Поняття та класифікація спадкових хвороб.

Спадковими хворобами називають порушення життєво важливих функцій організму, які виникають внаслідок змін генетичного апарату клітини (мутацій). При спадкових хворобах фактори зовнішнього середовища можуть змінювати вираженість симптомів хвороби. Спадкові хвороби можуть бути уродженими або можуть розпочинатися в будь-якому віці. Наприклад, у разі амавротичної ідіотії дитина розвивається нормально до шести місяців і лише потім починаються ускладнення; м'язова дистрофія виявляється після 3—5 річного віку; хорея Гентінгтона дає себе знати після 35 років життя, а подагра — у похилому віці.

Спадкові хвороби характеризуються генералізованим ураженням тканин і навіть органів, тому вони проявляються у вигляді синдромів або комплексу патологічних ознак.

Захворювання спадкового походження, для прояву яких необхідний вплив шкідливих факторів середовища, отримали назву хвороб із спадковою схильністю (деякі форми діабету тощо).

Спадкові хвороби не слід плутати з уродженими хворобами, які виявляються вже при народженні дитини. Вони можуть бути спадково зумовленими, а також неспадковими, набутими, які виникають внаслідок негативного впливу зовнішніх факторів на процеси ембріогенезу (порушується експресія генів і формування органів). У разі неспадкового походження, такі хвороби визначають як фенокопії спадкових вад розвитку (заяча губа, вовча щелепа тощо).

Мультифакторіальні хвороби мають багатопричинний характер. Вони залежать від складних спадково детермінованих особливостей обміну речовин в організмі (так званої спадкової схильності), патологічний прояв яких здійснюється у взаємодії з комплексом факторів зовнішнього середовища (цукровий діабет, виразка шлунка, різні форми раку тощо).

Класифікація спадкових хвороб. Причиною спадкових хвороб слугує патологічна спадковість, одержана організмом хворого через статеві клітини його батьків.

Залежно від рівня ураження спадкових структур розрізняють:

- генні хвороби – зумовлені змінами на рівні окремих нуклеотидів (помилки при зчитуванні генетичної інформації під час транскрипції);

- хромосомні хвороби - зумовлені кількісними (поліплоїдії, анеуплоїдії) або структурними змінами хромосом (хромосомні перебудови - делеції, інверсії, транслокації, дуплікації).

Генні мутації передаються від покоління до покоління без змін, тоді як більшість хромосомних хвороб, особливо внаслідок порушення кількості хромосом (анеуплоїдія), взагалі не успадковуються. Інверсії, транслокації успадковуються із додатковими перекомбінаціями.

Генні (молекулярні) хвороби. Найбільш поширена класифікація генних спадкових хвороб за характером метаболічних розладів:

· порушення обміну амінокислот (приклади: фенілпіровиноградна олігофренія, тирозиноз, алкаптонурія);

· порушення обміну ліпідів (хвороба Німана — Піка, хвороба Гоше);

· порушення обміну вуглеводів (галактоземія, фруктозурія);

· порушення мінерального обміну (гепатоцеребральна дистрофія);

· порушення білірубінового обміну (синдром Криглера — Наджара, синдром Дубініна — Джонсона).

За типом успадкування розрізняють генні хвороби:

· аутосомно-домінантні - мутантний ген виявляється вже в гетерозиготному стані; хворі хлопчики і дівчатка народжуються з однаковою частотою; патологічна спадковість прослідковується в родоводі «по вертикалі»; принаймні один з батьків хворого також хворий (ахондроплазія, брахідактилія, полідактилія тощо);

· аутосомно-рецесивні - мутантний ген виявляється лише в гомозиготному стані; хворі хлопчики і дівчатка народжуються з однаковою частотою; батьки хворих фенотипово здорові, але є гетерозиготними носіями мутантного гена; патологічна спадковість прослідковується в родоводі родини «по горизонталі»; імовірність народження хворих дітей зростає у разі кровного споріднення батьків (агамаглобулінемія, алкаптонурія, альбінізм, муковісцидоз тощо);

· зчеплені зі статтю - в родинах, обтяжених хворобою, що обумовлена рецесивними мутаціями в Х-хромосомі, занедужує половина синів, а половина дочок — носії мутантного гена (тип успадкування кріс-крос). Хвороба часто виявляється в синів сестер хворого (пробанда) чи в його двоюрідних братів по материнській лінії (гемофілія А, гемофілія В, пігментний ретиніт, фосфат-діабет, кольорова сліпота тощо). Коли мутантний ген, локалізований в У-хромосомі, тоді хворий батько передає його синам (голандричний тип успадкування).

Патологічний стан також може залежати від двох і більше мутантних генів, тому розрізняють моно генні і полігенні спадкові хвороби.

Низка патологічних генів володіє зниженою пенетрантністю. При цьому присутність їх у геномі, навіть у гомозиготному стані, недостатня для розвитку хвороби. Таким чином, не всі типи успадкування хвороб людини укладаються в перераховані схеми.

Хромосомні хвороби.

Усі хромосомні аномалії пов’язані з порушенням інтелекту і поведінки; вони можуть виникати як в аутосомах так і в статевих хромосомах. При цьому порушення числа і структури аутосом призводить до більш серйозніших наслідків і супроводжуються крім розумової відсталості, множинними вадами розвитку.

Причиною анеуплоїдій (або геномних хвороб), є нерозходження хромосом при поділі клітини. Моносомії за будь-якою аутосомою з життям не сумісні. Сумісними з життям є тільки зміни кількості статевих хромосом, такі, як моносомія і трисомія.

Найпоширенішою аутосомною анеуплоїдією є синдром Дауна або трисомія за 21-ю хромосомою. Триплоїдія за Х-хромосомою, або синдром трипло-Х, зустрічається з частотою приблизно 1 на 1000–2000 жінок. Більшість жінок із синдромом трипло-Х фертильні. В основі синдрому Клайнфельтера лежить каріотип 47, ХХY, частота синдрому в популяції досить висока — 1 хлопчик на 1000 немовлят. Зайва Y-хромосома в чоловіків також зустрічається з частотою близько 1:1000.

Причиною дефіциту чи надлишку хромосомного матеріалу в клітині є хромосомні перебудови (аберації). Хромосомні хвороби не виліковуються, тому єдиний спосіб їхньої профілактики — попередження народження хворих дітей. Більшість хромосомних хвороб не є спадковими, а являють собою нові мутації, що виникають у статевих клітинах батьків. Прикладом хромосомної хвороби в людини є синдром «котячого крику», при якому спостерігається втрата ділянки короткого плеча в п’ятій хромосомі.

Більшість ембріонів із хромосомними аномаліями нежиттєздатні і мимовільно абортуються. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я близько 15% вагітностей завершуються спонтанними абортами (викиднями). Частота хромосомних аномалій серед викиднів 2—7-тижневого віку становить за даними різних авторів 40—66%. Отже, в ході ембріогенезу відбувається жорстка елімінація зародків із структурними та кількісними змінами хромосом. Ті хромосомні аномалії, які народжуються, виявляються зовсім або частково безплідними. Тому хромосомні і геномні зміни не нагромаджуються в популяціях, а виникають знову в процесі гаметогенезу в цілком нормальних людей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні методи генетики людини.	\|	Медико-генетичні аспекти лікування та профілактики спадкових хвороб.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.