• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу

План

1. Україна – ЄС: хронологія двосторонніх відносин (1990-2007)

2. Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу

3.1. Україна – ЄС: хронологія двосторонніх відносин (1990-2007)

Відносини між Україною та ЄС були започатковані ще до офіційного проголошення суверенітету України і пройшли такі етапи на протязі становлення української державності.

1990, 5 грудня — прийнята Постанова Верховної Ради України Про реалізацію Декларації про державний суверенітет України у сфері зовнішніх відносин". Уряду було доручено "спрямовувати зусилля на забезпечення безпосередньої участі України у загальноєвропейському процесі та європейських структурах".

1991, грудня — Декларація ЄС щодо України. Заклик до України підтримувати з ЄС відкритий і конструктивний діалог.

1992, 1 лютого — Протокол згоди між ЄС і новими незалежними державами про реалізацію програм технічної допомоги.

1992, 14 вересня — зустріч Президента України Л.Кравчука з Президентом Європейської Комісії Ж. Делором.

1993 — Верховна Рада України прийняла Постанову "Про основні напрями зовнішньої політики України", де вперше була сформульована позиція України щодо ЄС на законодавчому рівні: "перспективною метою зовнішньої політики є членство України в ЄС". Створення Міжвідомчого комітету в справах Європейського співтовариства як державного органу узгодження і координації політики України щодо Європейських співтовариств.

1993, жовтень — відкриття в Києві Представництва Європейської Комісії.

1994, січень — укладення в Москві Угоди між СІЛА, Росією і Україною про виведення ядерної зброї з України, що відкрило шлях до підписання Угоди про партнерство і співробітництво (УПС) і розширення співробітництва між Києвом і Брюсселем.

1994, 14 червня — у Люксембурзі підписано УПС між Україною і ЄС, під час підписання Президент України Л.Кравчук проголосив бажання України стати повноправним членом ЄС. Спеціальна резолюція Ради ЄС щодо України.

1994, 10 листопада — Верховна Рада України ратифікувала Угоду про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС.

1994, 28 листопада — ухвалення на базі УПС Спільної позиції ЄС щодо України.

1995,4 березня — перше засідання Спільного Комітету Україна — ЄС. Розглянуто питання міжгалузевої співпраці України з Європейським Союзом.

1995, 1 червня — підписання Тимчасової угоди про торгівлю між Україною та ЄС.

1995, липень — відкриття в Брюсселі Представництва України при Європейському Союзі.

1996, червень — визнання України країною з перехідною економікою.

1996, 6 грудня — прийняття Радою Європейського Союзу Плану дій щодо України.

1997, 5 вересня — у Києві відбувся перший саміт Україна — ЄС, у ході якого підтверджено європейський вибір України. Обговорено наявні проблеми в договірно-правовій сфері, розглянуто шляхи економічного співробітництва.

1998, 1 березня — ратифікація і початок імплементації УПС. 1998,8 — 9 червня — перше засідання Ради з питань співробітництва

між Україною та ЄС. Україна офіційно заявила про прагнення набути статус асоційованого членства в ЄС.

1998,11 червня — Указом Президента України № 615 затверджена Стратегія інтеграції України до ЄС.

1998, 26 липня — створено Центр перекладів актів Європейського права.

1999, 10 грудня — прийняття на Європейській Раді в Гельсінкі Спільної стратегії ЄС щодо України.

2002 — Президент України звернувся до Верховної Ради з посланням "Європейський вибір: Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 — 2011 pp.".

2004, 28 квітня — Указом Президента України схвалена Стратегія економічного та соціального розвитку України "Шляхом європейської інтеграції" на 2004 — 2015 pp.

2005, 26 січня — Президент України В.Ющенко виступив на засіданні Ради Європи, де підкреслив, що в основі плану перетворень в Україні лежить "реалізація стратегічної зовнішньополітичної мети — членства в Європейському Союзі".

2005, 31 січня — Комісар Беніта Ферреро-Вальднер і Високий представник ЄС Хав'єр Солана подають на розгляд Ради Європейського Союзу "10 пунктів", спрямованих на максимізацію переваг Плану дій Україна — ЄС. У ході зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів Євросоюзу, яка відбулася у Брюсселі, ухвалена програма з десят^ґпунктів, направлена на поглиблення відносин України з ЄС, яка доповнила План дій для України.

2005,21 лютого — на позачерговому засіданні Ради з питань співпраці між Україною та ЄС офіційно схвалено План дій Україна — ЄС.

2005, 1 грудня— у Києві відбувся дев'ятий саміт Україна — ЄС, проведення якого раніше планувалося у жовтні, але термін був змінений. Головний результат саміту — ЄС прийняв політичне рішення надати Україні статус країни з ринковою економікою.

2005, 23 грудня — Рада Європейського Союзу офіційно визнала Україну як країну з ринковою економікою. (Статус ринкової або неринкової економіки використовується для формалізації режимів двосторонньої торгівлі з країнами, які не є членами СОТ. Для країн з неринковим статусом торгівельні умови жорсткіші та більший перелік різноманітних обмежень).

2006, 1 лютого — візит міністра закордонних справ України Б.Тарасюка у Брюссель.

2006,27 жовтня — саміт Україна-ЄС у Гельсінкі.

2007,14 вересня— у Києві відбувся черговий саміт Україна-ЄС.

Зовнішньополітична орієнтація України в напрямку інтеграції до Європейського Союзу сформувалася у 90-ті роки.

Для України європейська інтеграція — це:

• модернізація економіки та залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій;

• підвищення конкурентоспроможності вітчизняного ви робника;

• можливість виходу на єдиний внутрішній ринок Євросоюзу;

• модернізація правового поля української держави;

• демократизація політичної та інституціональної систем;

• наближення соціальних умов України до європейських стандартів;

• активізація культурного і людського взаємообміну;

• інтеграція України в систему глобальних відносин;

• зміцнення національної безпеки України.

Водночас у процесі європейської інтеграції Україні не уникнути і деяких негативних факторів:

• неспроможність нести фінансовий тягар внесків до ЄС;

• зростання конкуренції з боку товаровиробників країн-членів ЄС.

Головна альтернатива європейській інтеграції — перетворення України на економічно нерозвинену і політично ізольовану країну-аутсайдер, що чи навряд влаштовує усі верстви українського суспільства.

Україна — ЄС: інституціоналізація відносин Перші кроки у напрямку інституціоналізації відносин були здійснені з набуттям чинності Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом (УПС) Утворення Української частини Ради з питань співробітництва між Україною і ЄС, яку очолив прем'єр-міністр України (Указ Президента України від 24.02.1998). Передбачено формування в усіх органах державної влади підрозділів співробітництва зЄС.

• Затвердження Стратегії інтеграції України в ЄС (Указ Президента України від 11.06.1998). Стратегія визначила державні структури України, відповідальні за забезпечення інтеграційного процесу, а також його основні напрями.

• Створення Міжвідомчої координаційної ради з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (Постанова Кабінету Міністрів України від 12.11.1998).

• Прийняття Програми інтеграції України до Європейськог Союзу (Указ Президента України від 14.09.2000).

• Утворення Комітету Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції (рішення Верховної Ради України від 14.06.2002).

• Створення Державної ради з питань європейської і євроатлантичної інтеграції України (Указ Президента України від 30.08.2002).

• Прийняття Закону України "Про Концепцію загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" (Закон України від 21.11.2002).

• Створення Національної ради з питань адаптації законодавства України до законодавства ЄС (Указ Президента України від 21.02.2003).

• Створення посади Уповноваженого України з питань європейської і євроатлантичної інтеграції (Указ Президента України від 26.02.2003).

• Затвердження трьох Державних програм з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004 -2007 роки (Указ Президента від 13.12.2003):

—Державна програма підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004 — 2007 pp.;

—Державна програма інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004 — 2007 pp.;

—Державна програма інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004 — 2007 pp.;

• Схвалення Концепції адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів ЄС (Указ Президента України від 05.03.2004).

У липні 1995 р. в Брюсселі було відкрито Представництво України в Європейському Союзі. Внутрішнє забезпечення процесу інтеграції України в ЄС

покладається на вищий, центральні та місцеві органи виконавчої влади України у співпраці з органами законодавчої влади, відповідними органами місцевого самоврядування.

Керівництво стратегією інтеграції України в ЄС здійснює ПрезидентУкраїни.

Кабінет Міністрів забезпечує реалізацію Стратегії інтеграції України в Євросоюз. Міністерство закордонних справ України здійснює заходи щодо забезпечення політичних відносин України з ЄС та координацію діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішньої політики та політики безпеки. Міністерство економіки здійснює міжвідомчу координацію з питань міжгалузевого економічного та соціального співробітництва України з ЄС. Міністерство внутрішніх справ та Міністерство юстиції України здійснюють міжвідомчу координацію з питань співробітництва України з Європейським Союзом у межах власної компетенції.

Інші міністерства та центральні органи виконавчої влади забезпечують реалізацію галузевого співробітництва України з ЄС, імплементацію Угоди про партнерство та співробітництво, здійснюють інші заходи у межах своєї компетенції та визначених Стратегією завдань з метою поглиблення інтеграції України в ЄС.

Одним з важливих завдань у роботі з молоддю в країнах ЄС є ознайомлення молодих людей зі спільними цінностями європейської спільноти. Цю функцію у країнах Європейського Союзу вже багато років виконують євроклуби. Перші ж українські євроклуби були засновані у 1995 році. Вони зазвичай створюються у навчальних закладах (школах, гімназіях, ліцеях, університетах), а також при молодіжних та дитячих організаціях. Євроклуби здійснюють різноманітну роботу: проводять конференції та семінари, поширюють літературу з європейської тематики, організовують молодіжні обміни за підтримки партнерів з Європейського Союзу.

Внутрішні фактори стримування руху України до Європейського Союзу:

• невідповідність розвитку демократичних інституцій і стану громадянського суспільства європейським стандартам;

• низький рівень економічного розвитку, ВНП і доходів на душу населення;

• повільні темпи реформ, їх нескоординованість із завданням європейської інтеграції;

• недосконалість нормативно-правового забезпечення під приємницької діяльності;

• нерозвиненість базових інститутів економіки, несприятливий інвестиційний клімат;

• високий рівень корупції та економічної злочинності;

• вузькість структури експортних пропозицій щодо єдиного внутрішнього ринку Європейського Союзу;

• перевага політичних декларацій над практичними заходами в справі імплементації УПС та Стратегії інтеграції України в ЄС;

• непослідовність зовнішньої політики;

• слабкість адміністративно-інституціонального забезпечення курсу європейської інтеграції;

• відсутність в Україні впливових підприємницьких кіл і незгуртованість політичних сил, які б ідентифікували своє майбутнє з ЄС;

• відсутність цілеспрямованої інформаційно-пропагандистської кампанії на користь інтеграції України в ЄС.

Одне з головних завдань, що стоять перед українською нацією у здійсненні євроінтеграційних намірів — створення та закріплення позитивного іміджу України серед європейців. Так, маючи на меті саме ці завдання, Дніпропетровщина є постійним учасником найбільших національних та міжнародних виставок і форумів. Делегації області у складі керівництва облдержадміністрації, обласної ради та ділових кіл регулярно і з незмінним успіхом презентують власні експозиції та проводять численні переговори про співпрацю у багатьох країнах Європейського Союзу. Експозиції підприємств області були представлені на таких престижних виставках, як "CeBIT" і "Ганновер-Мессе" (м. Ганновер), "Tube Wire" (м. Дюссельдорф), "Дніпропетровський регіон відкритий для співробітництва зі світом" (м. Брюссель), "Познанський ярмарок" (м. Познань), Міжнародний торговельний ярмарок (м. Салоніки) та ін.

Варто також зазначити, що у контексті Державної програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на теренах Дніпропетровщини успішно реалізуються міжнародні мистецькі проекти, які допомагають населенню нашої держави отримати більше інформації про об'єднану Європу. Наприклад, у 2007 році Дніпропетровський художній музей спільно з Британською Радою презентував мистецький проект "Чарівний олівець" — виставку робіт сучасних британських художників-ілюстраторів дитячої книги. За підтримки Посольства Франції в Україні та Французького культурного центру на Дніпропетровщині щорічно проводиться фестиваль "Французька весна". У рамках цієї культурної акції у 2007 році усі бажаючі мали змогу ознайомитись із творчістю учасників III Міжнародного фестивалю студентських франкомовних театрів та IV Міжнародного фестивалю сучасного танцю "Вільний танець", а також відвідати виставку живопису "Решітка" французького художника Ксав'є Галя.

Зовнішні фактори стримування руху України до Європейського Союзу:

• невизначеність країн-членів щодо географічних кордонів майбутнього ЄС і часових рамок приєднання до нього нових країн;

• відсутність потужного проукраїнського лобі в політичних
і ділових колах ЄС;

• пріоритетність російського фактора у зовнішньополітичних і економічних орієнтаціях західноєвропейських країн.

Яким чином відбувалося формування євро інтеграційного вектора розвитку України, більш детально можна простежити, проаналізувавши хронологію двосторонніх відносин Україна — ЄС.

Тема 4. Формування економічного простору України

Читайте також:

1. А/. Верховна Рада України.
2. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
3. Аграрні закони України
4. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
5. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
6. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України
7. Адміністрація Президента України
8. Адреси бібліотек України
9. Акти Верховної Ради України
10. Акти Кабінету Міністрів України
11. Акти Конституційного суду України в системі національного законодавства.
12. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства.

Переглядів: 2397