РАННЄ ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО

Комуналістичні відносини у своєму розвитку пройшли дві основні стадії.

Перша стадія характеризується пануванням безроздільної комуналістичної власності на землю, природні ресурси, речі загального користування й розбірно-комуналістичною власності на їжу та речі індивідуального використання. Суть розбірно-комуналістичних відносин полягала у тому, що їжа та речі перебували не тільки у власності, але й у розпорядженні колективу. Члени колективу, узяті окремо, не розпоряджалися ні їжею, ні речами; вони їх тільки споживали, тільки користувалися ними. Усі необхідні для існування членів колективу продукти праці розподілялися між ними пропорційно їхнім потребам, тобто комуналістично.

На наступній стадії еволюції комуналістичних відносин земля, природні ресурси, речі загального користування продовжували перебувати у комуналістичній власності. Зміни відбулися з їжею і речами індивідуального використання. Продовжуючи залишатися власністю колективу, вони перейшли в розпорядження окремих його членів. Розбірно-комуналістична власність змінилася подільно-комуналістичною.

Ці зміни були обумовлені розвитком продуктивних сил. Розбірно-комуналістичні відносини були можливими тоді, коли весь продукт, який створювався суспільством, є лише життєвозабезпечуючим (достатнім тільки для підтримки фізичного існування общинників). Проте поступово почав з’являтися більш-менш регулярний надлишковий продукт, що перевищував життєві потреби. Його поява дозволила перейти до подільно-комуналістичних відносин. При цьому набуває важливого значення розподіл відповідно до трудового внеску (трудорозподіл).

Ранньопервісна община була одночасно й екзогамним родом, у ній панували дуально-родові шлюбні відносини. Груповим шлюб був у тому сенсі, що для кожної конкретної людини обов’язок вступати у статеві відносини з членами іншого роду була лише вказівкою на коло осіб, усередині якого вона мала право шукати статевого партнера. Індивіди, самі по собі взяті, не були одружені. Шлюбом були пов’язані лише дві групи, два роди. Цілком зрозуміло, що члени родів, які становили дуальну організацію, мешкали окремо.

Кожний з родів був самостійною первісною общино. У цих умовах людина усе життя належала до того колективу, в якому народилася, тобто до того, до якого належала його мати. Тому первісні роди були материнськими. Це аж ніяк не означало, що приналежність до роду визначалася по матері. Людина належала до даного роду не тому, що до нього належала його мати, а тому, що від народження входила до складу даного колективу й ні в який іншій входити не могла. І лише згодом зв’язок з матір’ю набув суспільного значення. Він визначав його місце у системі родичання, а коли рід перестав збігатися з общиною, то і його приналежність до роду. Впродовж тривалого часу тільки ця єдина лінія родичання й бралася суспільством до уваги. Не було жодних спроб простежити лінії родичання, що зв’язують людину з іншими членами роду. Не існувало жодного уявлення про загального предка усіх членів роду. Ранній рід, на відміну від більш пізнього, був безпредковим. Єдиною формою, в якій усвідомлювалася єдність усіх членів роду, був тотемізм. Усіх членів роду поєднувала наявність одного тотема.

Ще пізня праобщина була поділена на дві відособлені групи, одну з яких становили юнаки й дорослі чоловіки, а іншу - жінки й діти. Такий поділ зберігався й у роді-комуні. Чоловіча й жіночо-дитяча групи певною мірою жили роздільно. Існували чоловічі й жіночі хатини або групи хатин. Роздільно вони харчувалися. По досягненні певного віку хлопчики переходили з жіночо-дитячої групи до чоловічої. Жінки усе життя залишалися у своїй групі.

Груповому дуально-родовому шлюбу відповідали групові дуально-родові системи родичання. Таким чином, імовірно у найбільш ранніх системах родичання було чотири терміни: один для позначення чоловіків свого роду, другий - жінок свого роду, третій - чоловіків союзного роду, четвертий - жінок союзного роду. Наступний крок був пов’язаний з подальшими зусиллями суспільства зменшити можливість конфліктів на ґрунті суперництва у сфері відносини статей, що аж ніяк не зникли повністю після виникнення родової екзогамії. Він полягав у запровадженні ще одного обмеження відносин між статями. Якщо раніше чоловік міг вступати в статеві відносини з будь-якою жінкою союзного роду, то тепер - тільки з тими з них, які належали до одного з ним покоління. Відповідно й жінка могла мати статеві зв’язки лише з тими чоловіками союзного роду, які належали до одного з нею покоління. Відповідно змінилася система родичання. В ідеалі вона повинна була включати тепер 12 термінів. Шість із них позначали членів мого роду: 1) чоловік мого роду поколінням старший за мене; 2) чоловік мого роду мого покоління; 3) чоловік мого роду поколінням молодший за мене; 4) жінка мого роду поколінням старша за мене; 5) жінка мого роду й мого покоління; 6) жінка мого роду поколінням молодша за мене. Інші шість позначали членів союзного роду: 7) чоловік союзного роду поколінням старший за мене; 8) чоловік союзного роду мого покоління; 9) чоловік союзного роду поколінням молодший за мене; 10) жінка союзного роду поколінням старша за мене; 11) жінка союзного роду мого покоління; 12) жінка союзного рола поколінням молодша за мене.

Спочатку статеві зв’язки були епізодичними. Згодом утворювалися пари. У результаті кожен дорослий член кожного з двох колективів, що перебували у груповому шлюбі, був не тільки зв’язаний, принаймні, з одним дорослим членом протилежної статі іншого колективу, але й був зацікавлений у підтримці такого зв’язку. Способом закріплення цих зв’язків між індивідами, що належать до різних колективів, став обмін їжею, а також й іншого роду продуктами між особами, що складали пари. Так виник дарообмін.

Цінність дарунка полягала не у самій речі, а у зв’язку, що встановлювалася у результаті дарування. Зв’язок цей мав двосторонній характер. Важливим у дарообміні був принцип взаємності та еквівалентності.

дарообміном і подільно-комуналістичними відносинами виникли відносини утримання. Природним годувальником людини була його мати. Тому утриманські осередки складалися навколо жінок. Зовнішньою ознакою кожної такої групи була, як правило, наявність власного вогнища. Тому дані групи можна було б назвати вогнищними. Зв’язок жінки з дітьми не обривалася після того, як вони ставали дорослими. Стара жінка була центром, навколо якого викристалізовувалася вогнищна група. До неї входили вона сама, її дорослі дочки й діти дочок. Не зникала ця група й після смерті старої жінки. Її тепер становили сестри, їхні дочки й малолітні сини. І тільки тоді, коли дочки сестер ставали дорослими й самі обзаводилися дітьми, стара вогнищна група розпадалася на нові. Суспільство мало потребу у тому, щоб до утримання дітей були залучені чоловіка. Цими чоловіками насамперед були брати матері, які належали до одного з нею господарського колективу. У надрах общини стали виникати утриманські осередки, що складалися з декількох братів, декількох сестер і дітей останніх. Подібного роду осередок Ю.І. Семенов запропонував називати родією.

У результаті створення пар кожна доросла жінка була більш-менш міцно пов’язана з одним з дорослих чоловіків іншого роду. Коли виник дарообмін, люди, які становили пари, почали обмінюватися дарунками, що сприяло зміцненню зв'язку між ними. Поки чоловік і жінка обмінювалися дарунками, вони мали по відношенню один до одного певні права й обов’язки в сфері інтимного життя. Так почав виникати індивідуальний шлюб. Зв’язок вступу до шлюбу з обміном цінностями простежується й пізніше (обмін обручками тощо).

Поступово обмін між статевими партнерами перестав бути еквівалентним, а тим самим перестав бути обміном. Чоловік став давати жінці більше, ніж одержував від неї, і цей надлишок став іти дітям. У результаті виник утриманський осередок, який складався із чоловіка, жінки та її дітей, тобто сім’я. Парування перетворилося на індивідуальний шлюб, а статеві партнери стали чоловіком і жінкою. Це поступово мало привести до утворення вогнищних груп на основі парних сімей. У наслідок цього рід й община перестали збігатися. До складу общини почали входити люди, які належали до різних родів.

З появою індивідуального шлюбу груповий одразу не зник. Він довгий час продовжував існувати як регулятор статевих, а тим самим й індивідуально-шлюбних відносин. Людині як і раніше пропонувалося шукати статевого партнера (а тим самим і дружину або чоловіка) у межах певної групи.

Від початку свого існування індивідуальний (парний) шлюб був заснований на рівності чоловіка й жінки. Внесок кожного з членів подружжя у родину був якісно рівноцінним. В економічних відносинах вони виступали як рівні сторони. А економічна рівність чоловіка й жінки спричиняла їхню рівність й у багатьох інші відношеннях. З тим, що цей шлюб був союзом рівних, пов’язана можливість його розірвання за бажанням як чоловіка, так і жінки. У зв’язку з цим така форма шлюбно-сімейних відносин називається протоегалітарною.

Важливою новацією стало виникнення батьківського роду (відліку родичання за лінією батька). Згодом саме до батьківського роду перейшла провідна роль в соціальному житті.

Община залишалася єдиним соціально-історичним організмом на даній стадії розвитку. Розміри ранніх первісних общин були невеликі. Число членів такої общини не перевищувало сотні осіб, але найчастіше воно становило 25-50 індивідів. Кожна ранньопервісна община була одночасно культурною і мовною спільнотою. Її члени мали загальну культуру та говорили однією мовою.

Якщо община знаходилася у сприятливих умовах, чисельність її членів починала збільшуватися, і, коли її розміри перевищували певний рівень, вона розпадалася на два нових самостійних колективи. Коли общини припинили збігатися з родами, одночасно відбувався й розпад старого роду й утворення нових. Дочірні общини у свою чергу могли дати початок новим і цей процес міг повторюватися неодноразово.

Дочірні общини утворювали мовно-культурну спільноту. Ця єдність мови й культури була результатом спільного походження. Таку спільноту можна назвати генетичною культурно-мовною або культурно-генетичною. У міру віддалення від спільного предка зростали культурні та мовні розбіжності, при цьому диференціація культури йшла швидше, ніж диференціація мови. Крім спільності походження, общини пов’язувалися в дуально-фратріальні організації. Общини, що жили по сусідству, могли підтримувати між собою різного роду зв’язки. Після появи індивідуального шлюбу й перетворення його в локальний між общинами відбувався постійний обмін членами, виникали й підтримувалися відносини взаємодопомоги. На цій основі утворювалися асоціації общин, які в етнографічній літературі звичайно йменуються племенами. Як правило, племена виникали з культурно-генетичних спільнот.

Єдиною владою у ранньопервісній общині була суспільна воля, що виражалася у двох формах: в успадкованій від праобщини формі табу і більш пізній формі моралі. Ця соціальна воля проявлялася у суспільній думці й закріплювалася у звичаях і традиціях, які передавалися з покоління до покоління. Дотримання вимог моралі забезпечувалося винятково лише силою суспільної думки. Фізичне насильство при цьому не застосовувалося навіть щодо вбивць. Лише в крайніх випадках постійного порушника моральних норм могли вигнати з колективу. Але порушення більш архаїчних норм - табу - могло спричинити фізичне покарання й навіть страту .

Найважливіша особливість як табуїтету, так і первісної моралі полягала у тому, що обидві ці форми суспільної волі регулювали відносини тільки між членами общини. Дотримання соціальних норм було потрібно лише стосовно членів своєї общини та свого роду.

Первісна соціальна воля була єдиним регулятором поведінки людей у ранньопервісному суспільстві. Жодних особливих органів влади на цій стадії розвитку не існувало. Були лише сугубо неформальні збори усіх або частини членів громади, на яких узгоджувалися точки зору й вироблялася єдина думка щодо певних питань. Не було жодних спеціальних посадових осіб - старійшин, вождів. Були люди, які виділялися із числа інших своїм розумом, життєвим досвідом, здатностями, успіхами в тім або іншому виді діяльності. Вони користувалися повагою, до них прислухалися, їхнім радам і вказівкам випливали. Вони керували тими або іншими спільними діями людей. Але вся їхня влада базувалася винятково на авторитеті. Коли вони губили авторитет, те тим самим втрачали й усякого впливу.

Жодна громада не жила в повній ізоляції від інших. Тому члени різних первісних общин з неминучістю мали вступати в контакти один з одним. Різні общини та їхні члени могли співробітничати. Але між ними могли виникати й конфлікти. Причиною конфліктів найчастіше був збиток, завданий члену або членам одного роду, а тим самим і цим родом, членом або членами іншого. Заподіяння збитку члену роду означало нанесення образи не тільки йому, але й всьому його роду. Образа й почуття образи виливалися у ворожнечу. Весь скривджений рід повинен був реагувати на нанесений йому збиток. Відповідь могла бути тільки одною - роду кривдника або кривдників повинен бути нанесений не менший збиток. Убивство члена роду могло бути відшкодоване вбивством, не обов’язково самого вбивці, але обов’язково члена його роду. Кревна помста виникла як явище міжобщинне. Усередині ранньопервісної общини кревної помсти не могло бути в принципі. Коли один член роду вбивав іншого його члена, роду, безумовно, наносився збиток. Але вбити вбивцю означало нанести роду ще один такий же збиток. Кревна помста і взагалі завдання відповідних збитків на тій стадії було суворою необхідністю. Адже коли община втрачала людину, то змінювалося співвідношення сил на користь тієї, члени якої скоїли вбивство. Якщо убивство буде безкарним, то це відкриє дорогу для нових такого ж роду дій, що зрештою може привести до загибелі общини, яка не знайшла сили для відповідного удару. Кревна помста могла викликати відповідну кревну помсту й покласти початок нескінченній естафеті вбивств, які могли привести до загибелі обох ворогуючих колективів. Необхідністю стало виникнення якихось правил, що регулюють конфлікти між колективами. У результаті виник знаменитий принцип, що відомий за назвою таліону - «око за око, зуб за зуб». Так зароджувалося звичаєве право, яке мало регулювати відносини між общинами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПРАСУСПІЛЬСТВО ТА ПРАІСТОРІЯ	\|	ПІЗНЄ ПЕРВІСНЕ СУСПІЛЬСТВО

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.