Методологічні основи профорієнтації.

Мета і завдання профорієнтації.

Мету профорієнтації варто розглядати в загальному зв’язку з більш широкими цілями і завданнями трудової підготовки людини, школярів (формування готовності до праці, так сказати вироблення сукупності якостей і властивостей. що обумовлюють потребу і можливості успішного, з користю для суспільства, із задоволенням для себе працювати в народному господарстві).

Зміни, що відбуваються в суспільстві і виробництві змінюють частково і мету профорієнтації. У даний час вона трактується так: метою профорієнтації учнів є формування в них стійких мотивів самореалізації в професійній діяльності.

Виходячи з цього можна виділити наступні завдання профорієнтації:

- розробка і реалізація системи інформації про професії і народне господарство;

- створення системи самопізнання;

- забезпечення професійною консультацією;

- створення умов для здійснення перевірки своїх професійних намірів;

- створення системи підготовки профорієнтаторів (профорієнтологів).

В основу методології профорієнтації покладені ідеї світових вчених з питань вибору професії, трудової і професійної діяльності, а також фундаментальні дослідження з педагогіки, психології, фізіології, соціології та інших наук.

Під методологією профорієнтації розуміють учення про основні положення (закономірності і принципи), структуру і методи дослідження наукових проблем професійного самовизначення і про вдосконалення практичних методів впливу на молодь з метою оптимізації інтересів особистості та суспільства у питаннях вибору професій.

Основні положення – це ідеї концептуального характеру. Концепції: діагностична, виховна, концепція диференційованого підходу та інші. В соціології отримала розвиток ідея соціально-професійної орієнтації, тобто підготовка молоді до вибору професії і свого місця в суспільстві. Зараз розробляється концепція комплексного підходу до профорієнтації, тобто в ній поєднується діагностика, виховання особистості в плані підготовки її до вибору професії. До методологічних питань профорієнтації відносяться і питання визначення і розвитку системи профорієнтації. В сучасних умовах йде розробка такої системи з опорою на ряд вихідних положень:

1. Професійна орієнтація являє собою системну діяльність, яка включає мету, завдання, принципи, форми, методи, умови, критерії ефективності, рівні, напрямки, аспекти та інші системо- і структуроутворюючі елементи.

2. Система профорієнтації школярів є підсистемою загальної системи трудової і професійної підготовки.

3. Система профорієнтації – це частина загальної системи соціальної орієнтації особистості в структурі виробничих сил і виробничих відношень, які склались на сучасному етапі розвитку суспільства.

4. Професійна орієнтація відноситься до соціальних систем, які функціонують в суспільстві, вона порушує різні проблеми, в тому числі і пов’язані з розвитком людського фактору суспільного виробництва.

5. На ефективність профорієнтації впливає безліч різних суб’єктивних і об'єктивних факторів. Тому ця система тяжко піддається організації і управлінню.

Ці та інші причини дозволяють вважати систему профорієнтації складною. Виходячи з цих положень випливає наступне визначення системи профорієнтації учнівської молоді. Система профорієнтації школярів – це науково обґрунтована, організована, керована діяльність різних державних і суспільних організацій, підприємств, установ і школи, а також сім’ї, яка спрямована на вдосконалення процесу професійного і соціального самовизначення учнів в інтересах особистості і суспільства в цілому.

На кожному етапі суспільного розвитку система профорієнтації вирішує певні завдання. Наприклад, в 30-ті роки висувалися завдання переважної орієнтації молоді на робітничі, інженерні і військові професії, з середини 50-х років на робітничі професії; в 80-х роках на професії сільськогосподарського виробництва, педагогічні, військові, інженерні, робітничі професії основних і допоміжних виробництв та на професії обслуговуючої праці.

Загальна мета системи профорієнтаційної роботи зі школярами – підготовка учнів до активного, мобільного, свідомого професійного самовизначення та трудового становлення особистості, які задовольняють і узгоджують інтереси особистості та суспільства. В систему профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю входять наступні основні компоненти: завдання і функції, основні компоненти (напрями), а також зміст, форми і методи в різні періоди і етапи цієї системи. Вони будуть розглянуті нами нижче у темі 1.3.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Становлення і розвиток профорієнтації в Росії й Україні.	\|	Тенденції і принципи профорієнтації та їх взаємозв’язок. Рекомендації ЮНЕСКО щодо профорієнтації.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.