• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ В РОСІЇ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА УКРАЇНУ

Ключові слова та поняття

Центральна Рада; Універсали Центральної Ради; автономія; громадянська війна; суверенітет; військовий комунізм; продрозкладка.

7.1. Вхідна інформація для самоконтролю

Успішне засвоєння змісту цієї теми вимагає відновлення і використання наступних знань:

- з курсу історії Україниу загальноосвітній школі– про революційні події 1917-1920 рр., причини та наслідки революції;

- зкурсу всесвітньої історії у загальноосвітній школі– про події та наслідки Першої світової війни;

- зкурсу правознавства у загальноосвітній школі – про сутність понять “революція”, “партія”, “опозиція”, “демократія”.

7.2. Зміст теми:

7.2.1.Структурно-логічна схема змісту теми

1. Лютнева революція в Росії та її вплив на Україну.

2. Доба Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 рр.).

3. Громадянська війна.

4. Австро-німецька окупація України.

5. Гетьманська держава.

6. Директорія.

7. Військовий комунізм.

7.2.2. Тематичний зміст

Лютнева буржуазно-демократична революція 1917 р. перетворила Російську імперію в країну широкої демократії. Повсюдно проходили мітинги, демонстрації. Вийшли з підпілля і почали активно діяти політичні партії, створювалися громадські організації, органи місцевого самоврядування.

Революція швидко поширювалася на всю імперію, зокрема, і на Україну.

На Україні революційний процес одразу набув своєї специфіки. На відміну від власно Росії, де склалося двовладдя, тут виявилися три політичні сили, які претендували на владу: органи Тимчасового уряду, Центральна Рада (7.1.)та ради робітничих, селянських і солдатських депутатів.

ДОБА ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ (БЕРЕЗЕНЬ 1917 – КВІТЕНЬ 1918 РР.)

7.1. Центральна Рада – організація, створена 4(17).03.1917 р. у Києві. Очолила національно-визвольний рух в Україні. Голо­вою Центральної Ради було обрано М.С. Грушевського. Мала виконавчий орган – Малу Раду. У червні 1917 р. було сформовано крайовий уряд – Генеральний Секретаріат на чолі з В. Винниченком.

Партії, що створили Центральну Раду, були переважно соціалістичної орієнтації.

Їх концепція української революції передбачала реалізацію двох взаємопов’язаних завдань:

– українське відродження, досягнення національної державності;

– суспільний прогрес подібно до західної соціал-демократії.

Пріоритет у діяльності віддавався національно-державним питанням. Діячі Центральної Ради вважали, що головне на першому етапі революції – це досягнення національно-територіальної автономії в складі федеративної демократичної Росії.

Центральну Раду підтримували майже всі соціальні верстви українського суспільства. У Києві був скликаний Український національний конгрес, який прийняв резолюції про автономію України, про українізацію всіх сфер життя суспільства. На підтримку Центральної Ради висловилися військовий, селянський і робітничий з’їзди.

Центральна Рада, кори­стуючись підтримкою населення, почала діяти самостійно. Вона видала І Універсал Центральної Ради (7.2.), в якому проголошувалася автономія (7.3.) України в складі Росії.

7.2. Універсали Центральної Ради– основні юридичні документи, що носили характер маніфестів. І Універсал, схвалений 10.06.1917 р., проголосив автономію Української держа­ви у складі Росії. II Універсал, оприлюднений 03.07.1917 р., проголосив Генеральний Секретаріат кра­йовим органом Тимчасового уряду в Україні, а всі пи­тання національно-політичного та економічного устрою відкладав до скликання Всеросійських Установчих Збо­рів. III Універсал (07.11.1917) проголосив утворення Української Народної Республіки у складі Російської Республіки, встановлював кордони нового державного утворення, визначив головні політичні принципи його функціонування. ІV Універсал (09.01.1918 р.) проголосив Українську Народну Республіку самостійною незалежною державою.

7.3. Автономія – право на самоврядування певної частини держави в економічних, соціальних, культурних, а, подекуди, і в політичних питаннях у передбачених межах.

Влада Центральної Ради на місцях встановлювалася мляво, в країні панували анархія і безладдя. Практично не було створено дієвого державного апарату, поліції та армії.

Тимчасовий уряд Росії, стурбований І Універсалом:

1. Визнав владу Центральної Ради та урядового органу – Генерального секретаріату на території 5 губерній (Київської, Полтавської, Подільської, Волинської і Чернігівської);

2. Видав Інструкцію, в якій суттєво обмежував повноваження Генерального секретаріату, зокрема, до його компетенції не входили такі найважливіші сфери життя держави, як військова справа, міжнародні зв’язки, транспорт, продовольча справа, пошта і телеграф.

В Україні та Росії швидко погіршилася економічна і соціально-політична ситуація. У жовтні 1917 р. більшовики зробили державний переворот і повалили Тимчасовий уряд, передавши владу Радам робітничих, селянських і солдатських депутатів.

Центральна Рада засудила захоплення більшовиками влади у III Універсалі. Ним Центральна Рада офіційно заявила про свою владу на території України, створила Українську Народну Республіку (УНР) на території 9 губерній в складі федеративної Росії, якої вже фактично не існувало.

Але реально Центральна Рада ситуацію не контролювала. У країні панувало безвладдя.

У жовтні 1917 р. в Україні розгорнулася боротьба між трьома політичними силами – більшовиками, Центральною Радою та прибічниками Тимчасового уряду. Спротив останніх Центральна Рада разом з більшовиками зламала, а потім почала роззброювати своїх тимчасових союзників – більшовиків. Таким чином, Центральна Рада, скориставшись історичним моментом захопила владу на Україні.

У конфлікт втрутилася радянська Росія, яка 3 грудня 1917 р. в ультимативній формі безпідставно та безплідно вимагала від Центральної Радивідмовитися від влади, припинити пропускати донських козаків з фронту додому, припинити роззброювати прибічників більшовиків тощо.

4 грудня 1917 р. у Києві розпочав роботу Всеукраїнський з’їзд рад, на якому ліві партії планували здійснити внутрішній переворот і захопити владу демократичним шляхом, але серед 2,5 тис. делегатів з’їзду рад вони становили меншість і не змогли впливати на хід подій. Тому 127 делегатів цього з’їзду рад перебралися до Харкова, де 11-12 грудня 1917 р. відбувся альтернативний з’їзд Рад, який проголосив Україну Радянською республікою в складі Росії. Так на Україні сформувалися два політичних центри – в Києві і Харкові, які претендували на владу на одній території.

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. А. Правобережну Україну.
3. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
4. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу
5. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу, прояви гіпер- та гіпофункцій.
6. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
7. Активний вплив на проблему
8. Аналіз відхилень від нормативів та їх впливу на прибуток
9. Аналіз впливу постачальників
10. Аналіз впливу факторів на зміну сумми гуртової реалізації
11. Аналіз факторів впливу на обсяги виробництва суспільного продукту.
12. Аналіз факторів, що впливають на цінову політику.

Переглядів: 2336