Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Призначення і роль державного бюджету

Міністерство фінансів України

Державний борг: суть, особливості, механізм управління та обслуговування.

Державний борг (відповідно до ст.2 Бюджетного кодексу) - загальна сума заборгованості держави (АР Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (АР Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання, що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

За своєю економічною сутністю державний борг визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами щодо перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення.

Залежно від сфери розміщення позик розрізняють внутрішній та зовніш­ній борг.

Внутрішній державний борг - сукупність зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичень на внутрішньому ринку.

До складу державного внутрішнього боргу України входять позичання Уряду України і позичання, здійснені. при безумовній гарантії Уряду, для забезпечення фінансування загальнодержавних програм.

Державний внутрішній борг складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає щорічно за новими борговими зобов'язаннями уряду. Він формується в результаті випуску державних цінних паперів, отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов'язань.

Зовнішній державний борг - сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку.

Державний зовнішній борг складається з:

позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу;

- позик на підтримку національної валюти;

- позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;

гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками;

- державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для
кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним
бюджетом України.

Граничний розмір державного внутрішнього та зовнішнього державного боргу, боргу АР Крим чи місцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантій відповідно до вимог ст.18 Бюджетного кодексу встановлюється на кожний бюджетний період відповідно законом про Державний бюджет України на поточний бюджетний період чи рішенням про місцевий бюджет.

Розмір державного боргу розраховується у грошовій формі як непогашена основна сума прямих боргових зобов'язань держави. Стан державного боргу визначається на останній день звітного періоду та включає операції за цей день.

Значні витрати на обслуговування державного боргу порівняно з надходженням платежів до державного бюджету вимагають побудови дієвої системи його управління.

Під управлінням державним боргом слід розуміти сукупність заходів, що приймаються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення місць і умов розміщення та погашення державних позик, а також забезпечення гармонізації інтересів позичальників, інвесторів і кредиторів.

Стратегічною метою управління державним боргом є: забезпечення необхідними обсягами ліквідних коштів загального державного управління та мінімізація витрат, пов'язаних з ризиками, погашенням та обслуговуванням державного боргу; створення передумов макроекономічної стабільності у коротко-та довготерміновому періодах.

Основними засадами управління державним боргом є: оптимізація структури державного боргу; мінімізація витрат на обслуговування державного боргу; мінімізація ризиків, пов'язаних із цим боргом; сприяння розвитку внутрішнього ринку державних запозичень.

Управління державним боргом здійснює Міністерство фінансів України, або за його дорученням та від його імені інші організації та установи.

| Державний борг можна розглядати з двох позицій: з одного боку, державне запозичення сприяє економічному зростанню; з іншого - борг збільшує навантаження на державний бюджет. Тому необхідно знайти оптимальне співвідношення між обсягом інвестицій, економічним зростанням та внутрішнім і зовнішніми запозиченнями держави. При цьому умови залучення нових позик мають оцінюватися з урахуванням спроможності країни обслуговувати борги за раніше прийнятими зобов'язаннями.

У процесі управління державним боргом вирішуються такі завдання:

- пошук ефективних умов запозичення коштів з точки зору мінімізації
вартості боргу;

- недопущення неефективного та нецільового використання запозичених
коштів; -

- забезпечення своєчасної та повної сплати суми основного боргу та
нарахованих відсотків;

- визначення оптимального співвідношення між внутрішніми та
зовнішніми запозиченнями за умови збереження фінансової рівноваги в
країні;

 

Провідну роль у системі органів оперативного управління бю­джетом відіграє Міністерство фінансів. Головними напрямами його діяльності є розроблення та реалізація фінансової політики держави, забезпечення бюджетного процесу, регулювання фінансового ринку й організація випуску державних цінних паперів, забезпечення між­народних фінансових відносин держави, організація фінансових відносин у суспільстві, матеріальному виробництві, сфері послуг. У цій діяльності стрижневою основою є бюджет. З одного боку, всі напрями діяльності Міністерства фінансів так чи інакше відобра­жаються в бюджеті, з іншого — саме через бюджет значною мірою реалізуються поставлені завдання та функції.

У своїй діяльності Міністерство фінансів керується Конститу­цією і законами України, постановами Верховної Ради, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України. У межах своїх по­вноважень Міністерство здійснює систематичний контроль за виконанням вимог законодавства України у фінансовій сфері. Воно узагальнює практику застосування законодавчих актів з пи­тань, що входять до його компетенції.

Діяльність Міністерства фінансів регламентується спеціаль­ним документом — «Положенням про Міністерство фінансів України». Згідно з ним основними завданнями, які покладено на Міністерство фінансів, є:

а) розроблення основних напрямів державної фінансової політики;

б) складання і забезпечення виконання Державного бюджету;

в) концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних напря­мах розвитку економіки, фінансового забезпечення державних гарантій щодо соціального захисту населення та створення дер­жавних фінансових резервів;

г) розроблення нових і вдосконалення діючих форм фінансо­вих відносин:

— держави з іноземними державами та міжнародними фінан­совими організаціями;

— держави з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності на основі економічних методів управління, про­ведення гнучкої податкової політики, спрямованої на створення належних умов для розширення виробництва, здійснення заходів щодо розвитку і регулювання фінансового ринку;

д) удосконалення фінансового механізму, методів фінансового і бюджетного планування та фінансування витрат шляхом широ­кого використання довгострокових фінансових норм і нормативів.

Відповідно до цих завдань Міністерство фінансів виконує такі основні функції:

1) реалізує державну фінансову політику, бере участь у розроб­ленні балансу фінансових ресурсів, платіжного балансу, зведено­го валютного плану України з неторговельних операцій, а також бюджетів державних цільових фондів, готує пропозиції щодо їх обсягу і порядку створення та використання;

2) організовує роботу, пов'язану зі складанням проекту Дер­жавного бюджету, за дорученням Кабінету Міністрів України ви­значає порядок і термін подання центральними органами держа­вної виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями матеріалів для підготовки проекту Державного бюджету і прогнозних розрахунків для визначення частини загальнодержавних податків, зборів і платежів, що зара­ховуються до бюджетів Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, і подає їх на розгляд Кабінету Міністрів України;

3) організовує виконання Державного бюджету за доходами і видатками, здійснює фінансування видатків у межах наявних фі­нансових ресурсів у Державному бюджеті, веде облік касового ви­конання Державного бюджету. Разом з іншими міністерствами, ві­домствами, Радою міністрів Республіки Крим, обласними, Київсь­кою і Севастопольською міськими, районними державними адмі­ністраціями, виконкомами місцевих Рад народних депутатів забез­печує надходження доходів до Державного бюджету та вживає за­ходів, спрямованих на ефективне витрачання бюджетних коштів;

4) забезпечує захист фінансових інтересів держави та фінан­сових прав підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) та громадян, здійснює у межах своєї компетенції контроль за виконанням нормативних актів;

5) здійснює методичне керівництво роботою у сфері територі­ального фінансово-бюджетного планування, розробляє порядок надання з Державного бюджету субвенцій, дотацій, субсидій;

6) складає поквартальний розпис доходів і видатків, забезпе­чує виконання Державного бюджету, затвердженого Верховною

Радою України, здійснює в установленому порядку взаємні роз­рахунки Державного бюджету з бюджетами Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, в межах своїх повноважень здійснює обслуговування державного внутрішнього і зовнішньо­го боргів;

7) здійснює контроль за виконанням Державного бюджету і за дотриманням установами Національного банку та комерційними банками правил касового виконання Державного бюджету. Уста­новлює порядок ведення бухгалтерського обліку і складання звіт­ності про виконання Державного і місцевих бюджетів, коштори­сів видатків бюджетних установ, установлює форми обліку і звіт­ності щодо касового виконання бюджетів;

8) складає звіт про виконання Державного бюджету, розроб­ляє та виносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропози­ції щодо ефективного використання коштів Державного бюджету;

9) розробляє проект правил складання і виконання Державно­го та місцевих бюджетів і подає його на затвердження Кабінету Міністрів України, затверджує класифікацію доходів і видатків цих бюджетів;

10) розробляє пропозиції про вдосконалення податкової полі­тики, спрямованої на зміцнення державних фінансів, забезпечен­ня оптимальних фінансових умов для виробничо-господарської діяльності підприємств, установ, організацій усіх форм власності та підприємницької діяльності громадян;

11) здійснює методологічне керівництво роботою державних податкових адміністрацій з питань формування і виконання до­хідної частини бюджетів, ведення обліку та звітності, удоскона­лення податкового законодавства;

12) разом із Національним банком і Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України реалізує заходи, спрямовані на зміцнення грошового обігу, забезпечення збалан­сованості грошових доходів громадян та їх витрат;

13) здійснює контроль за випуском і обігом державних цінних паперів;

14) організовує виготовлення цінних паперів і документів суво­рого обліку, затверджує нормативно-технічну документацію з цих питань;

15) бере участь у роботі керівних органів фондових бірж і кон­тролює дотримання положень статуту та правил фондової біржі;

16) організовує роботу щодо формування державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, складає баланси дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, здійснює конт­роль за використанням, збиранням та переробленням брухту і

відходів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, обліком і збереженням дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від форм власності);

17) готує пропозиції з фінансових питань, пов'язаних зі зміною державної власності, демонополізацією виробництва, розвитком під­приємницької діяльності в різних галузях економіки та в регіонах;

18) розробляє пропозиції про економічні методи регулювання спільної підприємницької діяльності, бере участь у підготовці пропозицій щодо створення і функціонування спеціальних віль­них економічних зон;

19) бере участь у формуванні та реалізації державної інвести­ційної політики;

20) вивчає валютно-фінансові проблеми, пов'язані з міжнарод­ним економічним співробітництвом і вдосконаленням валютно-економічних відносин з іноземними державами, розробляє про­позиції щодо збільшення валютних ресурсів держави, удоскона­лення механізму економічного стимулювання підприємств для збільшення експорту і підвищення його ефективності. Готує і по­дає до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вступу України до міжнародних фінансових організацій та її членства в них, є фінансовим агентом держави при здійсненні всіх фінансо­вих операцій відповідно до угод з міжнародними організаціями;

21) аналізує вплив на фінансовий стан галузей економіки та на бюджет процесів, пов'язаних з переходом на нові принципи ці­ноутворення, та готує відповідні пропозиції;

22) бере участь у виробленні пропозицій щодо вдосконалення структури органів державної виконавчої влади та контролює ви­трачання коштів на їх утримання. Аналізує витрати на утримання органів законодавчої, виконавчої та судової влади і готує пропо­зиції щодо їх оптимізації, бере участь у розробленні умов оплати праці працівників органів виконавчої та судової влади, правоохоронних органів, закладів освіти, охорони здоров'я і соціального забезпечення, культури та інших бюджетних установ;

23) забезпечує впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку і звітності на підприємствах, в установах і Організаціях усіх форм власності (крім банків), затверджує за погодженням з Державним комітетом статистики форми бухгал­терської звітності, типові плани рахунків і форм бухгалтерського обліку та інструкції про порядок їх застосування, бере участь у встановленні переліку витрат, що входять до собівартості проду­кції (робіт, послуг), у розробленні типових форм первинного об­ліку і типових програм автоматизації бухгалтерського обліку;

24) вивчає, аналізує і вживає заходів щодо вдосконалення дія­льності Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, го­ловних фінансових управлінь обласних, Київської та Севасто­польської міських державних адміністрацій;

25) організовує роботу з професійної підготовки та перепідго­товки кадрів для фінансової системи, контролює цю роботу на підприємствах, в установах і організаціях, що входять до сфери управління Міністерства.

Для реалізації зазначених функцій Міністерству фінансів України надані чинним законодавством України такі права:

1) одержувати від центральних органів державної виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій матеріали для складання проекту Державного бюджету, розроб­лення бюджетних нормативів і здійснення контролю за виконан­ням Державного бюджету;

2) обмежувати, а в необхідних випадках припиняти фінансу­вання з Державного бюджету підприємств, установ та організацій за наявності фактів незаконного витрачання ними коштів, а також у разі неподання звітів про витрачання раніше наданих коштів та іншої встановленої звітності з повідомленням про це керівників відповідних міністерств і відомств і в межах своєї компетенції за­стосовувати інші санкції, установлені чинним законодавством;

3) у разі виникнення тимчасових касових розривів при вико­нанні бюджетів Автономної Республіки Крим, обласних, міст Києва і Севастополя надавати з Державного бюджету позички, які мають погашатися в установлені терміни поточного бюджет­ного року;

4) забороняти або припиняти випуск цінних паперів, якщо він здійснюється з порушенням установленого порядку;

5) здійснювати у міністерствах, інших центральних органах державної виконавчої влади, на підприємствах, в установах, ор­ганізаціях, в установах банків та інших фінансово-кредитних установах (незалежно від форм власності) перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів, планів, кошторисів та інших документів, пов'язаних із зарахуванням, перерахуванням і вико­ристанням бюджетних коштів, а також одержувати необхідні по­яснення, довідки і відомості з питань, що виникають у процесі перевірки;

6) одержувати від установ банків відомості щодо стану поточ­них бюджетних рахунків підприємств, організацій і установ;

7) накладати на установи банку, зв'язку, інші установи фінан­сові санкції в разі порушення установленого Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України порядку проходження і виконання платіжних доручень за дохо­дами і видатками у розмірі 2 % від суми затриманого платежу або перерахування бюджетних коштів за кожний день прострочення. Міністерство фінансів України повинно забезпечувати реалі­зацію поставлених перед ним завдань і функцій на всій території держави. У зв'язку з цим воно має територіальну структуру, яка охоплює всі адміністративні утворення в країні.

Наявність державного бюджету як економічної категорії об’єктивно зумовлена існуванням інституту держави та товарно-грошових відносин. Державний бюджет – це централізований фонд фінансових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій. Він знаходиться в розпорядженні центральних органів влади і використовується для фінансування заходів загальнодержавного значення.

Це, так звані, чисті суспільні блага, до яких в економічній науці відносять державне управління, національну оборону, забезпечення охорони правопорядку тощо, і які повністю оплачуються з бюджету. Ринкова економіка неспроможна забезпечити суспільство такими благами взагалі. Адже до них неможливо застосувати принцип винятку, притаманний приватним благам. Чисті суспільні блага характеризуються неподільністю, безальтернативністю у їх використанні. Кожен без винятку громадянин користується цими благами незалежно від свого бажання або платоспроможності.

Існують також такі суспільні блага та послуги, які можуть вироблятися і використовуватися відповідно до ринкових умов. Якщо такі блага і послуги продавалися б за цінами, що покривають витрати на їх виробництво, це виключило б із числа споживачів значні верстви населення. До таких благ відносять, так звані, змішані суспільні блага або соціальні блага (послуги освіти, охорони здоров’я, культури, спорт, забезпечення житлом та комунальними послугами тощо). Їх постачає як приватний сектор, так і держава за рахунок коштів бюджету.

Важливу роль відіграє державний бюджет у забезпеченні перерозподілу доходів з метою підтримання сприятливого соціального клімату в державі, здійснення соціального захисту населення, соціального забезпечення найвразливіших верств населення.

Однак державний бюджет слід розглядати не лише як засіб акумулювання коштів, необхідних для фінансування державних заходів, як інструмент перерозподілу ВВП з метою забезпечення соціальної справедливості. Бюджет є також знаряддям впливу держави на економічні, соціальні, національні, регіональні процеси, економічним важелем здійснення державної влади.

За допомогою державного бюджету держава виконує свою регуляторну функцію. У ринкових умовах державне регулювання реальної економіки спрямовується насамперед на створення сприятливих умов для юридичних та фізичних осіб, в інтересах суспільства в цілому, але не у власних інтересах окремих верств населення та осіб, з використанням таких потужних важелів як податки та бюджетні витрати.

Державний бюджет є активним чинником господарських перетворень і дійовим інструментом регулювання економічних, соціальних, демографічних, екологічних процесів як на макро-, так і на мікрорівні.

Державний бюджет є основним знаряддям економічного планування, макроекономічної стабілізації і економічного зростання. Надходження до державного бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою чергу, можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частини державного бюджету пов’язане з основними макропоказниками економічного і соціального розвитку на відповідний рік.

Державний бюджет істотно впливає на економічний розвиток окремих регіонів. Вирівнювання бюджетної забезпеченості адміністративно-територіальних утворень в умовах ринкової економіки може здійснюватися тільки на основі перерозподілу бюджетних ресурсів через державний бюджет.


Читайте також:

  1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
  2. III. Виконання бюджету
  3. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
  4. Автоматизація процесу призначення IP-адрес
  5. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру
  6. Алгоритм розробки методичних основ бюджетування
  7. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
  8. Апарат державного управління як система органів виконавчої влади.
  9. Аргументи на користь і проти державного регулювання аграрної сфери
  10. Бізнес-планування, його суть та призначення
  11. Будівельні домкрати, їх призначення, класифікація та конструкція.
  12. Будівельні лебідки, їх призначення, класифікація та конструкція.




Переглядів: 650

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Методологічні аспекти визначення дефіциту бюджету. | Доходи державного бюджету

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.029 сек.