Становлення біржової діяльності в Україні

Організаційно-правові засади функціонування фондових бірж

Тема 10. Обіг цінних паперів

Мета лекції – вивчення процедури обігу цінних паперів на вторинному ринку

План лекції:

10.1. Організаційно-правові засади функціонування фондових бірж

10.2. Порядок проведення торгів на фондовій біржі

10.3. Організація позабіржового ринку цінних паперів

Хоч угоди купівлі-продажу цінних паперів можуть укладатися в різних місцях, значна їх частка укладається у стінах фондових бірж – спеціалізованих організацій, які об’єднують професійних учасників ринку цінних паперів у одному приміщенні для проведення торгів, створюють умови для концентрації попиту й пропонування та підвищення ліквідності ринку в цілому.

Законодавство різних країн з розвинутою ринковою економікою по різному трактує правовий статус цього інституту. Наприклад, у Франції біржа має статус основного ринку цінних паперів, поза біржею операції з цінними паперами законодавство забороняє. В інших країнах, наприклад, у США, Великобританії фондова біржа – лише невелика частка вторинного ринку цінних паперів, але така, що створює чіткі організаційні основи для всього обороту цінних паперів.

Український біржовий фондовий ринок виник одночасно з початком функціонування Київської біржі, що існувала з 1869 по 1914 рік. Вона була за своїм статусом товарною (цукровою), але здійснювала операції і на фондовому ринку.

Водночас жодна провінційна біржа не могла офіційно відкрити навіть фондовий відділ. Такий відділ діяв лише в столичній Санкт-Петербурзькій біржі, його котирування були обов’язковими для операцій на всіх провінційних біржах, а діяльність відділу суворо контролювалася Міністерством фінансів царської Росії.

У роки непу фондові операції на ринку відновилися, а при українських товарних біржах почали працювати фондові відділи. Найзначніший обіг цінних паперів спостерігався на Харківській біржі, але й у Києві в 1928–1930 роках обіг державних паперів був досить значним. 1930 року біржі в СРСР остаточно припинили свою діяльність.

Повернення до ринкових відносин розпочалося саме з відновлення діяльності товарних бірж. У 1989-1990 роках спостерігався справжній біржовий бум. В Україні у 1991 році діяло близько 60 товарних бірж, що на початковому етапі становлення національного ринку мало певне позитивне значення.

Перша Українська фондова біржа, яка стала серцевиною національного ринку цінних паперів, розпочала практичну діяльність 2 січня 1992 року. Крім неї, на фондовому ринку цінних паперів діють:

Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ);

Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ);

Донецька фондова біржа (ДФБ).

Ураховуючи світову практику, Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» оголошує фондову біржу акціонерним товариством, яке має бути створене не менше ніж 20-ма засновниками.

УФБ – акціонерне товариство, що налічує 105 акціонерів, якими є виключно юридичні особи і між якими розподілено 222 акції. Ціна акції АТ «УФБ» – 65 тисяч доларів США.

У світовій практиці існують два варіанти створення фондових бірж, які умовно можна назвати «брокерським» і «банківським».

За першим (США) на біржовий ринок цінних паперів допускаються лише торговці цінними паперами – брокери, а комерційним банкам «вхід» на біржу заборонений.

За другим (Франція, Німеччина) – навпаки – банки є найважливішими суб’єктами біржової торгівлі цінними паперами.

В Україні на час створення фондової біржі існувала розвинута система комерційних банків, а про інші різновиди інвестиційних посередників та мережу брокерських контор мови ще не було. Тому саме комерційні банки активно підтримали ідею створення УФБ, а банківські фахівці, створивши спеціалізовані підрозділи для операцій з цінними паперами та інвестиціями, підключилися до роботи ініціативної групи.

У день реєстрації УФБ, 29 жовтня 1991 року (дата реєстрації її Статуту, яка була проведена Кабінетом міністрів України) кількість засновників становила 29, з них 21 – комерційні банки України.

Керівництво біржею здійснює Міністерство фінансів України.

Основне, що відрізняє фондову біржу від інших ринкових інститутів, це некомерційний характер її діяльності. Основна мета цієї організації полягає у створенні найсприятливіших умов для широкомасштабної та ефективної торгівлі цінними паперами. Доходи біржі обмежуються сумами, необхідними для забезпечення її нормального функціонування та розвитку, і не використовуються для виплати дивідендів суб’єктам, які внесли свої кошти до статутного капіталу біржі. Тому членами біржі стають лише ті суб’єкти, що професійно займаються діяльністю з цінними паперами, оскільки ця організація може сконцентрувати в своїх стінах численні замовлення, що надходять зовні на купівлю та продаж високоліквідних цінних паперів. Завдяки цьому стає можливим швидко укладати угоди за цінами, що відображають кон’юнктуру представницького ринку.

Фондова біржа, як свідчить світова практика, – це вторинний ринок цінних паперів. Проте своєрідна економічна ситуація, що склалася в Україні, вимагає від неї виконання не лише функцій організації та місця проведення торгів цінними паперами, а й виконання ряду функцій також у політичній, соціальній та морально-психологічній сферах суспільного життя.

До основних функцій фондової біржі можна віднести такі.

В економічній сфері:

Прискорення обігу надлишкового капіталу у вигляді цінних паперів, його акумуляцію для інвестицій у виробничу та соціальну сфери.

Переміщення капіталу з однієї галузі в інші – найефективніші чи соціально значущі.

Акумуляція вільних коштів населення, їх тимчасове вилучення з обігу, що стримує інфляційні процеси, сприяє стабілізації державного бюджету, уможливлює залучення коштів приватних осіб для інвестицій.

Регулювання обігу цінних паперів котируванням, зміною курсу, ринкової вартості.

Відтворення дійсної вартості основних виробничих фондів, рентабельності того чи іншого підприємства.

У політичній сфері:

Сприяння становленню економічної самостійності, яка є головною опорою незалежності держави.

Сприяння створенню справжньої ринкової економічної системи, що є необхідною передумовою розбудови демократичного суспільства.

Прискорення інтеграційних процесів входження України до світового співтовариства.

Вихід через фондову біржу національного капіталу на світовий ринок з допомогою розповсюдження серед іноземних інвесторів акцій та інших цінних паперів українських підприємств, а відтак – інвестування іноземного капіталу (через цінні папери) в економіку України.

У соціальній сфері:

Акумуляція капіталу, в тому числі і вільних коштів населення, для інвестування як у виробничу, так і в соціальну сферу.

Створення нових робочих місць завдяки переміщенню капіталу та інвестуванню.

У морально-психологічній сфері:

Формування в населення ринкової психології, нового економічного мислення та поведінки.

Створення в суспільстві відповідної морально-психологічної атмосфери, формування довіри до цінних паперів та до операцій з ними.

Запобігання виникненню на ринку цінних паперів зловживань, шахрайства, кримінального середовища.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Національна депозитарна система	\|	Допуск цінних паперів на біржу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.