Організація професійного відбору.

Спираючись на наведену вище методологію професійного відбору розглянемо приклад організації такого відбору на професію водія тролейбуса. Після визначення доцільності і необхідності його проведення виявляються професійно важливі якості цього спеціаліста. При цьому використовуються методи аналізу професіографічного опису спеціальності і експертного опитування. Для проведення останнього підбирають 3 групи експертів. Перша група експертів з 5-10 чоловік включає викладачів з цієї спеціальності; друга – людей, які контролюють і оцінюють результати професійної діяльності цих спеціалістів; третя група складається з фахівців цієї спеціальності. Показниками для відбору до 3-ї групи є безаварійність і стаж роботи не менше 3-х років. Окрім знання професії, до числа показників при підборі експертів, повинні ввійти і деякі особистісні якості (комунікативність, доброзичливість, здібність до аналізу, грамотність і ін.).

Робота експертів розпочинається з бесіди, яка повинна проводитися індивідуально. Перед початком бесіди необхідно вказати на мету і завдання роботи, її можливості і важливість для підготовки кваліфікованих спеціалістів з цієї спеціальності з числа молоді. При цьому використовують “Опитувальний аркуш” (див. Янцур М. С. Основи професiографiї: практикум. - К.: МПУ ДЦЗ, МОУ РДПI, 1996), який складається з 53 тверджень, в яких перераховані якості, необхідні для успішної роботи в різних професіях. Завдання дослідника полягає в тому, щоб допомогти експерту зрозуміти питання, його психофізіологічний зміст і виділити із переліку тверджень якості, які є для професії водія тролейбуса найважливішими, без яких складно стати висококласним спеціалістом. При цьому, у випадку необхідності, потрібно допомогти експерту зв’язати якість, сформульовану в питанні, з адекватною виробничою ситуацією, оцінити значення якості. Бесіду потрібно проводити в формі обговорення поставлених питань. Щоб таке обговорення відбулося, той хто проводить дослідження повинен добре знати зміст професійної праці і мати, як відмічалось вище, особисту гіпотезу стосовно психофізіограми професії, яка вивчається. Не нав’язуючи експерту своєї думки, експериментатор перевіряє наявну гіпотезу. При цьому оцінку ступені значимості якості дає сам експерт за 5-бальною шкалою, використовуючи для цього “Бланк відповідей”.

Експерт може давати пояснення, в які моменти роботи, при яких обставинах проявляється та чи інша якість. Ці пояснення необхідно фіксувати, так як вони можуть бути корисні при оцінці адекватності думок експертів і складанні описової частини психофізіограми для цієї професії.

Після заповнення “Бланку відповідей” всіма експертами складається підсумкова таблиця результатів експертного опитування. Оцінки, зроблені у вигляді “засічки”, переводяться в числову форму і заносяться до відповідної таблиці, де окремі рядки є оцінками значимості всіх 53 якостей, зроблені одним експертом, а колонки – оцінки значимості кожної окремої якості, які виставлені різними експертами. На основі отриманих результатів визначаються середні показники з кожної якості окремо в кожній групі експертів.

Потім виявляються професійно важливі якості. Найчастіше для цього використовується метод порівняння середніх величин оцінок за всіма якостями, наведених в “Опитувальному аркуші”. При цьому виділяються ті якості, які отримали середню оцінку в інтервалі 4,5-5 балів за 5-тибальньною шкалою, і проводиться їх ранжування. Присвоєний ранг дає можливість судити про значимість цієї якості для цієї професії.

Використання складних математичних методів аналізу: регресійного, кореляційного, кластерного має ряд переваг перед методом порівняння середніх величин. Але для ефективного прогнозу потрібна всебічна оцінка якостей, що можливо зробити тільки при умові багаторазового контактування з експертами, спостереженні протягом певного часу за роботою спеціалістів.

Рекомендується скласти не тільки перелік професійно важливих якостей, необхідних для успішного оволодіння професією водія, але й провести ранжування за важливістю в межах цього переліку, тобто виділити найважливіші якості в списку професійно важливих якостей (в першу чергу біологічно обумовлені). Це допоможе при складанні алгоритму розрахунку професійної придатності водія тролейбуса.

Далі приводиться підбір методик для діагностування і дослідження виділених в результаті експертного опитування психофізіологічних якостей. Методики повинні відповідати певним вимогам, які розглянуті вище, щоб прогноз, побудований з результатів діагностики, був достовірним. Кожна методика повинна бути спрямована на оцінку певної психофізіологічної якості. Досвід показав, що для глибшого дослідження кожної професійно важливої якості можна застосувати декілька методик. При цьому кореляція між методиками повинна бути достатньо високою. Для діагностування можуть бути застосовані як апаратурні, так і бланкові тести, може бути використана і комп’ютерна техніка. Апаратурні методики являють собою технічні пристрої за допомогою яких головним чином досліджуються властивості центральної нервової системи, вищої нервової діяльності, вегетативної нервової системи й інші функціональні системи організму. За допомогою бланкових тестів чи методик можуть бути досліджені особистісні якості, емоційно-вольова сфера, психічні процеси: сприймання, увага, пам’ять, мислення та ін.

Напрацювання критеріїв професійної придатності проводиться в процесі психодіагностики професійно важливих якостей працюючих за цією професією фахівців. При проведенні психодіагностики необхідно дотримуватись ряд вимог. Експеримент повинен проводитися в приміщенні, ізольованому від зовнішніх шумів та інших сторонніх подразників (зорових чи слухових). Під час проведення експерименту в приміщенні не повинно бути сторонніх осіб, особливо тих, хто може вплинути на поведінку піддослідного і результати дослідження. Необхідно заборонити розмови і рух по кімнаті, вхід і вихід з приміщення, в якому проводяться випробовування.

Ставлення піддослідного до обстеження визначають хід і результати експерименту. Необхідно створити серйозну, ділову, але не дуже офіційну обстановку в зв’язку з тим, щоб у піддослідних було бажання виконати завдання з максимальною віддачею, створити серйозне і спокійне ставлення до експерименту. Обстеження повинно проводитися в ранкові години. Ті, що підлягають дослідженню, повинні бути попереджені наперед, перед експериментом вони повинні добре відпочити.

Робоче місце піддослідного потрібно розташувати так, щоб він не бачив дій, які проводяться експериментатором. Перед початком експерименту всі піддослідні отримують інструкцію про порядок виконання завдання, яка повинно бути стандартною: “Зараз буде проведено дослідження вашої уваги, пам’яті, вміння приймати рішення в екстремальних умовах. Дослідження дозволить визначити, наскільки якості вашого організму відповідають вимогам професії, яку ви вибрали”.

Великого значення слід надавати спостереженню за поведінкою піддослідного. Для цього експериментатору необхідно вести протокол обстеження, в якому фіксується загальна реакція піддослідного на експеримент. У протоколі реєструються тривалість дослідження, час, затрачений на ознайомлення з програмою дослідження, всі питання піддослідного, а також помилкові дії (відсутність реакції на сигнал, невірна реакція тощо). По закінченні дослідження необхідно зі слів піддослідного відмітити, чи були якісь труднощі при виконанні цього завдання.

Суб’єктивну оцінку, думки, зауваження піддослідного, а також результати особистих спостережень за його поведінкою необхідно враховувати при аналізі результатів дослідження. Ці спостереження не повинні мати самостійного значення при оцінці “придатності”, але можуть бути використані як допоміжні разом з об’єктивними результатами.

Перед початком експерименту необхідно запитати про стан і самопочуття піддослідного. Особи, які висувають жалоби на самопочуття не повинні брати участь в обстеженні. Потрібно відмітити загальну реакцію піддослідного на обстановку, в якій проводиться експеримент: чи викликає вона підвищений інтерес, збудження, як тримається оптант (сковано, дуже обережно і т.п.). Необхідно відмітити, наскільки охоче піддослідний йде на обстеження чи намагається його уникнути.

При роботі з психодіагностичною апаратурою піддослідний отримує інструкцію з виконання завдання, можливість знайомства з апаратурою і час для тренування. Тренування продовжується до тих пір, доки оптант не засвоїть завдання. Час, затрачений на інструктування і тренування, фіксується в протоколі. Закінчивши інструктаж і знайомство з програмою роботи потрібно запитати: “Які є запитання?”. Якщо питань немає, піддослідний повинен коротко повторити завдання, після чого розпочинається дослідження за програмою.

Після проведення психодіагностики приступають до математичної обробки отриманих результатів. При цьому можуть бути використані комп’ютерні програми розрахунку середніх арифметичних значень, середніх квадратичних відхилень, коефіцієнтів кореляції, коефіцієнтів регресії.

Далі проводиться оцінка професійної придатності. Для визначення групи профпридатності використовується алгоритм розрахунку показників придатності: абсолютні (І група), відносні (ІІ група), непридатні (ІІІ група). Отримані критерії можуть бути використані для професійного психофізіологічного відбору в групи навчання і на роботу за цією спеціальністю.

Таким чином, у ході професійного психофізіологічного відбору використовується системний підхід при обґрунтуванні, розробці і реалізації комплексу організаційних, науково-методичних, кадрових і матеріально-технічних заходів профвідбору.

4.Пропедевтичний профвідбір учнів у процесі трудової підготовки.

Для проведення початкового профвідбору в школі, який можна назвати профпідбором, особлива роль належить вчителю трудового навчання. Адже він володіє величезними можливостями для здійснення вивчення школярів, тому що є безпосереднім спостерігачем їх трудової діяльності, ставлення до праці в цілому і до окремих її видів. Вчитель бачить, як організує своє робоче місце кожен учень, як виконує практичну роботу (чи присутні при цьому елементи творчості, раціоналізаторства та ін.). Насамкінець, вчитель праці є свідком конкретних результатів діяльності учнів (виготовлені ними вироби, якість і точність роботи, яка виконується). Все це дає можливість визначити (звичайно постійно спостерігаючи за учнем та ретельно аналізуючи ці спостереження) нахили до певної професії. Отже, якщо вчитель трудового навчання бачить, що учениці подобається шити, вишивати, вона прагне зробити свої вироби якомога краще, гарніше і в неї це виходить, необхідно закріплювати та розвивати ці нахили. Можливо, в подальшому вони переростуть у майстерність швачки, вишивальниці і т.д. Таким чином, завдання вчителя трудового навчання полягає в тому, щоб виявляти здібності учнів та розвивати їх. Однак не завжди на уроках трудового навчання це можна зробити. Адже в учня можуть бути нахили до таких видів діяльності, котрі в школі ніяким чином не виявляться. У цьому випадку їх необхідно знайти та використовувати в роботі з профвідбору (підбору). У трудовій та суспільній діяльності людини складається її характер. Але, формуючись таким чином, він, в свою чергу, накладає відбиток на життя людини, її справи та вчинки.

Суттєвими рисами характеру сучасної людини є сильна та тверда воля, чесність, життєрадісність, товариськість, ініціативність, наполегливість, підприємливість, організованість та ін. Всі ці якості притаманні тією чи іншою мірою кожній людині. Однак ступінь розвитку певних рис характеру може вплинути на вибір та успішне оволодіння професією.

Наприклад, людина вольова та мужня може з успіхом оволодіти професіями, які вимагають значного напруження, подолання труднощів, прийняття рішення у важких умовах. Разом з тим цього не можна сказати про людей зі слабким характером, безвольних. Їм необхідно вибирати менш відповідальні професії, які полягають у постійному розмаїтті дій або не передбачають прийняття ними відповідальних рішень.

Професійно важливими (а зачасти й визначаючими) є не лише риси характеру, але й темперамент, і як наслідок сила почуттів, емоційна збудливість та вразливість, енергійність, швидкість прийняття рішення, швидкість зміни настрою.

Якщо риси характеру людини складаються під дією виховання, то особливості темпераменту біологічно обумовлені і змінюються незначною мірою протягом життя. Тому це важливо враховувати і відповідно цього вивчати особистість школяра. Знаючи особливості темпераменту учня, не варто ними нехтувати, а по можливості добирати такий вид діяльності, характер праці якої найкраще відповідає цьому типу темпераменту.

В основному людям властивий середній ступінь вираження вказаних рис. Але є люди з яскраво вираженими характеристиками темпераменту − типові холерики, меланхоліки і т.д. У цих випадках особливо важливо враховувати відповідність темпераменту людини змісту і умовам праці. В іншому випадку (навіть якщо професія дуже подобається людині) вона може досягти успіхів у роботі (до того ж дуже високих, а швидше задовільних) надто дорогою ціною − перенапруженням, втратою здоров’я і т.д. Все це повинні знати не лише вчителі, але й учні, щоб правильно підходити до самооцінки своїх здібностей та особистісних якостей.

Вказані вище та інші здібності людини, наприклад вид пам’яті (наочно-образна, наочно-дієва, логічна, емоційна), мислення (наочно-образне, наочно-дієве або абстрактно-логічне), особливості сприйняття, уяви, чіткість та координованість рухів рук, широта поля зору, кольорова чутливість, швидкість реакції та стійкість до неочікувано сильних, загрозливих впливів та інші, по-різному впливають на опанування певними професіями, самостійну працю за ними, прискорюючи чи вповільнюючи ці процеси.

Поєднання психологічних особливостей (рис характеру, властивостей темпераменту, спрямованості, моральних якостей, психічних процесів і функцій, інтелекту і т.д.) утворює в кожної конкретної людини стійку єдність, яка може розглядатися як відносна стійкість психічного складу особистості. Неперервні зміни психічних станів (почуттів, бажань, думок і т.д.), при наявності змін поведінки, пов’язаних з тими ролями, які приймає на собе людина у різних соціальних групах та різних життєвих ситуаціях, при змінах, пов’язаних із віковим розвитком, і т.д., психічний склад особистості залишається певною мірою постійним.

Вивчивши спеціальні здібності особистості, можна визначити, які індивідуально-психологічні якості вимагає від людини той чи інший вид діяльності. Але, крім спеціальних здібностей, є ще й загальні, без яких важко в будь-якій справі. Це активність, ініціативність, працьовитість, розвиток волі, пам’ять, увага і т.д. І якщо спеціальні здібності потрібні лише для якогось певного виду професій, то загальні здібності потрібно мати кожному, яку б він професію не обрав. І лише поєднання загальних та спеціальних здібностей відкриває широку дорогу до успіху.

Важливе місце у визначенні професійної придатності займає вивчення фізіологічних особливостей людини. Люди з різними фізіологічними особливостями відрізняються одні від одних станом здоров’я, під яким розуміють відсутність або наявність захворювань, розвиток опорно-рухового апарату, стан внутрішніх органів, нервової та дихальної систем, органів зору та слуху, а також загальний рівень фізичного розвитку.

Ці фактори необхідно враховувати в першу чергу, бо саме стан здоров’я стає обмеженням при виборі того чи іншого виду діяльності. Як відомо, високі вимоги висуваються до стану здоров’я людей, які обрали для себе професії, пов’язані з роботою на висоті, під водою (космонавта, пілота, водолаза). Вимоги професії до особистості різні. Наприклад, високі показники гостроти зору, стійкість чіткого бачення, висока координованість рухів пальців рук важливі для радіомонтажника, складальника годинників, оптичних приладів, але вони не мають суттєвого значення для слюсаря механоскладальних робіт, котрий, як правило, маніпулює великими деталями, пристроями. Швачці-мотористці вказані якості необхідні в роботі, за виключенням стійкості чіткого бачення: предметом її праці найчастіше є тканина, яка знаходиться в процесі постійного руху, у зв’язку з чим тривалість фіксації зору на будь-якій дрібній деталі від неї не вимагається.

Особливий підхід у проведенні профвідбору (підбору) вимагають особи з фізичними та психофізіологічними обмеженнями. Результати останніх досліджень свідчать про те, що ряд учнів 7-11-х класів мають обмеження до того чи іншого виду професійної діяльності, а тому потребують порад лікаря. Пояснюється це тим, що у багатьох підлітків, практично здорових, є деякі функційні відхилення. І завдання полягає в тому, щоб підібрати для підлітків такий вид трудової діяльності, який би не лише не заглибив наявні відхилення, але й сприяв їх корегуванню.

Ряд обмежень є необхідними для підлітків, котрі змушені носити окуляри, для осіб з помірним викривленням хребта, плоскостопістю, вегетативними порушеннями нервової системи, відхиленнями зору, слуху і т.д. Консультація таким підліткам має бути надана задовго до закінчення школи, щоб вони змогли підготувати себе до того, що деякі професії їм не підходять.

Педагоги, які займаються професійною орієнтацією, повинні консультуватися у шкільного лікаря про учнів, які мають відхилення у стані здоров’я, і вже з 6-7-их класів поступово, якомога безболісніше готувати цих учнів до вибору професії із врахуванням відхилень у їх стані здоров’я.

Медичні, психофізіологічні та інші обмеження при виборі професії ні якою мірою не обмежують свободи професійного самовизначення особистості, а надають йому обґрунтований характер, підкоряючи цей процес положенню про те, що свобода − це усвідомлена необхідність.

Завдання та запитання для самоконтролю

1. Проаналізуйте суть, види і фактори професійного відбору молоді.

2. Обґрунтуйте суть професійної придатності людина та її факторів.

3. Назвіть основні етапи психофізіологічного профвідбору й охарактеризуйте їх суть.

4. Вкажіть основні вимоги, які висуваються до методик профвідбору.

5. Проаналізуйте методику й організацію проведення професійного відбору з учнями загальноосвітніх навчальних закладів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні етапи професійного відбору: суть і характеристика.	\|	Суть та види адаптації.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.