• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Таблиця 17 - Імовірність настання банкрутства за п’ятифакторною моделлю Альтмана

Таблиця 16 - Імовірність настання банкрутства за двохфакторною моделлю Альтмана

Діагностика імовірності банкрутства

Найбільш поширеною у світовій практиці є методика визначення банкрутства за моделями Альтмана. В літературі частіше визначають дві його моделі для діагностики імовірності банкрутства. Перша модель дозволяє відстежити імовірність банкрутства на конкретну дату (як правило, дату складання балансу) – двофакторна модель Альтмана. Друга модель визначає імовірність банкрутства за певний період часу (як правило, місяць, квартал, рік) – п’ятифакторна модель Альтмана.

Показник імовірності банкрутства базується на фінансовій складовій діяльності підприємства. Так, під час розрахунків за двофакторною моделлю підприємство вважається банкрутом, якщо у нього великий обсяг позикового капіталу в підсумку балансу, і воно не може за допомогою наявних коштів і реалізації дебіторської заборгованості погасити кредиторську заборгованість. П’ятифакторна модель також спирається на фінансову складову діяльності. Однак у ній більша увага звертається на формування і розподіл прибутку підприємства. Крім того, у п’ятифакторній моделі використовуються показники результатів від операцій на фондовому ринку (наприклад, курсова вартість акцій).

Сутність двохфакторної моделі Альтмана полягає в моделюванні узагальненого показника Z, визначеного на основі коефіцієнтів, що визначаються додатково, за формулою:

Z = - 0,3877 – 1,0736 Ктл + 0,579 ПВпк, (5.7)

де Ктл – коефіцієнт термінової ліквідності,

ПВпк – питома вага позикових коштів у пасивах (див. табл. 16).

Якщо Z >0 – імовірність настання банкрутства велика, коли Z <0 – імовірність настання банкрутства незначна.

П’ятифакторна модель Альтмана відстежує імовірність настання банкрутства за допомогою показників, що характеризують як фінансову, так і виробничо-господарську діяльність підприємства. Імовірність настання банкрутства за цією моделлю обчислюється за формулою:

(5.8)

Про результати виробничо-господарської діяльності підприємства можна робити висновки, ґрунтуючись на даних наступних факторів:

х₁ – визначає питому вагу чистого оборотного капіталу у підсумку балансу підприємства.

х₂ –відстежує результати всієї діяльності підприємства (виробничої і фінансової), зокрема, визначається частка нерозподіленого прибутку в загальній сумі прибутку до оподакування. У цьому випадку прибуток до оподаткування виступає показником діяльності підприємства за деякий період часу, а нерозподілений прибуток свідчить про позитивні результати діяльності підприємства і наявність вільних коштів. Особливим випадком може бути ситуація, за якої підприємство зазнає непокритих збитків. Значення непокритих збитків у формулі для х₂ беруться зі знаком мінус, що істотно збільшує імовірність настання банкрутства і свідчить про вилучення частини власних коштів.

х₃ – визначає частку балансового прибутку в підсумку балансу підприємства. х₃ свідчитьпро темпи приросту підсумку балансу підприємства. Даний фактор найбільше впливає на величину показника Z (на імовірність настання банкрутства), тому що наявність стабільного балансового прибутку і стабільне збільшення підсумку балансу свідчить про позитивні тенденції в його розвитку. Однак при збитковій діяльності істотно підвищується імовірність настання банкрутства.

х₄ – відстежує результати фінансової діяльності підприємства й оцінює співвідношення коштів, отриманих від залучення власного капіталу шляхом акціонування і довгострокового і короткострокового позикового капіталу (як правило, банківських кредитів і короткострокової кредиторської заборгованості). Незважаючи на те, що вплив даного фактора найменший, для акціонерних товариств він може бути вирішальним у зв'язку з великим обсягом власних коштів (статутний фонд підприємства).

х₅ – характеризує ринкові можливості підприємства, стабільність попиту на його продукцію або послуги.

Розрахунок факторів наведено в табл. 17.

Імовірність настання банкрутства за п’ятифакторною моделлю є високою, якщо показник Z < 1,8. Якщо 1,8 < Z < 2,7 – імовірність настання банкрутства середня, якщо 2,7 < Z < 2,99 – імовірність настання банкрутства невисока, якщо Z > 2,99 – імовірність настання банкрутства низька.

За допомогою розрахунку імовірності настання банкрутства неможливо визначити конкретний час у рамках розглянутого періоду, коли настане втрата підприємством фінансової стійкості, а можна лише говорити про більшу чи меншу імовірність того, що така ситуація у розглянутому періоді може мати місце.

У зв'язку з тим, що двофакторна модель враховує меншу кількість показників і обчислюється на конкретну дату, а не на весь період, у розрахунках буває, що імовірність, отримана за двохфакторною моделлю, суперечить імовірності, отриманій за п’ятифакторною моделлю. Наприклад, за двохфакторною моделлю імовірність настання банкрутства велика, а за п’ятифакторною моделлю – мала, чи навпаки. У такому випадку орієнтуватися треба на результат, отриманий за п’ятифакторною моделлю.

5.3. Складання матриці фінансової стратегії (матриці Франшона - Романе)

Матриця фінансової стратегії дозволяє визначити обсяг коштів, отриманий підприємством окремо у результаті господарської й фінансової діяльності. До основної господарської діяльності підприємства відносять будь-яку діяльність, пов'язану з виробництвом продукції, вкладенням коштів у виробництво або реалізацію майна. До фінансової діяльності відносять суми, отримані у вигляді надходжень власних коштів (емісія акцій), позикових коштів і відрахування, пов'язані з вартістю придбаного позикового капіталу. Розрахунок показників РФД та РХД доцільно проводити у вигляді табл.18 та 19.

Таблиця 18 - Розрахунок показника результату господарської діяльності

Таблиця 19 - Розрахунок показника результату фінансової діяльності

За результатами фінансової (РФД) і господарської діяльності (РХД) розраховується результату фінансово-господарської діяльності підприємства (РФХД). Ґрунтуючись на значеннях РФД, РХД і РФХД складається матриця фінансової стратегії (рис. 8).

Рис. 8. Матриця фінансової стратегії

Матриця фінансової стратегії необхідна для визначення, як поточного рівня діяльності підприємства, так і можливих стратегій його подальшого розвитку. Вона дозволяє спрогнозувати можливі варіанти розвитку виробництва на 2 - 3 роки, визначити припустимі межі можливостей підприємства.

Залежно від результатів фінансової й господарської діяльності підприємства виділяють 9 типів фінансової стратегії, які об'єднані в 3 групи:

1. Зона рівноваги (квадрати 1, 2, 3) – характеризується посередніми результатами діяльності.

2. Зона успіхів (квадрати 4, 5, 6) – характеризується позитивним потоком коштів хоча б від одного з видів діяльності.

3. Зона дефіциту (квадрати 7, 8, 9) – характеризується відтоком коштів хоча б по одному з видів діяльності.

Якщо РФД або РХД становить не більше 10% (без врахування знака) від показника доданої вартості (табл. 18, рядок 1), то тоді такому показнику привласнюється знак приблизно дорівнює 0.

Забезпечити постійне ідеальне значення (квадрат 6) РФХД практично неможливо, тому необхідно прагнути втримати підприємство в границях безпечної зони - не нижче зони рівноваги.

Квадрат 1.Батько сімейства. Якщо підприємство перебуває в цьому квадраті, то темпи росту його капіталу менше можливих, тобто задіяні не всі резерви використання ресурсів підприємства. У підприємства спостерігається приплив коштів від господарської діяльності, тобто воно має стабільний прибуток, але цей прибуток осідає на розрахунковому рахунку й не використовується у вигідних (найбільш ризикових) фінансових операціях.

Можливі напрямки розвитку підприємства можна відстежити за допомогою показників оборотності (табл. 13). Якщо в таблиці 13 відбувається прискорення показників оборотності всього капіталу підприємства, то стан підприємства у квадраті 1 можна вважати стійким і вдалим для його діяльності, воно має можливість перейти у квадрат 4. Якщо показники оборотності уповільнюються, то таке підприємство характеризується старінням виробництва, воно має старе устаткування, зношені основні фонди. Якщо не вкласти додаткові кошти у відновлення основних фондів, то таке підприємство переміститься у квадрат 7.

Квадрат 2.Стійка рівновага. Одне із самих вигідних положень для підприємства – не женеться за конкурентами й не є останнім на ринку. Якщо значно зростає виручка (табл. 4), то при сприятливих умовах розвитку (немає конкурентів) при перевищенні зростання прибутку над ростом виручки підприємство може переміститися у квадрат 5. При низьких рівнях прибутку існує загроза потрапляння до квадрата 3, а при дуже поганих фінансових результатах – квадрата 8. Також, додаткові вплив можуть зробити показники оборотності (табл. 13). При прискоренні оборотності всього капіталу існує можливість переходу підприємства у квадрат 1, а при великому накопиченні кредиторської заборгованості існує ризик потрапляння до квадрата 7.

Квадрат 3. Хитка рівновага. У цьому квадраті важче втриматися, ніж у квадраті 2. Такий рівноважний стан можна зберегти лише за рахунок накопичення заборгованості, тому що виробництво не відпрацьовує вкладені в нього кошти. Для погашення негативного ефекту від зростання кредиторської заборгованості підприємству необхідно:

1) вкладати всі позикові кошти у виробництво й погашати тільки з отриманого прибутку;

2) прискорити обіг усього капіталу підприємства: для промислових підприємств – прискорити технологічний процес, знизити ціну для кращої реалізації продукції, не надавати покупцям відстрочення платежу; для торговельних підприємств – знизити ціни, прискорити вкладення коштів у покупку нових товарів;

3) збільшити власний капітал підприємства (випуск додаткових акцій). Однак, при цьому існує загроза втрати контролю над підприємством.

Якщо підприємству вдається така підтримка й темпи росту рентабельності продажів (таблиця 7) високі, то підприємство може переміститися у квадрат 5. У цьому випадку підприємство одержує усе більше коштів від кожного виробничого циклу. При невдалих обставинах діяльності підприємства й подальшому накопиченні заборгованості таке підприємство може переміститися у квадрат 8.

Квадрат 4.Рантьє. Підприємство в даному квадраті характеризується тим, що не використовує всі свої потенційні можливості з нарощування оборотних коштів або прискорення їх обігу. Таке підприємство має достатній запас коштів, однак воно вкладає їх не у власне виробництво, а надає товарні кредити своїм партнерам. При стабільній економічній ситуації, зростанні або навіть стабільному рівні рентабельності і незначній конкуренції на ринку, можливі переміщення у квадрат 1, а при погіршенні показників - у квадрат 7. При значному зростанні рентабельності і прискоренні оборотності коштів, що супроводжуються значними зовнішніми виплатами, підприємство може переміститися у квадрат 2. Із квадрата 4 підприємство може переміститися тільки в гірші квадрати. Це тупиковий напрямок розвитку. За рахунок фінансової діяльності підприємство може лише втримуватися в цьому квадраті, але не може поліпшити своє фінансове становище.

Квадрат 5.Атака. Підприємство характеризується накопиченням заборгованості, хоча поточне фінансове становище цього й не вимагає.Для таких підприємств можливе збільшення інвестиційної активності або диверсифікованість виробництва. При вдалому веденні справ, підвищенні рівня рентабельності, що супроводжується накопиченням значних обсягів заборгованості таке підприємство може переміститися у квадрат 2. При зниженні рентабельності підприємство переміститися у квадрат 8. Якщо підприємство за рахунок накопичених позикових коштів починає вкладати гроші в розширення виробництва, виробництво нових видів продукції, скупку інших підприємств, це приводить до значного сумарного зростання прибутку й створенню холдингу. Завдяки цьому таке підприємство може переміститися у квадрат 6.

Квадрат 6. Материнське товариство. Підприємство в цьому квадраті створює безліч дочірніх компаній. Фінансування й створення таких компаній відбувається найчастіше з позикових коштів, тому в цей квадрат можна потрапити лише із квадрата 5 при диверсифікації виробництва. Якщо питома вага позикових коштів дуже велика, то існує тенденція до переміщення такого підприємства у квадрат 4. Якщо конкуренція на ринку зростає, а майно підприємства старішає, то можливе переміщення у квадрат 5. Квадрат 6 - самий оптимальний і самий важкий фінансовий стан з його підтримки. З нього можна переміситися лише в нижню частину матриці фінансової стратегії.

Квадрат 7. Епізодичний дефіцит. Такий стан спостерігається при неузгодженості строків надходження й споживання інвестицій. Час від часу поточне значення чистого оборотного капіталу на такому підприємстві буде негативним. Якщо темпи росту рентабельності (таблиця 7) високі, то підприємство зміститься у квадрат 2. Якщо темпи росту рентабельності малі, то можливе зміщення у квадрат 8, а при тривалих негативних тенденціях – у квадрат 9.

Квадрат 8. Дилема. Підприємство характеризується тим, що, не зважаючи на збільшення заборгованості, воно постійно має нестачу ліквідних коштів. При високих показниках рентабельності продажів і рентабельності капіталу підприємства можливий зсув у квадрат 7. Однак якщо показники рентабельності знижуються й доходять до негативних значень, то таке підприємство може зміститися у квадрат 9.

Квадрат 9. Кризовий стан. Діяльність підприємства характеризується негативними значеннями як виробничої, так і фінансової діяльності, а отже - рентабельність негативна, оборотність коштів дуже велика, умови ліквідності не виконуються. Подальше залучення позикових коштів таким підприємством стає неможливим. Для поліпшення ситуації можливо:

1) продаж майна підприємства або рятування від неліквідної частини основних коштів. Цим ми поліпшуємо показник РФД і, завдяки цьому, підприємство може переміститися у квадрат 8;

2) можлива реструктуризація й дроблення фірми на більше дрібні, кожна з яких, за рахунок зменшення сумарного боргу розраховуючи на 1 фірму попадає у квадрат 7.

6. ДІАГНОСТИКА СТРАТЕГІЧНОГО ПРОТИСТОЯННЯ

Висновки в роботі доцільно формувати за допомогою методик оцінки стратегічного протистояння. Найбільш поширеною у світовій практиці є методика SWOT-аналізу (англійська абревіатура слів: strengths - сили, weaknesses -слабкості, opportunities - можливості, troubles - загрози). Цей метод є засобом оцінки як внутрішнього, так і зовнішнього середовища, і використовується в стратегічному аналізі і у визначенні конкретних перспектив підприємства. В рамках методу SWOT підприємство, з одного боку, виявляє і оцінює власні сильні і слабкі сторони, а з іншого боку на їх основі визначає можливості і загрози, відповідно. Результати аналізу звичайно надаються у вигляді табл. 20.

Таблиця 20 - SWOT - аналіз діяльності підприємства

Одна сильна сторона формує лише одну можливість, а слабка – одну загрозу. Для спрощення роботи з формування загальних висновків щодо діяльності підприємства доцільно виносити з кожної методики діагностики лише один висновок, який є сильною або слабкою стороною. Переважна більшість загроз або можливостей визначає подальші перспективи діяльності підприємства на ринку.

Законодавча:

1. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" від 16.07.99р. №996-ХІV// Галицькі контракти.-1999.-№36.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1. "Загальні вимоги до фінансової звітності": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. - 1999. -№ 32.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2. "Баланс": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. - 1999. - № 32.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3. "Звіт про фінансові результати": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. - 1999. - № 32.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4. "Звіт про рух грошових коштів": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. - 1999. - № 32.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5. "Звіт про власний капітал": Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 // Галицькі контракти. - 1999. - № 32.

7. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 // Бухгалтер, учет и аудит. - 2000. - №1.

8. Методичні рекомендації по аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій: Лист Державної податкової адміністрації України від 27.01.98.

9. Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій: Затв. наказом Агентства з питань запобігання банкрутству від 23 лютого 1998 № 22 // Держ. інформ. бюл. про приватизацію. -1998. -№7.

10. Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій: Затв. наказом Агентства з питань запобігання банкрутству від 27 червня 1997 р. // Держ. інформ. бюл. про приватизацію. - 1997. - № 12.

Основна:

11. Бочаров В.В. Финансовый анализ. – СПб: Питер, 2001. – 240 с.

12. Вахрин П.И. Финансовый анализ в коммерческих и некоммерческих организациях: Учебное пособие. – М.: Изд. центр "Маркетинг", 2001. – 320 с.

13. Горицкая Н.Г. Бухгалтерский учет и финансовый анализ: практическое пособие. – К.: ООО Редакция газеты «Бухгалтерия. Налоги. Бизнес», 2001. – 288 с.

14. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник К.: МАУП, 2000. – 156 с.

15. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник – К.: Тов. “Знання”, КОО, 2000. – 368 с.

Додаткова:

16. Анализ экономической деятельности клиентов банка: учебное пособие. / Под ред. проф. О.И. Лаврушина. – М.: ИНФРА – М, 1996. – 80 с.

Читайте також:

1. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
2. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
3. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
4. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
5. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
6. ЛІТЕРАТУРА
7. ЛІТЕРАТУРА
8. ЛІТЕРАТУРА
9. ЛІТЕРАТУРА
10. ЛІТЕРАТУРА
11. ЛІТЕРАТУРА
12. ЛІТЕРАТУРА

Переглядів: 1167