• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Моральні заохочення працівників – це закріплені нормами трудового права засоби морального визнання працівників та трудових колективів за досягнення високих результатів праці.

Заохочення у трудовому праві.

За результатами позитивної оцінки до працівника може застосовуватися заохочення.

За видами заохочення поділяються на:

· моральні і матеріальні;

· індивідуальні і колективні.

До моральних відносяться такі заохочення , які не пов’язані з виплатою грошей , наданням послуг, продукції , подарунків.

У відповідності до ст. 143 КЗпП України до працівників можуть застосовуватися будь –які заохочення , які містяться у Правилах ВТР. Основним видами заохочень є:

· оголошення подяки;

· нагородження Почесною грамотою ; занесення прізвища працівника на Дошку пошани тощо.

На підприємствах практикується також присвоєння звання “Відмінник якості”, ”Кращий за професією” та інші.

За особливі трудові заслуги працівники представляються до вищих органів заохочення , нагороджуються орденами та медалями , Почесними грамотами , нагрудними значками.

Відповідно до ст. 144 КЗпП України заохочення застосовуються власниками або уповноваженим органом спільно або за погодженням з профспілковим комітетом підприємства , установи, організації.

Заохочення оголошується наказом (розпорядженням) власника і заноситься в трудову книжку працівника.

Крім нормативного регулювання заохочень за сумлінну працю . останнім часом використовують і договірне його регулювання. Воно характерно для контрактної форми трудового договору. Укладаючи контракт , сторони передбачають додаткові заходи заохочення , крім тих , що визначені законодавством, у разі належного виконання працівником взятих на себе зобов’язань.

Для певних категорій працівників чинним законодавством спеціально врегульовано проходження службової кар’єри. Наприклад, державним службовцям присвоюється черговий ранг раніше 2 років.

4.Юридична відповідальність за порушення трудової дисципліни. Загальна дисциплінарна відповідальність.

Трудове право у своїй структурі передбачає два види відповідальності:

· дисциплінарну;

· матеріальну.

Відповідальність за трудовим правом – окремий вид юридичної відповідальності. Вона полягає у передбаченому нормами трудового права обов’язку працівника відповідати за вчинене трудове правопорушення і понести відповідні санкції.

Підставою такої відповідальності є трудове правопорушення – винне протиправне діяння , яке полягає у невиконанні або порушенні трудових обов’язків працівником.

Трудове правопорушення складається з двох різновидів:

· дисциплінарного поступку;

· трудового майнового правопорушення.

Загальним для цих правопорушень є недотримання саме трудових обов’язків працівником.

Однак особливості кожного з вказаних видів правопорушень зумовлюють застосування 2 видів відповідальності в рамках трудового права – дисциплінарної і матеріальної.

Дисциплінарні відповідальність полягає в обов’язку працівника відповідати перед власником або уповноваженим ним органом за скоєний ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення , передбачені нормами трудового права.

Правовий механізм дисциплінарної відповідальності складається з правових норм , котрі передбачають підставу дисциплінарної відповідальності , дисциплінарні стягнення , порядок їх накладення , зняття . оскарження. У законодавстві виділяється два види дисциплінарної відповідальності : загальна і спеціальна.

Загальна дисциплінарна відповідальністьнаступає за КЗпП України , ст.147-152. Підставою є дисциплінарний проступок , склад якого традиційно включає суб’єкт , суб’єктивну сторону , об’єкт , об’єктивну сторону.

Суб’єктом дисциплінарного проступку є особа . яка перебуває у трудових відносинах з власником або уповноваженим ним органом.

Складовою частиною правоздатності осіб є деліктоздатність – тобто здатність особисто нести відповідальність за порушення трудових обов’язків. Трудова правоздатність за загальним правилом наступає з 16 років, в певних випадках – з 15 років, а учні з 14 років. Дисциплінарна відповідальність працівника наступає з моменту коли він за віком досяг трудової праводієздатності і уклав трудовий договір з роботодавцем.

За законодавством розрізняється загальний і спеціальний суб’єкт дисциплінарної відповідальності.

Загальним суб’єктом є будь-який працівник, на якого поширюється норми про дисципліну: правила ВТР, КЗпП України.

Суб’єктивну сторону дисциплінарного проступку характерізує вина, тобто певне психічне ставлення особи до своїх протиправних дій і їх шкідливих наслідків. Вона виступає в двох формах:

· умислу;

· необережності.

Умисна вина передбачає, що особа усвідомлювала протиправність свого діяння, передбачала його шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання. Для дисциплінарного правопорушення найбільш характерною є вина у формі необережності.

Необережність як форма вини передбачає, що особа усвідомлювала протиправність своєї поведінки, передбачала її шкідливі наслідки, проте легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала, хоча повинна була їх передбачити.

Об’єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з проти правної поведінки суб’єкта , шкідливих наслідків та причинного зв’язку між ними і поведінкою правопорушника.

Протиправність поведінки полягає в порушенні трудових обов’язків, закріплених нормами трудового права: КЗпП України, Правилами ВТР, статутами, посадовими інструкціями, невиконанні наказів, розпоряджень власника. Невиконання громадських доручень, моральних, етичних правил поведінки, не пов’язаних з виконанням трудової функції не може тягти застосування дисциплінарної відповідальності. Порушення трудової дисципліни вважається таким за умови, що воно сталося в робочий час. Для працівників, які працюють у режимі ненормованого робочого часу весь час перебування на робочому місці та на території підприємства вважається робочим часом.

Працівник не може бути визнаним винним, якщо він неналежно виконує свою роботу внаслідок не достатньої кваліфікації або відсутності належних умов для її виконання, тобто коли він об’єктивно не міг належно виконати роботу або коли власник не створив для цього умови. Не можна притягати працівника до відповідальності за невиконання за відома незаконного розпорядження адміністрації, а також за відмову виконувати роботу непередбачену трудовим договором.

Стаття 147 КЗпП передбачає два дисциплінарних стягнення: догану і звільнення.

Дисциплінарне звільнення допускається у визначених законом випадках:

· за систематичне порушення трудової дисципліни (п.3 ст.40 КЗпП України);

· за прогул без поважних причин (п.4 ст.40 КЗпП України);

· за появу на роботі у стані наркотичного, токсичного або алкогольного сп’яніння (п.7 ст.40 КЗпП України);

· за крадіжку речей власника ( п.8 ст.40 КЗпП України);

· за однократне грубе порушення трудової дисципліни керівними та деякими іншими працівниками (п.1 ст.41 КЗпП України).

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосоване тільки одне дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом , якому надано право прийому на роботу даного працівника.

Дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше 1 місяця з дня його виявлення та не пізніше 6 місяців з дня вчинення. До застосування дисциплінарного стягнення власник зобов’язаний вимагати від працівника письмових пояснень.

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржено працівником до КТС або безпосередньо до суду в 3 місячний строк.

Якщо протягом 1 року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким , що не має дисциплінарного стягнення.

Протягом дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

Власник має право замість накладення стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу.

5.Спеціальна дисциплінарна відповідальність.

Спеціальна дисциплінарна відповідальність передбачена тільки для конкретної визначеної категорії працівників на підставі статутів та положень про дисципліну і спеціальних нормативних актів. Спеціальним суб’єктом є працівник ,який несе дисциплінарну відповідальність за спеціальними нормативно–правовими актами ,статутами ,положеннями , законами. Наприклад, Статут про дисципліну працівників зв’язку, Дисциплінарний статут про прокуратуру України.

Спеціальна дисциплінарна відповідальність працівників відрізняється від загальної дисциплінарної відповідальності біль широким змістом дисциплінарного проступку і більш суворими санкціями. Так для певних категорій працівників, вимоги морального змісту включені в їх трудові обов’язки. Це стосується суддів , прокурорів, державних службовців.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну передбачено більш широке коло дисциплінарних стягнень. Наприклад, пониження в посаді (для прокурорських працівників), переміщення на нижче оплачувану роботу на строк до 3 місяців (працівники залізничного транспорту).

Дисциплінарне стягнення для таких працівників накладається не тільки органом, який відає прийомом на роботу, а також і вищестоящими органами.

Строки накладання дисциплінарного стягнення інші, ніж для загальної дисциплінарної відповідальності. Наприклад, дисциплінарне стягнення на працівника прокуратури застосовується протягом 1 місяця з дня виявлення проступку, не рахуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності, відпустки, але не пізніше 1 року з дня вчинення проступку.

Контрольні запитання:

1. Поняття трудової дисципліни та методи її забезпечення ( економічній та організаційний).

2. Поняття внутрішнього трудового розпорядку , види актів , що забезпечують правове регулювання ВТР.

3. Основні трудові обов’язки працівників.

4. Основні обов’язки власника або уповноваженого ним органу.

5. Заохочення у трудовому праві , їх види та порядок застосування.

6. Юридична відповідальність за порушення трудової дисципліни.

7. Загальна дисциплінарна відповідальність.

8. Спеціальна дисциплінарна відповідальність

Література:

1. Кодекс законів про працю України.

2. БолотінаН.Б., Чанишева Г.І. Трудове право України . Підручник. Київ – Знання –2000р.

3. Прокопенко В.І. Трудове право. Підручник. Х.- 1998р.

4. Смірнов О.В. Внутрішний трудовий розпорядок на підприємствах. М.-1980.

5. Борисов Б.А. Дисциплина труда. // Трудовое право. – 1997. - №2.

6. Хуторян Н.М. Правове регулювання дисципліни праці в новому Кодексі України про працю. //У мон.: Удосконалення трудового законодавства в умовах ринку /Відп. ред. Н.М. Хуторян.-К.: Ін Юре, 1999.- С. 103-116.

Контрольні запитання.

1. Юридична відповідальність за порушення трудової дисципліни.

2. Загальна дисциплінарна відповідальність.

3. Спеціальна дисциплінарна відповідальність.

Література:

1. Кодекс законів про працю України.

2. БолотінаН.Б., Чанишева Г.І. Трудове право України . Підручник. Київ – Знання –2000р.

3. Прокопенко В.І. Трудове право. Підручник. Х.- 1998р.

4. Смірнов О.В. Внутрішний трудовий розпорядок на підприємствах. М.-1980.

5. Борисов Б.А. Дисциплина труда. // Трудовое право. – 1997. - №2.

6. Хуторян Н.М. Правове регулювання дисципліни праці в новому Кодексі України про працю. //У мон.: Удосконалення трудового законодавства в умовах ринку /Відп. ред. Н.М. Хуторян.-К.: Ін Юре, 1999.- С. 103-116.

Читайте також:

1. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
2. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
3. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
4. L2.T4/1.3. Засоби дозування сипучих матеріалів.
5. L3.T4/2. Засоби переміщення рідин.
6. V Засоби навчання
7. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
8. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
9. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
10. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
11. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
12. Адаптація працівників.

Переглядів: 1334