• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Наприклад

Таблиця показує: чім більше термін збирання врожаю, тим менша врожайність і більші витрати зерна. Різниця врожайності між першою і третьою групами становить 20 ц/га.

Залежність урожайності озимої пшениці від терміну збирання

За кількістю ознак покладених в основу групування розрізняють два види групування — просте і складне.

Просте гру­пування — це групування за будь-якою однією ознакою.

Склад­не групування може бути комбінаційним, якщо в його основі послідовно скомбіновано дві і більше ознак, або вага/помірним, якщо воно проводиться за певною множиною ознак одночасно.

Реалізація продукції підприємствами місцевої промисловості

за поточний рік.

За рік реалізовано продукції на 100 тис. грн більше ніж заплановано.

Це зведення буде просте, так як ми зробили лише простий підрахунок підсумків.

З таблиці ми бачимо, що не всі підприємства виконали план, хоча взагалі обсяг реалізованої продукції збільшився на 1000 тис грн.

Для того щоб виділити підприємства нам необхідно розділити їх на 2 групи: виконали план, не виконали план.

Тоді зведення буде мати такий вид:

Групуваня підприємств місцевої промисловості

по виконанню плану реалізації продукції за 2001 рик.

Через підприємства які не виконали план недодало продукції на 190 тис грн.

Це зведення називається – групове чи складне, тому що ми згрупували заводи по 2 групам: виконали та не виконали план, та зробили підрахунки по групах та взагалі по підприємствах.

Застосування комбінаційних групувань дозволяє провести більш ґрунтовний аналіз розвитку явищ, виявити взаємозв'язки і залеж­ності між ними. Комбінаційні групування можна здійснювати одночасно не тільки за двома ознаками, а і за трьома і більше ознаками. Але застосуванням комбінаційних групувань не слід зловживати, то­му що із збільшенням кількості ознак групування різко збільшу­ється кількість груп, що зменшує їх наочність. Надмірне подріб­нення груп ускладнює аналіз матеріалу і знижує ефективність ви­користання статистичної інформації. Розподіл групувань на три види має певною мірою віднос­ний характер. Адже часто групування універсальні: одночасно виділяються типи, визначається склад сукупності й виявляється взаємозв'язок між ознаками. Всі наведені вище приклади групування здійснені на основі безпосереднього узагальнення первинних даних статистичного спостереження. Такі групування можна назвати первинними. На практиці іноді доводиться перегруповувати раніше згрупова­ний матеріал для забезпечення співставлення даних двох або декількох групувань, порівнянності структур двох сукупностей за однією і тією самою ознакою. Результат перегрупування назива­ють вторинним групуванням. Перегрупування здійснюється або об'єднанням, або розбиттям інтервалів первинного групування.

Основні питання методології побудови статистичних групувань

Першочерговим питанням теорії групування є вибір ознак, за якими відмежовуються окремі групи. Ознаки, які покладені в основу групування, називаються групувальними ознаками. За­вдання вибору групувальної ознаки вирішується з урахуванням суті і законів розвитку явища, що вивчається. Залежно від мети дослідження обираються ознаки, які найбільш повно і точно ха­рактеризують досліджуваний об'єкт, дозволяють виявити його типові риси та властивості. Розмаїття ознак, за якими може здійснюватись групування, можна певним чином класифікувати.

За формою вираження групувальні ознаки можуть бути ат­рибутивними і кількісними.

Атрибутивними називаються ознаки, які не мають кількісного вираження і реєструються у вигляді тек­стового запису. Число груп, на які поділяється досліджувана су­купність, визначається кількістю різновидів цієї ознаки. Так, гру­пування населення за статтю дає дві групи — чоловіки і жінки, групування населення за рівнем освіти дає шість груп — повна вища, базова вища, професійно-технічна, повна загальна, базова загальна середня, початкова загальна. Окремим видом атрибутивних групувань є групування за альтернативною ознакою, коли є лише два варіанти атрибутив­ної ознаки, причому один з них виключає інший. Наприклад, розподіл студентів на тих, хто одержує стипендію, і тих, хто її не одержує; підприємство може бути рентабельним, або збитковим.

Кількісні (варіюючі) ознаки — це ознаки, які набувають різних цифрових характеристик і виражаються числовими значеннями. Наприклад, розподіл робітників підприємства за віком, за стажем роботи, за розміром заробітної плати.

Кількісні озна­ки, в свою чергу, поділяють на дискретні та інтервальні.

Дис­кретні (перервні) кількісні ознаки виражаються в кожній групі тільки цілими числами. Наприклад, кваліфікаційний розряд робітників, кількість дітей у сім'ї, число кімнат у квартирі тощо.

Ознаки, які можуть набувати різного значення в певних межах, називаються інтервальними або безперервними. Безперервна кількісна ознака в кожній групі визначається цілими одиницями та їх частками в межах від одного числа до іншого.

Різниця між максимальним і мінімальним значеннями ознаки в кожній групі називається інтервалом групування.

Наступним важливим кроком після визначення групувальної ознаки є розподіл одиниць сукупності на групи. Тут виникає питан­ня щодо кількості груп і величини інтервалу. Здійснюючи групу­вання за атрибутивними ознаками, питання про кількість груп не ставиться, оскільки їх стільки, скільки атрибутивних ознак.

При групуванні за кількісною ознакою постає питання що­до кількості груп і інтервалів групування. Питання про число груп і величину інтервалу слід вирішувати залежно від багатьох обставин, насамперед відповідно до мети дослідження і діапазо­ну варіації групувальної ознаки. Число груп пов'язано з обсягом сукупності. Тут немає чітко визначених наукових прийомів, які дозволяють вирішувати це питання при любих обставинах. Кож­ного разу це завдання вирішується з урахуванням конкретних об­ставин. Однак, існує формула, запропонована американським вченим Стерджесом, за допомогою якої можна намітити число груп n, якщо відома чисельність сукупності N:

Наприклад, при 200 одиницях сукупності число груп визна­чається таким чином: n = 1 + 3,322 lg 200 = 9.

Керуючись цією формулою, В.К. Горковий подає номограму, яка показує залежність кількості груп від чисельності сукупності:

За величиною розрізняють інтервали рівні і нерівні. Рівні інтервали застосовують тоді, коли зміни кількісної ознаки всередині сукупності відбуваються рівномірно. Величину інтервалу при групуванні із застосуванням рівних інтервалів визначають за формулою:

	- найбільше і найменше значення ознаки;
	- кількість груп.

Читайте також:

1. Абсолютні синоніми (наприклад, власне мовні й запозичені) в одному тексті ділового стилю вживати не рекомендується.
2. Дієслова з префіксом дис-виражають значення ліквідації дії, названої безпрефіксним дієсловом, наприклад: гармонізувати – дисгармонізувати, асоціювати – дисасоціювати.
3. Для одиничного і дрібносерійного виробництва норма витрати визначається як укрупнена, наприклад, на 1000 станко-годин роботи даного виду роботи устаткування
4. Етикет – (прикріплювати) установлений порядок поведінки в товаристві, певному оточенні, наприклад, придворний етикет, дипломатичний етикет.
5. Модель фірми в умовах стабільних зовнішніх звязків з декількома суттєво різними ринками, наприклад, в різних країнах
6. Найчастіше життєві навички об'єднують у три групи. Наприклад: соціальні, когнітивні та емоційно-вольові навички.
7. Наприклад
8. Наприклад
9. Наприклад
10. Наприклад для одиниць довжини
11. Наприклад, працівник міліції, знаючи про злочин, що готується, його не припиняє, хоча зобов'язаний був це зробити, а тому злочин вчинюється.

Переглядів: 1320