• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття, суб’єкти, об’єкти ПДВ

Тема 2 : Податок на додану вартість

План:

1. Поняття, суб’єкти, об’єкти ПДВ

2. Особливості нарахування і стягнення ПДВ

ПДВ - це один із найбільшрозповсюджених універсальних ак­цизів у світі. Започатковано оподаткування доданої вартості у Франції у 1955р. Теорію цього податку і механізм застосування запропонував французький економіст Лоре. Найбільший вплив і розповсюдження ПДВ отримав у 1957 році у зв’язку зі створен­ням Європейського економічного співтовариства. Всі країни - члени ЄС застосовують ПДВ. Більше того, це єдина форма універсаль­ного акцизу, яку їм дозволено застосовувати.

Особливістю ПДВ, на відміну від податку з обороту є те, що він не поширюється на додану вартість, яка вже була раніше опо­даткована. Хоча податок стягується багаторазово він охоплює щоразу тільки новостворену вартість. Він не складний в обчис­ленні, забезпечує сталі надходження, оскільки додана вартість досить стабільний показник.

Надходження ПДВ рівномірно розповсюджуються по території країни, що частково вирішує проблему взаємовідносин між цент­ральним і місцевим бюджетами.

Додану вартість, яка є об’єктом оподаткування, визначають трьома методами. У зв’язку з цим виділяють 3 форми ПДВ:

♦ товарна або продуктова;

♦ дохідна або прибуткова;

♦ споживча.

У відповідності до продуктової форми додана вартість на кожній стадії виробництва та обігу товарів визначається шляхом зменшення ціни реалізації на вартість використаних для цього ма­теріальних ресурсів. Витрати, що пов’язані з купівлею та експлу­атацією основних фондів, вираховуються і т.ч. оподатковуються разом з іншими елементами вартості.

Дохідна форма дає можливість часткового зменшення об’єкта оподаткування на суму витрат, пов’язаних з купівлею та експлуа­тацією основних фондів, але тільки у розмірах її амортизації.

Споживча форма дозволяє одразу зменшити додану вартість на вартість основних фондів у момент купівлі. Це важлива перевага, оскільки така форма розрахунку у випадку оподаткування доданої вартості не може негативно впливати на інвестиції в основні фонди.

Визначення сум сплати ПДВ може проводитися різними спо­собами:

♦ метод віднімання - додана вартість розраховується як різни­ця між сумами продажу та купівлі, а потім до неї застосовується ставка оподаткування;

♦ метод додавання - складають окремі елементи доданої вар­тості, а потім до неї застосовується ставка оподаткування;

♦ кредитний метод - попередня сума доданої вартості не роз­раховується, а сума, що підлягає сплаті, визначається шляхом віднімання з податкового зобов’язання, суми ПДВ, що отримана при продажу товарів, робіт, послуг податкового кредиту, який зазначенов накладній на купівлю.

Кредитний метод має 2 важливі переваги:

♦ сприяє скороченню адміністративних витрат, пов’язаних з обслуговуванням механізму дії податку. Певним чином забезпе­чується самоконтроль платників за правильністю сплати податків;

♦ передбачає можливість застосування декількох ставок ПДВ.

При застосуванні ПДВ використовуються 2 принципи:

1. Принцип місця призначення.

2. Принцип країни походження.

Згідно з принципом місця призначення ПДВ стягується з усіх товарів і послуг, які були ввезені до країни для кінцевого спожи­вання. Базою оподаткування ПДВ у рамках всієї економіки є ВВП - валові інвестиції +(-) сальдо експорту (імпорту).

Відповідно до принципу країни походження оподатковуються товари, які виробляються в даній країні. Згідно з цим принципом оподатковується експорт і не оподатковується імпорт. По суті, ПДВ згідно з цим принципом виступає податком на виробницт­во продукції. Базою оподаткування ПДВ виступає ВВП - ВІ (ва­лові інвестиції). Цей принцип ПДВ почав застосовуватися в краї­нах Європейського союзу з 1993р.

Зверніть увагу на порядок нарахування податку на додану вартість :

1. Для товарів, що обкладаються митом і акцизним збором:

ПДВ = (Митн.варт. + V мита + V акцизу) х 20%

~ 100% .

2. Для товарів, що обкладаються тільки митом:

ПДВ = (Митн.варт. + V мита) х 20%

3. Для товарів, що оподатковуються тільки акцизом:

ПДВ = (Варт.товару + Z акцизу) х 20%

Z = 100%

4. Для товарів, що не обкладаються ні митом, ні акцизом:

Варт.товару х 20%/100%

ПДВ – непрямий податок з доданої вартості, яка створюється на всіх стадіях виробництва та обігу, та включається у вигляді надбавки в обігу, і оплачується кінцевим споживачем.

Нарахування здійснюється згідно Податковим кодексом України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 13-14,N 15-16, N 17, ст.112

180.1. Для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже! Платником є: - особа, яка здійснює господарську діяльність та реєструється як платник цього податку:

- особа, яка імпортує товари в обсягах, що підлягають оподаткуванню.

- особа, що веде облік результатів діяльності за договорами про спільну діяльність без утворення юр. особи.

Об`єктом оподаткув. є операції платників податку з : поставки (продажу) т.,р.,п. на території України; ввезення т.,п. на територію У., вивезення т.,п. за територію У.

Ставки ПДВ в Україні складають 20% і 0% від об’єкта оподаткування.

З 1.01.11. до 31.12.13. ставка 20%, з 1.01.14. – 17%. Податковим періодом з ПДВ є календарний місяць або квартал в залежності від обсягу оподатковуваних операцій платника податку за минулі 12 місяців.

Існують операції за якими ПДВ не стягується:

Операції, що оподатковуються за ставкою 0%. Об`єкт оподаткування виникає:

*експорті операції

*продаж товарів у безмитних магазинах

*надання транспортних послуг з перевезення пасажирів, вантажів за межами митної території України.

Операції, що не є об’єктом оподаткування ПДВ, передача в права власності не відбувається:

1. емісія ц.п.

2. передача майна на збереження або в оперативну оренду

3. надання послуг і страхування

4. обіг валютних цінностей

5. виплата з.п., пенсій

6. постачання позашкільним навчальним закладам, вихованцям, слухачам, учням платних

7. послуг у сфері позашкільної освіти

8. надання банками послуг з управління фондами банківського правління, фондами операцій з нерухомістю

9. оплати третейського збору відповідно законодавства

10. поставка вітїдчізняних продуктів дитячого харчування в спеціальні магазини

11. поставка тов.. спеціального призначення для інвалідів

12. надання культових послуг релігіозним організаціям

13. надання послуг з охорони здоров’я

14. поставка медичних препаратів за переліком КМУ.

Читайте також:

1. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
2. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
3. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
4. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
5. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.
6. Бібліографія, поняття, види, методи
7. Будівельні роботи. Поняття. Підготовчі роботи. Поняття, особливості виконання.
8. Бюджет – загальне поняття, що об’єднує різноманітні фінансові документи, які включають заплановані доходи і державні видатки на відповідний період.
9. Бюджетний процес: поняття, роль, та значення у проведенні бюджетної політики.
10. Бюджетні правовідносини: об’єкти, суб’єкти, норми бюджетного права
11. Бюджетування (основні поняття, механізм).
12. Валютні системи : поняття, структура, призначення.

Переглядів: 2942