Фактори, показники і критерії соціально-професійної адаптації.

Серед факторів, які впливають на професійну адаптацію, особливе місце займає вибір професії індивідом і наступне ставлення до неї. У соціології не ототожнюються поняття “ставлення до праці “ і ”ставлення до роботи”. Якщо ставлення до праці означає усвідомлення особистістю ролі праці в своєму житті у порівнянні з іншими життєвими цінностями, то ставлення до роботи – це оцінка праці з урахуванням особливостей цієї, конкретної професії.

Молоді працівники зі стійкою професійною спрямованістю адаптуються швидше до нових соціально-виробничих умов. А.А. Русалинова показує, що стійка професійна спрямованість особистості обумовлена багатьма мотивами вибору нею професії (матеріальна зацікавленість, ставлення до соціальної значимості своєї професії та ін.). Особливе місце серед них займає мотив вибору професії за інтересом. Саме при такому ставленні до професії виникає задоволення своєю роботою. Все це підвищує соціальне та економічне значення проблеми підготовки молоді до роботи, правильного вибору нею професії. Неправильний вибір професії супроводжується постійним незадоволенням професією (коли потрібно примушувати себе виконувати роботу, яка не подобається).

Крім того, професійне навчання працівників також здійснює вплив на успішність розвитку процесу професійної адаптації. Це пов’язано з ускладненням виробничих процесів, підвищенням вимог до працівників. Тому такого важливого значення набуває рівень загального розвитку, а також різко зростає роль наставника молодого працівника, який повинен навчити його виконувати конкретні функції з мінімальними затратами сил та часу.

Психологи виділяють чотири системи властивостей характеру в залежності від різного ставлення особистості до своєї справи:

1) властивості, що виражають ставлення до людей (доброта, вимогливість);

2) властивості, які відображають ставлення до праці (працелюбство, лінь, добросовісність, відповідальність);

3) властивості, які відображають ставлення до речей (акуратність, неохайність);

4) властивості, які виражають ставлення до самого себе (самолюбство, гордість, скромність).

Адаптація молодого працівника протікає успішніше, якщо система властивостей характеру особистості сприяє вмінню будувати власні взаємостосунки і долати негативні риси характеру. Характер і його властивості формуються протягом життя (в онтогенезі), але у формуванні рис характеру важливу роль відіграють фундаментальні властивості нервової системи – її тип –тобто темперамент. Відомо чотири типи темпераменту.

Люди з холеричним темпераментом активні в адаптації. Вони говіркі та ініціативні, і ці якості полегшують процес засвоєння нового життя, входження в новий колектив. Відомо, що людей з холеричним темпераментом характеризують неврівноваженість, нестриманість, запальність і роздратованість. Ці якості холерика, безумовно, гальмують адаптацію тому, що часто вони можуть бути причиною конфліктів з адміністрацією, зі своїми товаришами по роботі. Як свідчать дослідження, люди з холеричним темпераментом можуть припинити адаптацію, залишити роботу, якщо в роботі з’явиться хоча б один негативний фактор.

Люди з сангвінічним темпераментом однаково легко адаптуються і дезадаптуються у трудовому колективі. Це обумовлено тим, що сангвінікам характерна рухливість, прагнення до різноманітної роботи; для них обтяжлива думка про необхідність працювати на одному місці. Ці якості поєднуються у сангвініків з умінням володіти собою. Вони тонко відчувають негативні сторони у виробничій ситуації, але будь-які позитивні її зміни можуть стати важливим стимулом для активізації процесу адаптації.

Флегматики, зазвичай, пасивні в адаптації (цьому сприяють їх характерні риси – врівноваженість, поміркованість). Вони можуть постійно працювати на обраному місці роботи, якщо навіть вона не відповідає їх уподобанням. Адаптація людини з флегматичним темпераментом до колективу, справляє враження, що вона адаптується не відразу, довго придивляючись до колективу. Необхідно врахувати, що внутрішня незалежність, зовнішня незацікавленість до оточуючих можуть стати причиною конфліктів з товаришами, адміністрацією і привести до дезадаптації. Але при оволодінні професією флегматики, не дивлячись на “в’ялість”, стараються глибоко вникнути в суть професії, оволодіти необхідними вміннями і навичками. Ці якості сприяють успішній професійній адаптації флегматиків.

Меланхоліки характеризуються пасивністю в адаптації. Необхідно враховувати, що адаптаційні можливості людей меланхолічного темпераменту в значній мірі залежать від факторів середовища. Вони хворобливо сприймають несправедливість, незадоволення адміністрацією, своїми друзями. Успіх їх адаптації залежить від морально-психологічного клімату в трудовому колективі.

Управління соціально-психологічною адаптацією в рамках конкретного підприємства потребує виділення показників адаптованості. Успішність її визначається тим, наскільки міцно сформувались міжособистісні стосунки, критерієм яких виступає ступінь інтеграції індивіда в малих групах. Адаптація молодого працівника тісно переплітається з його утвердженням в трудовому колективі. Кряжева, Зотова показують, що інформативними показниками адаптованості індивіда в колективі є: особистий статус який його задовольняє, характер стосунків у колективі. Реалізація соціально-психологічної адаптації молодого працівника знаходить своє вираження в діалектичному поєднані громадського й індивідуального в його діяльності. З одного боку, успішна адаптація призводить до того, що особистість набуває визначеного соціального статусу і діє у відповідності з потребами підприємства, а з іншого – у відповідності зі своїми власними якостями.

Одним з показників адаптації молодих працівників є соціальна активність, яка в значній мірі визначає ефективність трудової і загальної діяльності. Критеріями соціально-психологічної адаптації разом з соціальною активністю є здатність молодих працівників вступати в добрі стосунки з членами трудового колективу, з керівництвом. Позитивні стосунки з товаришами і задоволеність цими стосунками знаходять відображення в певному соціальному стані (відчуття духовного комфорту) і обумовлює впевненість в собі, відповідальність, наявність “своєї лінії” поведінки.

Критерії адаптації робітника в умовах промислового підприємства.

а) Критерії професійної адаптації.

Професійно адаптованим робітником потрібно рахувати такого, у якого сформувались стійкі зв’язки з підприємством через виконання основних професійних функцій. До них потрібно віднести такі об’єктивні показники:

- висока продуктивність праці;

- висока якість продукції;

- достатній рівень професійних знань (рівень кваліфікації, виконання норм виробничої дисципліни, розширення зон обслуговування і т.д.).

- раціоналізаторська діяльність.

Професійну адаптацію можна виміряти і суб’єктивними показниками:

- ставлення працівника до професії;

- задоволеність професією.

б) Критерії соціально-психологічної адаптації.

Соціально-психологічно адаптованим треба рахувати такого робітника, у якого сформувались тісні міжособистісні стосунки, відбулося включення особистості в систему групових норм, які організують поведінку групи.

Критеріями соціально-психологічної адаптації є:

- загальна активність (виконання громадських доручень);

- солідарність з груповими нормами, які відповідають людській моралі;

- задовільні стосунки з членами колективу;

- задовільні стосунки з керівництвом;

- задоволення житлово-побутовими умовами;

- задоволення рівнем оплати праці.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Етапи соціально-професійної адаптації.	\|	Методи соціально-психологічного дослідження процесу адаптації.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.