Види покарань за ККУ.

Кримінальна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, яка встановлюється кримінальним законодавством у вигляді державного примусу публічного характеру, яка застосовується виключно судом у формі вироку до особи, яка визнана винною у вчиненні злочину.

Поняття та мета кримінального покарання.

Осудною визнається особа, яка на момент вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії та керувати ними.

За ККУ суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

Неосудною вважається особа, яка на момент вчинення злочину чи винесення вироку захворіла на психічну хворобу, є недоумною чи через тимчасовий розлад психіки не може усвідомлювати чи керувати своїми діями. До такої особи замість передбаченого ККУ покарання застосовуються засоби медичного характеру.

Обмежено осудною вважається особа, яка під час вчинення злочину через наявний в неї психічний розлад не могла повною мірою усвідомлювати свої дії чи керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання.

Для визнання особи неосудною використовуються два критерії медичний та юридичний. Медичний – виділення хронічної душевної хвороби, тимчасового психічного розладу чи хворобливого стану, пов’язаного з розладом психічної діяльності. Юридичний – інтелектуальний (нездатність розуміти свої дії) та вольовий (нездатність керувати своїми діями).

Призначення кримінальної відповідальності повинно відповідати наступним принципам:

· Кримінальній відповідальності підлягає лише особа, винна у вчиненні конкретного злочину;

· Ніхто не можу бути визнаний винним та підданим кримінальній відповідальності інакше як за вироком суду та відповідно до закону;

· Особа вважається невинуватою, доки її вина не доведена судом (презумпція невинуватості);

· Обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях чи доказах, добутих незаконним шляхом;

· Підставами кримінальної відповідальності є склад злочину, вік особи, її осудність, наявність кримінального закону.

Заходом примусу у кримінальній відповідальності є покарання. Покарання – така міра примусу, яка застосовується лише судом у формі та видах, передбаченими санкціями кримінального законодавства.

Покарання застосовується від імені держави за вироком суду до особи, винної у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Метою покарання не є надання засудженому фізичних страждань та приниження його людської гідності. Метою покарання є співрозмірна вчиненому злочину кара, психологічне страждання засудженого, його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 51 ККУ передбачені такі види кримінальних покарань:

1. Штраф – грошове стягнення (як правило, за майнові злочини).

2. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину чи кваліфікаційного класу – за тяжкий та особливо тяжкий злочин

3. Службові обмеження для військових – від 6 місяців до 2 років для військовослужбовців строкової служби замість обмеження чи позбавлення волі. В цей час відраховується на користь держави 10-20 відсотків від його грошового забезпечення, не може бути підвищено військове звання, посада, не зараховується в вислугу років для присвоєння військового звання.

4. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців – від 6 місяців до 2 років

5. Позбавлення права обіймати певні посади, займатися певною діяльністю – не більше ніж на 5 років

6. Громадські роботи – виконання у вільний від роботи та навчання час безоплатних суспільно корисних робот, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Призначаються у кількості від 60 до 240 годин і виконуються не більше ніж по 4 години на день. Не призначаються вагітним, інвалідам, пенсіонерам, військовим строкової служби.

7. Виправні роботи – від 6 місяців до 2 років відбуваються за місцем роботи засудженого з вирахуванням в дохід держави від 10 до 20 відсотків зарплати. Не застосовуються щодо пенсіонерів, вагітних жінок та жінок у відпустці по догляду за дитиною, непрацездатних, осіб до 16 років.

8. Конфіскація майна – примусове безоплатне вилучення власності засудженого на користь держави. Призначається за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини.

9. Арешт – тримання засудженого в умовах ізоляції від 1 до 6 місяців. Для військових – гауптвахта. Не застосовується до вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 8 років, осіб до 16 років.

10. Обмеження волі – тримання особи від 1 до 5 років в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства, з обов’язковим наглядом та залученням до праці. Не застосовується до неповнолітніх, вагітних, жінок, які мають дітей віком до 14 років, пенсіонерів, військовослужбовців строкової служби, інвалідів 1 та 2 групи.

11. Позбавлення волі на певний строк – ізоляція засудженого в кримінально-виконавчих установах на строк від 1 до 15 років.

12. Довічне позбавлення волі – у виключних випадках за вчинення особливо тяжких злочинів. Не застосовується до осіб, які вчинили злочин до 18 років, понад 65 років та до жінок у стані вагітності на момент вчинення злочину чи винесення вироку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття та види стадій вчинення злочину	\|	Поняття рецидиву злочинів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.