• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Розрахунки чеками

4 2

ЗАТВЕРДЖУЮ

Зав. кафедри

бухгалтерського обліку

___________ Є.В.Калюга

«____»____________ 200__р.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з курсу “Бухгалтерський облік” (частина 2)

для бакалаврів за напрямом “Економіка і підприємництво”

спеціальностей 6.050100 “Оподаткування” та 6.050100 “Фінанси”

ІРПІНЬ 2004

Конспект лекцій розроблений на основі програми курсу «Бухгалтерський облік», затвердженої у 200__році.

Автор: О.М. Герасименко, ст. викладач

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри бухгалтерського обліку,

протокол № ____ від «____»____________ 200__р.

Зав.кафедрою Є.В.Калюга

ЗМІСТ

ВСТУП

В сучасних умовах господарювання посилюється роль і значення системи бухгалтерського обліку. Науково обгрунтована система організації бухгалтерського обліку сприяє ефективному використанню ресурсів, забезпечує необхідною інформацією всі групи користувачів, сприяє поліпшенню аналізу фінансово-майнового стану підприємств та удосконаленню управління тощо. Тому курс “Бухгалтерський облік” сприяє формуванню висококваліфікованих кадрів з економічних спеціальностей та є складовою частиною циклу профілюючих дисциплін, які формують бакалаврів за спеціальностями “Оподаткування” та “Фінанси”.

Мета курсу “Бухгалтерський облік” полягає у набутті бакалаврами теоретичних знань і практичних навичок з бухгалтерського обліку, що необхідні для контролю за повним і правдивим відображенням господарської діяльності підприємств з різними формами власності та в різних галузях народного господарства.

Завдання курсу – дати студентам знання з методології та методики ведення первинного обліку, відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій, заповнення облікових реєстрів та форм звітності.

Конспект лекцій підготовлений у відповідності з програмою курсу «Бухгалтерський облік» для бакалаврів за напрямом “Економіка і підприємництво” спеціальностей 6.050100 “Оподаткування” та 6.050100 “Фінанси”.

Конспект лекцій дає можливість студентам більш грунтовно оволодіти фундаментальними знаннями з бухгалтерського обліку, засвоїти порядок обліку активів, пасивів та результатів діяльності підприємств різних форм власності..

Тема 1: Загальні принципи організації бухгалтерського обліку в Україні

1. Сутність та значення бухгалтерського обліку.

2. Принципи бухгалтерського обліку та його функції.

3. Особи, які несуть відповідальність за організацію та ведення бухгалтерського обліку в Україні.

4. Облікова політика підприємства.

1. Сутність та значення бухгалтерського обліку

Збір, обробка і систематизація інформації про діяльність господарюючого суб’єкта має важливе значення, адже на підставі цієї інформації здійснюється контроль за діяльністю господарюючого суб’єкта з боку адміністрації, власників, держави тощо, а також приймаються управлінські та інші рішення. Вказана інформація повинна бути представлена у вигляді зрозумілому для різних її користувачів, системно та повно відображати господарську діяльність, що потребує застосування відповідних правил, принципів, способів її формування. Бухгалтерський облік як наука являє собою вчення про систему отримання, обробки і видачі інформації про господарську діяльність підприємств.

Отже, бухгалтерський облік – це основне джерело економічної інформації та важливий засіб контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Бухгалтерський облік як наука виник досить давно. Автором бухгалтерії сотні років вважався монах-математик Лука Пачолі (1445-1515рр.), який є автором книги “Трактат о счетах и записях”. Але нещодавно була знайдена книга датована 1458р. “О торговле и совершенном купце”, автором якої є Бенедетто Котрульі.

В сучасних умовах господарювання бухгалтерський облік є обов'язковим для ведення всіма юридичними особами, а порядок його ведення регулюється законодавчими і нормативними актами різних рівнів. Взагалі, бухгалтерський облік встановлює взаємозв’язок між економікою і правом в процесі господарської діяльності. Економічна сторона бухгалтерського обліку дає змогу оцінити ефективність господарських операцій і процесів, а юридична – їх законність і доцільність.

Згідно закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999 р. бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Отже, головною метою ведення бухгалтерського обліку є надання відповідним користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів підприємства тощо. Основними користувачами інформації, яка формується в системі бухгалтерського обліку є:

1) адміністрація підприємства (управлінський апарат, менеджери, керівники підрозділів, які несуть відповідальність за діяльність підприємства);

2) власники (учасники) підприємства;

3) працівники підприємства;

4) інвестори, постачальники, банки та інші кредитори;

5) контролюючі органи (в тому числі органи ДПС);

6) інші користувачі.

Оскільки різні групи користувачів цікавить різна облікова інформація, порядок формування якої регулюється різними законодавчими і нормативними актами, то в Україні бухгалтерський облік поділяють на 3 види:

1) фінансовий;

2) податковий;

3) управлінський.

Фінансовий облікзабезпечує повне, безперервне і взаємопов'язане відображення всіх господарських операцій, що були здійсненні на підприємстві. Під впливом цих господарських операцій відбуваються зміни в складі активів, власного капіталу і зобов’язань підприємства. Тому об’єктамифінансового обліку є активи, власний капітал, зобов’язання та господарські операції.

Фінансовий облік базується на документуванні всіх господарських операцій і періодичному проведенні інвентаризацій. Також в системі фінансового обліку здійснюється узагальнення всіх господарських явищ в грошовому вимірнику та їх відображення в системі рахунків бухгалтерського обліку за допомогою подвійного запису. В кінці звітного періоду за даними фінансового обліку складається фінансова звітність. Основною формою фінансової звітності є баланс, в якому відображається стан активів, власного капіталу і зобов’язань підприємства на звітну дату.

Отже, фінансовий облік ведеться за допомогою таких елементів, як документація, інвентаризація, оцінка, калькуляція, рахунки, подвійний запис, баланс, звітність. Сукупність вказаних елементів є методомбухгалтерського (фінансового) обліку.

Обов’язковість та порядок ведення фінансового обліку регулюють наступні законодавчі і нормативні акти:

1) Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999 р., який визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

2) Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО)-нормативно-правові акти, затверджені Міністерством фінансів України, що визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які не суперечать міжнародним стандартам;

3) План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291;

4) Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291;

5) Накази та листи Міністерства фінансів України, що роз’яснюють порядок застосування стандартів бухгалтерського обліку;

6) Інші нормативні акти.

Податковий облік –це облік, який ведеться за правилами податкового законодавства. Добре продумана система податкового обліку забезпечує правильне обчислення податків, своєчасну їх сплату, неможливість ухилення від оподаткування. За даними податкового обліку складають податкову звітність (декларації, розрахунки), яку подають до відповідних контролюючих органів. Слід зазначити, що в Україні термін “податковий облік” вперше з’явився в новій редакції Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р. До 1997 р. розмежування бухгалтерського обліку на фінансовий та податковий не існувало. Будь-які зміни в податковому законодавстві зумовлювали відповідні зміни в методології бухгалтерського обліку. Відповідно до нині діючої законодавчої бази, існує ряд розбіжностей між податковим та фінансовим обліком (наприклад, при визначенні оподатковуваного та облікового прибутків). Ряд вчених розглядають податковий облік як самостійний вид обліку з виділенням йому провідного місця в системі облікової інформації. На нашу думку, податковий облік слід розглядати як підсистему бухгалтерського обліку.

Згідно закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999 р. внутрішньогосподарський (управлінський) облік -система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів в процесі управління підприємством. Отже, управлінський облік ведеться підприємствами для забезпечення внутрішніх інформаційних потреб в процесі прийняття управлінських рішень. В системі управлінського обліку відтворюється, передусім, інформація про витрати. Адже саме зменшення витрат є основною умовою підвищення ефективності діяльності підприємства. Обов’язковість та порядок ведення управлінського обліку і складання внутрішньої (управлінської) звітності вирішується адміністрацією підприємства, а його дані є комерційною таємницею.

2. Принципи бухгалтерського обліку та його функції

Принцип бухгалтерського обліку - правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999 р. бухгалтерський облік грунтується на таких основних принципах:

1. автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

2.безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

3. періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

4. історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

5. нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

6. повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

7. послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обгрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

8. обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

9. превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

10. єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

В економічній літературі виділяють такі основні функції бухгалтерського обліку:

1. інформаційна(заключається в отриманні фактичної інформації про господарську діяльність підприємства);

2. контрольна(бухгалтерський облік забезпечує контроль за наявністю і рухом господарських засобів);

3. управлінська(бухгалтерський облік забезпечує інформацією для прийняття обгрунтованих управлінських рішень).

3.Особи, які несуть відповідальність за організацію та ведення бухгалтерського обліку в Україні

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років,несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємствомвідповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999 р. бухгалтерський облік на підприємстві може вестись:

1. бухгалтером чи бухгалтерською службою на чолі з головним бухгалтером, які є штатними працівниками підприємства;

2. спеціалістом з бухгалтерського обліку, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

3. аудиторською фірмою чи централізованою бухгалтерією на договірних засадах;

4. власником або керівником підприємства (крім підприємств, звітність яких повинна оприлюднюватись).

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку на підприємстві відповідає за:

- дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

- організацію контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

- забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємств.

Підприємство самостійно:

- визначає облікову політику;

- обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

- розробляє систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

- затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

- може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

4.Облікова політика підприємства

Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999 р. підприємство самостійно визначає облікову політику.

Облікова політика формується керівником і головним бухгалтером, виходячи із загальних принципів методології та організації обліку й конкретних умов діяльності підприємства, та розкривається у примітках до фінансових звітів. Облікова політика може змінюватися тільки, якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку, або, якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства. Причини та сутність змін в обліковій політиці також необхідно розкривати у примітках до фінансових звітів.

Крім того, зміст облікової політики оформляється спеціальним наказом Про облікову політику, який затверджується керівником підприємства.

Тема 2: Облік грошових коштів, векселів одержаних, фінансових інвестицій

та нетоварної дебіторської заборгованості

Тема 2.1: Облік касових операцій

1. Порядок ведення касових операцій.

2. Документування касових операцій.

3. Аналітичний та синтетичний облік касових операцій.

4. Порядок проведення інвентаризації каси та відображення її результатів в обліку.

1.Порядок ведення касових операцій

Порядок ведення касових операцій регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджене Правлінням НБУ України.

Касапідприємства – приміщення або місце, що призначене для приймання, видачі та зберігання готівкових коштів та інших цінностей (цінних паперів, грошових документів).

Касир– це посадова матеріально-відповідальна особа, яка завідує касою, видачею і прийманням грошей та інших цінностей, що зберігаються в касі. При призначенні працівника на посаду касира його знайомлять з порядком ведення касових операцій. Після цього з касиром укладають договір про повну матеріальну відповідальність.

Підприємства, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою, можуть мати у касі на кінець робочого дня готівку в межах лімітів залишку.

Ліміт залишку готівки в касі– це граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня, який встановлюється установою банку або самостійно визначається підприємством та узгоджується з установою банку. При цьому до банку подають заявку-розрахунок.

Всю готівку понад суми встановленого ліміту підприємства повинні здавати до установи банку для зарахування на поточний рахунок.

Порядок встановлення підприємствам ліміту каси, порядок і строки здавання готівки регулюється Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України.

При виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу) підприємства мають право зберігати готівку в касі понад установлений ліміт протягом трьох робочих днів (включаючи день одержання готівки в установі банку). Не виплачені протягом вказаного терміну суми повертаються до установи банку.

Сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їх каси не повинна перевищувати 10 тис.грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами.

2. Документування касових операцій

Касові операції оформляються документами, типові форми яких затверджені Мінстатом України за згодою з Національним банком України і Мінфіном України.

Оприбуткування готівки в касу, у тому числі і одержаної з банку, здійснюється на підставі прибуткового касового ордера (форма КО-1), підписаного головним бухгалтером або уповноваженими на це особами. При цьому особі, яка здала гроші, видається квитанція, підписана головним бухгалтером, касиром та засвідчена печаткою.

Отримання грошей з банку здійснюється через касира або іншу уповноважену на те особу по грошовому чеку, виписаному на ім’я отримувача. Чекову книжку за заявою отримують в банку. Щоб зняти готівку, бухгалтер заповнює грошовий чек, підписує його разом з керівником і передає касирові. Корінець чека є виправдним документом для записів касових операцій в облікових реєстрах.

Витрачання готівки з каси оформлюється видатковим касовим ордером (форма КО-2), який підписується керівником і головним бухгалтером підприємства. При видачі готівки за видатковим касовим ордером касир вимагає пред’явлення документу, який засвідчує особу отримувача.

На операцію по здачі грошей до банку, крім видаткового касового ордера, також оформляють об’яву на внесок готівкою,в якій вказують дату, хто здає кошти та через кого, одержувача, суму, призначення внеску, номер власного рахунку. Об’ява складається з трьох частин: перша – залишається в банку, друга (квитанція) – передається касиру, третя (ордер) – повертається підприємству з випискою банку після зарахування коштів на поточний рахунок.

Оплата праці, пенсій, стипендій, дивідендів проводиться касиром за платіжними відомостями, без складання видаткового касового ордера на кожного отримувача. По закінченні трьох робочих днів бухгалтер виписує видатковий касовий ордер на загальну суму, виплачену за платіжною відомістю. Проти невиплачених за відомістю сум ставиться надпис депоновано, після чого складають реєстр депонованих сум.

Прибуткові і видаткові касові ордери виписує бухгалтер та до передачі в касу реєструє їх в журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів (форма КО-3).

3. Аналітичний та синтетичний облік касових операцій

Всі факти надходження і вибуття готівки на підприємстві відображаються в касовій книзі (форма КО-4), яка є реєстром аналітичного обліку.

В касі підприємства ведуть тільки одну касову книгу, яка повинна бути пронумерована, прошнурована, скріплена печаткою. Кількість аркушів в касовій книзі підтверджується підписом керівника і головного бухгалтера.

Записи в касовій книзі здійснюються касиром одразу ж після отримання або видачі грошей по кожному касовому ордеру. Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках через копіювальний папір кульковою або чорнильною ручкою. Перші примірники залишаються у касовій книзі, а другі є відривними і називаються – звітом касира.

В кінці кожного робочого дня касир підбиває підсумки операцій за день, виводить залишок готівки в касі підприємства на початок наступного дня і передає до бухгалтерії звіт касира (відривний листок касової книги) разом з прибутковими і видатковими касовими ордерами. Звіт касира разом з касовими ордерами передається бухгалтеру під розпис у касовій книзі.

За даними звіту касира в бухгалтерії ведуть синтетичний облік касових операцій. Для відображення касових операцій в синтетичному обліку звіт касира перевіряють та контирують всі записи з надходження та витрачання готівки.

Для синтетичного обліку касових операцій призначено активний рахунок 30 “Каса”. За дебетом рахунку відображають надходження грошових коштів в касу підприємства, за кредитом – їх виплату. Дебетове сальдо вказує на залишок готівки в касі підприємства на відповідну дату.

При журнальній формі обліку по дебету рахунку 30 “Каса” ведуть відомість 1.1, а по кредиту – журнал 1, підсумки яких в кінці місяця переносять до Головної книги.

Кореспонденція рахунків

Тема 2.2: Облік операцій на рахунках в банках

1. Основні поняття з обліку грошових коштів на рахунках в банках.

2. Форми безготівкових розрахунків.

3. Документальне оформлення операцій на рахунках в банках.

4. Синтетичний та аналітичний облік операцій на рахунках в банках.

5. Особливості обліку грошових коштів в іноземній валюті.

1. Основні поняття з обліку грошових коштів на рахунках в банках

Для здійснення розрахунків та зберігання грошових коштів підприємства відкривають в уповноважених установах банків поточні рахунки. Поточні рахунки повинні відкривати підприємства усіх видів та форм власності. Крім того, суб’єкти підприємницької діяльності мають право відкривати необмежену кількість рахунків в національній та іноземній валюті за своїм вибором і згодою банків.

Для відкриття рахунку потрібно подати до установ банку:

1) заяву на відкриття рахунку встановленого зразка;

2) копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства;

3) копію зареєстрованого статуту підприємства;

4) копію рішення про створення підприємства того органу, якому надано таке право чинним законодавством;

5) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

6) картку із зразками підписів осіб, яким надано право розпоряджатись рахунком, і відтиском печатки.

Переоформлення рахунку може виникати в результаті господарської діяльності банку, або з ініціативи підприємства (повинна бути подана заява на переоформлення з обгрунтуванням причин). Закриття рахунку здійснюється згідно заяви підприємства, при цьому кошти (залишок) на рахунку перераховуються на інший рахунок або передаються готівкою.

Про відкриття чи закриття рахунку підприємство повинно повідомити органи податкової інспекції Повідомленням про відкриття (закриття) рахунку в установі банку. Повідомлення протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунку в установі банку подається платником особисто або надсилається поштою з повідомленням про вручення.

2. Форми безготівкових розрахунків

Перерахування грошових коштів з рахунку підприємства-платника на рахунок отримувача коштів здійснюється з використанням різних форм безготівкових розрахунків. Так, при здійсненні розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків розрахунковими чеками, платіжними дорученнями, вимогами-дорученнями, іншими розрахунковими документами. Нижче розглянуті найбільш поширені на сьогодні форми безготівкових розрахунків.

Розрахунки платіжними дорученнями

Доручення застосовується в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру. Доручення приймаються до виконання від платника протягом 10-ти календарних днів. День заповнення доручення не враховується .

1. Відвантаження продукції та отримання товару і рахунка – фактури на оплату покупцем.

2. Виписка платіжного доручення і передача до банку.

3. Банк платника надсилає документи про перерахування коштів на рахунок постачальника.

4. Банк постачальника зараховує відповідну грошову суму на рахунок постачальника і повідомляє його випискою з рахунка.

Рис. 1 Механізм розрахунків платіжними дорученнями

Розрахунки вимогами – дорученнями

1. Постачальник відвантажує продукцію, виписує вимогу-доручення і разом із товарно-транспортними документами, які передбачені угодою, надсилає платникові.

2. Платник, отримавши платіжну вимогу-доручення та інші документи, при згоді оплатити її заповнює нижню частину вимоги-доручення і здає її в обслуговуючий банк.

3. Банк платника перераховує кошти в банк постачальника.

4. Банк постачальника проводить зарахування коштів та рахунок свого клієнта у день їх надходження.

Рис. 2 Механізм розрахунків платіжними вимогами-дорученнями

Чек — це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, списати чекотримачеві зазначену в чеку суму коштів

9

Читайте також:

1. А. Розрахунки з використанням дистанційного банкінгу.
2. АКТУАРНІ РОЗРАХУНКИ
3. Актуарні розрахунки
4. Безготівкові розрахунки
5. Безготівкові розрахунки із застосуванням платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, платіжних вимог
6. Безготівкові розрахунки фізичних осіб розрахунковими чеками
7. Безготівкові та готівкові розрахунки
8. В. Розрахунки через Інтернет
9. Взаємні розрахунки між бюджетами.
10. Взаєморозрахунки з контрагентами та податковий облік: основні принципи
11. Вплив фьючерсних бірж на ціноутворення та фінансові розрахунки
12. Гідроенергетичні розрахунки

Переглядів: 864