• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Географічна оцінка туристичних доходів та витрат

Для оцінки поточних і планових майбутніх грошових, у тому числі валютних, надходжень і витрат у міжнародному туризмі використовуються такі вартісні показники:

— сума грошових, у тому числі валютних, надходжень від в'їзного туризму — загалом за рік, а також окремо за країнами і місяцями;

— сума грошових, у тому числі валютних, витрат на виїзний туризм — загалом за рік, а також окремо за країнами та місяцями;

— сума сальдо туристичного платіжного балансу;

— середні доходи/витрати на одного туриста, на один туродень.

На підставі вибіркових опитувань і спостережень формується картина витрат на придбання основних туристичних послуг і товарів (відповідно до прийнятої класифікації), визначається їхня частка в загальних туристичних витратах.

Туристичні витрати — це загальна сума споживчих витрат відвідувача чи уповноваженої ним будь-якої іншої особи при підготовці й під час поїздки, а також під час перебування в пункті призначення.

В основу концепції туристичних витрат покладено низку запропонованих UNWTO принципів:

— обліку підлягають тільки ті витрати туристів і екскурсантів, які впливають на економіку. їх може здійснювати сам відвідувач або від його імені будь-яка інша фізична чи юридична особа;

— витрати відвідувача визначаються вартістю товарів і послуг, які він отримує для задоволення своїх потреб. Ідеться про послуги перевезення, розміщення, харчування, невеликі предмети тривалого користування, товари туристичного споживання і сувеніри. Усіх їх відвідувач споживає особисто, окрім подарунків і сувенірів, але й у цьому разі, незважаючи на те, що їхнім власником стає інша особа, яка не подорожувала, такі витрати також відносять до туристичних;

— обсяг туристичних витрат рекомендується встановлювати за фактичними витратами на товари і послуги з урахуванням чинних знижок і надбавок, чайових та інших витрат незалежно від форми їхньої оплати — готівкою, дорожніми чеками, кредитними картками чи іншим способом.

Відповідно до рекомендацій UNWTO, з метою уніфікації показників і забезпечення порівняльності туристичні витрати поділяють на такі групи:

— комплексні поїздки (тури), які передбачають визначені набори послуг чи пакети послуг на відпочинок (перевезення, розміщення, харчування, екскурсії тощо) і реалізуються за єдиною ціною без поділу на складові;

— розміщення;

— харчування і напої;

— транспорт;

— рекреаційні, культурні та спортивні види діяльності й заходи, включаючи оплату за вхід в установи культури, відпочинку і розваг; витрати, пов'язані з купівлею, ремонтом та експлуатацією дрібного рекреаційного і спортивного спорядження під час поїздки; плата за навчання окремим видам спорту (наприклад, дайвінгу чи гірськолижного) і рекреації, а також оплата нетривалих екскурсій і послуг гідів-перекладачів;

— магазинні покупки;

— інші статті витрат, до яких належать страхові платежі, комісійні збори, вартість виготовлення фотографій, ремонт автомашини, ушкодженої під час подорожі, та ін.

За напрямком витрати, які входять до складу туристичних, поділяють на витрати до поїздки, витрати під час поїздки і витрати після поїздки.

Регіональний розподіл надходжень від міжнародного туризму переважно збігається з географією туристських прибуттів. Надходження від міжнародного туризму концентруються в групі розвинених країн Північної Америки (США, Канада) і Західної Європи (Франція, Велика Британія, Німеччина), середземноморських (Італія, Іспанія) та альпійських (Австрія, Швейцарія) країн. Найдохіднішою туристичною дестинацією є США.

Таблиця 3.3

Доходи від міжнародного туризму в регіонах і субрегіонах світу

З початку ХХ століття по числу туристських прибуттів і по надходженнях від туризму перше місце займає Південна, середземноморська Європа. Від Південної лише небагато відстає Західна Європа. На два цих субрегіони разом доводиться практично 70 % всіх прибуттів туристів у Європу. Третє місце займає Центрально-Східна Європа, частка якої в прибуттях досягає 20 %, але в надходженнях від туризму у два рази менше (через більше низькі ціни й гіршу якість обслуговування).

Субрегіон Північної Європи залучає найменше число туристів, але по доходах від туризму він випереджає країни Центрально-Східної Європи.

В останні роки надходження від міжнародного туризму в Азії й Тихоокеанському регіоні зростали швидше, ніж число туристів, що прибувають у регіон. Це відбувалося тому, що багато країн у регіоні переорієнтувалися на заможних туристів.

Всупереч успіхам розвитку туристської індустрії й великих надходжень у країнах АТР внесок туризму в економіку регіону менше, ніж в інших регіонах світу. Він нараховує тільки 5% надходжень від експорту на відміну від середньосвітового - 8,3%, тому що країни цього регіону, особливо нові індустріальні країни, наголошують на експорт товарів, а не послуг.

Доходи від міжнародного туризму в Американському регіоні досягають 10-20 % від загального експорту товарів і послуг доходів експорту. Такий високий рівень є наслідком конкурентоспроможності регіону й спеціалізацією деяких районів на туризмі. На Британських Віргінських островах, на Антигуа й Барбуді ця частка перевищує 80 %, на Гренаді й Ангільї - 60, на Кубі, Барбадосі, Ямайці, Мартініці, Гваделупі знаходиться в межах від 40 до 50 %. Особливо виділяється Карибський басейн по морських круїзах, які розраховані насамперед на американських туристів. У наші дні в цьому басейні концентрується 3/4 всіх морських круїзів світу.

Незважаючи на негативні показники двох останнього років, у Карибському субрегіоні й Південній Америці відбувся енергійний підйом міжнародного туризму, який був викликаний поліпшенням економічної ситуації в таких великих країнах, як Аргентина й Бразилія, що сприяло росту внутрішньорегіональних подорожей.

Країни Південної Америки не володіють добре розвинутою туристською інфраструктурою, тому посідають третє місце в регіоні по надходженнях від міжнародного туризму після Північної Америки й Карибського субрегіону.

Доходи від туризму Центрально-Американських країн, згідно даним Секретаріату по туристичній інтеграції Латинської Америки (SITCA), у результаті глобальної економічної кризи в 2009 році знизилися на 20%, а число туристичних прибуттів зменшилося на 19%. Тому перед регіоном стоють непросте завдання - завоювати довіру туристів, - яка може бути досягнута, у першу чергу, повним виконанням всіх послуг, що вказуються в туристичних офертах.

У Африканському регіоні середні доходи від одного туристського прибуття становлять близько 630 дол., що на 35 % нижче середньосвітового рівня. Тут лідирують Мадагаскар, Сейшельські о-ва, Танзанія, де середні доходи від одного туриста перевищують 1500 дол. Однак є й такі країни, де надходження від туристського прибуття вкрай малі, наприклад, у Свазіленді вони становлять лише 25 дол.

Ріст міжнародного туризму в Африці стримувався через високі ціни африканського продукту на ринках, що генерують туристські потоки. Однак, в останні роки регіон перемкнувся на недорогий масовий, переважно пляжний туризм, особливо на півночі континенту на узбережжі Середземного моря.

Країни Північної Африки (Єгипет, Марокко, Туніс, Канарські острова) - місця, у цілому, недорогого й масового туризму.

Самий великий туристський центр Близькосхідного регіону - Єгипет пропонує пізнавальний туристський продукт, а туризм у Саудівській Аравії має релігійний характер, тому що там перебувають мусульманські святині. Ці дві країни забезпечують майже 70% надходжень від туризму й загальні доходи Близького Сходу від туризму.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. IV. Оцінка вигідності залучення короткотермінових кредитів
3. VI. Оформлення маршрутної документації на проведення туристичних походів та експедицій
4. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
5. Автоматизація туристичних послуг
6. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
7. Альтернативна вартість і незворотні витрати
8. Аналіз витрат за центрами відповідальності.
9. Аналіз витрат звичайної діяльності
10. Аналіз витрат на 1 грн. вартості продукції
11. Аналіз витрат на гривню товарної продукції
12. Аналіз витрат на підприємстві за їх елементами та статтями калькуляції.

Переглядів: 2235