Еволюція розвитку проектного менеджменту

Теорія і практика проектного менеджменту існували в усіх розвинених цивілізаціях. Про це свідчать стародавні пам’ятки культури, що збереглися до наших днів, такі, як піраміди у Південній Америці, єгипетські піраміди, Велика Китайська стіна, будови, споруджені в Індії, а також у часи Стародавньої Греції і Стародавнього Риму і т.д.

Однак необхідність у самостійній дисципліні проектного менеджменту була усвідомлена к середині ХХ-го століття.

Зародження і розвиток проектного менеджменту за кордоном. У 1937 році американський вчений Л.Гулік розробив матричну організаційну структуру підприємства для керівництва і реалізації складних проектів. Ці результати почали застосовувати у 1953-1954 роках у підрозділах військово-повітряних сил США для розробки спеціальних проектів з озброєння [13].

В основі методів проектного менеджменту лежать методики сітьового планування, розроблені у 50-х роках ХХ-го століття. М.Уолкер з фірми «DuPont», досліджуючи можливості більш ефективного використання обчислюваної машини Univac, яка належала фірмі, об’єднав свої зусилля з Д.Келлі з групи планування капітального будівництва фірми «Remington Rand». Вони спробували використати ЕОМ для складання планів-графіків крупних комплексів робіт з модернізації заводів фірми «DuPont». У результаті був створений раціональний і простий метод описання проекту з використанням ЕОМ. Спочатку він був названий методом Ролкера-Келлі, а пізніше отримав назву Методу Критичного Шляху - МКШ (або CPM – Critical Path Method).

Паралельно і незалежно у військово-морських силах США був створений метод аналізу і оцінки програм PERT (Program Evaluation and Review Technique). Даний метод був розроблений для реалізації проекту розробки ракетної системи «Polaris», який об’єднав біля 3800 основних підрядників і складався з 60 тис. операцій. Використання методу PERT дозволило керівництву програми точно знати, що треба робити у кожний момент часу і хто саме повинен це робити, а також вірогідність своєчасного завершення окремих операцій. Керівництво програмою видалося таким успішним, що проект вдалося завершити на два роки раніше запланованого терміну.

Завдяки такому успішному початку даний метод управління дуже скоро став використовуватися для планування проектів у всіх збройних силах США. Методика відмінно себе зарекомендувала при координації робіт, які виконувалися різними підрядниками у рамках крупних проектів з розробки нових видів озброєння.

Крупні промислові корпорації почали застосування подібної методики управління практично одночасно з військовими для розробки нових видів продукції і модернізації виробництва. Широке застосування методика планування робіт на основі проекту отримала у будівництві. Наприклад, для управління проектом споруди гідроелектростанції на річці Черчилль у Ньюфаундленді (півострів Лабрадор). Вартість проекту склала 950 млн. дол. Гідроелектростанція будувалася з 1967 по 1976 рр. Цей проект вмістив більше 100 будівельних контрактів, причому вартість деяких з них сягала 76 млн. дол. У 1974 році хід робіт за проектом випереджав розклад на 18 місяців і вкладався у планову схему витрат. Замовником проекту була корпорація «Churchill Falls Labrador Corp.», яка для розробки проекту і управління будівництвом найняла фірму «Acres Canadian Bechtel».

По сутності значний виграш у часі утворився від застосування точних математичних методів в управлінні складними комплексами робіт, що стало можливим завдяки розвитку обчислювальної техніки. Однак перші ЕОМ були дорогими і доступними тільки крупним організаціям. Таким чином, історично перші проекти уявляли собою грандіозні за масштабами роботи, кількості виконавців і капіталовкладеннями державні програми. Спочатку крупні компанії здійснювали розробку програмного забезпечення для підтримки власних проектів, але у подальшому перші системи управління проектами з’явилися на ринку програмного забезпечення. Системи, що стояли у джерел планування, розроблялися для потужних великих комп’ютерів і мереж ЕОМ. Основними показниками системи цього класу були їх висока потужність і, в той же час, здатність досить детально описувати проекти, використовуючи складні методи сітьового планування. Ці системи були орієнтовані на високопрофесійних менеджерів, які управляли розробкою найкрупніших проектів, були добре знайомі з алгоритмами сітьового планування і специфічною термінологією. Звичайно розробка проекту і консультації з управління проектом здійснювалися спеціальними консалтинговими фірмами.

Етап найбільш бурхливого розвитку систем для управління проектами почався з появою персональних комп’ютерів, коли комп’ютер став робочим інструментом для широкого кола керівників. Значне розширення кола користувачів управлінських систем породило потребу створення систем для управління проектами нового типу. Одним з найважливіших показників таких систем є простота використання. Управлінські системи нового покоління розроблялися як засіб управління проектом, що зрозумілий будь-якому менеджеру, такий, що не потребує спеціальної підготовки і забезпечує легке і швидке включення у роботу.

У 1969 р. у США був створений Інститут Управління Проектами (Project Management Institute, PMI). У 1976 році була усвідомлена необхідність виділення проектного менеджменту у самостійну дисципліну, а також документального оформлення загальноприйнятих практичних підходів в якості стандарту. Перши дві редакції стандарту були опубліковані у 1987 і 1996 роках. У 2004 році було опубліковано третє видання «Посібника зводу знань з управління проектами» (Посібник PMBOK, американський національний стандарт FNSI / PMI 99-001-2004 [7]).

У 1983 р. Університет Західної Кароліни отримав акредитацію на присудження ступеню магістра в області управління проектами, а у 1984 р. були видані перши сертифікати професіоналів в області управління проектами.

З ініціативи західних асоціацій управління проектами створена Міжнародна Асоціація Управління проектами (International Project Management Association, IPMA).

Зародження і розвиток проектного менеджменту у СРСР. Передумови зародження проектного менеджменту у СРСР з’явилися у 30-і роки ХХ-го століття в період індустріалізації [13]. У цей час радянська держава втілила у життя ряд безпрецедентних за масштабом проектів, таких, як Дніпрогес, систему електрифікації країни, розробку вугільних і залізорудних родовищ і т.п. У довоєнний період було розроблено і реалізовано ряд крупних програм: будівництво Турксибу, освоєння нафтових родовищ Поволжя, створення металургійної бази на сході країни і т.д.

Така діяльність вимагала високої організованості.

Спираючись на цей перший досвід зростаючого промислового будівництва, у країні розвивається теорія потоку. У період з 30-х до початку 60-х років ХХ-го століття були закладені основи проектного менеджменту у СРСР.

Розвиток сучасних методів управління проектом у СРСР почався у 1959 році після появи перших американських публікацій про сітьові методи (CPM і PERT). Сітьове планування стало активно використовуватися у найбільш розвинених галузях, у першу чергу у космічній, авіаційній, суднобудівній, будівельній, де виробничий цикл створення продукції тривалий і складний, а сама продукція має унікальний характер.

Наприкінці 60-хроків методи управління проектом, засновані на методах сітьового планування, отримали в країні широке розповсюдження. Сітьові методи викладали у всіх будівельних вузах. У багатьох науково-дослідних і виробничих організаціях створювали спеціальні підрозділи сітьового планування і управління. Був створений Науково-Дослідний Інститут Сітьового Планування і Управління. Методи сітьового планування у 1967 році були впроваджені на 900 будівництвах.

На початку 70-х років у СРСР біли розроблені оригінальні моделі, більш гнучкі і потужні, ніж закордонні аналоги.

Застосування методів сітьового планування і управління з самого початку було пов’язане з використанням комп’ютерів. Перші програмні комплекси для управління проектом, які з’явилися у СРСР на початку 70-х років, були достатньо прогресивними для свого часу. Вони могли виконувати тимчасовий і вартісний аналіз, включаючи оптимізацію термінів і вартості проектів, а також вирішувати задачі розподілу ресурсів.

Для бувшого СРСР була характерна перевага цілей діяльності організації у цілому над цілями здійснення окремих проектів. Однак застосування сітьового планування і управління на окремих об’єктах давало локальний ефект і нерідко негативно позначалося на загальних результатах виконання плану організацією. Стало зрозумілим, що необхідно охоплювати сітьовим плануванням і управлінням усі проекти і замовлення, що виконуються у рамках програми організації, щоб ефективніше використати її потужності. Пріоритет плану організації був вищий за пріоритет окремого проекту. З цієї причини у середині 70-х років розвиток проектного менеджменту поступово перейшов від управління одиничними проектами до управління діяльністю усієї організації, яка виконувала багато проектів одночасно.

У 80-і роки в СРСР була розроблена концепція програмно-цільового управління, яка є аналогом проектного менеджменту за кордоном.

Програмно-цільове управління охоплювало і державне управління економікою, і реалізацію конкретних проектів. Завдяки централізованому підходу до управління, який домінував у той час, була розроблена ефективна система інтеграції цілей на різних рівнях управління народним господарством.

Проектний менеджмент в Україні. На початку 90-х років Україна увійшла у «світ управління проектом» і стала повноправним членом товариства проектного менеджменту.

У 1991 році заснована Українська Асоціація управління проектами УКРНЕТ. З 1993 року асоціація є членом Міжнародної Асоціації Управління Проектами IPMA, активно співпрацює з Американським Інститутом Проектного Менеджменту PMI. Асоціація займає активні позиції на ринку інтелектуальних послуг у сфері сучасних систем знань і технологій управління проектами для розвитку компаній на основі проектного підходу. Профільними напрямами діяльності асоціації є навчання і міжнародна сертифікація менеджерів проектів IPMA, сертифікація технологічної зрілості організацій з управління проектами, розробка стандартів з управління проектами і проведення різнопланових досліджень в області розвитку підприємств (бізнесу) на основі проектного підходу, а також надання консалтингових послуг у сфері управління проектами.

Місія і цілі асоціації. Розвивати і впроваджувати в практику в Україні кращі світові досягнення в області управління проектами (системи знань, сертифікацію персоналу і організацій, моделі оцінки досконалості з управління проектами для участі у всесвітніх конкурсах). Формувати стиль корпоративної культури підприємств і бізнесу України на основі проектного управління, який забезпечить клієнтам стабільність і високу прибутковість їх бізнесу. Сприяти максимальному використанню персоналу України у проектах і програмах відомчого, регіонального, національного і міжнародного масштабів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Оточуюче середовище та учасники проекту	\|	Сутність проектного менеджменту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.