Спеціалізація станцій

Призначення спеціалізованих вантажних станцій

Тема 12. СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ВАНТАЖНІ СТАНЦІЇ

У пунктах масової переробки однорідних вантажів будуються спеціалізовані вантажні станції, що забезпечують ритмічність і потоковість обробки масових вантажів і прискорену обробку рухомого складу на станції, ефективне використання вантажно-розвантажувальних механізмів і скорочення обсягу роботи сортувальних станцій за рахунок формування маршрутних поїздів. Спеціалізовані станції будуються для переробки контейнерів, великовагових вантажів, сипучих вантажів, зерна, лісу, нафтопродуктів і розташовуються в районах зародження чи погашення вантажопотоків (ліс, зерно, нафта) чи в залізничних вузлах, поблизу великих міст.

На спеціалізованих станціях передбачаються пристрої для обслуговування вантажного руху, проведення вантажних операцій, а також виробничо-службові будівлі, пристрої електропостачання, СЦБ, телемеханіки і зв'язку, водопостачання й ін.

Розрахунки і проектування спеціалізованих станцій провадяться за методикою розрахунків і технічних умов проектування, розробленою для проміжних, дільничних і вантажних станцій з урахуванням специфіки роботи.

Для переробки контейнерів будуються спеціальні станції - термінали трьох видів: 1) для обслуговування крупнотонажних контейнерів, 2) середньотонажних контейнерів; 3) об'єднані, де провадяться операції з крупно- і середньотнажними контейнерами. Перші і треті можуть будуватися як самостійні станції у великих вузлах і морських портах чи споруджуватися на території вантажного району. Другі звичайно будуються у вантажному районі.

Рис. 12.1. Схема термінала з паралельним розташуванням парків станції і перевантажувального комплексу: 1 – контора ДС; 2 – приймально-відправні колії; 3 – огородження; 4 – контейнерний майданчик; 5 – підкранова колія; 6 – козловий кран; 7 – платформа для вивантаження напівпричепів; 8 – під'їзди для автомобілів; 9 – площадка для стоянки напівпричепів і автомобілів; 10 – прохідна; 11 – витяжна колія.

До складу термінала входять колії для обслуговування вантажного руху і спеціалізований вантажний район - перевантажувальний комплекс. Розрахунок і технічні умови проектування колійного розвитку для обслуговування вантажного руху аналогічні неспеціалізованим вантажним станціям. На території перевантажувального комплексує наступні пристрої: 1) відкриті площадки з асфальтобетонним покриттям, обладнані, як правило, електричними козловими самохідними кранами (двохконсольними прольотом 25 м, вантажопідйомністю на автоматичному захопленні 20 і 32т (КК-20, КК-32) для крупнотонажних контейнерів і прольотом 16 м, вантажопідйомністю на автоматичному захопленні 5 чи 6 т (КК-5, КК-6) для середньотонажних; 2) колії для навантаження, вивантаження, сортування і безпосереднього перевантаження контейнерів з вагона в вагон чи з вагона в автомобілі.

Рис. 12.2. Схема термінала тупикового типу з послідовним розташуванням парків станції і перевантажувального комплексу: 1 – товарна контора; 2 – виставочні колії; 3 – проїзд для автомобілів; 4 – розвантажувально-навантажувальні колії; 5 – відкрита площадка; 6 – висока платформа.

Колії для обслуговування вантажного руху і перевантажувальний комплекс відносно один одного можуть розташовуватися паралельно (рис. 12.1) чи послідовно (рис. 12.2 і 12.3). Колії навантажувально-розвантажувальні і виставочні можуть бути тупикові (див. рис. 11.1 і 11.2) чи наскрізні (див. рис. 11.3). При невеликих обсягах роботи рекомендується схема з паралельним розташуванням основних пристроїв. У цьому випадку колії прийому і перевантаження можуть бути сполученими. При великих обсягах роботи доцільні термінали з послідовним розташуванням приймально-відправних, сортувальних колій щодо перевантажувального комплексу. У цьому випадку за рахунок потоковості руху вагонів можна одержати максимальну пропускну і перероблювальну спроможність.

Рис. 12.3. Схема термінала наскрізного типу з послідовним розташуванням парків станції і перевантажувального комплексу: ПВ – приймально-відправні колії; З – сортувальні колії; 1 – контора станції; 2 – огородження; 3 – під'їзд для автотранспорту; 4 – козловий кран; 5 – підкранові колії; 6 – висока платформа для вивантаження напівпричепів; 7 – з'їзд із платформи; 8 – площадка для стоянки автомобілів і напівпричепів; 9 – службово-технічна будівля; 11 – прохідна.

Для мінерально-будівельних вантажів передбачаються станції, де виконуються вантажні операції з вагонами, завантаженими цементом, щебенем, гравієм і іншими сипучими вантажами. Як правило, бази вивантаження інертних мінерально-будівельних матеріалів (піску, щебеню, каменю й ін.) влаштовують у великих містах, де ведеться велике житлове і промислове будівництво. Вивантаження здійснюється на підвищених коліях і естакадах (залізобетонних, металевих) висотою 4-5 м, навантаження в автотранспорт - одноковшевими навантажувачами, екскаваторами.

Рис. 12.4. Пункт (база) вивантаження інертних мінерально-будівельних матеріалів.

Варіанти схем примикання розвантажувальних залізничних колій бази показані на рис. 12.4. Варіант 1 зручний для подачі вагонів маршрутами, варіант 2 – для подачі маршрутів по частках. Довжина підвищеної колії чи безбункерної естакади визначається по максимальній кількості вагонів, подаваних під вивантаження. Щоб уникнути зустрічних пересувань, улаштовується кільцевий проїзд для автомашин у межах бази, для чого в естакаді передбачається спеціальний проліт.

Проектування пристроїв для зазначених вантажів на спеціалізованих станціях аналогічно проектуванню подібних пристроїв на вантажних районах загального користування. Складські площадки для сипучих вантажів, що порошать, варто розташовувати з урахуванням напрямку пануючих вітрів і розмірів санітарно-захисної зони.

Спеціалізовані бази вивантаження мінерально-будівельних матеріалів, вугілля і лісу розміщають на окраїні чи за межами міста, дотримуючи ті ж вимоги, що і при розміщенні нових вантажних станцій, забезпечуючи можливість пропуску маршрутів безпосередньо на ці бази.

Станції для лісових вантажіврозташовуються в місцях масового навантаження лісоматеріалів, а також у місцях їхньої передачі на інші види транспорту.

На вантажних станціях масового навантаження лісових вантажів на магістральних лініях приймально-відправні колії парного і непарного напрямків звичайно розташовуються послідовно, а поруч з ними розташовують навантажувальні колії. Така схема створює зручні пересування порожніх вагонів під навантаження і маневрування навантаженими вагонами чи цілими составами. Поруч з навантажувальними коліями розташовуються складські пристрої закритого чи відкритого типу в залежності від роду лісових вантажів і передбачаються відповідні навантажувально-розвантажувальні механізми й устаткування. Станції для лісових вантажів повинні мати гарний під'їзд для автотранспортної техніки, пристрої перевірки маси і габариту навантаження вантажів у рухомий склад. Відстань між навантажувально-розвантажувальними коліями визначається типом механізації і способом навантаження лісових вантажів (пакетом, розсипом тощо). Будівництво складів для збереження лісових вантажів здійснюється по типових проектах.

Станції для навантаження (вивантаження) зернових вантажів мають приймально-відправні, ходові, розвантажувальні, виставочні, з'єднувальні колії; елеватори з приймальними ларями; залізничні й автомобільні ваги; допоміжні пристрої для переміщення вагонів (електрошпилі і лебідки); службово-виробничі будівлі; автомобільні під'їзди до елеватора .

У залежності від місцевих умов приймально-відправні, виставочні колії й елеватор розташовуються відносно один одного по послідовній, паралельній чи комбінованій схемах. При послідовній схемі забезпечується потоковість пересування вагонів, максимальна пропускна спроможність станції. При паралельній чи комбінованій схемі розташування елеватора і колій виникають додаткові маневрові пересування при перестановці вагонів з парку в парк.

Рис. 12.5. Пункт, що обслуговує зерновий елеватор: 1 – приймально-відправний парк; 2 – ваги; 3 – приймальні ларі; 4 – ходова колія; 5 – елеватор; 6 – колії накопичення порожніх вагонів.

Розміри пристроїв на станціях для зернових вантажів визначаються обсягом їхньої роботи. Місткість приймальних і виставочних колій розраховується на 25-50% вагонів, що прибувають у переробку протягом доби. Корисна довжина колій приймається по максимальній кількості вагонів у подачі, що надходить на станцію. Число розвантажувальних колій визначається схемою розташування колій прийому, корисна довжина яких дорівнює триразовій довжині фронту вивантаження.

У схемі пункту, приведеній на рис. 12.5, маршрути з зерном чи передаточні поїзди із сортувальної станції приймаються на приймально-відправні колії 1 і 2, відкіля маневровим локомотивом вагони ставляться на колії 5 і 6. Вагони під час вивантаження пересувають з колій 5 і 6 на колії 5a і 6а електрошпилями. Розвантажують вагони в закритих приміщеннях, обладнаних приймальними зсипними ларями для зерна. Під ларями рухаються транспортерні стрічки, що подають зерно до піднімальних механізмів (норій), які знаходиться у вежі елеватора. Порожні вагони з колій 5а і 6а пересувають також за допомогою електрошпиля на колії накопичення порожніх вагонів 7-10, відкіля забирають маневровим локомотивом по ходовій колії.

Зерно з елеватора у вагони завантажують у тім же закритому приміщенні. Порожні вагони, подані на колії 1-3, пересуваються на колії 5 і 6 для навантаження, а завантажені виставляються на колії 7-10. Якщо з колій елеватора може бути улаштований другий вихід II на колії станції, колії 7-10 перетворюються в наскрізні і пересування вагонів у процесі подача - навантаження (вивантаження) - прибирання буде цілком потоковим.

Станції, що обслуговують нафтоперевезення, виконують наступні операції: 1) обслуговування вантажного руху (прийом поїздів-передач з порожніми і відправлення їх з навантаженими цистернами на магістральну мережу); 2) подача і прибирання вагонів від фронтів, що виконують злив чи налив нафтопродуктів; 3) підготовка цистерн під налив.

У залежності від характеру роботи станції, що обслуговують нафтоперевезення, підрозділяють на три категорії: 1) нафтоналивні; 2) нафтозливні; 3) промивочно-пропарювальні (підготовка цистерн під налив).

Нафтоналивні і нафтозливні станції розміщаються в пунктах видобутку, переливу рідких вантажів із трубопровідного транспорту чи судів у залізничні вагони, у районах розташування нафтоперегінних заводів.

На нафтоналивних і нафтозливних станціях є пристрої для вантажного руху, проведення вантажних операцій, збереження і транспортування нафтопродуктів. Пристрої для вантажного руху включають колії для прийому з мережі порожніх і відправлення навантажених цистерн, сортування цистерн для подачі під налив певного роду нафтопродуктів, формування поїздів на мережу, витяжних, ходових, сполучних і виставочних. Вантажні операції виконуються на коліях у наливних чи зливальних естакад, куди зі спеціальних резервуарів за допомогою насосних установок подається нафта (по трубопроводу).

Промивочно-пропарювальні станції мають: приймально-відправні, сортувальні і витяжні колії, а також ремонтні і спеціальні колії, що обслуговують основні виробничі цехи по обробці цистерн; депо промивання, пропарювання і ремонту цистерн, естакаду для очищення цистерн і пункт очищення спеціальних цистерн; складські приміщення для збереження нафторозчинників, вугілля і спеціальних продуктів.

Тип (схема) станції, що обслуговує нафтоперевезення, визначається місцевими умовами, рельєфом, санітарними вимогами, нормами протипожежної безпеки і відповідним техніко-економічним обґрунтуванням. Можливо послідовне розміщення приймально-відправного парку станції, промивочно-пропарювальної станції і пункту наливу чи комбіноване, коли промивна станція чи пункт наливу розміщається паралельно основним паркам станції (з дотриманням розриву не менш 30 м до колій станції з маневровим рухом і не менш 50 м до колій, по яких ідуть організовані поїзди). Паралельне розташування всіх пристроїв практично не використовується, тому що потрібно дуже широка площадка і виникає багато зайвих перестановок вагонів.

На рис. 12.6 приведена схема з паралельним розташуванням промивочно-пропарювальної станції і послідовним - пункту наливу. Прибуваючі порожні состави приймаються на колії приймально-відправного парку. Чисті цистерни можуть бути після технічного огляду подані відразу на колії пункту наливу. Цистерни, що вимагають очищення і промивання, підбирають на сортувальних коліях у групи і через витяжну колію 11 і з'єднувальну 21 подають на відповідні колії промивочно-пропарювальної станції. Очищені і промиті цистерни виставляють на колію 22 і після накопичення групи цистерн подають на пункт наливу. Налиті цистерни прибирають на колії станції, де формують маршрути.

Рис. 12.6. Схема комбінованого розташування станції, пункту наливу і промивочно-пропарювальної станції: 1 – виробничо-побутовий корпус; 2 – депо пропарювання цистерн; 3 – відкрита естакада обробки цистерн; 4 – ангар зовнішньої обмивки цистерн; 5 – проміжний резервуар для темних нафтопродуктів; 6 – нефтеловушка; 7 – проміжний резервуар для води; 8 – насосна станція; 9 – пожежне депо; 10 – трансформаторна підстанція; 11 – приміщення машиніста; 12 – бітумосховище; 13 – платформа; 14 – наливний колонка для бітуму; 15 – насосна; 16 – естакада для підігріву цистерн; 17 – наливні естакади.

Пункти навантаження вугілля (руди) із шахт

Рис. 12.7. Пункт навантаження вугілля із шахти: 1 – будівля блоку головного стовбури шахти; 2 – галерея; 3 – бункери; 4 – запасний склад вугілля; 5 – склад кріпильного лісу

Длянавантаження у вагони вугілля і руди, що відвантажуються в місцях їхнього видобутку, застосовують два способи навантаження: бункерний і безбункерний. При бункерному способі вантаж попередньо накопичується в бункерах, ємність яких звичайно складає 40-50% добового навантаження; крім того, улаштовується запасний склад, куди направляють вантаж при заповненні бункерів і затримках у подачі вагонів. При безбункерному способі корисні копалини вантажаться під час роботи шахти безпосередньо у вагони з транспортуючих пристроїв безупинним потоком за допомогою навантажувального конвеєра і системи навантажувальних жолобів. При цьому способі відпадає потреба в бункерах, зменшується трудомісткість робіт з навантаження і можна обійтися без запасних складів, якщо чітко забезпечувати своєчасну подачу порожніх вагонів.

Спосіб навантаження вибирають на основі техніко-економічних розрахунків у залежності від обсягу добового навантаження. На багатьох шахтах передбачають застосування обохспособів навантаження: бункерного і безбункерного.

Кількість навантажувальних колій залежить від добової продуктивності шахти, кількості вагонів, одночасно подаваних під навантаження, і числа подач. У більшості випадків на пунктах навантаження є 1…2, рідко 3 колії.

У схемі, наведеній на рис. 12.7, крім двох навантажувальних колій (3 і 4), є: головна колія I, яка використовується для пропуску передаточних поїздів до інших шахт (якщо пункт прохідний) і обгону локомотивів, шлях 2 - для прийому передаточних поїздів, накопичення і відправлення передаточних поїздів і тупикова колія 5 - для вивантаження прибуваючого кріпильного лісу. При невеликому обсязі роботи операції, виконувані на коліях I і 2, можуть сполучатися на одній колії. Пунктиром на схемі показана можливість укладання додаткової колії для навантаження вугілля з запасного складу. Перестановка вагонів з однієї колії на іншу здійснюється по головній колії, а при несприятливому профілі і плані головної колії на підході до пункту навантаження укладається витяжна колія, показана пунктиром. Вагони на навантажувальних коліях переміщаються маневровими лебідками.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальний аналітичний розрахунок сумарного завантаження горловини	\|	Портові станції. Залізничні пристрої в портах

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.