• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Географічна оцінка туристського потоку

Міжнародний туризм розвинений у світі вкрай нерівномірно, що пояснюється в першу чергу різними рівнями соціально-економічного розвитку країн і регіонів. У самому загальному виді територіальна нерівномірність відбиває різні рівні соціально-економічного розвитку Півночі й Півдня (Центра й Периферії світового господарства). Так, згідно даним UNWTO, на розвинені країни нині доводиться більше 50 % всіх туристських прибуттів, але країни, що розвиваються, стрімко збільшують свою присутність на світовому туристському ринку.

Розвиток туризму характеризується постійним географічним розширенням і урізноманітненням напрямків подорожей. В 1950 р. 15 найбільших по обсягах обслуговування маршрутів — до 97% туристів — проходили в межах Західної Європи й Північної Америки. Наприкінці XX в. тут зосереджувалося близько 80 % туристських потоків. В 1990-х р.р. частка Азіатсько-Тихоокеанського регіону перевищила 10 %, тому що темпи росту туристських потоків тут виявилися найбільш високими. Нині на три цих макрорегіони доводиться 88,8 % всіх світових туристських прибуттів (у тому числі на Європу - 52,2 %, на Америку - 16, АТР - 20,6 %) і 91,8 % всіх грошових надходжень від міжнародного туризму.

Таблиця 3.1

Міжнародні туристські прибуття за регіонами та субрегіонами світу, млн осіб

Для всіх шести туристських макрорегіонів світу характерна позитивна тенденція збільшення туристських потоків.

Таблиця 3.2

Темпи приросту міжнародних туристських прибуттів, %

Продовження табл. 3.2

Більшість міжнародних туристів у світі подорожує в межах Європи, або приїжджає в Європу. На всі європейські маршрути доводиться більше половини загальносвітового обсягу міжнародних туристських прибуттів. Це пояснюється, з одного боку, наявністю тут найрізноманітніших рекреаційних (природних і культурно-історичних) ресурсів, а з іншого боку - дією сприятливих для розвитку туризму соціально-економічних і інфраструктурних факторів (високий середній рівень життя, урбанизированность, транспортна рухливість). Дуже важливий для Європи й фактор географічного положення, особливо близького сусідства більшості країн.

Азіатсько-Тихоокеанський регіон – це туристський макрорегіон світу, що найбільш швидко розвивається. Чисельність міжнародних туристів з 1970 р. збільшилася тут більш ніж в 30 разів, а доходи від цієї галузі виросли в 140 разів. Такий стрибок АТР в області світового туристського бізнесу пояснюється загальним прискореним соціально-економічним розвитком регіону, поглибленням інтеграційних процесів, поліпшенням геополітичної обстановки, успіхами індустрії туризму.

У цьому макрорегіоні також переважає внутрішньорегіональний туризм (близько 4/5). У міжрегіональних поїздках виділяються туристи з Європи й Америки. Дуже мало з інших регіонів. Майже 33 % всіх, що прибувають в АТР спрямовуються в КНР. З огляду на території Сянгана, Макао й Тайваню - 50 %. Із зовнішніх туристських ринків, куди виїжджають громадяни із країн АТР, найбільшою популярністю користуються США, Європа й Індія.

Американський макрорегіон у цей час є третім по масштабах міжнародного туризму туристичним напрямком. Різноманітні туристичні ресурси цієї частини світла обумовлюють розвиток багатьох видів туризму. Деяке зниження його частки в прибуттях туристів і доходів пояснюється не тим, що він став втрачати свою привабливість, а тим, що темпи розвитку туристського бізнесу, у першу чергу в АТР, виявилися значно більш високими.

В Америці, як і в Європі, переважає внутрірегіональний туризм (майже 3/4 всіх прибуттів), а головними центрами притягання туристів були й залишаються три країни Північної Америки - США, Мексика й Канада, при сильному домінуванні США. Близько 1/4 всіх міжнародних туристів, що відвідують Америку, приїжджає з інших регіонів світу, головним чином з Європи й Азії (насамперед - з Великобританії і Японії).

Африка, незважаючи на те що темпи росту міжнародного туризму в цьому регіоні останнім часом помітно виросли, усе ще залишається в числі його аутсайдерів. Число іноземних туристів, що відвідують Африку, і грошові надходження від них відносно невеликі й становлять близько 5 % загальносвітових. Туристські потоки між африканськими країнами, а тим більше в інші регіони світу, усе ще залишаються дуже слабкими. Самим великим ринком для країн регіону є самі африканські країни, що дають до 50 % всіх туристів. Головний регіон – постачальник туристів – Європа: Франція, Німеччина, Великобританія. Це пояснюється тим, що не дуже давно ці країни були метрополіями африканських колоній.

Близький Схід в останні роки продовжує залишатися однієї з гарячих крапок планети,але з 1990 р. кількість туристських прибуттів у регіон виросло в 6,2 рази (з 9,6 млн. до 59,7 млн.), причому темпи приросту є найвищими у світі. На Близькому Сході деякий розвиток одержали й міжрегіональний, і внутрішньорегіональний туризм. Головними приймаючими країнами стали Єгипет, Саудівська Аравія, ОАЕ, Бахрейн, Йорданія, Сирія й Кувейт.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. IV. Оцінка вигідності залучення короткотермінових кредитів
3. Аналіз виявлених проблем і їхня оцінка
4. Аналіз і оцінка рівня соціальної відповідальності бізнесу
5. Аналіз і оцінка стану охорони праці
6. Аналіз обсягу пропозиції і реалізації послуг туристського підприємства
7. Аналіз рейтингових підходів і оцінка інвестиційної
8. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
9. Аналіз стану й оцінка рівня нормування праці
10. Аналіз та оцінка виробничого травматизму в галузі
11. Аналіз та оцінка інвестування в умовах ризику. Якісні та кількісні методи оцінювання проектних ризиків.
12. Аналіз та оцінка організаційних структур управління

Переглядів: 2967