• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Поняття, суб’єкти, об’єкти ПДВ

Тема 2 : Податок на додану вартість

План:

1. Поняття, суб’єкти, об’єкти ПДВ

2. Особливості нарахування і стягнення ПДВ

ПДВ - це один із найбільшрозповсюджених універсальних ак­цизів у світі. Започатковано оподаткування доданої вартості у Франції у 1955р. Теорію цього податку і механізм застосування запропонував французький економіст Лоре. Найбільший вплив і розповсюдження ПДВ отримав у 1957 році у зв’язку зі створен­ням Європейського економічного співтовариства. Всі країни - члени ЄС застосовують ПДВ. Більше того, це єдина форма універсаль­ного акцизу, яку їм дозволено застосовувати.

Особливістю ПДВ, на відміну від податку з обороту є те, що він не поширюється на додану вартість, яка вже була раніше опо­даткована. Хоча податок стягується багаторазово він охоплює щоразу тільки новостворену вартість. Він не складний в обчис­ленні, забезпечує сталі надходження, оскільки додана вартість досить стабільний показник.

Надходження ПДВ рівномірно розповсюджуються по території країни, що частково вирішує проблему взаємовідносин між цент­ральним і місцевим бюджетами.

Додану вартість, яка є об’єктом оподаткування, визначають трьома методами. У зв’язку з цим виділяють 3 форми ПДВ:

♦ товарна або продуктова;

♦ дохідна або прибуткова;

♦ споживча.

У відповідності до продуктової форми додана вартість на кожній стадії виробництва та обігу товарів визначається шляхом зменшення ціни реалізації на вартість використаних для цього ма­теріальних ресурсів. Витрати, що пов’язані з купівлею та експлу­атацією основних фондів, вираховуються і т.ч. оподатковуються разом з іншими елементами вартості.

Дохідна форма дає можливість часткового зменшення об’єкта оподаткування на суму витрат, пов’язаних з купівлею та експлуа­тацією основних фондів, але тільки у розмірах її амортизації.

Споживча форма дозволяє одразу зменшити додану вартість на вартість основних фондів у момент купівлі. Це важлива перевага, оскільки така форма розрахунку у випадку оподаткування доданої вартості не може негативно впливати на інвестиції в основні фонди.

Визначення сум сплати ПДВ може проводитися різними спо­собами:

♦ метод віднімання - додана вартість розраховується як різни­ця між сумами продажу та купівлі, а потім до неї застосовується ставка оподаткування;

♦ метод додавання - складають окремі елементи доданої вар­тості, а потім до неї застосовується ставка оподаткування;

♦ кредитний метод - попередня сума доданої вартості не роз­раховується, а сума, що підлягає сплаті, визначається шляхом віднімання з податкового зобов’язання, суми ПДВ, що отримана при продажу товарів, робіт, послуг податкового кредиту, який зазначенов накладній на купівлю.

Кредитний метод має 2 важливі переваги:

♦ сприяє скороченню адміністративних витрат, пов’язаних з обслуговуванням механізму дії податку. Певним чином забезпе­чується самоконтроль платників за правильністю сплати податків;

♦ передбачає можливість застосування декількох ставок ПДВ.

При застосуванні ПДВ використовуються 2 принципи:

1. Принцип місця призначення.

2. Принцип країни походження.

Згідно з принципом місця призначення ПДВ стягується з усіх товарів і послуг, які були ввезені до країни для кінцевого спожи­вання. Базою оподаткування ПДВ у рамках всієї економіки є ВВП - валові інвестиції +(-) сальдо експорту (імпорту).

Відповідно до принципу країни походження оподатковуються товари, які виробляються в даній країні. Згідно з цим принципом оподатковується експорт і не оподатковується імпорт. По суті, ПДВ згідно з цим принципом виступає податком на виробницт­во продукції. Базою оподаткування ПДВ виступає ВВП - ВІ (ва­лові інвестиції). Цей принцип ПДВ почав застосовуватися в краї­нах Європейського союзу з 1993р.

Зверніть увагу на порядок нарахування податку на додану вартість :

1. Для товарів, що обкладаються митом і акцизним збором:

ПДВ = (Митн.варт. + V мита + V акцизу) х 20%

~ 100% .

2. Для товарів, що обкладаються тільки митом:

ПДВ = (Митн.варт. + V мита) х 20%

3. Для товарів, що оподатковуються тільки акцизом:

ПДВ = (Варт.товару + Z акцизу) х 20%

Z = 100%

4. Для товарів, що не обкладаються ні митом, ні акцизом:

Варт.товару х 20%/100%

ПДВ – непрямий податок з доданої вартості, яка створюється на всіх стадіях виробництва та обігу, та включається у вигляді надбавки в обігу, і оплачується кінцевим споживачем.

Нарахування здійснюється згідно Податковим кодексом України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 13-14,N 15-16, N 17, ст.112

180.1. Для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже! Платником є: - особа, яка здійснює господарську діяльність та реєструється як платник цього податку:

- особа, яка імпортує товари в обсягах, що підлягають оподаткуванню.

- особа, що веде облік результатів діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юр. особи.

Об`єктом оподаткув. є операції платників податку з : поставки (продажу) т.,р.,п. на території України; ввезення т.,п. на територію У., вивезення т.,п. за територію У.

Ставки ПДВ в Україні складають 20% і 0% від об’єкта оподаткування.

З 1.01.11. до 31.12.13. ставка 20%, з 1.01.14. – 17%. Податковим періодом з ПДВ є календарний місяць або квартал в залежності від обсягу оподатковуваних операцій платника податку за минулі 12 місяців.

Існують операції за якими ПДВ не стягується:

Операції, що оподатковуються за ставкою 0%. Об`єкт оподаткування виникає:

*експорті операції

*продаж товарів у безмитних магазинах

*надання транспортних послуг з перевезення пасажирів, вантажів за межами митної території України.

Операції, що не є об’єктом оподаткування ПДВ, передача в права власності не відбувається:

1. емісія ц.п.

2. передача майна на збереження або в оперативну оренду

3. надання послуг і страхування

4. обіг валютних цінностей

5. виплата з.п., пенсій

6. постачання позашкільним навчальним закладам, вихованцям, слухачам, учням платних

7. послуг у сфері позашкільної освіти

8. надання банками послуг з управління фондами банківського правління, фондами операцій з нерухомістю

9. оплати третейського збору відповідно законодавства

10. поставка вітїдчізняних продуктів дитячого харчування в спеціальні магазини

11. поставка тов.. спеціального призначення для інвалідів

12. надання культових послуг релігіозним організаціям

13. надання послуг з охорони здоров’я

14. поставка медичних препаратів за переліком КМУ.

Читайте також:

1. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
2. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
3. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
4. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
5. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.
6. Бібліографія, поняття, види, методи
7. Будівельні роботи. Поняття. Підготовчі роботи. Поняття, особливості виконання.
8. Бюджет – загальне поняття, що об’єднує різноманітні фінансові документи, які включають заплановані доходи і державні видатки на відповідний період.
9. Бюджетний процес: поняття, роль, та значення у проведенні бюджетної політики.
10. Бюджетні правовідносини: об’єкти, суб’єкти, норми бюджетного права
11. Бюджетування (основні поняття, механізм).
12. Валютні системи : поняття, структура, призначення.

Переглядів: 2876