• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Наприклад

Поточний ремонт даху будівлі адміністрації та заміна корпуса комп¢ютера начальника цеху відноситься до робіт, які здійснюються для підтримання об¢єктів в робочому стані, тобто отримання первинно очікуваної суми економічних вигід від їх використання. Тому всі витрати, пов¢язані з проведенням цих поліпшень, будуть віднесені на витрати звітного періоду, а саме:

- ремонт даху будівлі алдміністрації – до адміністративних витрат;

- заміна корпуса ком¢ютера начальника цеху – до загальновиробничих витрат.

Здійснення ж модернізації токарного верстата, а також заміна процесора в комп¢ютері директора сприятимуть підвищенню продуктивності даних об¢єктів, тобто збільшення економічних вигід, первинно очікуваних від їх використання. Тому витрати на використання цих робіт будуть збільшувати первинну вартість основних засобів.

11.Сутність та облік інших необоротних матеріальних активів

Методологічні принципи формування у бухгалтерському обліку інформації про інші необоротні матеріальні активи, порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначається П(С)БО 7 «Основні засоби». Відповідно до П(С)БО 7 інші необоротні матеріальні активи класифікуються за групами:

1) бібліотечні фонди;

2) малоцінні необоротні матеріальні активи;

3) тимчасові (нетитульні) споруди;

4) природні ресурси;

5) інвентарна тара;

6) предмети прокату;

7) інші необоротні матеріальні активи.

Важливою групою в цій класифікації є малоцінні необоротні матеріальні активи. До малоцінних необоротних матеріальних активів будуть відноситися предмети з терміном використання більше одного року. При цьому відповідно до П(С)БО 7 підприємства можуть самостійно встановлювати вартісні ознаки предметів, що включаються до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. Таким чином, при складанні наказу про облікову політику підприємства можуть встановити граничну вартість одиниці предметів, що обліковуються як малоцінні необоротні матеріальні активи. І залежно від цієї суми всі предмети, що надходять на підприємство, терміном використання понад 1 рік будуть поділятися на основні засоби і обліковуватися на рахунку 10 «Основні засоби» або на малоцінні необоротні матеріальні активи і обліковуватися на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи». Для різних підприємств така сума може бути різною залежно від величини активів, виду діяльності тощо. Тому для одних підприємств той чи інший предмет може бути основним засобом, а для інших – малоцінним необоротним активом.

У бухгалтерському обліку при придбанні інших необоротних матеріальних активів будь-яким способом (покупка, самостійне виготовлення тощо) використовується субрахунок 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів».

Для обліку інших необоротних матеріальних активів використовується рахунок 11 «Інші необоротні матеріальні активи». Кожній групі інших необоротних матеріальних активів відповідає окремий субрахунок.

У процесі використання предметів, що входять до складу інших необоротних матеріальних активів, зменшується їх балансова вартість. Це відображається шляхом нарахування амортизації.

Метод амортизації інших необоротних матеріальних активів обирається підприємством самостійно, з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигід від їх використання. П(С)БО 7 передбачає такі методи амортизації: прямолінійний та виробничий. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може також нараховуватися у першому місяці використання об¢єкта у розмірі 50% вартості, яка амортизується, і решта 50% вартості у місяці їх виключення зі складу активів, або відразу у першому місяці використання у сумі 100 % вартості.

Тема 5.2: Облік нематеріальних активів

1. Нематеріальні активи: сутність, визнання, оцінка.

2. Облік руху нематеріальних активів.

3. Амортизація нематеріальних активів.

4. Узагальнення інформації про операції з нематеріальними активами в регістрах бухгалтерського обліку.

1.Нематеріальні активи: сутність, визнання, оцінка

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються П(С)БО 8 "Нематеріальні активи".

Норми П(С)БО 8 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім бюджетних установ).

Відповідно до П(С)БО 8 нематеріальними вважаються немонетарні активи, які:

• не мають матеріальної форми;

• можуть бути ідентифіковані;

• утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, постачання товарів або послуг, в адміністративних цілях або для надання в оренду іншим особам.

Придбаний нематеріальний актив визнаєтьсяпідприємством і відображається в обліку та звітності в складі активів, якщо він відповідає всім критеріям визнання активів, тобто:

- контролюється підприємством внаслідок минулих подій;

- існує ймовірність одержання підприємством майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням;

- вартість активу може бути достовірно визначена.

Для визнання нематеріальних активів, створених на підприємстві,відповідно до вимог П(С)БО 8 застосовуються додаткові критерії визнання:

1. Витрати на створення нематеріального активу класифікуються на етап досліджень та етап розробок.

Дослідження- заплановані підприємством дослідження, які проводяться ним уперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань.

Розробка- застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва чи використання.

2. Витрати на дослідження визнаються витратами під час їх здійснення.Якщо підприємство не може відокремити етап дослідження від етапу розробок у процесі створення нематеріального активу, тоді всі витрати розглядаються як витрати на дослідження.

3. Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки,слід відображати в балансі (визнавати) за умови, якщо підприємство має:

- намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;

- можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;

- інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.

Не слід визнавати нематеріальним активом розроблені (створені) самим підприємством торгові марки, заголовки, назви видань, переліки клієнтів та інші подібні за своєю суттю об'єкти.

В обліку і фінансовій звітності нематеріальні активи поділяються за кількома ознаками: за способом отримання і групами.

Група нематеріальних активів- сукупність однотипних за призначенням та умовами використання нематеріальних активів.

Рис. Класифікація нематеріальних активів в обліку

Рис. Оцінка нематеріальних активів в обліку та звітності за П(С)БО 8 "Нематеріальні активи"

2.Облік руху нематеріальних активів

Витрати на придбання або створення нематеріальних активів до їх введення в експлуатацію збираються на балансовому рахунку 15 "Капітальні інвестиції", субрахунку 154 "Придбання (створення) нематеріальних активів". Введені в експлуатацію нематеріальні активи обліковуються на рахунку 12 “Нематеріальні активи”, за дебетом якого відображають первинну вартість придбаних чи розроблених нематеріальних активів, а також їх дооцінку, за кредитом – вибуття нематеріальних активів та їх уцінку.

Відображення в обліку безоплатного отримання нематеріального активу

Придбання нематеріальних активів за кошти

При створенні нематеріальних активів власними силами всі витрати пов'язані з етапом досліджень визнаються витратами періоду під час їх здійснення:

Дт 941"Витрати на дослідження і розробки"

Кт 13"Знос необоротних активів"

Кт 20"Виробничі запаси"

Кт 661"Розрахунки за заробітною платою"

Нематеріальні активи можуть вибути внаслідок списання за непридатністю, реалізації (продажу), безоплатної передачі, внесення до статутного капіталу інших підприємств тощо.

В кожному із зазначених випадків:

а) у першу чергу відображається списання суми зносу нематеріального активу записом:

Дебет 133 "Знос нематеріальних активів"

Кредит 12"Нематеріальні активи"

б) потім відображають списання залишкової вартості (первісна мінус знос), якщо вона не дорівнює нулю, записами:

У разі списання за непридатністю:

Дебет 976"Списання необоротних активів"

Кредит 12"Нематеріальні активи"

У разі продажу нематеріальних активів:

Дебет 972 "Собівартість реалізованих необоротних активів"

Кредит 12"Нематеріальні активи"

У разі внесення нематеріальних активів до статутного капіталу інших підприємств:

1) на суму залишкової вартості нематеріального активу:

Дебет 972"Собівартість реалізованих необоротних активів"

Кредит 12"Нематеріальні активи"

2) на суму справедливої вартості внесеного до статутного капіталу нематеріального активу:

Дебет 14"Довгострокові фінансові інвестиції"

Кредит 742 "Дохід від реалізації необоротних активів"

3.Амортизація нематеріальних активів

За П(С)БО 8, усі без виключення нематеріальні активи підлягають амортизації.

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання.

Строк корисного використання об’єкта нематеріальних активів встановлюється підприємством самостійно при визнанні цього об’єкта активом.

Строк корисного використання нематеріального активу не повинен перевищувати 20 років і при його визначенні слід ураховувати:

- строк корисного використання подібних активів;

- моральний знос, що передбачається;

- правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання та , інші фактори.

Методи нарахування амортизації визначені у П(С)БО 7:

1) прямолінійний;

2) зменшення залишкової вартості;

3) прискореного зменшення залишкової вартості;

4) кумулятивний;

5) виробничий.

При розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків:

- якщо існує невідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання;

- якщо ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання, і припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

Бухгалтерські записи з нарахування амортизації:

Дебет 23 "Виробництво"

Дебет 91"Загальновиробничі витрати"

Дебет 92"Адміністративні витрати"

Дебет 93"Витрати на збут"

Дебет 94"Інші витрати операційної діяльності"

Дебет 97"Інші витрати"

Дебет 99"Надзвичайні витрати"

Кредит 133"Знос нематеріальних активів"

4.Узагальнення інформації про операції з нематеріальними активами в регістрах бухгалтерського обліку

Аналітичний облік нематеріальних активів та зносу цих активів ведеться за кожним об'єктом окремо в картках обліку з розподілом на власні та отримані на умовах фінансової оренди, виробничі та невиробничі об'єкти.

Для узагальнення інформації про наявність та рух нематеріальних активів та їх знос призначений Журнал 4 (за кредитом рахунків 10, 11, 12, 13, 14, 15, 18, 19, 35). У першому розділі Журналу 4 відображається:

- вибуття нематеріальних активів внаслідок їх продажу, безоплатної передачі, невідповідності критеріям визнання активом;

- сума уцінки, яка відображається за кредитом відповідних рахунків нематеріальних активів;

- сума нарахованої амортизації;

- сума збільшення зносу нематеріальних активів внаслідок їх дооцінки та зменшення корисності.

У другому розділі Журналу 4 відображаються капітальні інвестиції (введення в дію нематеріальних активів, вибуття капітальних інвестицій внаслідок продажу, уцінка тощо).

Аналітичний облік капітальних інвестицій у нематеріальні активи ведеться у Відомості 4.1 за дебетом рахунку 15. Також у цій відомості відображаються витрати на модернізацію, модифікацію нематеріальних активів, які призводять до збільшення первісне очікуваних від їх використання майбутніх економічних вигод.

У Відомості 4.3 ведеться аналітичний облік нематеріальних активів за кожним інвентарним об'єктом.

Тема 6: Облік власного капіталу та забезпечення зобов’язань

Тема 6.1: Облік власного капіталу та розрахунків з учасниками

1. Власний капітал та його складові.

2. Порядок формування статутного капіталу.

3. Синтетичний та аналітичний облік статутного капіталу.

4. Облік розрахунків з учасниками.

5. Облік додаткового капіталу.

6. Облік резервного капіталу.

1.Власний капітал та його складові

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

До власного капіталу відносяться:

1) статутний капітал – це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства (тобто, зареєстрована вартість простих та привілейованих акцій для акціонерних товариств або сума оголошеного статутного капіталу для інших підприємств). Розмір статутного капіталу обов’язково фіксується в установчих документах.

1) неоплачений капітал – сума, яка на дату реєстрації підприємства заявлена, але фактично не внесена засновниками. Невкладені кошти засновників (учасників) зменшують реальний розмір статутного капіталу і в балансі відображаються зі знаком мінус;

2) пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його фінансово-господарської діяльності. Пайовий капітал складається з сум пайових внесків членів споживчого товариства, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок та інших підприємств, а також паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) в сільському господарстві, одержаних в результаті розподілу на паї колективної власності;

3) додатковий капітал – складається із емісійного доходу, тобто доходу одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість; іншого вкладеного капіталу; дооцінки активів; безоплатного одержання необоротних активів; іншого додаткового капіталу;

4) вилучений капітал – вартість акцій власної емісії, які на даний момент не розміщені серед акціонерів. Вилучений капітал не впливає на суму власного капіталу, а лише показує, що цей капітал належить підприємству, але не закріплений за конкретною особою (акціонером). Вилучений капітал повинен бути або перепроданий, або анульований;

5) резервний капітал – використовується відповідно до напрямків, передбачених в установчих документах: як правило, у випадках недостачі прибутку за рахунок резервного капіталу покриваються непередбачені витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації товариства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо. В Законі України “Про господарські товариства” передбачено створення в господарському товаристві резервного капіталу у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного капіталу передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5% суми чистого прибутку;

6) нерозподілені прибутки – це прибутки, одержані в результаті фінансово-господарської діяльності підприємства, які зменшені на суму прибутків використаних у звітному році, включаючи нарахування податку на прибуток. Нерозподілений прибуток є власністю акціонерів і збільшує суму власного капіталу. Якщо фінансові результати діяльності збиткові, то сума збитку зменшує суму власного капіталу.

2.Порядок формування статутного капіталу

Підприємства різних організаційно-правових форм мають особливості щодо їх створення, які, як правило, вливають на відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку щодо формування статутного капіталу.

Законом України "Про господарські товариства" встановлено мінімальний розмір статутного капіталу різних видів товариств. Для товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю ця сума еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам. До моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) кожен з учасників повинен внести не менше 30% внеску, вказаного в установчих документах. Після того, як підприємство зареєстроване ТОВ може розпочинати здійснення господарської діяльності, але при цьому слід пам’ятати, що протягом року з дня реєстрації статутний капітал повинен бути сформований повністю.

Статутний капітал на державному підприємстві являє собою вартість державних засобів, виділених у постійне користування і розпорядження підприємству у вигляді основних засобів та оборотних коштів. Подальше збільшення статутного капіталу здійснюється за рахунок об’єктів капітального будівництва, дооцінки основних засобів, безкоштовно одержаних ТМЦ та інших засобів тощо. Статутний капітал зменшується на суму вартості безкоштовно переданих основних засобів по розпорядженню вищих органів, списування об’єктів з балансу, безкоштовно вилучених ТМЦ тощо.

Щодо акціонерних товариств (АТ), то реєстрація випуску акцій здійснюється в межах, встановлених зборами акціонерів. В Україні розмір статутного капіталу АТ не може бути меншим 1250 мінімальних заробітних плат. Згідно законодавства, до дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції, повинні внести не менше 30% їх номінальної вартості, а якщо всі акції розподіляються між засновниками, то – 50%. Статутний капітал повинен бути оплачений акціонерами протягом року. Якщо у встановлений термін акції не оплачені, то підписка на акції анулюється або зменшується сума до фактично внесеної величини. Акції засвідчують право власності на активи підприємства. Акціонери не можуть вимагати від АТ внесеного ними капіталу, за виключенням випадків реорганізації і ліквідації товариства. В період функціонування АТ вони мають можливість повернути споживчу вартість всього капіталу тільки шляхом продажу належних їм акцій.

Відповідно до Закону України “Про господарські товариства” збільшення статутного капіталу АТ здійснюється шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції, збільшення номінальної вартості акцій. Зменшення статутного капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій, вилученням частини акцій у акціонерів з метою анулювання.

При приватизації державних підприємств статутний капітал створюється на основі оцінки вартості майна. Після реєстрації АТ комісія по приватизації проводить закриту підписку на акції.

В будь-якому випадку слід пам’ятати:

- майно, внесене в натуральній формі в рахунок вкладів до статутного капіталу оприбутковується в оцінці, що визначена за домовленістю засновників;

- збільшення або зменшення статутного капіталу здійснюється тільки у встановленому порядку і після внесення змін в засновницькі документи.

3.Синтетичний та аналітичний облік статутного капіталу

Синтетичний облік статутного капіталу здійснюється на рахунку 40 “Статутний капітал”. Рахунок 40 “Статутний капітал”призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства.

За кредитом рахунка 40 “Статутний капітал” відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом – його зменшення.

Сальдона цьому рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства, незалежно від фактичного розміру внесків.

Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу за кожним засновником, учасником, акціонером тощо.

Суми заборгованості власників за внесками до статутного капіталу підприємства обліковуються на рахунку 46 “Неоплачений капітал”.

За дебетомрахунка 46 відображається заборгованість засновників (учасників) за внесками до статутного капіталу, а за кредитом– погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу.

Аналітичний облік ведеться за видами неоплаченого капіталу та за кожним засновником підприємства.

Облік вилученого капіталу здійснюється на рахунках 45 “Вилучений капітал” у випадках викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу; анулювання тощо.

По дебету рахунка 45 відображається фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників, а по кредиту – вартість анульованих або перепроданих акцій (часток).

Рахунок 45 “Вилучений капітал” має такі субрахунки:

451 “Вилучені акції”

452 “Вилучені вклади й паї”

453 “Інший вилучений капітал”

Аналітичний облік вилученого капіталу ведеться за видами акцій (вкладів, паїв).

При журнальній формі обліку дані по рахункам 40 “Статутний капітал”, 45 “Вилучений капітал”, 46 “Неоплачений капітал” відображають в журналі 7.

Господарські операції з обліку статутного, вилученого та неоплаченого капіталу

4.Облік розрахунків з учасниками

Для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками та засновниками підприємства, що пов’язані з розподілом прибутку (дивіденди тощо), призначений рахунок 67 “Розрахунки з учасниками”.

За кредитом рахунка 67 відображується збільшення заборгованості підприємства перед засновниками та учасниками товариства, за дебетом - її зменшення (погашення), у тому числі реінвестування доходів тощо.

Рахунок 67 "Розрахунки з учасниками" має такі субрахунки:

671 "Розрахунки за нарахованими дивідендами";

672 "Розрахунки за іншими виплатами".

На субрахунку 671 "Розрахунки за нарахованими дивідендами" облічують дивіденди, нараховані власникам простих та привілейованих акцій (часток у статутному капіталі) за рахунок прибутку або інших, передбачених установчими документами, джерел. Дивіденди – це частина прибутку, що підлягає розподілу між учасниками (засновниками)

На субрахунку 672 "Розрахунки за іншими виплатами" підприємства ведуть облік інших виплат, нарахованих засновникам та учасникам за користування майном, зокрема земельним і майновим паєм, а також виплат у зв'язку з одержанням належної вибулому учаснику (засновнику) частини активів підприємства

Аналітичний облік розрахунків з учасниками та засновниками ведеться за кожним засновником та учасником та за видами виплат.

Типові операції з обліку розрахунків з учасниками

5.Облік додаткового капіталу

Рахунок 42 “Додатковий капітал”призначено для обліку та узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки необоротних активів і фінансових інструментів, та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

За кредитом рахунка 42 “Додатковий капітал”відображається збільшення додаткового капіталу, за дебетом- його зменшення.

Рахунок 42 “Додатковий капітал”має такі субрахунки:

421 “Емісійний доход”;

422 “Інший вкладений капітал”;

423 “Дооцінка активів”;

424 “Безоплатно одержані необоротні активи”;

425 “Інший додатковий капітал”.

На субрахунку 421 “Емісійний доход” відображається різниця між продажною і номінальною вартістю первинно розміщених акцій.

На субрахунку 422 “Інший вкладений капітал”обліковують інший вкладений засновниками підприємств капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески тощо без рішень про зміни розміру статутного капіталу.

На субрахунку 423 “Дооцінка активів” відображається сума дооцінки необоротних активів і фінансових інструментів, яку здійснюють у випадках, передбачених законодавством та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Залишок додаткового капіталу на субрахунку зменшується у разі уцінки та вибуття зазначених активів, зменшення їх корисності.

На субрахунку 424 “Безоплатно одержані необоротні активи”відображається вартість необоротних активів, безоплатно одержаних підприємством від інших осіб. Залишок додаткового капіталу зменшується на суму визначеного доходу протягом строку корисного використання безоплатно одержаних об’єктів необоротних активів і при вибутті таких активів і землі.

На субрахунку 425 “Інший додатковий капітал”обліковують інші види додаткового капіталу, які не можуть бути включені до наведених вище субрахунків.

При журнальній формі обліку дані по рахункам 42 “Додатковий капітал” відображують в журналі 7.

6.Облік резервного капіталу

Для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного згідно з діючим законодавством та засновницькими документами за рахунок нерозподіленого прибутку, використовується рахунок 43 “Резервний капітал” .

По кредиту рахунка 43 відображається створення резервів, по дебету- їх використання. Сальдо цього рахунка відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами та напрямками використання.

При журнальній формі обліку дані по рахункам 43 “Резервний капітал” відображають в журналі 7.

Наприклад:

1. Збільшено розмір резервного капіталу за рахунок прибутку: Дт44 Кт43;

2. Нараховано дивіденди за привілейованими акціями при недостатності на ці цілі прибутку: Дт43 Кт671.

Тема 6.2: Облік забезпечення зобов’язань

1. Облік забезпечення майбутніх витрат і платежів.

2. Облік цільового фінансування та цільових надходжень.

1.Облік забезпечення майбутніх витрат і платежів

Забезпечення, як економічна категорія, означає створення резервних і страхових фондів для гарантування погашення заборгованості кредиторам.

До забезпечень наступних витрат і платежів відносять:

> витрати на оплату майбутніх відпусток;

> додаткове пенсійне забезпечення;

> гарантійний ремонт реалізованої продукції (сервісне обслуговування);

> інші витрати.

Облік забезпечень ведеться на рахунку 47 «Забезпечення наступних витрат і платежів» у розрізі субрахунків:

471 «Забезпечення виплат відпусток»

472 «Додаткове пенсійне забезпечення»;

473 «Забезпечення гарантійних зобов'язань»;

474 «Забезпечення інших витрат і платежів».

На субрахунку 471 відображаються нарахування резерву на оплату відпусток. Такий резерв створюється щомісячно, виходячи з фактично нарахованого фонду оплати праці окремих групп персоналу підприємства і відсотка відрахувань, розрахованого за відповідною методикою.

На субрахунку 472 здійснюється облік додаткового пенсійного забезпечення. З метою кращого матеріального забезпечення пенсіонерів доцільно створювати резерв із додаткового страхування. Частина коштів може відраховуватися у резерв за рахунок підприємства, а частина – за рахунок працюючих.

На субрахунку 473 відображається операції з нарахування забезпечення гарантійних зобов’язань з ремонтів та сервісного обслуговування.

На субрахунку 474 відображаються операції зі створення інших забезпечень, не передбачених попередніми субрахунками.

Синтетичний облік ведуть в журналі 7, а аналітичний – у відомість 7.3 в якій наводяться забезпечення за окремими субрахунками, дані про сальдо на початок і кінець місяця, дебетовий і кредитовий обороти. Аналітичний облік ведеться за напрямками формування і використання коштів.

Кореспонденція рахунків

2.Облік цільового фінансування і цільових надходжень

На рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» ведеться облік узагальнення інформації про наявність та рух коштів, отриманих для здійснення заходів цільового призначення (в тому числі отримана гуманітарна допомога).

Кошти цільового фінансування і цільових надходжень можуть надходити як субсидії, асигнування з бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески фізичних та юридичних осіб тощо.

За кредитом рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» відображаються кошти цільового призначення для фінансування певних заходів, за дебетом - використані суми за певними напрямками, визначення їх доходом, а також повернення невикористаних сум.

Синтетичний облік по рахунку 48 ведеться в журналі 7.

Аналітичний облік коштів цільового фінансування і цільових надходжень та їх витрачання провадиться за їх призначенням та джерелами надходжень.

Відображення цільового фінансування при надходженні активів на підприємство:

Зменшення цільових надходжень і цільового фінансування відображаються записами:

Тема 7: Облік витрат, доходів і результатів діяльності підприємства

1. Витрати діяльності: визнання, оцінка, класифікація

2. Способи обліку витрат діяльності

3. Формування та облік собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

4. Облік адміністративних витрат

5. Облік витрат на збут

6. Облік інших операційних витрат та облік інших витрат

7. Облік фінансових витрат

8. Облік надзвичайних витрат

9. Доходи підприємства: визнання, класифікація та оцінка

10. Загальний порядок обліку доходів

11. Облік доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

12. Облік інших доходів від операційної діяльності.

13. Облік доходів від фінансових операцій та облік інших фінансових доходів

14. Облік інших доходів

15. Облік надзвичайних доходів

16. Поняття фінансових результатів, порядок їх формування та обліку

17. Облік нерозподілених прибутків (непокритих збитків)

1.Витрати діяльності: визнання, оцінка, класифікація

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначаються ПБО 16 "Витрати".

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Крім того витрати визнаються за умови, що вони можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу, для отримання якого вони були здійснені. Витрати, які неможливо пов’язать з доходами певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості між відповідними звітними періодами (наприклад, амортизація).

Не визнаються витратами і не включаються до звіту про фінансові результати:

ü платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

ü попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

ü погашення одержаних позик;

ü інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають визначенню витрат звітного періоду.

Витрати класифікуються в бухгалтерському обліку залежно від характеру та видів діяльності за такими групами:

1. Витрати, пов'язані з операційною діяльністю підприємства:

• собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);

• адміністративні витрати;

• витрати на збут;

• інші операційні витрати.

2. Витрати, пов'язані з іншою діяльністю підприємства:

• втрати від участі в капіталі;

• фінансові витрати;

• інші витрати.

Читайте також:

1. Абсолютні синоніми (наприклад, власне мовні й запозичені) в одному тексті ділового стилю вживати не рекомендується.
2. Дієслова з префіксом дис-виражають значення ліквідації дії, названої безпрефіксним дієсловом, наприклад: гармонізувати – дисгармонізувати, асоціювати – дисасоціювати.
3. Для одиничного і дрібносерійного виробництва норма витрати визначається як укрупнена, наприклад, на 1000 станко-годин роботи даного виду роботи устаткування
4. Етикет – (прикріплювати) установлений порядок поведінки в товаристві, певному оточенні, наприклад, придворний етикет, дипломатичний етикет.
5. Модель фірми в умовах стабільних зовнішніх звязків з декількома суттєво різними ринками, наприклад, в різних країнах
6. Найчастіше життєві навички об'єднують у три групи. Наприклад: соціальні, когнітивні та емоційно-вольові навички.
7. Наприклад
8. Наприклад
9. Наприклад
10. Наприклад для одиниць довжини
11. Наприклад, працівник міліції, знаючи про злочин, що готується, його не припиняє, хоча зобов'язаний був це зробити, а тому злочин вчинюється.

Переглядів: 842