Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Вчинок як першоелемент моральної діяльності.

Тема 5. МОРАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

 

 

1. Вчинок як першоелемент моральної діяльності.

2. Проблема співвідношення цілей і засобів діяльності.

 

 

 

Отже, першоелементом моральної діяльності є вчинок.

В етиці розрізняють два підходи до розуміння суті моральної діяльності – більш широкий і більш вузький.

Згідно з першим, широким підходом, діяльність є моральною, якщо узгоджується з вимогами моралі, її нормами та цінностями.

У вужчому ж розумінні власне моральною є лише така діяльність, яка ґрунтується на усвідомленому виборі її суб’єкта й має на меті активне утвердження певних моральних цінностей.

Указане розрізнення є важливим для нас, оскільки воно дає змогу зрозуміти, що, взагалі кажучи, справжній моральний вчинок є явищем рідкісним у повсякденному людському житті.

Можна бути чесною, порядною, доброю людиною і не здійснювати при цьому жодних вчинків.

Вчинок же можна визначити як практичний акт цілеспрямованого утвердження певних моральних цінностей у ситуації, де ці цінності беруться під сумнів або заперечуються.

Беручись захищати данні цінності, людина наче виступає з ряду, відокремлюється від маси, втручається у відкриту подієвість буття, розв’язку якої заздалегідь передбачити неможливо.

Саме відсутність онтологічних гарантій щодо стверджуваних цінностей і пов’язана з цим неминучість морального ризику відрізняють вчинок від того, що називається „героїчним вчинком”, або подвигом, - діяння, спрямованого скоріше на досягнення певної мети, аніж на її полемічне ствердження у світі.

Подвиг – зрушити з місця, „подвигнути” якусь украй важку у фізично-життєвому відношенні, але безсумнівно потрібну справу.

Вчинок – зробити щось за рішенням власної совісті, на свій страх і ризик, без сподівань на загальне схвалення власних моральних мотивів.

За всієї своєї ризикованості справжній вчинок із самого початку несе в собі потужній моральний пафос; втручаючись у рутинний перебіг справ, він утверджує в ньому дієвість совісного суду, прерогативи вищих людських цінностей.

За словами відомого соціопсихолога І.С.Кона, „всі вчинки здійснюються в конкретній ситуації”, тобто визначаються не лише абстрактними закономірностями моральної сфери, а й реальним людським співбуттям у світі.

Разом з тим, „замикаючись” на конкретну ситуацію, моральний вчинок незмінно виходить за її межі і, завдяки акумульованій ним духовній енергії, підносить саму цю ситуацію на рівень високої драми людської свободи й цінностей.

Осяяна вчинком, ця ситуація набуває якісно нових рис, що вже не можуть бути зведені до її попереднього стану.

Для сформованої християнською традицією моральної культури Європи прообразом цієї необоротності справжнього вчинку постає не що інше, як самий божественний Першовчинок – хресна жертва Христа, після якої, як стверджували вже отці християнської церкви, світ змінився у самій своїй основі й принципово вже ніколи не може бути таким, яким був раніше.

Так і людські вчинки хоч на крихту, але змінюють світ довкола нас: мужнє утвердження власної гідності, прощення, адресоване ворогові, прояв співчуття там, де на нього не сподівалися, - вносять у наше життя елементи цієї моральної необоротності.

З огляду на те, що повноцінний вчинок є сильнодіючим засобом людського втручання у світ, першою етичною настановою щодо нього, хоч як це парадоксально не звучить, має бути: не зловживати вчинком.

Вище вже йшлося про те, що вчинок за своєю суттю є в людській поведінці явищем рідкісним; так воно, очевидно, й має бути.

Водночас вчинок залишається серцевиною, першоелементом моральної діяльності, у відриві від якого остання просто втрачає свій смисл.

Людина, не здатна до вчинків, не є справжнім суб’єктом моральності.

Отже, друга етична настанова щодо вчинку має вимагати готовності його здійснити, коли в цьому виникає потреба.

Саме цією готовністю визначається, зрештою, моральна зрілість людської особистості.

 


Читайте також:

  1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
  2. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
  3. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
  4. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
  5. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
  6. Аналіз процесу і продуктів діяльності.
  7. Базове поняття земле оціночної діяльності.
  8. Банки як суб’єкти підприємницької діяльності.
  9. Банкрутство як правовий механізм регулювання підприємницької діяльності.
  10. Безпеки життєдіяльності.
  11. Біологічні основи мислительної діяльності.
  12. Будучи, як правило, дочірніми фірмами великих компаній, вони існують за рахунок засобів венчурного капіталу і здійснюють чітко визначений вид діяльності.




Переглядів: 7971

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Справедливість. | Проблема співвідношення цілей і засобів діяльності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.008 сек.