Форми та методи профконсультаційної роботи з учнями.

Серед діючих педагогічних засобів реалізації змісту підготовки учнів до вибору напряму професійного навчання доцільно виділити форми профконсультаційної роботи: індивідуальні, групові та колективні.

Індивідуальна профконсультація – це глибоке комплексне вивчення школяра, його інтересів, нахилів, стану здоров’я та фізичного розвитку, уваги, мислення тощо з метою виявлення індивідуальності та неповторності й формування на цій основі високого рівня розвитку здатності школяра до адекватного професійного самовизначення. Доброзичливість до школяра, наявність раніше підготовлених достатньої діагностичної інформації та відповідного довідкового матеріалу про учня – умови, які позитивно впливають на конкретну допомогу учням.

Методика проведення індивідуальної профконсультації має свою специфіку і розпочинається з виявлення та аналізу причин, які заважають школярам у вирішенні проблеми вибору майбутньої професії. Наступним кроком є складання плану дій та відбір адекватних педагогічних засобів і тільки згодом вирішення проблеми, тобто: 1) оцінка проблеми; 2) виявлення причин; 3) складання програми дій; 4) реалізація змісту та засобів профконсультації; 5) перевірка ефективності проведеної роботи.

У цілому методика індивідуальної профконсультації визначається певними специфічними особливостями в кожному конкретному випадку. Але існують загальні принципи і підходи до її організації та проведення. Виділимо серед них, на нашу думку, головні.

Принцип добровільності. Згідно цього принципу учень самостійно звертається до профконсультанта, оскільки суб’єктивно відчуває потребу у вирішенні проблеми професійного самовизначення. Учень при цьому сам шукає допомоги і це провідний мотив для творчої співпраці профконсультанта і школяра.

Наступний принцип – доброзичливе ставлення до об’єкта допомоги. Насамперед цей принцип визначає ставлення профконсультанта до дитини. Це положення є необхідною умовою встановлення контакту між профконсультантом та школярем. Означене ставлення визначає повагу профконсультанта до норм, правил і цінностей учня. Зазначений вище принцип не може бути реалізований без наступного принципу – принципу конфедиційності зустрічі з профконсультантом. Цей принцип означає, що профконсультант зберігає у таємниці все, що стосується дитини, її особистих проблем та життєвих обставин.

Принцип невтручання в близьке соціальне середовище школяра. Під цим принципом розуміють неприйняття жодної зі сторін, які впливають на професійне самовизначення учня. Позиція профконсультанта за такого принципу лежить у площині надання об’єктивної та необхідної інформації про ту чи іншу проблему.

Ще одним досить важливим принципом є відмова профконсультанта від надання порад і рецептів. Оскільки брати на себе відповідальність за можливі недоліки у роботі не варто. Згідно цього принципу профконсультант має підвести учня до усвідомлення об’єктивного протиріччя та на цій основі допомогти йому виробити самостійно особисті професійні наміри та побудувати перспективу професійного розвитку.

І, нарешті, останній принцип – не вступати в близькі стосунки з учнями, що звернулися за допомогою. Дотримання цього принципу має регулювати особистісну дистанцію між профконсультантом та школярем. Варто також використовувати, залежно від профконсультаційних ситуацій, досить детально розроблену у вітчизняній психолого-педагогічній літературі позицію у взаємодії і, зокрема, у спілкуванні.

Під час проведення індивідуальної профконсультації можливі три варіанти зайняття позиції профконсультанта стосовно учня:

1. Позиція “зверху” – сильний, досвідчений і мудрий профконсультант допомагає слабкому і недосвідченому учню.

2. Позиція “на рівних” – стосунки між профконсультантом та школярем будуються на взаємній згоді, відвертості, обміні особистісними проблемами. За такої позиції профкосультація набуває характеру буденної розмови.

3. Позиція радника. У цих умовах профконсультант виступає як особа, яка більш компетентна у проблемі клієнта і допомагає учневі розібратися в ній, знайти шляхи подолання труднощів.

Серед цих позицій найбільш значуща третя позиція. Оскільки міжособові стосунки будуються без оцінок та прямого виховного тиску. У зазначеній позиції панує атмосфера довіри, доброзичливості, співчуття. Саме це суттєво впливає на ефективність профконсультаційної роботи і визначає її виховний аспект.

Серед процедури проведення профконсультації доцільно зупинитися на специфічних характеристиках процедури консультування. До них належать, зокрема, види індивідуальної профконсультації, які можна розрізнити за: а) тривалістю профконсультації (разова профконсультація, короткострокова профконсультація, середньотривала профконсультація); б) напрямом допомоги (учні, батьки, вчителі тощо); в) характером допомоги (інформаційна, діагностична, формуюча).

Безпосередньо в практиці профконсультування виділити окремо взятий напрям профконсультації неможливо, оскільки в будь-якій ситуації ці напрями тісно пов’язані між собою. Проте в кожному конкретному випадку ми говоримо про домінуючий характер консультації.

Серед видів консультації, як свідчить наш досвід, близько 30% консультацій належить тим, які включають одну або кілька зустрічей. До 40% – це ті профконсультації, які складають у собі до семи зустрічей. І лише в 15% випадків – профконсультації, які за тривалістю часу продовжуються протягом року.

Разова профконсультація проводиться у тих випадках, коли необхідно сформулювати проблему та виявити необхідність саме у наданні допомоги з питань професійного самовизначення. Її тривалість може сягати не більше однієї академічної години. Такі профконсультації проводяться в тих випадках, коли у школярів виникає потреба, з’ясувати окремі питання інформаційного та діагностичного характеру. Також разова профконсультація має місце у тих випадках, коли учень звертається до профконсультанта за підтримкою власного рішення про вибір того чи іншого напряму майбутньої професійної діяльності

Серед підвидів разової профконсультації останній найвідповідальніший у роботі профконсультанта. Оскільки за досить незначний термін потрібно вирішити проблему надання конкретної допомоги. Як свідчить досвід доцільно використовувати такий порядок дій:

– установлення контакту з учнем та створення відповідної атмосфери;

– спільне із учнем визначення проблеми, її формулювання та актуалізація;

– визначення мети та обговорення можливих дій;

– уточнення можливих варіантів вирішення проблеми;

– узагальнення результатів взаємодії та формування позитивної мотивації на виконання виробленого рішення.

У цілому варто зазначити, що разова профконсультації досить складна для фахівця і потребує певної майстерності. Але для її проведення можна виокремити певні загальні рекомендації. До них належать створення позитивного клімату консультування та повага до учня.

Короткотривалі профконсультації здійснюються протягом трьох – п’яти зустрічей, кожна з яких триває протягом однієї академічної години. Як правило такі профконсультації проводяться із старшокласниками, які потребують глибоких професіографічних та діагностичних заходів. Як засвідчив досвід, це переважно учні, які потребують підтримки у запланованому суб’єктом виборі або ж планів батьків стосовно професійного майбутнього дітей. За таких обставин профконсультація не обмежується тільки взаємодією з учнем. Доцільно в цьому випадку залучати також батьків, вчителів, а також інших зацікавлених осіб.

На відміну від разової профконсультації під час короткострокової профконсультант має можливість зупинитися більш детальніше на проблемі і застосувати різні форми та методи психолого-педагогічного впливу. Ефективність такої роботи підвищується за рахунок реалізації динамічно-розвивального підходу до диференціації змісту та педагогічних засобів підготовки з основ вибору старшокласниками майбутньої професії.

Середньотривалі профконсультації, як правило, проводяться в тих випадках, коли вирішення актуальної проблеми учня неможливе під час короткострокової консультації. Такий вид роботи триває 10-15 зустрічей і використовується в тих випадках, коли проблеми професійного самовизначення учнів глибші і супроводжуються іншими особистісними проблемами.

За необхідності досить ефективними в окремих випадках можуть бути також інші форми роботи. Серед них і групова профконсультація, під якою ми розуміємо взаємодію профконсультанта та певної групи учнів. Група – обмежена в розмірах спільність людей, які виділені із соціального цілого на основі певних ознак. Кількість, структура та склад групи визначаються метою та завданнями діяльності, в яку вона включена та метою, для якої створена. Такі групи створюються для впливу в системі міжособистісних стосунків із метою розвитку соціально-психологічної компетентності, навичок спілкування та взаємодії. Діяльність у таких групах ненормована та нерегламентована. Головний метод роботи в групі – вільна дискусія без попередньо прийнятого плану в поєднанні з ігровими методами. Обговорення питань будуються відповідно до принципу “тут і зараз”, тобто аналізуються проблеми, які стосуються безпосередніх учасників групової динаміки. Досить висока активність старшокласників у роботі групи дозволяє вирішувати складні проблеми, які стосуються виявлення причин та формування окремих показників структури готовності до професійного самовизначення (формування мотивів вибору професії, адекватної самооцінки тощо). Колективна форма використовується для проведення заходів, які стосуються значної кількості школярів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види професійної консультації.	\|	Типологія профконсультаційних ситуацій.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.036 сек.