Методологічні аспекти визначення дефіциту бюджету.

Стан бюджету як фінансового плану держави може визначатися трьома показниками:

— рівновагою доходів і видатків бюджету;

— бюджетним профіцитом — перевищенням доходів над видатками бюджету;

— бюджетним дефіцитом — перевищенням видатків над постійними доходами.

Рівновага доходів і видатків бюджету є його найбільш доцільним і обґрунтованим станом. Вона означає, що всі видатки бюджету мають відповідні джерела фінансування. З позицій фінансового забезпечення реалізації функцій держави немає потреби, з одного боку, формувати зайві доходи, а з іншого — передбачати у своєму плані видатки без гарантованих надходжень для їх фінансування. Досягнення врівноваженості бюджету є головним завданням бюджетного планування. Враховуючи розгалужений склад видатків бюджету та різноманітність джерел формування доходів, а головне — систему фінансових інтересів у суспільстві стосовно бюджету, коли кожний суб'єкт заінтересований отримати якомога більше асигнувань і сплатити якнайменше податків та платежів, можна відзначити, що практична реалізація цього завдання є дуже складною.

З позицій адміністративного управління фінансами проблеми, начебто, немає. Залежно від конкретної ситуації можна або збільшити податки, або скоротити видатки. З позиції ж оптимізації бюджету та його ролі в суспільстві цього досягти дуже важко, адже будь-яке скорочення видатків чи збільшення рівня оподаткування веде до певних наслідків, які необхідно
виявити та проаналізувати. Завдання врівноваженості бюджету зачіпає
інтереси численних суб'єктів фінансових відносин, потребує врахування
багатьох чинників і обмежень, а тому практично не піддається
математичному моделюванню. Його реалізація повністю залежить від
фахівців з бюджетного менеджменту, їх професіоналізму й ерудиції, чесності
і порядності, мужності і стійкості, вміння знаходити вихід із здавалось би
безвихідного становища.

Бюджетний профіцит є специфічним явищем. По-перше, як уже зазначалося, це досить відносний показник, адже завжди можна знайти певні напрями використання коштів. «Зайвих» грошей взагалі не буває. Так, згідно з Бюджетним кодексом України профіцит має затверджуватись виключно з метою погашення основної суми боргу. Але якщо погашення цього боргу включити у видатки бюджету (а саме до них вони і мають відноситися), то ніякого профіциту в бюджеті не буде. По-друге, слід відрізняти бюджетний профіцит від надлишку коштів, який підлягає вилученню до бюджету вищого рівня і характеризує міжбюджетні відносини. У будь-якому випадку бюджетний профіцит не може розглядатись як позитивний результат фінансової діяльності держави, ідентичний прибутку суб'єктів підприємництва. Підкреслюємо ще раз, державі зайві кошти не потрібні.

Бюджетний дефіцит є найбільш складним і водночас досить поширеним явищем. Це — перевищення видатків над постійними доходами бюджету, якими є податки й обов'язкові платежі, що згідно з бюджетною класифікацією віднесені до доходів бюджету. Бюджетний дефіцит не означає незбалансованості бюджету, оскільки при його складанні і затвердженні встановлюються відповідні джерела фінансування. Отже, необхідно чітко розрізняти бюджетний дефіцит і незбалансованість бюджету у зв'язку з невизначеністю у джерелах покриття дефіциту. Відсутність чіткої політики стосовно бюджетного дефіциту і визначення джерел його покриття характеризує стан бюджету, який умовно можна назвати бюджетною пустотою, чи дірою. Тобто в бюджет включається певна сума видатків, що не мають відповідного забезпечення. Таке явище загалом неприпустиме. Однак в Україні на початку 90-х років воно мало місце. Затверджувався неврівноважений бюджет, що значно ускладнювало його виконання. Адже при незабезпеченому перевищенні видатків над доходами неясно, які видатки треба фінансувати, а які не треба. З іншого боку, виходячи із законодавчого характеру бюджету необхідно фінансувати всі затверджені видатки, але за рахунок чого?

Бюджетний дефіцит має різні прояви і причини. Його не можна оцінювати однозначно, оскільки завжди необхідно враховувати всі його чинники.

Бюджетний дефіцит; причини, наслідки та межі.

Бюджетний дефіцит - перевищення видаткової частини бюджету над дохідною.

Особливості розвитку економіки України, що зумовлюють бюджетний дефіцит:

структурна розбалансоеаність економіки та несвоєчасне й неефективне проведення структурних перетворень; збереження значної кількості планово-збиткових державних підприємств, що отримують бюджетні дотації; значний обсяг тіньового сектору економіки;

невідповідна наявним фінансовим можливостям держави структура бюджетних витрат; непродуктивний характер бюджетних асигнувань; втрати, розбазарювання виробленої продукції, що не стало об'єктом ефективного державного фінансового контролю.

Бюджетний дефіцит можна класифікувати за певними ознаками:

За формою прояву:

- відкритий - офіційно визнаний у законі про бюджет;

- прихований - офіційно не визнається. Проявляється у вигляді завищення планових обсягів доходів, включення в склад доходів бюджету джерел фінансування його дефіциту.

За причинами виникнення:

- вимушений - виникає внаслідок низького рівня виробництва ВВП;

- свідомий - визначається фінансовою політикою держави. Реалізується
шляхом зниження податків, зростання державних видатків і позик.

За напрямами дефіцитного фінансування:

- активний - передбачає спрямування коштів на інвестиції в економіку.
Це сприяє зростанню ВВП, однак в певний період призводить до загострення
інфляційних процесів;

- пасивний-зумовлюється покриттям поточних бюджетних витрат.
Джерелами фінансування бюджетного дефіциту виступають;

Державні позики, їх використання вимагає:

> наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів держави;

> довіри з боку кредиторів до держави;

> зацікавленості кредиторів у наданні позик. Це досягається за рахунок
високих гарантій повернення боргу та процентної політики;

> наявності реальних доходів від використання позичених коштів, що
дають можливість повернути борг і сплатити проценти.

Джерела погашення державних позик:

-> додаткові податкові надходження, зумовлені зростанням ВВП, внаслідок ефективного інвестування позичених коштів;

-> підвищення рівня оподаткування; -¥ зменшення бюджетних видатків; -> випуск нових позик.

Грошова емісія. Повинна супроводжуватися жорстким контролем за використанням випущеної готівки. За світовими стандартами обсяг емісії допускається в межах 2 - 3 % бюджетного дефіциту до ВВП.

Головним чинником дефіциту є напрям використання грошової емісії. За умови інвестування емітованих грошей в економіку інфляційний процес амортизується за рахунок реального приросту доходів. У випадку емісійного фінансування поточних видатків, інфляція набирає нових масштабів.

Подолання бюджетного дефіциту в Україні передбачає проведення низки заходів:

- Удосконалення податкової системи, забезпечення оптимального рівня
податкових платежів для формування бюджетів усіх рівнів і створення,
сприятливих умов для підприємницької діяльності.

- Посилення відповідальності суб'єктів господарювання за дотримання
вимог податкового законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з
бюджетом та цільовими державними фондами.

- Удосконалення інструментів залучення до інвестиційної сфери
особистих заощаджень населення.

- Забезпечення фінансової підтримки малого та середнього бізнесу
шляхом розробки і виконання цільових програм розвитку малого та
середнього підприємництва.

- Запровадження жорсткого режиму економії бюджетних коштів та
їх раціонального використання.

- Перехід від бюджетного фінансування до системи надання субсидій,
субвенцій, інвестиційних позик суб'єктам господарювання.

- Запровадження науково обґрунтованої системи прогнозування
показників, що беруться за основу у процесі формування доходів і здійснення
видатків бюджету, використання при бюджетному плануванні нормативів
бюджетної забезпеченості.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Реформування міжбюджетних відносин в Україні.	\|	Призначення і роль державного бюджету

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.