Характеристика основного складу зґвалтування

Безпосередній об’єкт даного злочину практично повністю збігається з родовим об’єктом статевих злочинів.

На рівні ЮСЗ, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК, потерпілим від злочину є повнолітня особа будь-якої статі, але при цьому стать потерпілого має бути протилежною статі суб'єкта злочину, оскільки лише в такому випадку можна вести мову про природні статеві зносини.

Звернути увагу:

- не виключена кваліфікація дій суб'єкта за ч. 1 ст. 152 КК і в ситуації, коли потерпілий не є повнолітньою особою - йдеться про ситуації, пов’язані з фактичною помилкою (щодо некоректності подібного підходу – див. положення Теми 3);

- у ст. 117 КК 1960 р., потерпілими від зґвалтування визнавалися лише особи жіночої статі;

- з теоретичної точки зору існуюча на сьогодні «протилежність» між статтю потерпілого та статтю суб’єкта злочину в ЮСЗ зґвалтування може сприйматися неоднозначно з точки зору вирішення питання про те, чи є такі потерпілий та суб’єкт загальними або спеціальними?

Питання для самостійної роботи

Подумати, чому в даному разі більш коректним є перший варіант відповіді на поставлене запитання?

З об’єктивної сторони основний склад зґвалтування (а так само і кваліфіковані склади цього злочину) включає в себе основну дію у виді статевих зносин, та декілька альтернативних додаткових дій.

Щодо змісту ознаки “статеві зносини” (див. питання 1 даної лекції). При цьому слід звернути увагу, що юридичний момент визнання зґвалтування закінченим злочином традиційно пов’язується з моментом початку статевих зносин. Хоча, в принципі, не виключені виняткові ситуації, коли момент закінчення даного злочину збігається з моментом вчинення щодо потерпілого додаткових дій у виді фізичного насильства або погрози його застосування. Наприклад, суб’єкт, застосовуючи фізичне насильство чи погрозу ним, змушує потерпілу особу продовжити статевий акт, який був розпочатий за їх обопільною згодою.

Зґвалтування є «класичним» прикладом складеного насильницького злочину – злочину, об'єктивна сторона якого включає автономний «фрагмент» у вигляді фізичного чи психічного насильства. Традиційно насильство розуміється як умисна дія, спрямована проти життя, здоров'я чи особистої недоторканості людини, яка може призвести чи призводить до шкоди вищеперерахованим благам. Насильство у ЮСЗ складеного насильницького злочину може бути представлене різними ознаками – в одних випадках законодавець передбачає універсальну ознаку, яка охоплює й фізичне, й психічне насильство; в інших – відокремлює фізичне насильство від психічного.

Звернути увагу – зґвалтування традиційно розуміється як складений злочин, хоча його «складеність» по великому рахунку є небезспірною – у ЮСЗ зґвалтування немає двох „автономних” фрагментів поведінки, які самі по собі завжди є злочинами. Статеві зносини та використання безпорадного стані самі по собі злочинами не є, а погроза фізичним насильством не завжди являє собою злочин іншого виду. Однак, у межах цієї лекції традиційне розуміння зґвалтування як складеного злочину все ж не буде ставитись під сумнів.

Фізичне насильство, як додаткова дія на рівні основного складу зґвалтування охоплює будь-які прояви посягання на особисту недоторканість людини (в т.ч. і ті, які призвели до тілесних ушкоджень), за винятком дій, які завдали шкоду передбачену на рівні ч. 4 ст. 152 КК. Конкретні питання кваліфікації випадків застосування до потерпілого фізичного насильства до потерпілого в ході зґвалтування див. нижче.

Погроза застосування фізичного насильства як додаткова дія в основному складі зґвалтування охоплює погрозу будь-якими проявами фізичного насильства, в т.ч. погрозу заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та погрозу смертю. Звернути увагу – у межах формулювання “погроза застосування фізичного насильства” словосполучення “фізичне насильство” має більш широкий зміст, а ніж в межах характеристики «застосування фізичного насильства».

Питання для самостійної роботи

Подумати, у чому відмінність змісту словосполучення “фізичне насильство” в межах ознак „застосування фізичного насильства” та „погроза застосування фізичного насильства”?

Звернути увагу - у КК 1960 року ЮСЗ зґвалтування були побудовані з використанням ознаки “застосування погрози”, відтак за КК 1960 р. зґвалтування могло бути вчинене із застосуванням погрози знищення майна, або погрози обмеження прав потерпілого. На сьогодні ЮСЗ, передбачений ч. 1 ст. 152 КК, не охоплює жодних інших погроз, окрім погрози фізичним насильством.

Щодо змісту ознаки «використання безпорадного стану» - див. п. 5 ППВСУ № 5, при цьому звернути увагу:

а) використання безпорадного стану як додаткова дія в складі зґвалтування фактично “невіддільна” від основної дії, тобто використання безпорадного стану вчиняється лише одночасно з початком статевих зносин між суб’єктом та потерпілою особою.

б) окремої уваги заслуговують підходи правозастосовчої практики щодо встановлення безпорадного стану особи у зв’язку з малолітнім віком потерпілого. На даний момент практикою вироблений такий алгоритм вирішення даного питання:

- щодо осіб віком до 12 років діє правозастосовча презумпція стосовно їх нездатності усвідомлювати реальне значення дій, які вчиняються щодо них у статевій сфері, а відтак - у випадках, коли суб’єкт вступає у статеві зносини з особою такого віку, за наявності згоди останньої, його дії мають кваліфікуватися як зґвалтування малолітнього (малолітньої) за ознакою використання безпорадного стану;

- щодо осіб віком від 12 до 14 років питання про наявність/відсутність безпорадного стану вирішується судово-медичною експертизою в залежності від особливостей фізичного, психічного та духовного розвитку потерпілого. Якщо експертом робиться висновок про нездатність потерпілого усвідомлювати значення статевих зносин, дії суб’єкта мають кваліфікуватися як зґвалтування малолітнього або малолітньої з використанням безпорадного стану; якщо ж експерт робить протилежний висновок - інкримінування суб'єкту ЮСЗ зґвалтування виключається, а натомість на рівні експертизи має бути вирішене питання про те, чи досягла потерпіла особа статевої зрілості і в залежності від цього його поведінка кваліфікується або не кваліфікується за ст. 155 КК;

- щодо осіб старших за 14 років діє презумпція усвідомлення ними значення дій, що вчиняються відносно них у статевій сфері, яка може бути спростована лише у виняткових випадках, обумовлених особливостями індивідуального розвитку потерпілого. Таким чином, статеві зносини з особою старшою за 14 років, за наявності її згоди, за загальним правилом не можуть розглядатися як зґвалтування неповнолітньої(-ого) з використанням безпорадного стану, обумовленим віком особи. Разом з тим у подібних випадках не виключається інкримінування суб’єктові злочину, передбаченого ст. 155 КК.

Питання для самостійної роботи

Яким чином слід кваліфікувати дії суб’єкта, який привів потерпілу особу у безпорадний стан (при цьому саме приведення не характеризується застосуванням фізичного насильства) для того, щоб в подальшому вступити з нею в статеві зносини, і на цьому етапі його поведінку було припинено?

Зґвалтування вчиняється виключно з прямим умислом.

Суб’єкт злочину - фізична осудна особа, старша за 14 років.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи	\|	З деякими іншими злочинами та при конкуренції кримінально-правових норм

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.