• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основні етапи професійного відбору: суть і характеристика.

У відповідності з особливостями професій більшості сфер людської діяльності розглянемо основні етапи психофізіологічного відбору.

На першому етапі слід обґрунтувати необхідність проведення професійного відбору. У зв’язку з цим важливо підкреслити, що психофізіологічний відбір проводять тільки на ті спеціальності, для яких встановлена явна залежність навчання і наступної професійної діяльності та від рівня розвитку в кандидата визначених психофізіологічних якостей і здібностей до певної спеціальності.

При обґрунтуванні доцільності та необхідності професіонального відбору визначають його конкретні завдання:

- прогнозування професійної придатності до навчання за відповідною спеціальністю;

- прогнозування професійної придатності до операторської діяльності з конкретної спеціальності (водій автотранспорту, машиніст, токар, налагоджувальник, оператор пультового обладнання і т.д);

- прогнозування професійної придатності до керування виробничим колективом.

Для вирішення поставлених завдань необхідно глибоко вивчити умови і характер діяльності тих груп спеціалістів, для яких планується зробити професійний відбір. Обґрунтування психофізіологічного відбору починається з отримання його доцільності. Потім обґрунтовуються ті професіональні вимоги, які ця спеціальність висуває до працівників.

Психологічна структура людини включає в себе як стабільні, так і лабільні компоненти. Це означає, що одні якості, які забезпечують професійну придатність, можуть змінити її, розвиваються і тренуються в процесі професійної підготовки і адаптації до умов праці, інші більш консервативні, мало розвиваються.

Надійність прогнозу професійної придатності підвищується, якщо досліджуються стійкі психофізіологічні характеристики. Такі характеристики, як правило, пов’язані з біологічно обумовленими, вродженими, морфоанатомічними або фізіологічними особливостями, серед них важливе місце займають основні властивості нервової системи, які багато в чому визначають такі психологічні процеси як об’єм пам’яті, стійкість концентрації і переключення уваги, темп сприймання і переребки інформації і тим самим дозволяють з достатньо високою ймовірністю передбачати типові моделі психологічної активності і поведінки людини в деяких виробничих ситуаціях. Так, рухливість і лабільність нервових процесів має більше значення для тих професій, в яких значну роль відіграють часові фактори; сила нервової системи – для тих, де вимагаються витримка, воля, вміння взяти ініціативу на себе; швидкість процесів мислення там, де необхідно швидко приймати рішення. Таким чином, якості, які має людина, мають різну ступінь значимості в різних видах професійної діяльності.

Цінним є те, що психофізіологічні якості (характеристики) можуть кількісно виражати професійно важливі якості і для багатьох професій різних сфер володіють достатньо високою прогностичністю. Тому на другому етапі професійного відбору виявляються професійно важливі для даної спеціальності якості.

Професійно важливі якості можуть бути виявлені в результаті вивчення трудової діяльності. Аналіз професійної діяльності проводиться за такими напрямами:

1. Отримання інформації з документів:

Документи, які аналізуються, за характером відомостей котрі отримуються, поділяються на три групи:

- опис об’єктів техніки, вказівки й інструкції з експлуатації і технічного обслуговуванню, тарифно-кваліфікаційні довідники;

- виробничо-економічні звітні документи, журнали і відомості обліку випущеної продукції;

- акти про нещасні випадки, аварії, документи про порушення технологічної і трудової дисципліни.

2. Спостереження за трудовим процесом:

Спостереження може проводитися візуально чи за допомогою спеціальної апаратури. Воно дозволяє об’єктивно подати психофізіологічну структуру діяльності людини, визначити елементи трудового процесу, реалізація яких пов¢язана з великим навантаженням функційних систем організму.

3. Опитування спеціалістів (усний і анкетування).

Опитування повинно будуватися на строго добровільній основі з попереднім повідомленням істинної мети бесіди, в зручний для оптанта час. Мета опитування – отримання відомостей про внутрішні процеси психофізіологічної діяльності спеціаліста, які не можна безпосередньо спостерігати і реєструвати, але можна опосередковано уявити завдяки відповідної інтерпретації матеріалів опитування спеціалістів (відомості про процеси пам’яті, мислення, емоційно-волеву стійкість в структурі трудової діяльності спеціаліста).

Анкети психофізіологічного змісту трудового процесу повинні мати спеціальний план побудови. Так пропонується наступний метод: оптанту пропонують, у зрозумілій для нього формі, ряд ймовірно важливих в його професії психофізіологічних якостей. Він повинен за визначеною шкалою оцінити ступінь значимості цієї якості і вказати моменти роботи чи операції, де названа в питанні якість проявляється. Для математичної обробки результатів анкетування ступінь професійної значущості кожної якості може оцінюватися в балах (наприклад, найважливіша - 5 балів, необхідна - 4 бали, байдужа - 3 бали, не бажана - 2 бали), або якості ранжуються за ступенем значимості самими оптантами.

4. Дослідження умов праці і організації робочого місця.

При аналізі умов праці на конкретному робочому місці слід розглянути ці умови з точки зору негативного впливу на професійну діяльність (зниження її ефективності чи велике напруження психофізіологічних функцій спеціалістів).

5. Дослідження фізіологічних реакцій організму в процесі роботи.

Вивчення стану фізіологічних функцій дає можливість судити про ступінь напруги і змінності функцій і систем організму, які забезпечують його адаптацію до дії факторів трудового процесу. Спеціалісти спостерігають стан серцево-судинної системи, біоелектричну активність мозку, електричну активність м’язів, енергетичні затрати.

На основі аналізу трудової діяльності в професії, яка досліджується, виявляються психофізіологічні якості, які мають вирішальне значення для ефективної роботи спеціалістів.

Третім етапом є обґрунтування і розробка комплексу методик, які призначені для психофізіологічного дослідження. Методики, які використовуються в інтересах прогнозування і оцінки професійної придатності, повинні відповідати певним вимогам. Достатньо суворі вимоги стосовно до їх надійності, валідності і практичної придатності.

Надійність методики визначається стабільністю результатів обстеження одних і тих самих піддослідних за допомогою цієї методики в різний час. Надійна методика виявляє не стан функцій, а стійку психофізіологічну якість, властивість, здібність. Для визначення надійності методик, як правило, використовується коефіцієнт кореляції. Найпростішим способом оцінки надійності є вирахування коефіцієнту кореляції між результатами дослідження одного і того самого контингенту за допомогою визначеної психофізіологічної методики через певний час, найчастіше через 4-6 місяців (ретестова надійність методики).

Надійність методики можна оцінити і за коефіцієнтом внутрішньої узгодженості тесту. Щоб його розрахувати, тест-завдання розділяють на дві рівні частини і після його застосування порівнюють результати, отримані по кожній частині.

Валідність методики є мірою того, що саме вимірює методика і наскільки це вимірювання точне. Основне значення для професійного відбору має прогностична валідність, яка оцінюється коефіцієнтом кореляції результатів обстеження з оцінками успішності навчання чи професійної діяльності (зовнішній критерій), отриманими через певний час після проведення психофізіологічного обстеження.

Для оцінки професійної придатності спеціалістів у якийсь момент його діяльності використовується, якщо мова йде про придатність для цієї мети психофізіологічних показників, діагностична валідність методик. У цьому випадку встановлюється зв’язок між результатами психофізіологічного обстеження і показниками успішності професійної діяльності у визначений момент дослідження.

Для оцінки психологічних тестів використовується критерій валідності, запропонований А. Анастазі. В інтересах досягнення високої прогностичної валідності методик, які застосовуються для професійного відбору, В.А. Бодров вважає необхідним дотримуватись певних правил:

1. Наукова обґрунтованість методик.

Їх вибір повинен базуватися на глибокому професіографічному описі спеціальності та чіткій спрямованості методики на вимірювання професійно важливих якостей особистості.

2. Об’єктивність і стандартизованість.

Психофізіологічні методики повинні об’єктивно якісно оцінювати певні якості особистості, забезпечуючи відтворення результатів, отриманих різними дослідженнями. Стандартизованість методик психофізіологічного дослідження відноситься до числа необхідних умов їх надійності.

3. Диференційованість методики.

певна методика розглядається з позиції її специфічної спрямованості на оцінку однієї (чи групи) психологічної характеристики (психофізіологічної властивості), яка має значення для професійної успішності. Виконання цієї вимоги забезпечує необхідну при оцінці професійної придатності диференційованість обстеження різних якостей особистості, причому інтеркореляційний зв’язок між різними психофізіологічними методиками повинен бути мінімальним.

Реалізація цього принципу в ряді випадків зазнає значних ускладнень, оскільки багато з методик психофізіологічного дослідження, будучи орієнтовними на яку-небудь властивість особистості, характеризують також другі якості: пам’ять, увагу, сенсомоторні якості тощо. У зв’язку з цим перспективним є розробка психологічних тестів, орієнтованих на вимірювання мимовільних показників.

4. Результати психофізіологічного обстеження повинні бути мінімально обумовлені набутими знаннями.

Якщо за допомогою психофізіологічної методики вимірюють не так стійки якості особистості, які мають прогностичне значення для успішного навчання і професійної діяльності, скільки набуті знання і навички, вона може бути призначена для педагогічного відбору.

5. Психофізіологічна методика повинна бути нормалізована на достатньо репрезентативній виборці.

Якщо середнє значення показників і стандартні відхилення суттєво змінюються з віком оптантів чи в процесі навчання, то повинні бути додатково розроблені спеціальні поправочні коефіцієнти з урахуванням факторів, які впливають.

6. Методики повинні бути оптимізовані за складністю з урахуванням контингентів, які обстежуються, і психодіагностичних завдань, які вирішуються (завдань прогнозування професійної придатності). Підвищена складність, як і надзвичайна простота методик, може нівелювати індивідуальні відмінності між піддослідними, що зробить, у свою чергу, неможливим розподіл за групами професійної придатності.

7. Методика повинна бути однорідною за змістом, мати внутрішню узгодженість.

Якщо психофізіологічна методика реалізована на спеціальному бланку (кільця Ландольта, червоно-чорні таблиці, коректурна проба) матеріал потрібно розподілити на бланку у випадковому порядку і з однаковою ступінню ймовірності його подання. Варіанти методики повинні бути рівноцінними за всіма основними параметрами.

Методики психофізіологічного обстеження повинні бути практично допустимими. Навіть самі прогностично цінні методики, але трудомісткі, складні і які вимагають значних часових і грошових витрат можуть не знайти широкого практичного застосування. Методики повинні бути такими, щоб їх використання не вимагало будь-якої спеціальної, довготривалої підготовки піддослідних, щоб вони були економічними з точки зору вартості апаратури, проведення дослідження і обробка результатів, також економними щодо часу проведення дослідження. Методики повинні бути простими і забезпечувати масове обстеження при участі обмеженої кількості обслуговуючого персоналу.

У зв’язку з цим все більше уваги приділяють розробці автоматизованих технічних систем, які призначені для професійної психодіагностики. Переваги таких систем, які базуються на електронно-обчислювальній техніці, полягають у прискоренні обробки матеріалів психофізіологічних досліджень та підвищення точності обробки. Комп’ютеризація психофізіологічного обстеження значною мірою визначає можливості вдосконалення всієї системи професійного відбору, накладаючи відбиток не лише на технічне забезпечення цих трудомістких заходів, але і на методологію професійної психодіагностики.

Четвертим етапом професійного психофізіологічного відбору є розробка критеріїв професійної придатності з визначеної спеціальності.

А.Я. Червоненкіс, В.М. Вапнік пропонують достатньо ефективні і в то й час доступні методи розробки критеріїв:

І - метод неоднорідного послідовного аналізу ймовірностей Вальда;

ІІ - метод “узагальненого” портрету, який дозволяє виконати інтегральну оцінку професійної придатності;

ІІІ - метод байесовського класифікатора, який раціонально застосовувати в тому випадку, якщо представники груп А і Б достатньо чітко розрізняються за психофізіологічними показниками; причому відмінності повинна визначатися за параметричним критерієм, наприклад за t-критерієм Ст’юдента.

Критерій професійного відбору в цих методах будується за результатами досліджень професійно значимих психофізіологічних якостей спеціалістів груп А і Б.

Група А - спеціалісти високого професійного рівня, повністю відповідають вимогам професії, характеризуються високопродуктивною роботою протягом тривалого часу, відсутністю аварій, браку, травматизму.

Група Б - спеціалісти низького професійного рівня, які не відповідають вимогам, котрі висуває до них професія.

Ці групи повинні бути однорідними за складом, статтю, віком і професійним стажем, який повинен становити не менше 3-х років. При цьому необхідно, щоб групи піддослідних були типовими для основного контингенту працівників за певною спеціальністю. Загальна чисельність піддослідних у двох групах повинна складати не менше 60 чоловік.

Далі, на п’ятому етапі, за результатами психофізіологічного обстеження, розробляються рекомендації щодо професійної придатності кожного кандидата на навчання конкретній спеціальності і для роботи за цією спеціальністю. Увесь контингент піддослідних, як правило, поділяють на 4 групи.

І група – професійно придатні в першу чергу (безумовно, абсолютно придатні). До них відносяться кандидати, які можуть успішно оволодіти конкретною спеціальністю у встановлені терміни і в подальшому успішно виконувати покладені на них обов’язки за родом професії. У цих осіб відмічається повна відповідність їх психофізіологічних властивостей і можливостей вимогам, які висуваються до них відповідною спеціальністю.

ІІ група – професійно придатні в другу чергу (відносно придатні). Особи, які входять до цієї групи, можуть припускатися в процесі роботи за спеціальністю незначних помилок, котрі суттєво не впливають на ефективність праці. Ці помилки можуть бути пов’язані зі змінами умов діяльності, появою раніше не зазначених функцій, ускладненнями обставин. Для таких спеціалістів характерним є незначне зниження резервних психофізіологічних можливостей організму.

ІІІ група – особи з невизначеним прогнозом професійної придатності (умовно придатні). Для них необхідним є збільшення часу підготовки і корегування програми навчання, а також спеціальні тренування більші за обсягом. Призначення таких осіб на відповідні посади пов’язано з підвищеною небезпекою здійснення ними помилок у процесі роботи. Воно є допустимим лише при гострому дефіциті людських ресурсів. У цьому випадку необхідне проведення комплексу спеціальних заходів з додаткового навчання, тренування, здійснення педагогічного психофізіологічного спостереження і контролю за працівниками, а також комплекс фізіологічних методів підтримки і підвищення працездатності.

IV група – професійно непридатні особи. До них відносяться кандидати, які не можуть оволодіти певною спеціальністю у встановлені терміни: вони, безумовно, знижують ефективність праці і особливо застосування технічних систем. У цьому випадку якість і надійність технічних засобів діяльності є нижчою заданих “за рахунок людського фактору”.

У випадку поділу піддослідних на три групи професійної придатності третя група не виділяється, а особи з невизначеним прогнозом відносяться до четвертої групи, до професійно непридатних. Навчання останніх малопродуктивне навіть при зміні режиму підготовки і тренування.

Для визначення групи професійної придатності складається алгоритм розрахунку профпридатності. В алгоритмі передбачені шкали для прогнозування профпридатності за кожною психофізіологічною властивістю. В основі шкал – передбачення, що найсприятливішим для виконання робочого навантаження є оптимальний рівень функцій, який може бути визначений за допомогою теорії сигмальних відхилень. Так, абсолютна професійна придатність – І група, присвоюється за цією властивістю тому спеціалісту, у якого результат рівний або більший середнього значення () показника по групі на величину: 1δ, 2δ, 3δ значення середнього квадратичного відхилення. Якщо - результат діагностики цієї властивості, то І група (абсолютна придатність) присвоюється тим, чий результат:

х > = +δ; х > = + 2δ; х > = + 3δ.

Відносна профпридатність (ІІ група ) присвоюється, якщо результат розташований в межах одного середнього квадратичного відхилення:

+δ> = х > = –δ.

Третя група – абсолютна непридатність, присвоюється, якщо результат менше середнього арифметичного показника по групі на величину 1δ, 2δ, 3δ значення середнього квадратичного відхилення:

х < – δ; х < – 2δ; х < – 3δ;

Де: х - рівень тієї чи іншої психофізіологічної якості;

– середнє арифметичне значення цієї якості в групі успішно працюючих за спеціальністю;

δ – середнє квадратичне відхилення.

Шкали оцінки профпридатності за кожним показником можна подати наступним чином (див. таблицю ІІ.5.1).

Таблиця ІІ.5.1.

Група професійної придатності
І група	ІІ група	ІІІ група
х > = +δ х > = + 2δ х > = + 3δ	+ δ> = х > = – δ	х < – δ х < – 2δ х < – 3δ

Обробка вихідної інформації базується на методі заданої коефіцієнтної поправки. Для кожного ступеня професійної придатності встановлюється певне числове значення. Оскільки в системі відбору прийняті три основні ступені професійної придатності – абсолютна, відносна і профнепридатність до певної професії, їм відповідають такі числові значення:1: 0,5 : 0.

Такі оцінки встановлюються з кожної психофізіологічної якості особистості відповідно до тієї чи іншої професії. Загальний висновок про ступінь профнепридатності робиться виходячи з визначеної суми коефіцієнтів, яку набрав піддослідний. При цьому враховується цілий ряд додаткових умов і обмежень, наприклад: за деякими якостями у піддослідних повинні бути тільки абсолютні чи, як мінімум, відносні значення.

Групу професійної придатності можна визначити, якщо застосувати рівняння ефективності, розраховане на основі регресивного аналізу результатів дослідження. Рівняння є інтегральною оцінкою професійно важливих якостей, які необхідні для успішної роботи за певною спеціальністю. Рівняння складається за результатами дослідження спеціалістів високої і низької професійної успішності. Коефіцієнти регресії визначають ваговий внесок кожної властивості в прогноз ефективності професійної діяльності за відповідною спеціальністю. Рівняння, яке являє собою вирішальне правило для відбору, має вигляд:

Y= а1 × х1 + а2 × х2 + а3 × х3 +................. + аn × хn.

де: а1, а2, а3, ...... аn – коефіцієнт регресії;

х1, х2, х3 ..... хn – показники з кожної психофізіологічної властивості;

Y – інтегральний показник професійної придатності.

Група професійної придатності визначається за алгоритмом, описаному вище (шкала оцінки профпридатності). Але в певному випадку вираховується середнє арифметичне значення показників психофізіологічних якостей, середнє квадратичне відхилення для інтегральної оцінки. Яку з наведених методик можна використовувати на заключному етапі профвідбору вирішується в кожному конкретному випадку окремо. Нижче буде розглядатися приклад профвідбору на професію водія тролейбуса.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. III. Етапи розробки програмного забезпечення
3. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
4. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
5. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
6. Аналіз основних систем трудового і професійного навчання: предметної, предметно-операційної, операційної, операційно-предметної, системи ЦІП, операційно-комплексної тощо.
7. Аплікація як вид образотворчої діяльності дошкільнят, його характеристика.
8. Артеріальний пульс, основні параметри
9. Асортиментний процес включає три основних етапи: концентрацію, кастомізацію і розсіювання.
10. Аудит фінансово-господарської діяльності бюджетних установ включає три етапи.
11. Банківська система та її основні функції
12. Безстатеве розмноження, його визначення та загальна характеристика. Спори — клітини безстатевого розмноження, способи утворення і типи спор.

Переглядів: 3049