Питання 2. Валютний ринок. Операції на валютному ринку
Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови функціонування ринку, на якому можна вільно продавати та купувати валюту. За економічним змістом валютний ринок (рис.2) являє собою частину грошового ринку, на якому врівноважується попит і пропозиція на валюту як специфічний товар.
За характером виконуваних операцій і ступенем ризику валютний ринок включає такі суб'єкти: господарські суб'єкти, які купують і продають валюту, необхідну для забезпечення своєї комерційної діяльності (в основному це експортери й імпортери), інвестори, які вкладають капітал у валютні цінності з метою отримання відсоткового доходу, спекулянти, які постійно купують і продають валюту задля отримання доходу від різниці в їх курсі (професійними спекулянтами виступають валютні дилери, ними можуть бути і фізичні, і юридичні особи), посередницькі банки, брокерські контори, біржі тощо.
(1)
Норма відсотка залежить від величини норми прибутку, яка є максимальною межею норми відсотка. Мінімальну межу норми відсотка точно визначити неможливо, але вона повинна покривати витрати кредитора, пов'язані з даною операцією, і приносити йому хоча б мінімальний дохід.
Основними видами процентних ставок є:
а) ринкова (формується безпосередньо на ринку позикових капіталів);
б) середня (формується за певний період).
На розмір процентної ставки за кредити впливають такі фактори:
– макроекономічні (рівень інфляції: рівень облікової ставки центрального банку; попит та пропозиція на кредитному ринку);
– мікроекономічні (термін користування кредитом; розмір кредиту; рівень ризику).
Для нарахування простих процентів за депозитами і кредитами банків використовують таку формулу:
(2)
де: К – розмір плати за користування коштами;
С – сума кредиту чи депозиту;
Т – термін користування грошима (у днях);
Н% – процентна ставка.
Джерелом оплати позикового відсотка є прибуток, що його отримує позичальник.