворення населення становить природ­ний рух населення - міграція, демографічні аспекти розвитку сім'ї і роз­витку демографічних структур.

Вивченням закономірностей відтворення населення в їх соціально-економічній обумовленості займається демографія. Демографія — суспіль­на наука про народонаселення, що вивчає чисельність, склад, розміщення і рух населення. Демографія дає розгорнуту систему стану і динаміки насе­лення, вивчає соціально-економічні закономірності зміни населення, його відтворення на основі біологічних, економічних, соціальних факторів і умов. На теорії і практиці народонаселення базується демографічна по­літика, що регулює демографічні процеси.

Демографічна політика— частина соціально-економічної політики дер­жави, спрямована на управління процесом демографічного розвитку краї­ни та її окремих регіонів, тобто відтворенням і міграцією населення по те­риторії країни.

Найважливішими показниками демографічної характеристики наро­донаселення є чисельність населення, його динаміка, статево-вікова струк­тура.

В Україні сучасна демографічна ситуація викликає занепокоєння. Ско­рочення чисельності населення, зменшення тривалості життя і народжува ності, від'ємне сальдо міграції стали характерними ознаками сучасноъ демографіч­ної ситуації дев'яностих років. Низка історичних подій - величезні людські втрати внаслідок першої та другої світових війн, трьох голодоморів (1921, 1932-1933,1947 р. р.), політичних репресій 30-50-х р. р., форсованої індустріалізації, примусової колективізації, Чорнобильської ка­тастрофи - вкрай негативно вплинули на нормальний процес демографічної трансформації, призвели до помітних деформацій складу населення. У поєднанні зі зменшенням народжува­ності ще в 60-х роках це обумовило вичерпання демографічного потенціалу, що призвело до високого рівня старіння і депопуляції.

Депопуляція— абсолютне зменшення чисельності населення територій чи країн, при якому чисельність наступних поколінь менша чисельності попередніх. Депопуляція настає, якщо величина загального коефіцієнта смертності перевищує величину загального коефіцієнта народжуваності.

На відміну від економічно розвинутих держав в Україні з кінця 60-х р.р. тривалість життя населення зазнавала хвилеподібних змін — періоди змен­шення смертності змінювалися її зростанням. На якісний склад населен­ня негативно вплинули міграційні процеси, викликані розпадом єдиної держави. Той факт, що у пошуках роботи виїжджають в держави ближнього та дальнього зарубіжжя молоді працездатні люди, а повертаються переважно пенсіонери істотно посилює процес старін­ня. Внаслідок постійного відбору фахівців і їхньої концентрації за межами країни зменшувався професійний та освітній потенціал України. Впродовж 90-х р. р. відбувалося змен­шення народжуваності внаслідок передусім економічних і соціопсихологічних чинників; зростання смертності населення працездатного віку при стагнації показників у післяпрацездатному віці і зменшенні у допрацездатному. Проте, починаючи з 2001 р., зростає середня тривалість життя. Оцінюючи характер демографічних зрушень, що відбулися у міжпереписний період (від 12 січня 1989 р. - дати останнього Всесоюз­ного перепису населення до 5 грудня 2001 р. до дати першого Всеукраїн­ського перепису), важливо враховувати істотні структурні зрушення: збільшення числа осіб похилого віку і зменшення активної репродук­тивної та працездатної частки населення, що є загальною демографіч­ною тенденцією розвинених країн. Це зменшує загальний коефіцієнт народжуваності та збільшує коефіцієнт смертності населення. Зазначені фактори у своїй сукупності визначають особливу складність демографіч­ної ситуації в Україні.

За даними Держкомстату України загальна чисельність наявного насе­лення України станом на 5 грудня 2001 р. за уточненими даними Всеукраї­нського перепису населення становила 48 млн 457 тис. осіб. Зменшення кількості населення мало місце у більшості регіонів краї­ни, за винятком Волинської, Закарпатської, Рівненської областей та м. Києва.

Для України характерна висока щільність населення — відносна вели­чина, яка визначає чисельність мешканців, що припадає на одиницю площі (осіб на 1 км²) і відображає фактичну концентрацію населення. Цей показ­ник заданими Всеукраїнського перепису населення в середньому по країні становив 80 осіб/км². Зменшеними значеннями щільності населення ха­рактеризуються північно-західні та південні області країни, де вона стано­вила менше 60 осіб/км². Особливо низький цей показник у Чернігівській області - 39 осіб/км². Найгустіше заселені східні індустріальні області, де цей показник перевищував 90 осіб/км², а в Донецькій області сягав 183 особи/км². Зрозуміло, що у кожній адміністративній області населення розм­іщується також нерівномірно — його щільність змінюється у широкому діа­пазоні за окремими районами і особливо зростає на території міських насе­лених пунктів.

У статевій структурі за результатами Всеукраїнського перепису насе­лення кількість чоловіків становила 46,3%, жінок — 53,7%. Наведені дані свідчать про поступове зменшення статевої диспропорції у складі населення України. Крім того, за даними останньо­го перепису співвідношення чисельності жінок та чоловіків у репродук­тивному віці стало ще більш сприятливим, оскільки відносний показник для жінок цієї вікової групи у розрахунку на 1000 чоловіків відповідного віку склав 1031.

Особливістю національного складу населення України є його багатонаціональність. За даними Всеукраїнського перепису населення на території країни проживали представники понад 130 національностей і народностей. У національному складі населення України переважають українці, чи­сельність яких становить 77,8 % від загальної чисель­ності населення. Друге місце за чисельністю посідають росіяни, питома вага яких у загальній чисельності населен­ня зменшилася на 4,8 % і складала 17,3 %. У межах України розміщені основні регіони проживання кримських татар, караїмів, кримчаків і част­ково гагаузів.

Українці переважають в усіх регіонах, крім Севастополя та АР Крим, де найчисельнішою етнічною групою є росіяни (відповідно 71,6 % та 58,3 %). Майже в усіх інших регіонах росіяни посідають друге місце за чисельністю і лише удвох — четверте: на Закарпатті (після українців, угорців і румун) та на Буковині (після українців, румун і молдован). Висока питома вага росіян спостерігається також у Донбасі (38-39 %), в інших східних та південних регіонах, на Сумщині.

Вичерпання потенціалу демографічного зростання України визна­чає неможливість найближчим часом не лише розширеного, а й простого відтворення населення. Навіть за умови збільшення народжуваності до найвищого в сучасній Європі рівня (2 дитини на жінку) і зменшення смертності до найнижчого у світі рівня (середня очікувана тривалість життя при народженні - 80 років) протягом найближчого де­сятиріччя чисельність населення України неухильно зменшуватиметься. За оптимістичним варіантом прогнозу, до 2026 р. загальна чисельність населення України скоротиться до 43,3 млн. осіб, а за песимістичним — до 40,4.

Загальні параметри демографічного руху змінюватимуться відповідно до коливання числа народжених, померлих і загальної чисельності насе­лення. Депопуляція, ймовірно, дещо послаблюватиметься протягом пер­шого десятиріччя XXI ст. (за оптимістичним варіантом —до середини другого десятиріччя) завдяки вступу до найбільш активного репродуктивного віку когорти народжених у середині 80-х років (останнього періоду істотно­го підвищення народжуваності в Україні). З цього часу різниця між чисель­ністю померлих та народжених неминуче збільшуватиметься. З метою покращення демографічної ситуації в Україні доцільно розро­бити Комплексну програму активізації національної демографічної полі­тики до 2025 р., реалізація якої стане визначальним пріоритетом діяль­ності органів виконавчої та законодавчої влади як у центрі, так і на місцях. Особливо важливим є підвищення рівня наукових досліджень з актуаль­них проблем демографічної політики, їх кваліфіковане інформаційне за­безпечення. Поряд із створенням потрібних економічних умов слід скон­центрувати зусилля на включенні демографічних пріоритетів (репродук­тивних, міграційних) до духовної сфери суспільства. У ранг державної політики слід поставити проблему популяризації здорового способу жит­тя, трансформації відповідних культурних настанов.

Читайте також:

1. D-петля, що складається з 8–12 залишків, декілька з яких – дигідроуридинові.
2. I. При підготовці до переговорів визначите склад делегації і її керівника.
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
5. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
6. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
7. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
8. VІ. План та організаційна структура заняття
9. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
10. А/. Верховна Рада України.
11. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
12. Автокореляція залишків – це залежність між послідовними значеннями стохастичної складової моделі.

Переглядів: 1461